номер провадження справи 5/25/20
23.07.2020 Справа № 921/792/19
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" (80250, Львівська область, с. Павлів, пр. Юності, буд. 39; код ЄДРПОУ 36153189)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЕЛ 2017" (69002, м.Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, буд. 40; код ЄДРПОУ 41153800)
про стягнення 240 792,18 грн.
За участю представників сторін:
Від позивача: Стецюк Ю.О., ордер ВО № 1005874 від 21.07.2020, адвокат;
Від відповідача: не з'явився;
17.12.2019 до Господарського суду Тернопільської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЕЛ 2017" завданих збитків у розмірі 240 792,18 грн. Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 20.12.2019 матеріали справи № 921/792/19 надіслано за встановленою підсудністю до господарського суду Запорізької області.
08.01.2020 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 10.01.2020 позовну заяву ТОВ "Радехівський цукор" про стягнення з ТОВ "ЮЕЛ 2017" завданих збитків у розмірі 240 792,18 грн. на підставі п. 8 ч. 3 ст. 162, п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України залишено без руху.
Ухвалою суду від 03.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.03.2020 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов'язковою, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.
Ухвалою суду від 02.03.2020 відкладено підготовче засідання до 30.03.2020.
Ухвалою суду від 30.03.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 03.05.2020, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено до 15.04.2020.
Ухвалою суду від 15.04.2020 по справі № 921/792/19 продовжено процесуальні строки, передбачені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-ІХ від 30.03.2020 до 26.05.2020, розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 13.05.2020.
Ухвалою суду від 13.05.2020 продовжені процесуальні строки, передбачені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-ІХ від 30.03.2020, розгляду справи №921/792/19 у підготовчому провадженні до 23.06.2020, розгляд справи у підготовчому провадженні перенесено (відкладено) на 09.06.2020.
Ухвалою суду від 09.06.2020 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 23.06.2020 Ухвалою суду від 23.06.2020 оголошено перерву у судовому засіданні до 22.07.2020 з повідомленням (викликом) сторін, явку представників сторін визнано обов'язковою. Ухвалою від 10.07.2020 задоволено клопотання ТОВ "Радехівський цукор" про проведення судового засідання, призначеного на 22.07.2020 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи "EasyCon".
Ухвалою суду від 22.07.2020 оголошено перерву у судовому засіданні до 23.07.2020, задоволено клопотання ТОВ "Радехівський цукор" про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи "EasyCon". З метою своєчасного повідомлення ТОВ "ЮЕЛ 2017" про оголошення перерви у судовому засіданні, вказану ухвалу також розміщено також на офіційному сайті Господарського суду Запорізької області в мережі Інтернет за адресою: https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/971868.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 25.10.2017 року між ТОВ «Радехівський цукор» (Замовник) та ТОВ «ЮЕЛ 2017» (Товаровиробник, Перевізник) було укладено Договір купівлі-продажу та переробки на давальницьких умовах цукрових буряків урожаю 2017 року для виробництва цукру квоти «А» № 241ЦБ/17 (надалі-Договір). Відповідно до п.1.1. предметом цього Договору є зобов'язання Сторін щодо вирощування, складування, зберігання, передачі-приймання, перевезення цукрових буряків урожаю 2017 року на умовах купівлі-продажу та/або переробки цукрових буряків на давальницьких умовах та проведення Сторонами взаєморозрахунків за здану продукцію. На виконання даного пункту Договору в листопаді 2017 року Відповідачем було передано Позивачу 3 220,767 тонн цукрових буряків на давальницьких умовах. На підтвердження надання Позивачем послуг переробки цукрових буряків на давальницьких умовах в останній день місяця 30.11.2017 року було складено та підписано сторонами: Акт виконаних робіт та прийому-передачі сировини й готової продукції № 400000652 за період 01.11.2017-30.11.2017, за яким надані послуги по переробці Товаровиробником було передано Замовнику: цукрових буряків 1407,493 тонн на суму 1 201183,31 грн. (в т.ч. ПДВ 20%); меляси 69,276 тонн на суму 117 769,20 грн. (в т.ч. ПДВ 20%); жому сирого 1230,88 тонн на суму 1 230,88 грн. (в т.ч. ПДВ 20%); Акт виконаних робіт та прийому-передачі сировини й готової продукції № 400000653 за період 01.11.2017 -30.11.2017, за яким надані послуги по переробці Товаровиробником було передано Замовнику: цукрових буряків 76,706 тонн на суму 67 563,84 грн. (в т.ч. ПДВ 20%); меляси 4,158 тонн на суму 7 068,60 грн. (в т.ч. ПДВ 20%); жому сирого 28,16 тонн на суму 28,16 грн. (в т.ч. ПДВ 20%). На виконання п.4.4. Договору в якості оплати Товаровиробник передав Замовнику цукор-пісок в кількості 3,849 тонн на суму 42 390,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20%), та 0,238 тонни на суму 2 628,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20%). Отже, 30.11.2017 згідно вказаних Актів Відповідач передав Позивачу сировину та готову продукцію на загальну суму 1439861,99 грн., в тому числі ПДВ 20%, що становить 239977,00 грн. Даний факт Відповідачем не заперечувався та не оспорювався.
Також 09 листопада 2017 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір про надання послуг на транспортування цукрових буряків та іншого вантажу № 284-ПВ/17 (надалі - Договір-2). 31.12.2017 року між Позивачем та Відповідачем був підписаний Акт виконаних робіт № 000005686 на загальну суму наданих послуг 4 891,10 грн., в т. ч. ПДВ 20%, що становить 815,18 грн. (надалі Акт-3).
Посилаючись на умови укладених договорів та п. 187.1 ст. 187, п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201, п.п. 14.1.191, 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 розділу І Податкового кодексу України стверджує, що датою виникнення податкового зобов'язання для Відповідача є дата, вказана в Актах - 30.11.2017 року. Відповідно дата складення податкових накладних - 30.11.2017 року. Датою виникнення податкового зобов'язання при здійсненні операції з надання послуг згідно Акту-3 - 31.12.2017 року. Граничний термін для реєстрації податкових накладних від 30.11.2017року - 15.12.2017року (включно), для податкової накладної від 31.12.2017 року -15.01.2018 року (включно).
Проте Відповідач встановленого Податковим кодексом обов'язку щодо реєстрації податкових накладних не виконав. Вказане порушення Відповідача позбавили Позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 239 977,00 грн. за листопад 2017 року та на суму 815,18 грн. за грудень 2017 року, тому вважає, що ТОВ «Радехівський цукор» понесло збитки.
Враховуючи вимоги ч.ч. 1, 2 статті 22 ЦК України, ст. 224 ГК України вказує, що у спірних правовідносинах наявний прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту Позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками Позивача. Отже, Відповідачем порушено встановлений порядок здійснення господарської діяльності, а тому сподівання Позивача на те, що зобов'язання Відповідача щодо реєстрації податкових накладних буде виконано, є обґрунтованим, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових ладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку бути віднесені до складу податкового кредиту. Аналогічна позиція викладена у Постановах Верховного Суду України від 03.08.2018р. у справі № 917/877/17 , від 03.12.2018р. у справі № 908/76/18. На підставі викладеного просить стягнути з ТОВ «ЮЕЛ 2017» на користь ТОВ «Радехівський цукор» 240 792,18 грн. завданих збитків.
Відповідач у відзиву на позовну заяву не надав, у жодне судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, клопотань та заяв про неможливість розгляду справи за його відсутності, про відкладення розгляду справи чи перенесення судових засідань до суду не надходило.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Судом встановлено, що на адресу суду повернулись ухвали від 03.02.2020, 02.03.2020 та від 30.03.2020, які надіслані за юридичною адресою ТОВ "ЮЕЛ 2017" - 69002, м. Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, буд. 40, з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання". Станом на 23.07.2020 доказів отримання відповідачем усіх надісланих на його адресу ухвал суду матеріали справи не містять. Як вбачається зі статусу рекомендованих поштових відправлень Товариству з обмеженою відповідальністю "ЮЕЛ 2017", на адресу Господарського суду Запорізької області повертаються поштові відправлення з відміткою відділення поштового зв'язку Укрпошта - "адресат не знайдений".
Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, "закінчення встановленого строку зберігання".
Як вбачається зі статусу рекомендованих поштових відправлень ТОВ "ЮЕЛ 2017", на адресу Господарського суду Запорізької області повертаються поштові відправлення з відміткою відділення поштового зв'язку Укрпошта - "адресат не знайдений".
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Разом із тим право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.
Як встановлено судом, ТОВ "ЮЕЛ 2017" не було позбавлено об'єктивної можливості дізнатися про рух вказаної справи, користуючись засобами поштового зв'язку, відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень тощо, однак наданими йому процесуальними правами не скористалось.
Ураховуючи наведене, судом дотримано всіх необхідних вимог щодо повідомлення ТОВ "ЮЕЛ 2017" про вчинення відповідних процесуальних дій.
Сам лише факт неотримання ТОВ "ЮЕЛ 2017" кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою відповідно до Витягу з ЄДРПОУ та які повернулись до суду у зв'язку з відсутністю адресата, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвал суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 по справі № 910/15442/17.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Відповідача за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні 23.07.2020р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
25.10.2017 року між ТОВ «Радехівський цукор» (Замовник) та ТОВ «ЮЕЛ 2017» (Товаровиробник, Перевізник) було укладено Договір купівлі-продажу та переробки на давальницьких умовах цукрових буряків урожаю 2017 року для виробництва цукру квоти «А» № 241ЦБ/17 (надалі-Договір).
Відповідно до п.1.1. предметом цього Договору є зобов'язання Сторін щодо вирощування, складування, зберігання, передачі-приймання, перевезення цукрових буряків урожаю 2017 року на умовах купівлі-продажу та/або переробки цукрових буряків на давальницьких умовах та проведення Сторонами взаєморозрахунків за здану продукцію.
За надані для переробки цукрові буряки Товаровиробник отримує у власність готову продукцію (п. 4.1. Договору):
- цукор білий кристалічний, що відповідає ДСТУ 4623:2006, в кількості 73 кг за кожну тонну зданих цукрових буряків в заліковій вазі при базисній цукристості 16%. У разі відхилення цукристості цукрових буряків від базисної кількість цукру, який отримує Товаровиробник, визначається з врахуванням коефіцієнтів перерахунку визначених додатком до Порядку про визначення мінімальних цін на цукрові буряки та цукор, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2000 року №868 «Про деякі питання державного регулювання виробництва і реалізації цукру».
Решту готової продукції, яка виготовляється зі зданих Товаровиробником на переробку на давальницьких умовах цукрових буряків (крім зазначеної в п.4.1. Договору), компенсує витрати Замовника, що пов'язані з всіма етапами переробки цукрових буряків (в тому числі у випадках, визначених п.2.1.8, 2.2.3 договору). Кількість цукрових буряків, якою Товаровиробник розраховується з Замовником за послугу переробки цукрових буряків на давальницьких умовах, розраховується за формулою (п.4.1.2. Договору):
К= В-ЦхКц/В
К - кількість цукрових буряків, якою Товаровиробник розраховується з Замовником за послугу переробки цукрових буряків на давальницьких умовах (одиниця виміру - тонна).
В - фактичний вихід цукру з 1-ї тонни цукрових буряків в заліковій вазі за звітний період
Ц - кількість цукру, який належить Товаровиробнику згідно з п. 4.1. цього Договору.
Кц - коефіцієнт цукристості відповідно до коефіцієнтів перерахунку, визначених додатком до Порядку про визначення мінімальних цін на цукрові буряки та цукор, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2000 року №868 «Про деякі питання державного регулювання виробництва і реалізації цукру».
Пунктом 4.4 Договору передбачено, що Товаровиробник зобов'язується розрахуватися з Замовником за отриману мішкотару цукром, відповідно до реальних цін в момент здійснення операції, або грішми.
На виконання Договору в листопаді 2017 року Відповідачем було передано Позивачу 3 220,767 тонн цукрових буряків на давальницьких умовах. На підтвердження надання Позивачем послуг переробки цукрових буряків на давальницьких умовах в останній день місяця 30.11.2017 року було складено та підписано сторонами:
Акт виконаних робіт та прийому-передачі сировини й готової продукції № 400000652 за період 01.11.2017-30.11.2017, за яким надані послуги по переробці Товаровиробником було передано Замовнику: цукрових буряків 1407,493 тонн на суму 1 201183,31 грн. (в т.ч. ПДВ 20%); меляси 69,276 тонн на суму 117 769,20 грн. (в т.ч. ПДВ 20%); жому сирого 1230,88 тонн на суму 1 230,88 грн. (в т.ч. ПДВ 20%);
Акт виконаних робіт та прийому-передачі сировини й готової продукції № 400000653 за період 01.11.2017 -30.11.2017, за яким надані послуги по переробці Товаровиробником було передано Замовнику: цукрових буряків 76,706 тонн на суму 67 563,84 грн. (в т.ч. ПДВ 20%); меляси 4,158 тонн на суму 7 068,60 грн. (в т.ч. ПДВ 20%); жому сирого 28,16 тонн на суму 28,16 грн. (в т.ч. ПДВ 20%).
На виконання п.4.4. Договору в якості оплати Товаровиробник передав Замовнику цукор-пісок в кількості 3,849 тонн на суму 42 390,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20%), та 0,238 тонни на суму 2 628,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20%). Отже, 30.11.2017 згідно вказаних Актів Відповідач передав Позивачу сировину та готову продукцію на загальну суму 1439861,99 грн., в тому числі ПДВ 20%, що становить 239977,00 грн. Даний факт Відповідачем не заперечувався та не оспорювався.
Також 09 листопада 2017 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір про надання послуг на транспортування цукрових буряків та іншого вантажу № 284-ПВ/17 (надалі - Договір-2). 31.12.2017 року між Позивачем та Відповідачем був підписаний Акт виконаних робіт № 000005686 на загальну суму наданих послуг 4 891,10 грн., в т. ч. ПДВ 20%, що становить 815,18 грн. (надалі Акт-3).
За твердженням представника Позивача розрахунки за надані послуги сторонами проведено у повному обсязі, заборгованість сторін одна перед одною - відсутня.
Позивач стверджує, що Відповідач не виконав встановлений Податковим кодексом України обов'язок щодо реєстрації податкових накладних за наслідками здійснених господарських операцій в межах зазначених договорів. Вказане порушення Відповідача позбавило Позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 239 977,00 грн. за листопад 2017 року та на суму 815,18 грн. за грудень 2017 року, а тому вважає, що ТОВ «Радехівський цукор» понесло збитки на вказану суму, які і просить стягнути з відповідача.
Проаналізувавши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
У статті 198 ПК України встановлено підстави, за яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов'язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.
Згідно з пунктом 198.1 цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
За пунктом 198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
За змістом пункту 201.1 статті 201 ПК України , в редакції від 09.11.2017 № 2198-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стабілізації розрахунків на Оптовому ринку електричної енергії України" (Публікації: Голос України, 02.12.2017, № 226; Урядовий кур'єр, 02.12.2017, № 228), що діяла з 03.12.2017р., тобто на дату виникнення спірних взаємовідносин, платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пунктом 201.4 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця, а пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Згідно з пунктом 201.7 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну та/або розрахунок коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року, в яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу.
Станом на момент виникнення між сторонами спірних правовідносин та до 28.01.2016 діяв наказ Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" (далі - Порядок від 23.09.2014 № 966). З 28.01.2016 спірні правовідносини підлягали регулюванню Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (далі - Порядок від 28.01.2016 № 21).
Так, згідно з пунктом 17 розділу 3 зазначеного Порядку від 23.09.2014 № 966 у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) та скановані копії документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу.
Відповідно до пункту 18 розділу 3 Порядку від 28.01.2016 № 21 заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця за формою згідно з (Д8) (додаток 8). Копії документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу, подаються до контролюючого органу за місцем обліку платника податків у строки, передбачені для подання податкової декларації. Копії документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу, подаються до контролюючого органу за місцем обліку платника податків у строки, передбачені для подання податкової декларації.
З огляду на вказані норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд погоджується з Позивачем, що датою виникнення податкового зобов'язання для Відповідача є дата підписання Актів від 30.11.2017 року. Відповідно, датою складення податкових накладних за цими Актами також мало бути 30.11.2017 року. Датою виникнення податкового зобов'язання при здійсненні операції з надання послуг згідно Акту-3 - 31.12.2017 року.
Отже, граничний термін для реєстрації таких податкових накладних мав би настати: за Актами від 30.11.2017року - 15.12.2017р. (включно), для податкової накладної за Актом від 31.12.2017 року - 15.01.2018 року (включно).
Однак, належних та допустимих доказів складання, видачі та реєстрації Відповідачем у встановленому Законом порядку будь-яких податкових накладних за господарськими операціями на підставі вказаних вище договорів та Актів сторони суду не представили.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, що є протиправними діями відповідача у сфері господарювання, які завдали позивачу збитків у вигляді зайво сплаченої суми ПДВ.
Разом з тим суд враховує, що Позивач на підтвердження факту відсутності реєстрації спірних податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних будь-яких витягів з вказаного Реєстру суду не надав.
Усі його доводи ґрунтуються лише на тому, що в доданих ним до позовної заяви Податкових деклараціях з податку на додану вартість ТОВ "Радехівський цукор" за листопад та грудень 2017р. у розділі ІІ "Податковий кредит" додатку 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту" не відображені операції з придбання з податком на додану вартість , які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставкою 7% з постачальником ТОВ "ЮЕЛ-2017" (індивідуальний податкових номер 411538019188).
У судовому засіданні судом перевірено зазначені у цих податкових деклараціях переліки постачальників за індивідуальними податковими номерами і підтверджено відсутність у розділі ІІ "Податковий кредит" додатку 5 індивідуального податкового номеру 411538019188, якій згідно вказаних вище Договорів належить ТОВ "ЮЕЛ-2017" за вказаними вище операціями.
Разом з тим, суд відзначає, що обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач не врахував вимоги ст. 1201.1 Податкового Кодексу, яким визначено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових (…) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;
- 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
(Пункт 1201.1 статті 1201 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2198-VIII від 09.11.2017)
Отже, дійсно згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Водночас звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов'язку, відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.
Разом з тим, нормами Податкового кодексу (1201.1) передбачена можливість реєстрації платником податку податкових накладних після завершення граничних строків зі сплатою відповідної суми штрафу. В залежності від тривалості порушення строку такої реєстрації, яка може складати і більше 366 днів, змінюється (збільшується) і сума відповідного штрафу.
Отже, вказане свідчить про те, що Відповідач мав право зареєструвати відповідні податкові накладні у будь-якому наступному податковому періоді після листопада та грудня 2017 року зі сплатою суми відповідного штрафу.
Проте, Позивач не надав суду доказів того, що він звертався зі скаргою до податкових органів, як і доказів проведення відповідної перевірки та підтвердження відсутності реєстрації відповідачем спірних податкових накладних.
Також на підтвердження відсутності реєстрації податкових накладних ним надано лише власні податкові декларації з ПДВ за листопад тат грудень 2017 року з переліком платників податків, за операціями з якими ним включені суми ПДВ до податкового кредиту.
Однак Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, що у майбутніх податкових періодах починаючи з січня 2018 року ним не включено до податкового кредиту суми ПДВ за спірними операціями з Відповідачем, який мав право та можливість, як вказано вище, зареєструвати відповідні податкові накладні в подальшому.
Приймаючи рішення суд також виходить з того, що відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Як стверджує Позивач, оскільки Відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв'язку з чим Позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 240 792,18 грн. З огляду на викладене, він вважає, що у цьому випадку наявний прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту Позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, на його думку, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
В обґрунтування своєї позиції Позивач також посилається на Постанову Верхового Суду у справі № 917/877/17, в якій відповідач у порушення вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України також не зареєстрував податкові накладні, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту, а отже і скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 1 541 930,45 грн. Судами встановлено наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Тобто встановлено наявність усі елементів складу господарського правопорушення.
Проте у цій справі № 921/792/19 суд приходить до висновку, що оскільки ст. 198.6 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування (Пункт 198.6 статті 198 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 643-VIII від 16.07.2015; в редакції Закону № 1797-VIII від 21.12.2016; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2198-VIII від 09.11.2017), то до завершення 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування Позивач має право, у випадку реєстрації Відповідачем відповідних податкових накладних, включити відповідні суми ПДВ до складу Податкового кредиту.
Системний аналіз перелічених вище податкових норм дає підстави дійти висновку, що платник податку має право на включення до податкового кредиту сум податку, сплачених ним за наслідками господарських операцій, дійсність та достовірність яких має підтверджуватися внесеними до Реєстру податковими накладними або іншими документами, встановленими ПК України, що посвідчують право на віднесення сум податку до податкового кредиту. Це право вони мають незалежно від часу внесення платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних до Реєстру. Визначальним є факт підтвердження операцій податковими накладними і факт внесення їх до Реєстру в строки, встановлені законодавством. В іншому випадку, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Отже, за встановленого судом факту не проведення податковим органом перевірки Відповідача на підставі скарги Позивача щодо причин відсутності реєстрації податкових накладних за спірними операціями, не надання Позивачем податкових декларацій з ПДВ за наступні податкові періоди починаючи з січня 2018р., не завершення 1095 днів навіть з дати проведення спірних операцій у листопаді та грудні 2017 року, суд дійшов висновку про не доведення Позивачем і самого факту завдання йому збитків внаслідок бездіяльності Відповідача у вигляді не реєстрації податкових накладних. У цьому випадку, про завдання збитків, на думку суду, може йти мова лише тоді, коли завершиться визначений ст. 198.6 Податкового кодексу України 1095 денний строк і Позивач остаточно втратить можливість включення сум ПДВ за спірним операціями до податкового кредиту, або вказане буде підтверджено перевіркою податкового орану.
Крім цього, суд зазначає, що норми ПК України щодо отримання бюджетного відшкодування не встановлюють залежність виплати бюджетного відшкодування від сплати ПДВ контрагентами платника податку.
Таке розуміння зазначених норм права Верховний Суд України сформулював у постановах від 9 вересня 2008 року (справа № 21-500во08) та 1 червня 2010 року (справа №21-573во10), суть якого полягає в тому, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цього платника податку. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Тобто, порушення норм податкового законодавства тягне за собою негативні наслідки саме для платника податку, який скоїв таке порушення, проте, не для його контрагента.
Статтею 16 ЦК України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів згідно статті 20 ГК України і статті 16 ЦК України може бути відшкодування збитків.
Частиною 1 статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.
За приписами статті 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з положеннями статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Згідно статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
З аналізу статей 224, 225 Господарського кодексу України та статті 614 ЦК України випливає, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідна наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина боржника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі № 17/192 від 07.10.2015 у справі № 916/3371/14).
Відповідно, до ст.22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
На підставі викладеного, матеріалами справи не підтверджується сам факт понесення позивачем збитків у розмірі 240792,18 грн., які є мірою господарсько-правової відповідальності.
Також важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими.
Суд вважає, що позивач не довів причинного зв'язку між неотриманою позивачем сумою податкового кредиту та бездіяльністю відповідача, оскільки позивачем не надано доказів щодо використання ним всіх передбачених податковим законодавством способів для реалізації свого права на віднесення сум податку до податкового кредиту.
Отже, суд вважає, що Позивач не довів порушення Відповідачем своїх господарських зобов'язань перед позивачем, які б спричинили останньому на дату вирішення спору збитки у заявленому розмірі.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені Позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України "29" липня 2020 р.
Суддя К.В. Проскуряков
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.