вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" липня 2020 р. Справа№ 910/1673/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Руденко М.А.
Дідиченко М.А.
без повідомлення (виклику) учасників справи,
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 у справі №910/1673/20 (суддя Чебикіна С.О., повний текст складено - 13.04.2020) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 44 298,83 грн.
ВСТАНОВИВ наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення вартості нестачі вантажу у сумі 44 298,83 грн.
Позов обґрунтований незабезпеченням відповідачем збереження вантажу під час перевезення, що призвело до нестачі вугілля, вартість якого позивачем заявлено до стягнення у позові.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 у справі №910/1673/20 позов задоволено повністю; стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» 44 298,83 грн. вартості втраченого вантажу та 2 102,00 грн. судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська», суд дійшов висновку про доведеність всіх елементів складу правопорушення, яке сталося з вини відповідача та призвело до завдання позивачу збитків у сумі 44 298,83 грн., що є вартістю втраченого вантажу.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Апелянт вважає помилковим висновок місцевого суду про доведеність вартості відправленого вантажу та наявність у позивача збитків, оскільки жодних доказів на підтвердження сплати вартості вантажу матеріали справи не містять. При цьому, за доводами скаржника, довідка ТОВ «Добропіллявугілля», на яку покликався суд не є належним та допустимим доказом; суд залишив поза увагою твердження позивача, що він не є власником вантажу, і розрахунок вартості вантажу, що перевозився у спірних вагонах здійснював, керуючись даними власника. Крім того, за твердженнями апелянта, при визначенні суми норми природної втрати маси вантажу підлягав застосуванню коефіцієнт 2%, а не 1% як помилково вказав суд першої інстанції, що призвело до завищення розміру завданих збитків. Також апелянт посилається на відсутність вини відповідача та причинного зв'язку між дією перевізника і втратою вантажу; на відсутність договору поставки від 27.01.2016 №1-1-2016/006 із усіма додатками до нього, відмітка про який міститься у пункті 7 накладної, та у витребуванні якого суд відмовив.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 у справі №910/1673/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 у справі №910/1673/20 та роз'яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи. Крім того, в ухвалі суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням, викликом сторін.
Також, зазначеною ухвалою учасникам справи встановлено строк для подання відзивів, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 15 днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження.
Вказана ухвала була отримана відповідачем - 15.06.2020, а позивачем - 18.06.2020, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
В свою чергу, у встановлений судом строк, від сторін жодних заяв, клопотань, в тому числі і відзиву на апеляційну скаргу, до суду не надійшло.
Разом з тим, у відповідності до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Враховуючи, що предметом розгляду у справі №910/1673/20 є вимога про стягнення 44 298,83 грн., вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні Господарського процесуального кодексу України та підлягає розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - зміні в частині присудженої до стягнення суми вартості втраченого вантажу, з наступних підстав.
Між товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» (виконавець) 26.12.2012 було укладено договір №269-12/12-12.2-1010, за умовами п. 1.1 якого, замовник зобов'язується передати (поставити) виконавцю вугілля для його збагачення, оплатити вартість послуг виконавця пов'язаних зі збагаченням вугілля та прийняти концентрат, а виконавець зобов'язується прийняти вугілля, здійснити його збагачення та передати (поставити) отриманий в результаті збагачення вугілля концентрат замовнику, у строки на умовах, визначених даним договором та/або додатковими угодами та/або специфікаціями, які є невід'ємними частинами даного договору.
Пунктом 11.1 договору датою закінчення строку дії договору визначено 31.12.2013.
Додатковою угодою від 31.12.2018 до договору №269-12/12-12.2-1010 від 26.12.2012 сторони погодили продовжити строк дії договору до 31.12.2019.
Згідно залізничної накладної №51572113 від 14.09.2019 ТОВ «ЦЗФ «Курахівська» (відправником) на адресу ДТЕК «Бурштинська ТЕС» (одержувача) зі станції відправлення Курахівка на станцію Бурштин Львівської залізниці відправлено вантаж - вугілля кам'яне марки г-газовий, Г(Г2)0-100 мм.
Відповідно до вказаної накладної у вагонах: №53522488 маса вантажу визначена відправником - 68500 кг, №53599361 маса вантажу визначена відправником - 69500 кг.
При цьому, згідно з відміткою залізниці у п. 49 накладної вагон №53522488 прибув по досильній накладній №51583482 і був виданий згідно комерційного акту на ст. Покровськ №4820041424 від 16.09.2019.
Згідно накладної вугілля кам'яне марковане двома повздожніми бороздами та завантажено вище рівня бортів.
На станції Покровськ Донецької залізниці були складені комерційні акти №482004/424 від 16.09.2019 про недостачу вантажу у вагоні №53522488 в кількості 10700 кг та №482004/425 від 16.09.2019 про недостачу вантажу у вагоні №53599361 в кількості 8900 кг.
Так, згідно з комерційним актом №482004/424 при контрольному переважуванні вагону №53522488 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось брутто - 79300 кг, тара - 21500 кг, нетто - 57800 кг, що менше вантажного документу на 10700 кг. В накладній зазначено: вантаж маркований двома повздовжніми борознами, навантаження вище бортів. Фактично встановлено: поверхня вантажу нижче бортів біля 10 см - 70 см, вся нерівномірна, маркування не проглядається. По всій поверхні сліди ходіння, виїмки над 1 люком зліва 80 см*80 см*40 см. Над 1-5 люками біля 700 см*280 см*50 см-70 см. Над 6-7 люками 300 см*280 см*60 см-80 см. Вагон бездвірний, люка закриті, течі вантажу немає. Вагон прибував в технічному стані справний. Завідуючий вантажним двором по штату відсутній.
Згідно з комерційним актом №482004/425 при контрольному переважуванні вагону №53599361 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось брутто - 83600 кг, тара - 23000 кг, нетто - 60600 кг, що менше вантажного документу на 8900 кг. В накладній зазначено: вантаж маркований двома повздовжніми борознами, навантаження вище бортів. Фактично встановлено: поверхня вантажу нижче бортів біля 10 см, вся нерівномірна, маркування не проглядається, по всій поверхні сліди ходіння. Виїмки над 1-7 люками зліва біля 1050 см*130-160 см*80 см, над 3, 4 люками зправа 300 см*120 см*50 см. Вагон бездвірний, люка закриті, течі вантажу немає. Вагон прибував в технічному стані справний. Завідуючий вантажним двором по штату відсутній.
У розділі Є актів зроблена відмітка станції призначення, згідно якої, під час перевірки, різниці проти актів не виявлено.
Перед зверненням до суду вантажоодержувачем АТ «ДТЕК Західенерго» в особі в.о. директора і головного бухгалтера ВП «Бурштинська теплова електрична станція» на накладній зроблено переуступний напис на право пред'явлення позову - ТОВ «ЦЗФ «Курахівська».
Позивач звернувся з позовом до АТ «Українська залізниця» про відшкодування вартості недостачі, виявленої у вагонах №53522488 та №53599361, що за розрахунком позивача складає 44 298,83 грн.
При цьому, вартість недостачі вантажу у вищезазначених вагонах розрахована позивачем відповідно до довідки ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» №772/1 від 08.10.2019, а також довідки ТОВ «ЦЗФ «Курахівська» №967-11 від 28.11.2019, з урахуванням норми недостачі вантажу 1%.
Судом першої інстанції позовні вимоги ТОВ «ЦЗФ «Курахівська» задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 44 298,83 грн. вартості втраченого вантажу, у зв'язку з його незбереженням під час перевезення, з підстав визнання позовних вимог доведеними та обґрунтованими.
Водночас, апеляційний суд не може погодитись з висновком суду щодо задоволення позову в повному обсязі, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частиною 3 ст. 909 ЦК України передбачено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами і статутами).
Згідно до ст. 6 Статуту залізниць України, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача.
Отже, відповідно до договору перевезення, яким згідно із статтею 6 Статуту залізниць України є залізнична накладна, залізницею надавалися послуги по перевезенню вантажів.
Статтею 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Статтею 23 Закону України «Про залізничний транспорт» унормовано, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Згідно статті 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі іншому підприємству згідно з Правилами видачі вантажу.
Статтею 113 Статуту залізниць України передбачено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин).
Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (стаття 129 Статуту залізниць України).
Відповідно до пункту 1 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6).
Комерційні акти, відповідно до пункту 2 зазначених Правил, складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу, і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.
Колегією суддів встановлено, що складені комерційні акти №482004/424 від 16.09.2019, №482004/425 від 16.09.2019, в яких зафіксовано відповідні розміри недостачі вугілля у вагонах №№53522488, 53599361, за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а відтак є належними доказами в обґрунтування невідповідності маси вантажу при перевірці, масі, відомості про яку містяться у накладній.
Згідно з приписами статті 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу вантажу у разі, зокрема коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення.
Відповідно до п. «е» ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок: 1) таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення; 2) завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція); 3) здачі вантажу до перевезення без зазначення в накладній особливих його властивостей, що потребують особливих умов або запобіжних засобів для забезпечення його збереження під час перевезення; 4) стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.
Тобто, законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.
Водночас, як встановлено судом, матеріали справи не містять доказів, з яких би вбачалось, що нестача вантажу виникла з незалежних від перевізника причин. При цьому, з комерційних актів вбачається наявність втрати вантажу, оскільки по всій поверхні вагонів №№53522488, 53599361 наявні сліди ходіння, виїмки над люками вагонів, відсутнє маркування, в той час, як вагони справні, люки закриті з обох сторін, течі вантажу немає. Отже, комерційними актами зафіксовано ознаки втрати вантажу під час перевезення.
Відтак, втрата, нестача або пошкодження вантажу під час перевезення є наслідком його незбереження, що свідчить про неналежне виконання зобов'язань за договором перевезення та є підставою для настання господарсько-правової відповідальності для залізниці.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.
Згідно ст. 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до ст. 133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Відповідно до переуступного напису, зробленого на накладній №51572113 АТ «ДТЕК Західенерго» за підписами в.о. директора і головного бухгалтера ВП «Бурштинська теплова електрична станція» АТ «ДТЕК Західенерго», право на пред'явлення позову передано - ТОВ «ЦЗФ «Курахівська». Повноваження вказаних осіб підтверджені довіреністю №159/ЗЕ/2019 від 02.08.2019, доданою до позову.
За змістом статті 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Згідно п. 2.7 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Вартість вантажу, що перевозиться з оголошеною вартістю, визначається у такому ж порядку.
На підтвердження вартості втраченого вантажу в матеріалах справи наявні довідки вантажовідправника - ТОВ «ЦЗФ «Курахівська», а також власника вантажу - ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» щодо ціни 1 тонни вугільної продукції.
Так, згідно довідки ТОВ «ЦЗФ «Курахівська» №967-11 від 28.11.2019, підписаної директором та начальником відділу з планування та інвестицій, вартість однієї тонни вантажу, відвантаженої у вересні 2019 року ТОВ «ЦЗФ «Курахівська» на адресу ДТЕК «Бурштинська ТЕС» становить 2 431,33 грн. з ПДВ.
При цьому, у довідці зазначена інформація про вартість вугільної продукції по кожному вагону, в яких було виявлено нестачу вантажу, із зазначенням номеру спірної залізничної накладної.
Отже, вартість вантажу, яка є базою для вирахування суми збитків, що підлягають відшкодуванню перевізником, позивачем доведена наявною в матеріалах справи довідкою про вартість вантажу, у зв'язку з чим, заперечення в цій частині відповідача визнаються судом необґрунтованими.
Крім того, колегією суддів відхиляються доводи апелянта про необхідність доведення позивачем обставин оплати ним вартості відправленого вантажу за залізничною накладною №51572113 від 14.09.2019, та необхідність у зв'язку з цим витребування у позивача договору поставки від 27.01.2016 №1-1-2016/006, оскільки позивач у даній справі не був власником майна, а виступав виконавцем за договором збагачення вугілля та вантажовідправником, а права на подання позову йому були передані отримувачем вугілля.
При цьому, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні клопотання відповідача про витребування договору поставки від 27.01.2016 №1-1-2016/006, з огляду на те, що відповідачем не було надано доказів на підтвердження здійснення ним заходів з приводу отримання заявлених у клопотанні доказів самостійно, як того вимагають положення статті 81 Господарського процесуального кодексу України.
Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення (частина 2 статті 114 Статуту залізниць України).
Колегія суддів вважає слушними доводи відповідача, що при визначенні суми норми природної втрати маси вантажу підлягав застосуванню коефіцієнт 2%, а не 1% як помилково вказав суд першої інстанції, виходячи з наступного.
У графі 20 залізничної накладної №51572113 від 14.09.2019 «Найменування вантажу» зазначено, що спірний вантаж (вугілля кам'яне, марки г-газовий, марка Г(Г2)0-100 мм) навантажено з вологістю - не менше 8%.
Згідно п. 27 Правил видачі вантажів, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані, становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах.
Перевіривши розрахунок вартості недостачі, здійснений позивачем, апеляційний суд визнає його невірним, оскільки позивачем застосовано невірну величину недостачі спірного вантажу з урахуванням норми природної втрати вантажу, що призвело до завищення розміру збитків.
Так, за висновком апеляційного суду, застосуванню підлягає коефіцієнт природної втрати маси вантажу 2% від маси нетто, оскільки вантаж перевозився у вологому стані, що підтверджується його характеристиками, наведеними у накладній (вологість не менше 8%).
Аналогічна правова позиція щодо застосування коефіцієнту природної втрати маси вантажу 2% від маси нетто вантажу, що перевозився у вологому стані викладена у постанові Верховного Суду від 10.08.2018 у справі №910/22324/16
Здійснивши перерахунок, з урахуванням норми природної втрати на 2%, колегією суддів встановлена вартість недостачі вантажу у вагонах №№53522488, 53599361 за залізничною накладною №51572113 у розмірі 40 943,60 грн., а саме:
1) 10 700 кг (маса недостачі за комерційним актом №482004/424 від 16.09.2019 у вагоні №53522488) - 1 370 кг (2% від маси нетто 68 500 кг у вагоні №53522488, норма природної втрати) = 9 330 кг (недостача вантажу);
9 330 кг (недостача вантажу) х 2 431,33 грн. в т.ч. ПДВ (вартість однієї тонни вугільної продукції згідно довідки ТОВ «ЦЗФ «Курахівська») = 22 684,31 грн. (вартість недостачі вантажу у вагоні №53522488);
2) 8 900 кг (маса недостачі за комерційним актом №482004/425 від 16.09.2019 у вагоні №53599361) - 1 390 кг (2% від маси нетто 69 500 кг у вагоні №53599361, норма природної втрати) = 7 510 кг (недостача вантажу);
7 510 кг (недостача вантажу) х 2 431,33 грн. в т.ч. ПДВ (вартість однієї тонни вугільної продукції згідно довідки ТОВ «ЦЗФ «Курахівська») = 18 259,29 грн. (вартість недостачі вантажу у вагоні №53599361).
Таким чином, загальний розмір вартості недостачі вантажу за вирахуванням 2% норми природної втрати, згідно розрахунку апеляційного суду становить 40 943,60 грн. (22 684,31 грн.+ 18 259,29 грн.).
Отже, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань зі зберігання вантажу переданого йому до перевезення, а саме, часткової втрати вантажу, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість, яка згідно здійсненого судом перерахунку становить 40 943,60 грн.
Разом з тим, суд першої інстанції наведеного не врахував, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про обґрунтованість розрахунку позивача (із застосуванням коефіцієнту 1% як для мінерального палива) та стягнення з відповідача вартості нестачі вантажу у більшому розмірі, ніж підлягає стягненню у даному випадку.
Колегією суддів відхиляються твердження скаржника про недоведеність причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та наявністю завданих позивачу збитків, оскільки відповідальність перевізника, у даному випадку залізниці, передбачена положеннями ст. 110 Статуту залізниць України, ч. 2 ст. 23 Законом України «Про залізничний транспорт», ст. 924 ЦК України, ст. 314 ГК України. В свою чергу, за змістом статей 113, 127 Статуту залізниць України обов'язок доведення відсутності вини в разі втрати вантажу покладено на перевізника, чого останнім зроблено не було.
Враховуючи норми чинного законодавства та встановлений судом факт втрати під час перевезення частини вантажу, а також неспростування відповідачем (перевізником) наявності у його діях вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, беручи до уваги здійснений апеляційним судом розрахунок вартості недостачі вантажу, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 40 943,60 грн. вартості недостачі. В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду, зокрема, від 21.06.2018 у справі № 910/435/17, від 26.06.2018 у справі № 910/5497/17, від 05.07.2018 у справі №910/23348/16, від 24.07.218 у справі №910/22325/16, від 07.05.2019 у справі №910/23346/16, від 10.08.2018 у справі №910/22324/16 та від 16.10.2019 у справі №910/16904/18.
Отже, виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про задоволення позову у повному обсязі.
За таких обставин, оскаржуване рішення підлягає зміні в частині присудженої до стягнення суми вартості втраченого вантажу.
Так, розрахунок позивача визнається апеляційним судом частково обґрунтованим, а тому відповідно позовні вимоги підлягають частковому задоволенню - на суму 40 943,60 грн.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірного висновку суду щодо повного задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» та стягнення з відповідача на користь позивача 44 298,83 грн. вартості втраченого вантажу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - зміні в частині присудженої до стягнення вартості втраченого вантажу, у зв'язку з чим позовні вимоги задовольняються частково.
Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги відповідача покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 у справі №910/1673/20 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 у справі №910/1673/20 змінити в частині присудженої до стягнення суми вартості втраченого вантажу.
3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:
« 1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» (85621, Донецька обл., Мар'їнський район, с. Вовчанка, вул. Нагорна, 1-а, ідентифікаційний код 33959754) 40 943,60 грн. вартості втраченого вантажу та 1 942,79 грн. судового збору.
3. В іншій частині у позові відмовити.».
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» (85621, Донецька обл., Мар'їнський район, с. Вовчанка, вул. Нагорна, 1-а, ідентифікаційний код 33959754) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) 238,81 грн. судового збору за апеляційною скаргою.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.
6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню в касаційному порядку згідно п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено: 28.07.2020 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Руденко
М.А. Дідиченко