вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" липня 2020 р. Справа № 910/5241/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Андрієнка В.В.
Пашкіної С.А.
без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду м. Києва від 27.04.2020 р.
у справі № 910/5241/20 (суддя - Ягічева Н.І.)
за позовом 1. Фізичної особи-підприємця Черепанової Людмили Іванівни
2. ОСОБА_1
до 1. Департаменту державної служби охорони при МВС України
2. Департаменту поліції охорони Національної поліції України
3. Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві
про відшкодування майнової шкоди у розмірі 10973140,00 грн та моральної шкоди у розмірі 2040000,00 грн
Фізична особа-підприємець Черепанова Людмила Іванівна та ОСОБА_1 звернулися з позовом до Департаменту державної служби охорони при МВС України, Департаменту поліції охорони Національної поліції України та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про стягнення з Держави Україна шляхом безспірного списання Головним управлінням Державної казначейської служби України в місті Києві з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України збитків у вигляді майнової (матеріальної) шкоди у розмірі 10973140,00 грн та моральної шкоди у розмірі 2040000,00 грн, стягнувши зазначені суми солідарно по 50% на користь кожного з позивачів.
Позов у частині вимог Фізичної особи-підприємця Черепанової Людмили Іванівни мотивовано, зокрема, незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органу державної влади, його посадових осіб, що вчинені у межах здійснення процедури реорганізації та ліквідації Закритого акціонерного товариства «Охорона-Комплекс», зокрема:
- невиконанням рішення Господарського суду м. Києва від 06.04.2007 р. у справі № 12/299 про стягнення на користь Фізичної особи-підприємця Черепанової Людмили Іванівни грошових коштів у сумі 1543951,50 грн;
- поданням до державного реєстратора документів, що містять завідомо недостовірні відомості про відсутність заборгованості вищевказаного товариства перед Фізичною особою-підприємцем Черепановою Людмилою Іванівною.
У свою чергу, в частині вимог ОСОБА_1 позов мотивовано наявністю укладеного між позивачами договору доручення та додаткової угоди до нього, предметом яких є здійснення в інтересах Фізичної особи-підприємця Черепанової Людмили Іванівни необхідних юридичних дій щодо виконання рішення Господарського суду м. Києва від 06.04.2007 р. у справі № 12/299, у тому числі, і шляхом відшкодування завданих збитків за рахунок засновників та посадових осіб Закритого акціонерного товариства «Охорона-Комплекс». При цьому, за умовами вказаного договору доручення Фізична особа-підприємець Черепанова Людмила Іванівна сплачує ОСОБА_1 винагороду у розмірі 50% фактично стягнутих та отриманих коштів.
Оскаржуваною ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.04.2020 р. у справі № 910/5241/20 позовну заяву повернуто заявникам на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України, оскільки позивачами в одній позовній заяві об'єднано вимоги, що підлягають розгляду за правилами різного судочинства.
Ухвала суду мотивована тим, що позивачами у позовній заяві об'єднано вимоги, які відносяться до юрисдикції господарських судів, та вимоги ОСОБА_1 , які у даному випадку підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки останній є фізичною особою. Також судом зазначено, що спір у справі виник між фізичною особою-підприємцем, фізичною особою та трьома юридичними особами, проте заявлені вимоги не можуть бути розглянуті в цілому у порядку господарського судочинства, оскільки вимоги про стягнення на користь фізичної особи є спором про цивільне право.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 за допомогою системи "Електронний суд" подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права та не застосовано правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач-2 наводить наступні аргументи:
- суд першої інстанції не врахував, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Черепанової Людмили Іванівни є основними та підлягають безумовному розгляду у порядку господарського судочинства, а позовні вимоги ОСОБА_1 є похідними і залежать від задоволення основних вимог;
- суд має відкрити провадження за позовними вимогами Фізичної особи-підприємця Черепанової Людмили Іванівни та відмовити у відкритті провадження за вимогами ОСОБА_1 і залучити його до участі у справі як третю особу на стороні позивача;
- за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.06.2019 р. у справі № 917/375/18, безпідставним є повернення позову заяникові лише з приводу поєднання у позові вимог, які мають розглядатися за правилами господарського судочинства та цивільного судочинства.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі № 910/5241/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Пашкіна С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 р. апеляційну скаргу у справі № 910/5241/20 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення її недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду м. Києва від 27.04.2020 р. у справі № 910/5241/20, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) у порядку ч. 2 ст. 271 ГПК України, а також встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу впродовж 10 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження.
До суду 14.07.2020 р. у встановлений процесуальний строк від Департаменту поліції охорони Національної поліції України надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач-2 просить відмовити у задоволенні поданої апеляційної скарги та залишити без змін оскаржувану ухвалу суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках (ч. 1 ст. 20 ГПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Як вже було зазначено вище, позивачі звернулися до суду першої інстанції з даним позовом про стягнення з Держави Україна збитків у вигляді майнової (матеріальної) та моральної шкоди, з урахуванням солідарного права на стягнення по 50% такої шкоди кожному з них. При цьому, позивачами є фізична особа-підприємець та фізична особа.
Суд першої інстанції, повертаючи без розгляду позовну заяву, в оскаржуваній ухвалі зазначив, що позивачами при зверненні з даним позовом не дотримано вимог ч. 1 ст. 173 ГПК України, якою регламентовано порядок об'єднання позовних вимог.
Так, суд першої інстанції вважав, що заявлені вимоги не можуть бути розглянуті в цілому у порядку господарського судочинства, оскільки вимоги про стягнення шкоди на користь фізичної особи є спором про цивільне право.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень ст. 173 цього кодексу).
Відтак, на підставі вказаної норми позовну заяву повернуто без розгляду.
Проте, колегія суддів вважає такий висновок місцевого господарського суду передчасним з огляду на наступне.
Дійсно, відповідно до ст. 21, ч. 4 ст. 173 ГПК України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цим кодексом або не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Зазначеним положенням закріплюється право позивача об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
При цьому, під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Також, відповідно до ст. 47 ГПК України позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.
Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо:
1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів;
2) права або обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави;
3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.
Так, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 15.05.2019 р. у справі № 469/1346/18, судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
В контексті наведеної справи, у якій позивачем було об'єднано вимоги як до юридичних осіб, так і до фізичної особи, Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що вирішення за правилами господарського судочинства такого спору в частині позовних вимог щодо незаконності розпорядження Березанської РДА, а за правилами цивільного судочинства - в іншій частині позовних вимог порушуватиме принцип повноти, всебічності й об'єктивності з'ясування обставин справи, оскільки дослідження одного і того ж предмета, а також одних і тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій, що не гарантує дотримання принципу правової визначеності.
Як убачається з поданої позовної заяви, позивачами, якими є фізична особа-підприємець та фізична особа, заявлено у позові фактично одну матеріально-правову вимогу - стягнення збитків у вигляді майнової (матеріальної) та моральної шкоди. Натомість, позивачами наведено окремий розрахунок розміру майнової та матеріальної шкоди, яку позивачі просять стягнути на свою користь по 50% кожному з них.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що вимога про стягнення шкоди на користь ОСОБА_1 у даному випадку носить характер похідної позовної вимоги від вимоги про стягнення шкоди на користь Фізичної особи-підприємця Черепанової Людмили Іванівни. Зі змісту позовної заяви також убачається, що задоволення похідної вимоги у даній ситуації залежить від задоволення основної вимоги.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд визначає в межах, встановлених цим кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (ст. 15 ГПК України).
Слід зазначити, що вже загадана стаття 173 ГПК України містить положення, відповідно до якого суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства (ч. 6 цієї статті).
Згідно з ч. 1 ст. 176 ГПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього кодексу.
Відповідно до ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є:
1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу;
2) з'ясування заперечень проти позовних вимог;
3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів;
4) вирішення відводів;
5) визначення порядку розгляду справи;
6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що за відсутності підстав для повернення позовної заяви у даній справі суд першої інстанції зобов'язаний на підставі ст. 176 ГПК України відкрити провадження у справі з подальшим призначенням підготовчого засідання.
При цьому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
За вказаних обставин, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не позбавлений права відкрити провадження у справі за даним позовом та, визначивши остаточно предмет спору, характер спірних правовідносин, позовних вимог та склад учасників судового процесу, закрити провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 і роз'яснити останньому, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи в частині позовних вимог останнього до відповідачів.
Натомість, повернення поданої позовної заяви без розгляду за відсутності вчинення судом наведених дій суперечить як завданням господарського судочинства, так і завданням підготовчого провадження.
Окрім цього, у випадку якщо у місцевого господарського суду будуть відсутні підстави для закриття провадження у справі у частині позовних вимог ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
За змістом положень статей 1 та 2 ГПК України правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, фізичні особи та фізичні особи-підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені, невизнаються або оспорюються. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, субєктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши при цьому безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що правом на звернення до суду за захистом своїх прав наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову у їх задоволенні.
Таким чином, у випадку, якщо суд першої інстанції дійсно встановить, що права ОСОБА_1 відповідачами не порушено та він не є тією особою, яка має право на відшкодування шкоди у даному спорі, у задоволенні позову в частині вимоги ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди у сумі 50% від заявленого розміру слід буде відмовити.
Отже, з урахуванням вищенаведених тверджень та підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом зроблено передчасні висновки стосовно повернення позовної заяви на підставі приписів п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України, тобто у зв'язку з порушенням правил об'єднання вимог. Як вже було зазначено, повернення поданої позовної заяви без розгляду за відсутності вчинення судом підготовчих дій та відкриття провадження у справі суперечить завданням господарського судочинства та завданням підготовчого провадження.
У наведеній ситуації суд першої інстанції наділений правом після відкриття провадження у справі закрити таке провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України в певній частині позовних вимог, або ж ухвалити рішення по суті позовних вимог, установивши, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси кожного з позивачів окремо.
Враховуючи усе вищезазнечене, колегія суддів приходить до висновку стосовно того, що оскаржувана ухвала Господарського суду м. Києва від 27.04.2020 р. у справі № 910/5241/20 є необґрунтованою та такою, що постановлена без дотримання приписів процесуального закону, а тому підлягає скасуванню.
При цьому, суд відхиляє посилання скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11.06.2019 р. у справі № 917/375/18, оскільки обставини вказаної справи мають суттєві відмінності зі справою № 910/5241/20, зокрема, у суб'єктному складі та характері позовних вимог.
За змістом ч. 3 ст. 271 ГПК України у випадку скасування судом апеляційної інстанції ухвали про повернення позовної заяви справа передається на розгляд суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 27.04.2020 р. у справі № 910/5241/20 скасувати.
3. Справу № 910/5241/20 передати до Господарського суду м. Києва для продовження розгляду.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду впродовж двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 29.07.2020 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В.Андрієнко
С.А. Пашкіна