23 липня 2020 року справа № 340/1083/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П. (доповідач),
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Кіровоградської митниці ДФС на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року у справі № 340/1083/19 (суддя Жук Р.В.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 18.04.2019 року №UA901000/2019/000160/2 Кіровоградської митниці ДФС (правонаступником є Дніпровська митниця Держмитслужби, далі - відповідач).
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з метою митного оформлення транспортного засобу, ним до Кіровоградської митниці ДФС подано митну декларацію №UА901010/2019/005475. На підтвердження заявленої митної вартості, разом із митною декларацією №UА901010/2019/005475, позивачем подано до Кіровоградської митниці ДФС: рахунок від 09.04.2019 року № 353; договір купівлі-продажу вживаного транспортного засобу від 09.04.2019 року. Відповідно до зазначених документів вартість транспортного засобу становить 4 850,0 Євро. Митна вартість транспортного засобу визначалася за ціною договору (контракту). Відповідач безпідставно відкоригував митну вартість в бік збільшення.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року позовні вимоги задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано оскаржене позивачем рішення відповідача.
Із рішенням суду не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем до митного оформлення надано документи, в яких містяться розбіжності, а також не надано додаткових документів, які б містили відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль та які могли б підтвердити заявлену митну вартість. У зв'язку з цим у митниці були відсутні підстави для оформлення автомобіля за ціною договору (контракту). Таким чином, посадовою особою Дніпропетровської митниці було послідовно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товару - резервний метод згідно положень ст.64 МК України, що і стало підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.
Відзиву на апеляційну скаргу від позивача на адресу суду не надходило.
Представник відповідача підтримав доводи та обґрунтування вимог апеляційної скарги, наполягав на задоволенні скарги.
В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
З матеріалів справи встановлено, що 09.04.2019р. позивачем на підставі договору купівлі-продажу, придбано у нерезидента KFZ-Handel Martens, Dorothea Martensе транспортний засіб - автомобіль марки SKODA, модель YETTI, номер кузова НОМЕР_1 , рік виготовлення - 2013, робочий об'єм циліндрів двигуна - 1968 куб. см., тип двигуна - дизель пробіг 236,197 км за ціною 4850,0 євро (а.с.16).
При вивезенні даного транспортного засобу з території Німеччини, митними органами Німеччини на ОСОБА_1 була оформлена митна декларація №MRN19DE910404090868E2 (а.с.18-20).
З метою митного оформлення транспортного засобу, позивачем до Кіровоградської митниці ДФС подано митну декларацію №UА901010/2019/005475 (а.с.24, 55).
У вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 4850,0 Євро - графа 42 митної декларації.
На підтвердження заявленої митної вартості, разом із митною декларацією №UА901010/2019/005475, позивачем подано до Кіровоградської митниці ДФС рахунок від 09.04.2019 року № 353 та договір купівлі-продажу вживаного транспортного засобу від 09.04.2019 року (а.с.15-16).
Як зазначив позивач, згідно вказаних документів митна вартість автомобіля становила 4850,0 Євро.
Відповідачем розпочато процедуру консультацій із позивачем, зокрема, запропоновано надати касовий або товарний чек (квитанцію, інший еквівалентний по змісту документ, який підтверджує сплачений за товар суму); копію митної декларації країни відправлення; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством (а.с.54).
Позивачем додатково надано копію митної декларації країни відправлення від 09.04.2019р. (а.с.18-20).
Відповідач, за результатами розгляду поданої позивачем митної декларації №UА901010/2019/005475 від 09.04.2019р. та доданих до неї документів, прийняв рішення про коригування митної вартості товару від 18.04.2019р. №UА901000/2019/000160/2, відповідно до якого митну вартість транспортного засобу визначено за резервним методом в розмірі - 7 850,0 Євро та складено картку відмови в прийнятті митної декларації,, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА901010/2019/000164 (а.с.10-14).
В графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів, як підставу коригування митної вартості зазначено, що митну вартість товару визначено згідно ст.64 МКУ за резервним методом на рівні 7 850,00 EUR. За основу визначення митної вартості взято інформацію про ринкову вартість автомобіля з Інтернет джерела - електронного довідника Super SCHWACKE, враховуючи VIN-код транспортного засобу.
Правомірність та обґрунтованість рішення про коригування митної вартості товарів є предметом спору, який передано на вирішення суду.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення відповідачем прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України.
Такі висновки суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.
Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно із ч.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів, відповідно до ч.5 ст.54 МК України має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) здійснювати коригування митної вартості товарів.
Згідно із ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Отже, вказаними нормами матеріального права визначено повноваження органу доходів і зборів щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, митний орган зобов'язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.
Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено випадки коли орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Так, відповідно до п.2 ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості стали висновки відповідача про те, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості, а також не надання декларантом витребуваних митницею додаткових документів.
Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що митну вартість імпортованого транспортного засобу, яка вказана позивачем у митній декларації №UA901010/2019/005475, визначено за основним методом, а разом з митною декларацією подано, зокрема, договір купівлі-продажу та рахунок від 09.04.2019р., а також в процесі консультації позивачем додатково надано декларацію країни відправлення, якими підтверджується заявлені відомості про митну вартість транспортного засобу за ціною договору.
Коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв'язку з тим, що відомості зазначені декларантом документально не підтвердженні.
Однак, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що декларантом надано документи, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену митну вартість товару.
В той же час, відповідачем не надано доказів, щодо заявлення позивачем неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість автомобіля.
Крім того, відповідачем ні під час декларування спірного товару, ні під час судового розгляду справи не зазначено документи, вказані у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні транспортного засобу, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Разом з тим, договір купівлі-продажу від 09.04.2019 року мітить відомості про ціну автомобіля в 4 850,00 Euro (а.с.16).
Ціна автомобіля 4850,00 Euro також зазначена у поданих до митного органу рахунку від 09.04.2019 року №353 та декларації країни відправника від 09.04.2019 року №19DЕ910404090868Е2 (а.с.15, 18-20).
Розрахунок через фінансову установу не здійснювався, а відтак не існує будь-яких банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, на необхідності подання яких наполягав відповідач.
Таким чином, за умови подання позивачем при декларуванні автомобіля договору купівлі-продажу, рахунку та декларацію країни відправлення, за змістом яких позивач сплатив його вартість в сумі 4 850,00 Євро готівкою, у відповідача не було обґрунтованих підстав вважати, що має місце заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товару, у тому числі невірне визначення митної вартості такого товару.
З урахуванням наведеного, дослідивши надані докази та встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані позивачем документи в сукупності, відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.
Щодо доводів відповідача на підтвердження правомірності коригування митної вартості автомобіля судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (ч.2 ст.64 МКУ).
Разом з тим, застосувавши у спірних правовідносинах резервний метод визначення митної вартості (ст.64 МК України), відповідач в обов'язковому порядку мав використати інформацію з ПІК ЄАІС, оскільки це прямо передбачено Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Мінфіну України від 24.05.2012р. №598 (далі - Правила №598).
Згідно з пунктом 2.1 Правил №598, у рішенні вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів); посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Дослідивши обставини та матеріали справи, аргументи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Кіровоградської митниці ДФС - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року у справі № 340/1083/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені 23.07.2020р.
Повний текст постанови виготовлено 29.07.2020р.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак