Справа № 172/480/20
Провадження № 1-кп/172/85/20
28.07.2020 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - ОСОБА_1
за участі: секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020040420000094 від 08.03.2020 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився в с. Піщанка Новомосковського району Дніпропетровської області, має неповну середню освіту, не одружений, не працює, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- 14.02.2013 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі. Звільнений з Синельниківської ВК № 94 03.06.2016 року у зв'язку з відбуттям покарання;
- 21.12.2018 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КК України, -
07 березня 2020 року близько 13:30 год. ОСОБА_4 , після розпиття алкогольних напоїв, разом з ОСОБА_5 , повернувся до будинку за адресою:
АДРЕСА_1 , в якому спільно проживає зі своєю сестрою ОСОБА_6 , яка в той час знаходилась там разом з подругою ОСОБА_7 . В подальшому між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 виникла сварка, в ході якої у ОСОБА_4 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до своєї сестри ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на спричинення останній умисних тілесних ушкоджень.
ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний намір, знаходячись в тому самому місці в той самий час, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, користуючись своєю перевагою у силі, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, підійшов до ОСОБА_6 , яка в той час стояла обличчям до нього в приміщенні кухні та своєю лівою рукою, стиснутою в кулак наніс їй два удари в ділянку щелепи з правого боку. Потім знаходячись у вказаному положенні лівою рукою, стиснутою в кулак, наніс потерпілій ще три удари в ділянку носа з правого боку, два удари в ділянку лівого ока та три удари в ділянку правого ока. Продовжуючи свій злочинний намір ОСОБА_4 схопив ОСОБА_6 правою рукою за волосся та кинув одним поштовхом на підлогу. Після чого своєю правою ногою, взутою у взуття, наніс ще три удари по правій руці та два удари по правій нозі потерпілої, яка знаходилася в положенні лежачи на лівому боці.
Вказаними протиправними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілій згідно з висновком експерта № 69-2020р.Е від 20.05.2020 року тілесні ушкодження у вигляді повного перелому нижньої щелепи праворуч з розходженням уламків у ділянці кута, які утворилися від дії тупого твердого предмету та відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я.
У судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину при зазначених вище обставинах визнав повністю. У скоєному каявся та не виявив бажання давати показання у судовому засіданні.
Сторони у судовому засіданні не заперечували проти застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, посилаючись на недоцільність дослідження доказів щодо усіх обставин обвинувачення у зв'язку з повним їх визнанням та підтвердженням у судовому засіданні самим обвинуваченим.
Судом роз'яснені сторонам наслідки застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, а саме позбавлення їх можливості оскаржити в апеляційному порядку визнані ними обставини кримінального правопорушення, а також перевірено правильність розуміння цих обставин та добровільність їх позиції.
З урахуванням повного визнання своєї винуватості, визнання та підтвердження обвинуваченим всіх обставин кримінального правопорушення, викладених в обвинувальному акті, думок усіх учасників судового розгляду та відсутності від них заперечень, суд вважає можливим визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежитись лише дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.
Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, повністю знайшла своє підтвердження у судовому засіданні, а його умисні дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, суд враховує, що обвинувачений вчинив нетяжкий злочин, раніше судимий, неодноразово відбував покарання у вигляді позбавлення волі, не має зареєстрованого у встановленому порядку місця проживання, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, не одружений, офіційно не працевлаштований, на утриманні нікого не має.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття та повне визнання вини.
Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, рецидив злочину та вчинення злочину щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.
З урахуванням обставин справи, думки прокурора, потерпілої, характеристики особи обвинуваченого, суд вважає за необхідне й доцільне призначити покарання в межах санкції статті КК України за якою ОСОБА_4 визнаний винним, у виді позбавлення волі, вважаючи, що таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення, а також попередження скоєння ним нових злочинів.
Крім того, у справі прокурором заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на користь КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» коштів затрачених на стаціонарне лікування потерпілого від злочину на суму 3982,65 грн.
За правилами ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.
За правилами ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
На лікування ОСОБА_6 у відділенні щелепно-ліцевої хірургії КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» ДОР витрачено 3982,65 грн. (вартість одного ліжко-дня становить 769,53 грн.), що підтверджується довідкою-калькуляцією КЗ «ДОКЛ ім. І.І. Мечникова» ДОР.
Обвинувачений цивільний позов визнав у повному обсязі та не заперечував проти його задоволення.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 349, 369-371, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.12.2018 року та визначити остаточне покарання у
виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили обрати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, помістивши його під варту негайно в залі судового засідання.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» кошти затрачені на стаціонарне лікування потерпілого від злочину на суму 3982,65 грн.
Вирок може бути оскаржений до судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1