Справа № 209/950/20
Провадження № 1-кп/209/332/20
28 липня 2020 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
представника потерпілого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040790001777 відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, українця, громадянина України, освіта: професійно-технічна, який не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- 18 лютого 2011 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська за ст. 128, ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч. 2 ст. 263, ч.1 ст. 309, ч.1 ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки, звільнений 15.11 2014 року по відбуттю строку покарання
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,-
01 вересня 2017 року приблизно о 16:00 годині ОСОБА_4 знаходився у тамбурному приміщенні біля квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , де побачив ОСОБА_5 . В цей час у ОСОБА_4 на грунті особистих неприязних відносин із ОСОБА_5 раптово виник умисел на завдання тілесних ушкоджень останньому.
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_4 , перебуваючи у зазначений час у вказаному місці, розуміючи, що шляхом нанесення ударів руками по тілу людини можливо заподіяти їй тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, наніс кулаками правою і лівою руками в обличчя ОСОБА_5 не менше чотирьох ударів, після чого наніс один удар рукою у праве передпліччя ОСОБА_5 . Переконавшись, що його злочинний умисел реалізовано у повному обсязі, ОСОБА_4 припинив свої злочинні дії та залишив місце вчинення злочину.
В результаті злочинних дій ОСОБА_4 . ОСОБА_5 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді синців та саден на верхніх кінцівках - відносяться до легких тілесних пошкоджень, які мають незначні скороминущі наслідки (п.п. 2.3.5. Наказ № 6, МОЗ України від 17.01.1995 року), тілесне ушкодження у вигляді рани на обличчі з синцем в цій ділянці - відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, як викликали розлад здоров'я більше 6, але менше 21 дня (п.п. 2.3.3. Наказ № 6, МОЗ України від 17.01.1995).
Суд, за погодженням з учасниками судового провадження, ухвалив проводити судовий розгляд даного провадження у загальному порядку, з дослідженням в суді доказів, а саме: допиту обвинуваченого, потерпілого, дослідження письмових доказів.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєному злочину визнав, у скоєному розкаявся та пояснив, що у 2017 році у нього з ОСОБА_5 у тамбурі квартир АДРЕСА_1 виник конфлікт. На той момент він знаходився у стані алкогольного сп'яніння. В результаті конфлікту він вдарив ОСОБА_5 2-3 рази у голову кулаком, після чого вони розійшлись. Удари наносив кулаками, сторонніх предметів у руках не було, позаду удари не наносив. Він не кричав матері, щоб вона принесла ножа. Допомогу ОСОБА_5 він не надавав. Цивільний позов визнає частково, а саме: повністю визнає матеріальну шкоду, моральну шкоду - не визнає. Кається у скоєному, просить суворо не карати.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що 01 вересня 2017 року він зранку пішов за покупками, а саме: придбав продукти харчування, пральний порошок, вагою 9,5 кг та 15-20 скляних банок. Руки в нього були зайняті, коли він зайшов до під'їзду свого будинку та підійшов до ліфта, там вже стояв ОСОБА_4 у стані алкогольного сп'яніння і вони разом на ліфті піднялись на свій поверх. ОСОБА_4 перекрив ногою двері ліфту і не давав йому вийти. Він його відштовхнув та пройшов повз нього. ОСОБА_4 не давав йому пройти до своєї квартири і йому довелось його тягти, щоб підійти до квартири. Далі він ліктем натиснув на дзвінок своєї квартири, а ОСОБА_4 почав кричати: «Мама неси ніж». Після цього ОСОБА_4 почав його бити в обличчя, при цьому в нього у руках були ключі. Йому довелось прикриватися руками. ОСОБА_4 бив його в область очей приблизно 6 разів. ОСОБА_4 не давав йому втрапити до квартири, хапав його за одяг та порвав його, тяг за футболку, однак йому вдалось відштовхнути обвинуваченого та потрапити до квартири. Цивільний позов він підтримує, просить його задовольнити. Зазначає, що матеріальна шкода полягає у витратах на лікування. Щодо моральної шкоди зазначає, що він поніс моральні страждання, які полягали у тому, що він повинен був бути на святкування річниці одруження своєї доньки, крім того, він через травми не зміг відсвяткувати свій день народження. Йому необхідно було їхати до м. Кривий Ріг, але через травми не поїхав. Окрім того, зазначає, що кримінальні провадження закривали, а тому йому необхідно було довести обставини справи. Також він звертався до лікаря, через погіршення самопочуття, а саме: його турбували головні болі, почалися розлади сну, був переважно поганий настрій, а також загострилися хронічні хвороби серця.
Крім повного визнання своєї вини, винність ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, також підтверджується наступними доказами:
-Витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017040790001777 від 10 жовтня 2017 року з правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 125 КК України, відповідно до якого, 01 вересня 2017 року за заявою ОСОБА_5 до ЄРДР були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення (а.с. 1-2 досудового провадження);
-Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 10 жовтня 2017 року, відповідно до якого 10 жовтня 2017 року ОСОБА_5 звернувся до Дніпровського ВП з заявою про вчинення кримінального правопорушення відносно нього (а.с. 12 досудового провадження);
-постановою про визнання речових доказів від 14 лютого 2020 року, відповідно до якої вилучені копії записів про звертання за медичною допомогою ОСОБА_5 з КНПКМР «ЦПМСД №1» м. Кам'янське (а.с. 135 досудового провадження);
-протоколом проведення свідчого експерименту від 13 лютого 2020 року та фототаблицею до нього, відповідно до якого ОСОБА_5 надав пояснення та відтворив обставини подій, що сталася 01 вересня 2017 року (а.с. 136-144 досудового провадження);
-висновком експерта від 14 лютого 2020 року № 174-Е, відповідно до якого виявлені у ОСОБА_5 ушкодження у вигляді рани на обличчі в ділянці середньої третини правої брови, синець на лівому плечі, садно на тильній поверхні правої кисті, виникли в наслідок дії твердого предмета, предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, конкретно характерологічні властивості котрих не відобразились. За механізмом утворення, не суперечать механізму, указаному в протоколі слідчого експерименту за участю ОСОБА_5 , та при нанесенні ударних дій в ділянку голови та хапанню за ліву руку. Виявлене у ОСОБА_5 ушкодження у вигляді синця на правому плечі, виникло внаслідок дії тупого твердого предмета. За механізмом утворення, не суперечать механізму, указаному в протоколі слідчого експерименту за участю ОСОБА_5 , тобто при нанесенні ударної дії кулаком в праве плече. При огляді в судово-медичній експертизі 12 вересня 2017 року - будь-яких видимих ушкоджень в ділянці куприка не виявлено (а.с. 146-147 досудового провадження);
-висновком експерта від 10 березня 2020 року № 258-Е, відповідно до якого виявлені у ОСОБА_5 синці та садно на верхніх кінцівках - відносяться до ЛЕГКИХ тілесних пошкоджень, які мають незначні скороминущі наслідки (п.п. 2.3.5. Наказ № 6, МОЗ України від 17.01.1995 року). Давність утворення пошкоджень може відповідати терміну указаному обстеженим. Пошкодження виникли внаслідок дії твердого предмета, предметів. Пошкодження у вигляді рани на обличчі з синцем в цій ділянці - відносяться до ЛЕГКИХ тілесних пошкоджень з короткочасним розладом здоров'я, як викликавши розлад здоров'я більше 6, але менш 21 дня ( п.п. 2.3.3. Наказ № 6, МОЗ України від 17.01.1995 року. ) (а.с. 170-171 досудового провадження).
-
Вищевказані висновки експертів, проведені компетентними спеціалістами, які відповідно до Закону України «Про судову експертизу» мають право на проведення експертиз, а також узгоджуються з іншими об'єктивними доказами по справі. Протоколи слідчих дій, складені і оформлені у порядку, передбаченому КПК України, є джерелом доказів, оскільки у них підтверджуються обставини і факти, що мають значення для вирішення справи. Всі слідчі дії фіксувалися у відповідних протоколах, з якими учасники кримінального провадження знайомилися і підписували, у жодному протоколі відсутні посилання про порушення закону щодо обвинуваченого особисто, чи опосередковано.
Будь яких істотних порушень КПК України під час досудового слідства, які б вплинули на кваліфікацію дій обвинуваченого та поставили б під сумнів зібрані по справі докази, судом не встановлено.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях "Ірландія проти Сполученого Королівства" від 18 січня 1978 року, "Коробов проти України" від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом", така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого ОСОБА_4 "поза розумним сумнівом" знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні ним злочину доведена у повному обсязі і його умисні дії органом досудового слідства вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії кримінальних правопорушень невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, офіційно не працює, враховуючи досудову доповідь органу пробації, потерпілий наполягає на суворому покаранні ОСОБА_4 .
До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та повне визнання своєї вини.
Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, є рицедив злочину.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів необхідним та достатнім є призначення покарання без ізоляції його від суспільства, тобто він може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням, згідно ст.75 КК України, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України, оскільки саме таке покарання забезпечить функцію виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових злочинів.
Підстав для застосування до ОСОБА_4 положень ст. 69, 69-1 КК України, з урахуванням встановлених судом обставин, не вбачається.
Розглянувши цивільний позов, поданий потерпілим ОСОБА_5 , суд вважає за необхідне задовольнити його частково, виходячи з наступного.
У відповідності до ч. 1 ст. 1177 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Частиною 5 ст. 128 КПК передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, дослідивши вимоги потерпілого ОСОБА_5 щодо стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди у розмірі 1480 грн., суд приходить до наступних висновків.
Не зважаючи на визнання позову ОСОБА_4 , судом встановлено, що згідно матеріалів кримінального провадження, документально підтверджена матеріальна шкода в розмірі 1130 грн.: 450 грн. - вартість футболки та 680 грн. - вартість джинсів.
Документів, які б підтверджували витрати на у сумі 350 грн. потерпілим ОСОБА_5 суду не було надано.
Таким чином, стягненню з обвинуваченого підлягає доведена матеріальна шкода в розмірі 1130 грн.
Відповідно до статей 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
У ч. 3 ст. 23 ЦК зазначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із наступними змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У постанові Верховного суду України № 237/2676/17 від 04 червня 2020 року було зазначено, що «…Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має навести в рішенні відповідні мотиви...».
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що страждання потерпілого ОСОБА_5 , внаслідок отримання легких тілесних ушкоджень, мали швидкоплинний характер у фізичному аспекті, глибини душевних страждань та незручностей, які виникли в результаті кримінального правопорушення, а також з урахування обставин справи та вимог розумності, виваженості та справедливості, враховуючи особу обвинуваченого та зухвалість його дій, є підстави для стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_5 моральної шкоди у розмірі 5000 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Щодо стягнення судових витрат з обвинуваченого у розмірі 280 грн., які полягають у витратах на проїзд до суду суд зазначає, що потерпілий не надав суду доказів, які б підтвердили вартість витрат на проїзд до суду, тому підстав для задоволення вимоги щодо стягнення судових витрат з обвинуваченого у суду немає.
Долю речових доказів, вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 370, 371 КПК України, -
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України і призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, призначивши іспитовий строк 1 (один) рік.
Згідно з п. п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_4 такі обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду у розмірі 1130 (одну тисячу сто тридцять) гривень, моральну шкоду у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Речові докази у кримінальному провадженні 12017040790001777, а саме: копії записів про звертання за медичною допомогою ОСОБА_5 з КНПКМР «ЦПМСД №1» м. Кам'янське - залишити при матеріалах справи; вилучена медична картка з записами лікування ОСОБА_5 від 01 вересня 2017 року, яка повернута потерпілому ОСОБА_5 під зберігання - залишити за належністю потерпілому ОСОБА_5 .
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана учасниками кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська протягом 30 днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Копія вироку підлягає негайному врученню потерпілому, обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1