про повернення позовної заяви
м. Вінниця
29 липня 2020 р. Справа № 120/3220/20-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Віятик Наталія Володимирівна, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправною та скасування постанови
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправною та скасування постанови Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження ВП № 24593936 від 22.08.2011.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 01.01.2010 у справі № 22ц-5626/2010, яким скасовано рішення першої інстанції, та, серед іншого, поновлено ОСОБА_1 на посаді голови Немирівської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок з 21.04.2010.
Ленінським районним судом м. Вінниці видано виконавчий лист на виконання рішення Вінницького апеляційного суду по справі № 22ц-5626/2010 року від 01.11.2010 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Постановою Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції від 21.02.2011 відкрито виконавче провадження ВП № 24593936 за виконавчим листом № 22ц-5626/2010 від 16.02.2011.
На виконання чого, В.о. голови ВОО УТМР ОСОБА_2 22.08.2011 видано наказ № 37 «Про поновлення на посаді голови Немирівської районної організації УТМР» Білоуса П ОСОБА_3 Д. Як зазначає сам позивач, цього ж дня вручено йому вказаний наказ і зроблено відповідний запис в трудовій книзі.
Так, Ленінським відділом ДВС Вінницького міського управління юстиції 22.08.2011 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 24593936, якою встановлено фактичне виконання рішення суду, ОСОБА_1 поновлено на посаді голови Немирівської районної організації УТМР з 21.04.2010, згідно наказу № 37 від 22.08.2011 та відповідного запису в трудовій книжці № 7 від 22.08.2011.
Позивач вважає, що ОСОБА_2 , формально видавши наказ про поновлення його на посаді, не мав наміру фактично виконати рішення суду та поновити конституційне право ОСОБА_1 на працю, у зв'язку з тим, що не передав йому ключі від робочого кабінету та печатку, а також не звільнено з посади голову Немирівської районної організації УТМР тим самим не допустивши ОСОБА_1 до роботи, що у свою чергу свідчить про невиконання рішення суду.
Ухвалою суду від 15.07.2020 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з недотриманням вимог статей 160, 161,172 КАС України та встановлено 10-денний термін з дня одержання копії ухвали для усунення визначених у ній недоліків шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку та доказів в її обґрунтування.
27.07.2020 від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в якій останній вказує, що рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 08.04.2020 у справі № 930/545/20 було встановлено факт невиконання рішення Апеляційного суду Вінницької області від 01.01.2010 у справі № 22ц-5626/2010, яким скасовано рішення першої інстанції, та, серед іншого, поновлено ОСОБА_1 на посаді голови Немирівської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок з 21.04.2010.
Крім того, зазначив, що на всій території України встановлено з 12.03.2020 до 24.04.2020 карантин, у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби.
Так, 30.03.2020 прийнято Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким серед іншого продовжено процесуальні строки.
На підставі вищевикладеного просить поновити пропущений строк звернення до суду.
Дослідивши матеріали, що надійшли на виконання вимог ухвали суду від 15.07.2020 року, матеріали позовної заяви, суд виходить з наступного.
Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право на звернення до адміністративного суду. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб та повинна відповідати загальним вимогам, що встановлені статтями 160, 161 КАС України.
Норми статтей 160, 161 КАС України не містять виключень і поширюються на всі випадки звернення до суду з позовною заявою, у зв'язку з чим недотримання положень даних норм свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам Закону.
Частинами 1, 3 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Необхідно зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі №809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі №815/91/18.
Крім того, слід зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Крім того, у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлено інші строки звернення до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 287 КАС України, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Звертаючись з даним позовом, позивач оскаржує постанову Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження ВП № 24593936. В той же час, як вбачається з матеріалів позовної заяви, дана постанова датована 22.08.2011, що в рази перевищує строки на оскарження встановлені ч. 2 ст. 287 КАС України.
Позивач, в обґрунтування поважності причин пропуску звернення до суду посилається на те, що рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 08.04.2020 у справі № 930/545/20 було встановлено факт невиконання рішення Апеляційного суду Вінницької області від 01.01.2010 у справі № 22ц-5626/2010, яким скасовано рішення першої інстанції, та, серед іншого, поновлено ОСОБА_1 на посаді голови Немирівської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок з 21.04.2010. Тому, позивач вважає, що саме з 08.04.2020, а також з урахуванням продовження строків згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», необхідно відраховувати строк звернення до адміністративного суду.
В силу частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 КАС України).
Відповідно до положень ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Суд не приймає посилання позивача, що саме з 08.04.2020 року він дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав оскаржуваною постановою державного виконавця від 22.08.2011р., оскільки ухвалою Немирівського районного суду від 08.04.2020 не встановлювався факт невиконання рішення суду про поновлення на посаді, а розглянуто клопотання та звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення кримінального правопорушення на підставі ст. 49 КК України - у зв'язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження закрито.
Також, згідно виконавчого листа № 22ц-5626/2010 від 16.02.2011 ОСОБА_1 є стягувачем, і в першу чергу зацікавленою особою, для належного виконання даного виконавчого листа.
Як зазначає сам позивач, на виконання рішення суду щодо поновлення його на посаді, головою ВОО УТМР видано Наказ № 37 від 22.08.2011 та зроблено відповідний запис у трудову книжку, однак не видано ключі від кабінету та печатку, а також не звільнено з посади голову Немирівської районної організації УТМР тим самим не допустивши потерпілого до роботи. Цим же днем і прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження від 22.08.2011. Тобто, ОСОБА_1 саме в цей момент і дізнався про порушення його права і неналежне виконання рішення суду, однак з даним позовом звернувся лише 10.07.2020.
При вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду, суд також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000 року, пункт 33).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Разом з тим, суд дійшов до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об'єктивних та поважних причин, які зумовили несвоєчасне звернення до суду, а тому не визнає поважними підстави для поновлення строку звернення до суду з даним позовом.
В силу частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пунктів 1, 9 частини 4 статті 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, вона повертається позивачеві та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
При цьому, звертаю увагу на те, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Аналогічна норма міститься й у статті 2 КАС України.
Роз'яснити позивачу, що згідно положень частини 8 статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст.123, 169, 248, 256 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправною та скасування постанови разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала в повному обсязі складена: 29.07.2020 р.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна