вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" липня 2020 р. Справа№ 910/1317/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Козир Т.П.
розглянувши у письмовому провадженні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНОЛІТ БУД»
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2020 (повний текст рішення складено 30.03.2020)
у справі №910/1317/20 (суддя Маринченко Я.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрлада»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНОЛІТ БУД»
про стягнення 38009,87 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрлада» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНОЛІТ БУД» про стягнення 38110,42 грн, з яких 14450,55 грн основного боргу, пені у розмірі 4803,92 грн, штрафу в розмірі 14506,55 грн та 30% річних в розмірі 4349,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на технічне обслуговування та ремонт автомобілів №530 від 05.05.2017 в частині своєчасної та повної оплати за виконані роботи.
В ході розгляду справи в місцевому господарському суді позивачем було надано заяву про зменшення розміру позовних вимог у якій позивач зазначив, що після звернення останнього до суду із даним позовом, відповідачем було здійснено часткову оплату заборгованості на суму 100,55 грн. На підставі викладеного позивач просив суд зменшити розмір заявлених позовних вимог та стягнути з відповідача 14350 грн заборгованості, 4803,92 грн пені, 14506,55 грн штрафу та 4349,40 грн 30% річних.
Судом першої інстанції прийнято до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2020 у справі №910/1317/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНОЛІТ БУД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрлада" 14350 (чотирнадцять тисяч триста п'ятдесят) грн заборгованості, 4337 (чотири тисячі триста тридцять сім) грн 48 коп. 30% річних, 4803 (чотири тисячі вісімсот три) грн 92 коп. пені, 14506 (чотирнадцять тисяч п'ятсот шість) грн 55 коп. штрафу, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2101 (дві тисячі сто одна) грн. 34 коп. В іншій частині позову відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту прострочення відповідачем зобов'язань за договором на технічне обслуговування та ремонт автомобілів №530 від 05.05.2017 в частині своєчасної та повної оплати за виконані роботи. Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 30% річних на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що при здійсненні вказаного нарахування позивачем допущено арифметичні помилки, відтак здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача 30% річних в сумі 4337,48 грн. Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, за період з 30.01.2019 по 28.01.2020, із урахуванням часткової оплати здійсненої відповідачем та штрафу, судом встановлено, що вказані нарахування проведено позивачем у відповідності до умов укладеного між сторонами договору та вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати наявними та належним чином доведеними обставини, які є достатніми для зменшення розміру неустойки у відповідності до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «МОНОЛІТ БУД» подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2020 у справі №910/1317/20 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник стверджував, що наряд-замовлення підписаний не уповноваженою особою, а відтак позивачем не надано доказів, що роботи були виконані у повному обсязі та у відповідній якості, у зв'язку з чим, на думку відповідача позовні вимоги задоволенню не підлягають. Також відповідач зазначив, що розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій значно перевищує розмір основної суми заборгованості, що надає можливість для зменшення заявлених до стягнення сум штрафних санкцій.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНОЛІТ БУД» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2020 у справі №910/1317/20. Постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати без участі учасників справи в порядку письмового провадження.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.
Відповідно до частини десятої статті 270 ГПК України розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.
05.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрлада", як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «МОНОЛІТ БУД», як замовником, було укладено договір на технічне обслуговування та ремонт автомобілів №530, відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується виконувати роботи по комерційному ремонту та/або технічному обслуговуванню автомобілів (роботи) власником яких є замовник та/або має право володіння і користування автомобілем, а замовник зобов'язується приймати автомобілі після здійснення виконавцем ремонту та/або технічного обслуговування та оплачувати надані послуги у строки та на умовах, що вказані у даному договорі. Перелік автомобілів замовника вказується у Додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору, проте є невичерпним (п.1.1 Договору).
Відповідно до п.2.2.1 Договору, замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснити розрахунок згідно відповідного наряду-замовлення у строки та на умовах, встановлених у розділі 4 цього договору, та на основі виставленого виконавцем рахунку-фактури.
Згідно з п.3.8 Договору, після виконання робіт, виконавець надає замовнику наряд-замовлення.
У п.3.9 Договору сторони погодили, що по закінченні робіт та підписання наряду-замовлення, автомобіль видається особі, уповноваженій замовником на отримання автомобіля. Підставою для видачі автомобіля є довіреність.
Уповноважений на отримання автомобіля з ремонту представник замовника також зобов'язаний при отриманні автомобіля з ремонту (технічного обслуговування) прийняти виконані виконавцем з ремонту та технічного обслуговування роботи згідно відповідного наряду-замовлення. Особа, уповноважена на прийняття автомобіля з ремонту вважається компетентною з прийняття автомобіля і замовник не має права в подальшому оскаржувати дії свого представника за мотивами його некомпетентності.
Відповідно до п.4.1 Договору, вартість ремонту та/або технічного обслуговування автомобіля складається з вартості нормативного часу роботи помноженого на кількість необхідного нормативного часу, необхідних запчастин витратних матеріалів (використаних) і визначається рахунком-фактурою, який складає виконавець на підставі наряду-замовлення та направляє замовнику.
Пунктом 4.2 Договору визначено, що оплата за виконані роботи проводиться замовником по факту виконання робіт, в строк, не пізніше 3-х робочих днів після дати підписання наряду-замовлення.
Відповідно до п.5.2 Договору, у разі, коли якість виконаних виконавцем робіт задовольняє замовника, сторони підписують наряд-замовлення.
Згідно з п.6.2 Договору, за прострочення оплати за цим договором, замовник сплачує, окрім відшкодування вартості фактично виконаних робіт, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення Договору, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
За умовами п.6.3 Договору, сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі тридцяти відсотків. З дня закінчення строків сплати, передбачених розділом 4 договору, вважається, що виконавцем пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та відсотків річних. При затримці платежу виконавець має право виставити рахунок по сплаті відсотків за користування чужими грошима та інфляційних нарахувань з моменту прострочення до фактичної оплати, а замовник зобов'язаний оплатити його в строк не більше 3 (трьох) днів.
Пунктом 6.4 Договору сторони погодили, що у випадку прострочення замовником оплати відповідного наряду-замовлення згідно умов цього договору більш ніж на 10 (десять) календарних днів замовник зобов'язаний сплатити на користь виконавця штраф у розмірі суми заборгованості.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинне було бути виконане (п.6.5 Договору).
Згідно з п.9.1 Договору, даний договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2017, а в частині розрахунків до повного їх виконання.
Відповідно до п.9.2 Договору, якщо за 1 (один) місяць до закінчення строку дії цього договору та/або кожного наступного календарного року (при подальшій автоматичній пролонгації договору) жодна із сторін не надішле письмове повідомлення іншій стороні про зміну або небажання продовжувати дію цього договору на інший термін, дія цього договору продовжується на тих же умовах автоматично на кожний наступний календарний рік.
Додатковою угодою №1 від 28.12.2018 сторони погодили внести зміни до п.9.1 договору, виклавши його в новій редакції: "Даний договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2019, а в частині розрахунків до повного їх виконання".
Відповідно до чч.1, 2 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Статтями 843, 854 ЦК України встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Як встановлено ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Відповідно до ст.857 Цивільного кодексу України робота виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було виконано роботи по ремонту належного позивачу автомобіля на загальну суму 14506,55 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Наряду-замовлення №УКЗ0029290/УКН0022312 від 24.01.2019.
Вказаний наряд-замовлення підписаний представниками обох сторін та скріплений відповідними печатками обох підприємств. Доказів наявності заперечень відповідача щодо кількості, якості або вартості проведених позивачем ремонтних робіт матеріали справи не містять.
Пунктом 4.2 Договору визначено, що оплата за виконані роботи проводиться замовником по факту виконання робіт, в строк, не пізніше 3-х робочих днів після дати підписання наряду-замовлення.
Таким чином, підписавши 24.01.2019 зазначений наряд-замовлення на суму 14506,55 грн, відповідач мав протягом 3 робочих днів, тобто до 29.01.2019 оплатити виконані позивачем роботи.
Відповідно до ч.1 ст.853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що виконані позивачем роботи були прийняті відповідачем в повному обсязі.
В той же час, судом відхиляються доводи відповідача стосовно того, що спірний наряд-замовлення підписано неуповноваженою особою, оскільки відповідачем не надано суду доказів того, що особа, яка підписала наряд замовлення, яка є технічним директором ТОВ «МОНОЛІТ БУД» не мала необхідного обсягу повноважень на прийняття відремонтованого автомобіля.
Крім того, про фактичне прийняття відповідачем робіт за спірним договором також свідчать часткові оплати, здійснені відповідачем саме за спірним нарядом-замовленням на загальну суму 156,55 грн.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про виконання позивачем робіт за спірним нарядом-замовленням та прийняття вказаних робіт відповідачем, у зв'язку з чим у відповідача наявна заборгованість за виконані роботи в розмірі 14350 грн.
З огляду на викладене, враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за договором на технічне обслуговування та ремонт автомобілів №530 від 05.05.2017, яка становить 14350, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, колегія суддів вважає, що вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).
Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За умовами п.6.3 Договору, сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі тридцяти відсотків.
На підставі вказаних норм, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 4349,40 грн тридцяти відсотків річних, нараховані за період з 30.01.2019 по 28.01.2019.
Як встановлено вище, відповідач свого обов'язку по оплаті вартості виконаних робіт у встановлений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 30% річних, колегією суддів встановлено, що при здійсненні вказаного нарахування позивачем допущено арифметичні помилки, відтак здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача 30% річних в сумі 4337,48 грн за заявлений позивачем період.
Стосовно позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 4803,92 грн та штрафу в сумі 14506,55 грн, колегією суддів встановлено наступне.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно чч. 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Згідно з п.6.2 Договору, за прострочення оплати за цим договором, замовник сплачує, окрім відшкодування вартості фактично виконаних робіт, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення Договору, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Пунктом 6.4 Договору сторони погодили, що у випадку прострочення замовником оплати відповідного наряду-замовлення згідно умов цього договору більш ніж на 10 (десять) календарних днів замовник зобов'язаний сплатити на користь виконавця штраф у розмірі суми заборгованості.
Оскільки відповідачем допущено прострочення виконання своїх зобов'язань за вказаним договором в частині своєчасного виконання зобов'язань по сплаті виконаних позивачем робіт, що є підставою для стягнення з відповідача пені та штрафу, вимоги позивача в цій частині є законними та обґрунтованими.
В той же час, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За умовами п.6.5 Договору сторони передбачили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинне було бути виконане.
З огляду на зазначений пункт укладеного між сторонами договору, останні погодили можливість нарахування штрафних санкцій за період, що перевищує встановлений статтею 232 ГК України шестимісячний строк.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу та пені, нарахованої за період з 30.01.2019 по 28.01.2020, із урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати, судом встановлено, що вказані нарахування проведено позивачем у відповідності до умов укладеного між сторонами договору та вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Разом з тим, щодо заперечень відповідача, що нарахування пені та штрафу є одним видом цивільно-правової відповідальності, а відтак їх одночасне застосування за одне порушення суперечить Конституції України судом відхиляються з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Наразі, нормами чинного законодавства не заборонено одночасне нарахування пені та штрафу за порушення умов договору, у випадку якщо такий вид санкцій передбачений укладеним між сторонами договором, а відтак зазначені заперечення відповідача визнаються судом безпідставними та необґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для зменшення розміру неустойки у відповідності до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, з огляду на те, що відповідачем не було доведено суду таких обставин як, наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, винятковість випадку, з урахуванням інтересів обох сторін, не наведено причин неналежного виконання зобов'язання, яке стало підставою для застосування заходів відповідальності позивачем, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом, а не обов'язком суду, яке вирішується судом на власний розсуд з урахуванням конкретних обставин справи.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються судом на скаржника у відповідності до статті 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНОЛІТ БУД» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2020 у справі №910/1317/20 залишити без змін.
Матеріали справи №910/1317/20 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Г.А. Кравчук
Т.П. Козир