Справа № 640/6503/19 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.
29 липня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача: Аліменка В.О.
суддів: Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу Державної міграційної служби України № 81 від 11.06.2015 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_2 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 та про зобов'язання Державну міграційну службу України проінформувати Адміністрацію Державної прикордонної служби України про необхідність вилучення із баз даних загублених, викрадених та оголошених недійсними документів, відомостей про визнання недійсними (анулювання) паспорту громадянина України НОМЕР_2 та паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1, а також вилучити відомості про визнання недійсними (анулювання) цих паспортів із відповідної бази даних Державної міграційної служби України.
Окружний адміністративний суд міста Києва своїм рішенням від 23 березня 2020 року позов задовольнив повністю.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2020 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.
З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Лівану, місто Сайда, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , документований паспортом громадянина України НОМЕР_2 , та паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 .
Як вбачається з матеріалів справи, паспорт громадянина України виданий позивачу 10.12.2009 Центральним РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму, паспортом громадянина України для виїзду за кордон виданий 17.12.2009 органом 0103.
Наказом Державної міграційної служби України "Про визнання бланків недійсними" від 11.06.2015 №81 визнано недійсними (анульовано) бланки паспортів громадянина України та паспортів громадянина України для виїзду за кордон, у тому числі бланк паспорта громадянина України НОМЕР_2 та бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , видані ОСОБА_1 .
Відповідно до преамбули зазначеного Наказу відповідача, необхідність його прийняття зумовлено тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької і Луганської областей. Зазначений Наказ прийнятий ураховуючи положення статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» та листа МВС України № 38/3/5-409 цт від 16.04.2015, відповідно до пункту 5.1 наказу ДМС України № 153 від 18.07.2012 «Про порядок використання, обліку та зберігання бланків документів суворого обліку та суворої звітності в ДМС України».
Згідно з пунктом 2 вищезазначеного наказу, зобов'язано забезпечити інформування Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України та Національного банку України про визнання недійсними (анулювання) бланків, зазначених у пункті 1 цього наказу.
Позивач, не погоджуючись з наказом відповідача № 81 «Про визнання недійсними бланків» в частині визнання недійсними бланку паспорта громадянина України НОМЕР_2 та бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , видані ОСОБА_1 ., оскаржив його до суду.
Колегія суддів апеляційної інстанції з приводу даних спірних правовідносин, вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами.
Згідно з статтею 3 Закону Закон України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року №2235-III Громадянами України є:
1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;
2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;
3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;
4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
Згідно пункту 1 статті 5 Закону №2235-III документами, що підтверджують громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 22 Закону №2235-III Президент України, зокрема, приймає рішення і видає укази відповідно до Конституції України і цього Закону про прийняття до громадянства України і про припинення громадянства України.
Пунктом 10.4 Порядку № 320 передбачено, що погашаються, уважаються недійсними та знищуються паспорти: які обмінюються у зв'язку зі зміною (переміною) прізвища, імені та по батькові; у разі встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); у разі непридатності паспорта для користування (пошкодження з різних причин, утрата фотокартки); осіб, громадянство України яких припинено; знайдені, замість яких видано нові; померлих громадян; зіпсовані під час заповнення; оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України; не отримані власником протягом року.
У разі оформлення паспорта з порушенням вимог чинного законодавства керівником територіального органу (територіального підрозділу) проводиться службове розслідування, за результатами якого складається висновок у двох примірниках, який надсилається до Державної міграційної служби України для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу ДМС України. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС України, другий - у територіальному органі (підрозділі).
Якщо паспорт, який підлягає знищенню, видавався іншим територіальним підрозділом, до цього територіального підрозділу надсилається повідомлення за формою, наведеною у додатку 21 цього Порядку.
У випадках знищення паспортів, зіпсованих при заповненні, у Книзі обліку проставляється відмітка про псування паспорта із зазначенням номера і дати затвердження акта про знищення паспорта, а в графі 1 наклеюється вирізка з бланка паспорта громадянина України, де зазначено серію і номер паспорта.
У відповідності до пункту 39 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 за наявності підстав, зазначених у цьому Порядку, раніше виданий паспорт підлягає вилученню, поверненню державі, знищенню або тимчасовому затриманню.
Особа, стосовно якої громадянство України припинено відповідно до Закону №2235-ІІІ, зобов'язана у порядку та строки, встановлені законодавством про громадянство України, повернути паспорт територіальному підрозділу ДМС, що здійснив його оформлення та видачу (пункт 40 Порядку № 302).
Забороняється вилучення в особи паспорта, крім випадків, передбачених законом, зокрема взяття паспорта в заставу (п.43 Порядку № 302).
Згідно з пунктом 44 Порядку № 302 територіальні органи чи територіальні підрозділи ДМС мають право вилучити, а також тимчасово затримати паспорти, які оформлені з порушенням вимог законодавства, підроблені, або в інших випадках, передбачених законом. Під час вилучення або тимчасового затримання паспорта складається відповідний акт встановленого МВС зразка та видається відповідна довідка.
За приписами пункту 45 Порядку № 302 паспорт вважається недійсним у разі: 1) коли він підлягає обміну у зв'язку із зміною інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); 2) встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); 3) непридатності паспорта для подальшого використання; 4) припинення особою громадянства України; 5) коли він заявлений як втрачений або викрадений; 6) смерті особи, якій було видано паспорт; 8) оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 №152 в редакції від 12 грудня 2014 року, затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення, (далі по тексту - Порядок).
Пунктом 55 Порядку встановлено, що паспорт для виїзду за кордон вважається недійсним та знищується в разі: 1) коли він підлягає обміну у зв'язку із зміною прізвища, імені та по батькові; 2) встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті для виїзду за кордон, записам в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження); 3) непридатності паспорта для виїзду за кордон для подальшого використання; 4) припинення громадянства особи; 5) коли паспорт для виїзду за кордон знайдено, а замість нього видано новий паспорт для виїзду за кордон; 6) смерті особи, якій було видано такий паспорт; 7) зіпсуття паспорта для виїзду за кордон під час заповнення; 8) оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.
Паспорти для виїзду за кордон списує та знищує територіальний орган або підрозділ ДМС, а за кордоном - закордонна дипломатична установа України, які прийняли рішення про списання та знищення таких паспортів (пункт 57 Порядку № 152).
Пункт 58 Порядку № 152 встановлює, що списання та знищення недійсних паспортів для виїзду за кордон здійснюється комісією у складі не менше трьох посадових осіб територіального органу або підрозділу ДМС, а за кордоном - закордонної дипломатичної установи України. Комісія складає акт про списання та знищення недійсних паспортів для виїзду за кордон у трьох примірниках.
Паспорти для виїзду за кордон, вилучені територіальним органом або підрозділом ДМС, а за кордоном - закордонною дипломатичною установою України, знищуються щомісяця згідно з актом про знищення паспортів для виїзду за кордон. Територіальний орган або підрозділ ДМС, а за кордоном - закордонна дипломатична установа України з використанням відомчої інформаційної системи вносить до бази даних Реєстру інформацію про факт знищення паспорта для виїзду за кордон та інформує про це територіальний орган або підрозділ ДМС, що видав паспорт для виїзду за кордон, а за кордоном - закордонну дипломатичну установу України (пункт 60 Порядку № 152).
ОСОБА_1 неодноразово використовувала цей паспорт для посвідчення своєї особи на території України, у тому числі під час зміни реєстрації місця проживання та звернення з метою оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 .
Судом першої інстанції встановлено, що паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 не вибував з користування позивача, не був втрачений, зіпсований та викрадений.
Разом з тим, бланк паспорту громадянина України НОМЕР_2 було використано для оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 та видано органом 0103.
Бланк паспорту Громадянина України для виїзду за кордон також неодноразово використовувався позивачем, про що свідчить копія сторінки, з якої вбачаються відмітки про виїзду за кордон.
Вказаний в Порядку № 302 та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення перелік підстав погашення, уважання недійсними та знищення паспортів є вичерпний.
Жодної з наведених підстав для визнання недійсним (анулювання) паспорта громадянина України ЕК212996 та паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 судом не встановлено.
Так, судом першої інстанції встановлено що приймаючи оскаржуваний наказ від 11 червня 2015 року № 81 "Про визнання недійсним бланків", відповідач керувався статтею 7 Закону України "Про основи національної безпеки України", листом МВС України № 38/3/5-409 цт від 16 квітня 2015 року, пунктом 5.1 наказу ДМС України № 153 від 18 липня 2012 року "Про порядок використання, обліку та зберігання бланків документів суворого обліку та суворої звітності в ДМС України", водночас посилання на норму Закону України "Про громадянство України" або будь-якого іншого нормативно-правового акту, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржуваний наказ відсутнє.
Колегія суддів, зазначає, що посилання відповідача на це законодавство не може бути підставою для визнання недійсним бланку паспорту, оскільки не регулює спірних відносин.
Також, колегія суддів, наголошує, що суб'єкт владних повноважень має діяти виходячи з принципу законності та принципу заснованості на законі, які між собою тісно пов'язані. Спільним між ними є те, що кожен з них вимагає, насамперед від суб'єктів публічної адміністрації, дотримання у процесі своєї діяльності законів, підзаконних актів, а також інших джерел адміністративного права (судових рішень, звичаїв тощо).
Принцип заснованості на законі дістав свого закріплення у ч. 2 ст. 19 Конституції України, в якій зазначається, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Інакше кажучи, межі діяльності суб'єктів публічної адміністрації обмежені положеннями законодавчих актів. Наведене конституційне положення є способом розширеного викладення принципу «дозволено тільки те, що прямо передбачено законом».
Суб'єкт владних повноважень має доказувати правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а не позивач надавати суду докази на підтвердження факту набуття нею громадянства України у порядку, визначеному законом.
З аналізу встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду закордон було отримано позивачем на підставі Закону України «Про громадянство України», а тому наявні всі правові підстави для задоволення позовних вимог.
Крім того, облікових документів, у тому числі щодо списання бланків паспортів, на підставі яких можливо було б встановити, що зазначені бланки паспортів дійсно не було використано в 2009 році, а також, що ці бланки перебували в залишку невикористаних бланків в територіальних органах чи підрозділах ДМС України в АР Крим на момент анексії території АР Крим у лютому 2014 року відповідачем не надано.
Колегія суддів, погоджується з висновками викладеними рішенні суду першої інстанції, що відповідач не надав суду жодного доказу встановлення факту незаконного документування позивачки паспортом громадянина України та паспортом громадянина України для виїзду за кордон.
Спірні правовідносини у яких спір виник щодо визнання протиправними та скасування наказу Державної міграційної служби України «Про визнання бланків недійсними» №81 від 11 червня 2015 вже були предметом розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (постанова від 01 серпня 2018 року справа № 818/590/17, провадження № К/9901/1743/17; постанова від 27 червня 2019 року справа № 826/8658/18 провадження №К/9901/4419/19; постанова від 18 вересня 2019 року справа 826/27148/15 провадження №К/50434/18). У вказаних постановах Суд дійшов висновків про протиправність та необхідність скасувати оскаржуваний наказ Державної міграційної служби виходячи з аналогічних висновків, як і в цій постанові.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, та не дають підстав для його скасування/зміни. Апелянт у своїй скарзі здійснив посилання лише на загальні обставини та норми, правову оцінку яким, було надано судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, проте не вказав та, відповідно, не обгрунтував у чому саме полягає порушення окружним судом норм матеріального/процесуального права.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 березня 2020 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя доповідач В.О. Аліменко
Судді Л.В. Бєлова
А.Ю. Кучма
Повний текст постанови складено 29 липня 2020 року.