16 липня 2020 року м. Дніпросправа № 160/1394/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Мельника В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2020 року в адміністративній справі №160/1394/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області(49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), в якій просить: визнати протиправними дії відповідача з відмови у застосуванні при перерахунку розміру пенсії гарантій, встановлених ст.8 Закону України від 02.09.2008 року за №345-VІ «Про підвищення престижності шахтарської праці»; зобов'язати відповідача зарахувати час роботи за професією дільничного гірничого нормувальника на шахті «Павлоградська» ДХК «Павлоградвугілля» з 01 жовтня 1977 року по 23 березня 1983 року до стажу, який надає право на гарантії, встановлені ст.8 Закону України від 02.09.2008 року за №345-VІ «Про підвищення престижності шахтарської праці» та перерахувати розмір пенсії, застосувавши при її розрахунку норму ст.8 Закону України від 02.09.2008 року за №345-VІ «Про підвищення престижності шахтарської праці» з моменту звернення до відповідача 16 січня 2020 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2020 рокупозовні вимоги задоволені. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з відмови у застосуванні при перерахунку розміру пенсії гарантій, встановлених ст.8 Закону України від 02.09.2008 року за №345-VІ «Про підвищення престижності шахтарської праці». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) час роботи за професією дільничного гірничого нормувальника на шахті «Павлоградська» ДХК «Павлоградвугілля» з 01 жовтня 1977 року по 23 березня 1983 року до стажу, який надає право на гарантії, встановлені ст.8 Закону України від 02.09.2008 року за №345-VІ «Про підвищення престижності шахтарської праці» та перерахувати розмір пенсії, застосувавши при її розрахунку норму ст.8 Закону України від 02.09.2008 року за №345-VІ «Про підвищення престижності шахтарської праці» з моменту звернення - 16 січня 2020 року.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 05.02.2003 року та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
16 січня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
17.01.2020 року листом № 7/03.22-19 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило позивачу, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу та вказало про неможливість зарахування до пільгового стажу період роботи позивача з 01 жовтня 1977 року по 23 березня 1983 року на посаді дільничого гірничого нормувальника, зайнятого на підземних роботах 50% і більше робочого часу на рік на шахті «Павлоградська» ДХК «Павлоградвугілля».
Позивач не погоджується із вказаною відмовою відповідача та вважає її такою, що не відповідає вимогам законодавства, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , оскільки матеріалами справи підтверджено наявність у Позивача пільгового стажу у розмірі більш ніж 15 років.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Згідно статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», Мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Аналіз наведеної норми свідчить, що мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за Списком №1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком (в тому числі, з урахуванням понаднормового стажу, встановленого статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Виходячи з положень наведеної норми, до кола працівників на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у списку №1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день.
Судами встановлено, що загальний стаж роботи позивача складає 29 років 11 місяців 11 днів, що не заперечувалось сторонами, при цьому відповідачем було вказано, що стаж позивача на підземних роботах складає 13 років 11 місяців 29 днів та робота за списком №1 - 05 років 05 місяців 25 днів, не була зарахована позивачу до пільгового стажу на підземних роботах, що і стало підставою для відмови позивачу у здійсненні перерахунку пенсії.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не зарахував період роботи позивача з 01 жовтня 1977 року по 23 березня 1983 року на посаді дільничого гірничого нормувальника, зайнятого на підземних роботах 50% і більше робочого часу на рік, оскільки вважає, що вказана посада не відноситься до працівників зайнятих повний робочий день під землею, при цьому не заперечує той факт, що робота позивача за вказаний період відноситься до Списку №1.
Враховуючи наведені вище обставини, та те, що посада дільничого гірничого нормувальника, зайнятого на підземних роботах 50% и більше робочого часу на рік відноситься до Списку 1, суд дійшов висновку, що стаж роботи позивача на підземних роботах складає понад 15 років, у зв'язку з чим у позивача наявне право на перерахунок пенсії відповідно до приписів ст. 8 «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки пільговий стаж у Позивача у розмірі більш ніж 15 років підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, обґрунтованість яких Відповідачем належним чином не спростована.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення позовних вимог прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 03.04.2020 року необхідно залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги Відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2020 року, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 311, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2020 року в адміністративній справі №160/1394/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов
суддя В.В. Мельник