вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" липня 2020 р. Справа№ 910/2064/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Козир Т.П.
за участю секретаря судового засідання Денисюк І.Г.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 21.07.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС
на рішення Господарського суду міста Києва
від 15.01.2020 (повне рішення складено 21.01.2020)
у справі №910/2064/18 (суддя Андреїшина І.О.)
за позовом Державного підприємства "Буське лісове господарство"
до 1. Закарпатської митниці ДФС
2. Державної казначейської служби України
про стягнення 549101,40 грн,
Державне підприємство "Буське лісове господарство" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Закарпатської митниці ДФС та Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 659939,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 під час митного огляду товару (лісопродукції), завантаженого у залізничні вагони, допустив безпідставне затримання товару та вагонів, з огляду на що позивач сплатив на користь залізниці додаткові збори, що є збитками позивача, які відповідно до статі 1173 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України та статті 25 Бюджетного кодексу України підлягають відшкодуванню відповідачем-1 як органом державної влади, внаслідок неправомірної бездіяльності якого при здійснені своїх повноважень була завдана шкода позивачу, та відповідачем-2 як органом, до компетенції якого входить виконання судового рішення щодо стягнення коштів державного бюджету. При цьому позивач посилається на судове рішення в адміністративній справі №813/2237/16, в якому був встановлений факт неправомірної бездіяльності відповідача-1.
Господарський суд міста Києва рішенням від 11.02.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2019, відмовив у задоволенні позовних вимог повністю.
Суди виходили з того, що позивач не довів обставин понесення збитків внаслідок протиправної бездіяльності митниці та розміру понесених збитків, що виключає їх стягнення, оскільки надані позивачем платіжні доручення не підтверджують однозначно сплату позивачем додаткових зборів у зв'язку із затримкою вагонів, в розрахунку позивача відсутні відомості про те, з чого складаються нараховані залізницею і сплачені позивачем додаткові збори, а надані позивачем в підтвердження розміру збитків листи ПАТ «Українська залізниця» є суперечливими, різняться між собою, мають суттєві розбіжності. Суди також врахували факт існування кримінального провадження за фактом внесення лісовими господарствами Львівської області, зокрема позивачем, завідомо неправдивих відомостей у документи, які стали підставою для експорту лісопродукції. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Буське лісове господарство" 549101,40 грн шкоди, заподіяної внаслідок неправомірної бездіяльності Закарпатської митниці ДФС. Стягнуто з Закарпатської митниці ДФС на користь Державного Підприємства "Буське лісове господарство" судових витрат в розмірі 34489,33 грн та 15000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Верховного Суду від 07.10.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 у справі №910/2064/18 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи судові акти у справі №910/2064/18, суд касаційної інстанції виходив з того, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку стосовно недоведення позивачем обставин понесення збитків внаслідок протиправної бездіяльності митниці та розміру понесених збитків. Так, суди попередніх інстанцій не встановили з достовірністю обставини понесення позивачем збитків та обставин наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою Закарпатської митниці ДФС та понесеними позивачем збитками, не дослідили докази, якими ці обставини підтверджуються; не з'ясували, які операції були здійснені під час проведення митного контролю на залізничному транспорті щодо вагонів № 96395033, № 96399340 та № 32262636, вантажовідправником яких та власником вантажу в яких є позивач; не з'ясували, чи підтверджуються доводи позивача про надання йому Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» додаткових послуг у зв'язку із затримкою митницею вагонів та нарахування плати за ці послуги, складеними за наслідками надання цих послуг документами, відповідними первинними документами та якими саме; також суди безпідставно взяли до уваги факт накладення арешту на вагони позивача за ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 22.12.2016 у справі № 461/8381/16к, оскільки цей факт з огляду на предмет позову та характер спірних правовідносин щодо відшкодування збитків у вигляді додаткових витрат на сплату наданих залізницею додаткових послуг у зв'язку із затримкою вагонів митницею не має значення для правильного вирішення спору у цій справі. Водночас суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій правильно визнали преюдиційними та такими, що не підлягають доведенню у цій справі обставини протиправної бездіяльності Закарпатської митниці ДФС у вчиненні митних процедур щодо пропуску залізничних вагонів № 96395033, № 96399340 та № 32262636, встановлені Львівським окружним адміністративним судом у постанові від 02.11.2016 у справі № 813/2237/16.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Буське лісове господарство" 549101,40 грн шкоди, заподіяної внаслідок неправомірної бездіяльності Закарпатської митниці ДФС. Стягнуто з Закарпатської митниці ДФС на користь Державного Підприємства "Буське лісове господарство" судових витрат в розмірі 34489,33 грн та 15000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено заподіяння збитків і наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, що в сукупності підтверджує наявність складу цивільного правопорушення в діях Закарпатської митниці ДФС.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Закарпатська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського м. Києва від 15.01.2020 у справі №910/2064/18, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, аналогічні тим, які викладено в позовній заяві. При цьому апелянт стверджував, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розміру збитків, що виключає можливість задоволення позову. Також на думку апелянта, матеріали справи не вказують на наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями Закарпатської митниці ДФС по забезпеченню митного контролю та сплатою провізнику (ПАТ "Укрзалізниця") плати за надані послуги перевезення; крім того, матеріали справи не вказують на наявність преюдиційних судових рішень, якими б було встановлено неправомірність дій митниці за конкретно визначений період часу використання вагонів. Крім того, апелянт вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права при стягненні судових витрат, посилаючись на те, що відповідач не повинен нести судові витрати (судовий збір), які були понесені позивачем внаслідок його неспроможності забезпечити належну доказову базу при розгляді даної справи до скасування касаційним судом всіх судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції; вказує, що заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу є неспівмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом послуг та виконаних робіт.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Закарпатської митниці ДФС на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 у справі №910/2064/18; призначено розгляд апеляційної скарги до розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства. Також у відзиві на апеляційну скаргу позивач просив стягнути із Закарпатської митниці ДФС на користь Державного підприємства "Буське лісове господарство" 20000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В судове засідання апеляційної інстанції 21.07.2020 представники відповідачів не з'явились.
Колегія суддів звертає увагу на те, що сторони належним чином повідомлені про місце, дату і час судового розгляду, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення сторонам.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов'язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників відповідачів.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін; стягнути із Закарпатської митниці ДФС на користь Державного підприємства "Буське лісове господарство" 20000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.
29.12.2012 між ДП "Буське лісове господарство", як замовником, та Державним підприємством "Український транспортно-логістичний центр", як виконавцем, співвиконавці: Державне підприємство "Дарницький вагоноремонтний завод", Державне підприємство "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" було укладено договір №2358/1285-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних на піввагонах (далі - договір), відповідно до умов якого, основний виконавець та співвиконавці зобов'язуються за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з організацією внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів у напіввагонах співвиконавців.
Згідно п.10 договору додатки до договору є його невід'ємною частиною.
Зокрема, договір № 2358/1285-2012 від 29.12.2012 містить наступні додатки:
- додаток №1 Перелік додаткових послуг та розмір плат, пов'язаних з перевезенням вантажів;
- додаток №2 Протокол погодження договірної ціни між сторонами, між основним виконавцем та замовником;
- додаток №3 Протокол погодження договірної ціни між сторонами, між основним виконавцем та співвиконавцями.
24.02.2016 між позивачем (продавець) та Фірмою "Multikemia Kereskedelmi Kft." (покупець) укладено контракт № 24022016, відповідно до якого продавець зобов'язався продати, а покупець купити паливну деревину породи: береза, сосна, осина, вільха, граб, дуб кількістю 2500 м3 загальною вартістю 62500,00 Євро.
На виконання вказаного контракту, позивачем 12.05.2016 здійснено завантаження лісопродукції вагонами №№ 96395033, 96399340, 32262636, які замитнені згідно з вантажною митною декларацією № 209050000/2016/001472.
Вагони, які відправлялись на адресу фірми-нерезидента, не пройшли митного огляду та були затримані Закарпатською митницею ДФС на станції Батьово, зокрема, і вагони № 96395033, № 96399340, № 32262636.
За доводами позивача, відповідачем-1 не було своєчасно здійснено визначених законом дій для вчинення митних процедур щодо пропуску залізничних вагонів № 96395033, 96399340, 32262636 на станції Батьово, що призвело до завдання позивачеві збитків у розмірі 549101,40 грн, з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог.
На підтвердження вказаних доводів позивач посилається на те, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 у справі № 813/2237/16, яка залишена без змін ухвалою від 16.02.2017 Львівського апеляційного адміністративного суду та ухвалою від 11.04.2017 Вищого адміністративного суду України, позовні вимоги Державного підприємства "Самбірське лісове господарство", Державного підприємства "Бродівське лісове господарство", Державного підприємства "Буське лісове господарство", Державного підприємства "Бібрське лісове господарство", Державного підприємства "Турківське лісове господарство", Державного підприємства "Дрогобицьке лісове господарство", Державного підприємства "Сколівське лісове господарство", Державного підприємства "Золочівське лісове господарство" задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Закарпатської митниці ДФС щодо затримки залізничних вагонів, зокрема, і вагонів Державного підприємства "Буське лісове господарство" №96395033, № 96399340, № 32262636 та зобов'язано Закарпатську митницю ДФС завершити митні формальності щодо пропуску через митний кордон України залізничний вагон державного підприємства.
Тобто, у межах провадження в адміністративній справі № 813/2237/16 було встановлено факт неправомірної поведінки (бездіяльності) Закарпатської митниці ДФС (відповідача-1 у справі № 910/2064/18), як елемент цивільного правопорушення, і відповідні обставини у розумінні ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України не потребують повторного доведення.
Листами-вимогами № ЦТЛ-19/1125, № ЦТЛ-19/1126, № ЦТЛ-19/1127 від 13.06.2017 філія "Центр транспортної логістики" ПАТ "Українська залізниця" просила позивача сплатити 219289,40 грн додаткових зборів по вагону № 96395033, 212709,90 грн додаткових зборів по вагону № 96399340, 224940,30 грн додаткових зборів по вагону № 32262636, а саме: маневрова робота, зберігання вантажів, плата за користування вагонами, надання інформації про вантажні роботи, зважування вантажів.
Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", у відповідності до договору №2358/1285-2012 від 29.12.2012 нараховано за надані послуги додаткові платежі (з урахуванням уточнень від 14.06.2018 №384/05):
стосовно затриманого вагону № 32262636: затримка відбулась з 13.06.2016 по 26.11.2016, заборгованість становить 189397,60 грн, яка складається з таких платежів: користування вагоном 3944 год. - 145 265,40 грн, зберігання вантажу 165 діб - 32081,00 грн, телеграми та повідомлення в кількості 5 шт. - 610,00 грн, маневрова робота 8 год. - 5388,40 грн, участь представника залізниці - 152,30 грн, тариф - 2579,00 грн, вагонна складова - 722,40 грн, подавання та збирання вагонів - 2426,00 грн, зважування - 173,10 грн;
стосовно затриманого вагону №96399340: затримка відбулась з 13.06.2016 по 26.11.2016, заборгованість становить 177296,70 грн, яка складається з таких платежів: користування вагоном 3926 год. - 144602,40 грн, зберігання вантажу 165 діб - 29198,60 грн, тариф - 2599,00 грн, вагонна складова - 723,60 грн, зважування - 173,10 грн;
стосовно затриманого вагону №96395033: затримка відбулась з 13.06.2016 по 26.11.2016, заборгованість становить 182407,10 грн, яка складається з таких платежів: користування вагоном 3944 год. - 145265,40 грн, зберігання вантажу 165 діб - 33646,00 грн, тариф - 2599,00 грн, вагонна складова - 723,60 грн, зважування - 173,10 грн.
Зазначені вище суми сплачені підприємством згідно вимог Філії "Центр транспортної логістики" ПАТ "Укрзалізниця" від 13.06.2017 №ЦТЛ-19/1125, №ЦТЛ-19/1126, №ЦТЛ-19/1127, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №3522 від 01.09.2017 в сумі 112470,15 грн, №3830 від 02.10.2017 в сумі 112470,15 грн, №4122 від 01.11.2017 в сумі 106354,95 грн, №4422 від 29.11.2017 в сумі 106354,95 грн, №4592 від 15.12.2017 в сумі 109644,70 грн, № 4704 від 22.12.2017 в сумі 109644,70 грн.
Суд, з'ясувавши обставини доведеності факту заподіяння збитків та наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою Закарпатської митниці ДФС і Державного підприємства "Буське лісове господарство", встановив, що такі дії Закарпатської митниці ДФС призвели до нарахування Акціонерним товариством "Українська залізниця" позивачу додаткових платежів, а саме 549101,40 грн додаткових зборів по вагонам № 32262636, № 96399340, № 96395033, які сплачені позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями, у тому числі по закінченню встановленого статтею 199 Митного кодексу України граничного тридцяти денного строку перебування товарів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України для здійснення митних процедур.
Отже, суд дійшов до висновку, що зазначені вище обставини свідчать про доведеність заподіяння збитків і наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, що в сукупності підтверджує наявність складу цивільного правопорушення в діях Закарпатської митниці ДФС.
У додаткових поясненнях, поданих до суду 22.11.2019, стосовно стану кримінального провадження № 42016140000000143 від 08.08.2016 за фактами внесення лісовими господарствами Львівської області завідомо неправдивих відомостей у документи, які стали підставою для експорту лісопродукції, позивач повідомив про наступне.
За результатами досудового розслідування 20.07.2018 прокуратурою Львівської області прийнято рішення про закриття кримінального провадження №42016140000000143 на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, тобто у зв'язку з відсутністю у службових осіб лісогосподарських підприємства складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 Кримінального кодексу України.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначені в статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі статтею 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до статті 30 Митного кодексу України посадові особи та інші працівники органів доходів і зборів, які прийняли неправомірні рішення, вчинили неправомірні дії або допустили бездіяльність, у тому числі в особистих корисливих цілях або на користь третіх осіб, несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та іншу відповідальність відповідно до закону.
Шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю органів доходів і зборів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов'язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.
Таким чином спеціальною нормою (статтею 30 Митного кодексу України) також передбачено відшкодування збитків, заподіяних органами митної служби громадянам чи юридичним особам під час виконання ними своїх повноважень.
На відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.
Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади (в даній справі - Закарпатської митниці ДФС) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу митної служби України та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади може підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.
Як вірно встановлено судом першої інстанції обставини протиправності (незаконності) поведінки Закарпатської митниці ДФС були встановлені Львівським окружним адміністративним судом у постанові від 02.11.2016 у справі №813/2237/16, залишеній без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій. Так, у зазначеній справі суд встановив, що Закарпатська митниця ДФС не здійснила визначені законом дії для вчинення митних процедур щодо пропуску залізничних вагонів, зокрема вагонів Державного підприємства «Буське лісове господарство» № 96395033, № 96399340 та № 32262636 та визнав протиправною бездіяльність Закарпатської митниці ДФС щодо затримки вагонів.
Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, обставини протиправної бездіяльності Закарпатської митниці ДФС у вчиненні митних процедур щодо пропуску залізничних вагонів № 96395033, № 96399340 та № 32262636, встановлені Львівським окружним адміністративним судом у постанові від 02.11.2016 у справі №813/2237/16, визнаються судом преюдиційними та такими, що не підлягають доведенню у цій справі.
Як стверджує позивач, внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача-1 він сплатив на користь Філії ЦТЛ ПАТ «Українська залізниця» вартість нарахованих залізницею додаткових зборів за маневрову роботу, зберігання вантажів, користування вагонами, надання інформації про вантажні роботи, зважування вантажів, та провізну плату за маршрутом, які є його додатковими витратами, тобто збитками.
Відповідно до частини 2 статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За змістом частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Відповідно до частини 1 статті 4 Митного кодексу України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Згідно з частиною 2 статті 218 Митного кодексу України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.
За змістом частин 1, 2 статті 325 Митного кодексу України за письмовою заявою власника товарів або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів можуть здійснюватися навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування, зважування та визначення інших істотних характеристик товарів, що перебувають під митним контролем, взяття проб та зразків таких товарів, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах або їх упаковці, транспортних засобах комерційного призначення, а також заміна транспортного засобу комерційного призначення. Зазначені операції здійснюються за рахунок власника товарів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноваженої ним особи. У разі відмови у наданні дозволу на здійснення зазначених операцій орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно письмово повідомити особу, яка звернулася із заявою про надання такого дозволу, про причини і підстави відмови. У встановлених цим Кодексом випадках органи доходів і зборів з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлено порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.
Згідно зі статтею 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.
З огляду на викладене колегія суддів звертає увагу, що власники товару або уповноважені ними особи мають обов'язок щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення або не виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю.
Відповідно до пункту 3 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999 (далі - Правила) облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Відповідно до пункту 4 Правил плата за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу нараховується за відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу (додаток 10), які оформляються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів. Відомості плати за користування вагонами, контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, пам'ятки про подавання/забирання вагонів, пам'ятки про видачу/приймання контейнерів, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді. На вимогу вантажовласника йому надається копія пам'ятки про подавання/забирання вагонів, пам'ятки про видачу/приймання контейнерів.
Згідно з пунктами 1 - 15 Розділу ІІІ Правил Плата за користування нараховується за кожний вагон і контейнер після прийняття його залізницею від вантажовласника. У разі неповернення залізниці вантажовласником вагона (контейнера) протягом 15 діб після прийняття їх вантажовласником плата за користування за ці 15 діб, а потім за кожні 5 діб стягується, не очікуючи повернення вагона (контейнера).
Час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях не загального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під'їзні колії або орендовані ділянки колій.
Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
Час користування вагонами на залізничних під'їзних коліях, що обслуговуються локомотивами власників колій, обчислюється з моменту їх передавання на передавальних коліях.
У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4). Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.
Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією.
Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" (додаток 5) до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.
Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів.
Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).
Не прийняті залізницею від вантажовласника вагони (неочищені, неправильно навантажені або неправильно запломбовані та з іншими комерційними та технічними несправностями, що виникли з вини вантажовласника) залишаються в користуванні вантажовласника до усунення недоліків.
Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.
Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.
Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.
Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
Розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством.
За час перебування на під'їзних коліях та інших місцях не загального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків.
За змістом пункту 1.8. розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 317 від 26.03.2009 (далі - Збірник тарифів), за маневрову роботу, що виконується локомотивом залізниці не одночасно з подачею або забиранням вагонів на вимогу власника під'їзної колії, вантажовласника або порту, яка оформлена пам'яткою про подавання/забирання вагонів (форми ГУ-45), із зазначенням у ній часу, протягом якого виконувалась маневрова робота, нараховується збір у розмірі 292,60 грн за кожні півгодини роботи локомотива, рахуючи неповні півгодини за повні.
Згідно з пунктом 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.
Таким чином, власники товару або уповноважені ними особи мають обов'язок щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення або не виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю.
При цьому, відповідно до частини 1 статті 199 Митного кодексу України граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України не може перевищувати 30 днів, а для автомобільного транспорту - п'ять днів з моменту прибуття у пункт пропуску через державний кордон України для здійснення митних процедур.
Як встановлено судами адміністративної юрисдикції у справі №813/2237/16, Закарпатська митниця ДФС не здійснила визначених законом дій для вчинення митних процедур щодо пропуску залізничних вагонів, в тому числі ДП "Буське лісове господарство" вагони №96395033, № 96399340, № 32262636, через державний кордон України у строк, встановлений статтею 199 Митного кодексу України. У адміністративній справі також було встановлено, що митне оформлення товару у залізничних вагонах розпочалося з дати, що підтверджена відмітками органу доходів і зборів на вантажно-митних деклараціях, які знаходяться в матеріалах справи.
Враховуючи те, що неправомірні дії Закарпатської митниці ДФС призвели до нарахувань ПАТ "Українська залізниця" позивачу додаткових платежів, а саме 549101,40 грн додаткових зборів по вагонам №32262636, №96399340, №96395033 (маневрова робота, зберігання вантажів, плату за користування вагонами, зважування вантажів), які сплачені позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, колегія суддів дійшла висновку про доведеність факту заподіяння збитків та наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою Закарпатської митниці ДФС і збитками ДП "Бродівське лісове господарство".
Отже, зазначені вище обставини свідчать про доведеність заподіяння збитків і наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, що в сукупності підтверджує наявність складу цивільного правопорушення в діях Закарпатської митниці ДФС.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги Державного підприємства "Буське лісове господарство" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення.
Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат, який був сплачений учасниками справи за подання апеляційної та/або касаційної скарги/скарг та витрат на професійну правничу допомогу. При цьому суд апеляційної інстанції вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), стягнення адвокатських витрат у зазначеному позивачем розмірі (15000,00 грн.) відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Стосовно вимог позивача, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, про стягнення з Закарпатської митниці ДФС витрат на професійну правничу допомогу на користь Державного підприємства "Буське лісове господарство" в сумі 20000 грн, колегією суддів встановлено наступне.
05.03.2020 між Адвокатським об'єднанням "Парпан і партнери" та Державним підприємством "Буське лісове господарство" (клієнтом) укладено договір №05/03/20 про надання професійної правничої допомоги, відповідно до п.1.1 якого клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати клієнту професійну правову допомогу з підготовки та написання відзиву на апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 та здійснення інтересів замовника в Північному апеляційному господарському суді в межах розгляду справи №910/2064/18.
Клієнт зобов'язується оплачувати адвокатському об'єднанню гонорар та витрати, пов'язані із виконанням цього договору (включаючи відрядження) (п.3.1.2 договору).
У відповідності до пунктів 4.1, 4.2 договору, за надання професійної правничої допомоги, передбаченої цим договором, клієнт сплачує об'єднанню гонорар в розмірі 20000 грн та витрати, пов'язані із виконанням договору. Оплата вартості професійної правничої допомоги (гонорару) здійснюється клієнтом впродовж трьох банківських днів після підписання договору.
На підтвердження здійснення оплати вартості наданих за договором №05/03/20 від 05.03.2020 послуг до відзиву додано платіжне доручення №439 від 12.03.2020 про сплату 20000 грн.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Як встановлено вище, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20000 грн представник позивача надав договір про надання правової допомоги №05/03/20 від 05.03.2020, укладений між позивачем та адвокатським об'єднанням "Парпан і партнери", платіжне доручення №439 від 12.03.2020 про сплату 20000 грн.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованою вимогу Державного підприємства "Буське лісове господарство" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в частині витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції та підтвердженою належними доказами на суму 20000 грн.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються судом на апелянта у відповідності до статті 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 у справі №910/2064/18 залишити без змін.
Стягнути з Закарпатської митниці ДФС на користь Державного підприємства "Буське лісове господарство" 20000 (двадцять тисяч) грн витрат на професійну правову допомогу.
Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.
Матеріали справи №910/2064/18 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 27.07.2020.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Г.А. Кравчук
Т.П. Козир