вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" липня 2020 р. Справа№ 910/500/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Козир Т.П.
за участю секретаря судового засідання Денисюк І.Г.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 21.07.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ.СТАНДАРТ."
на рішення Господарського суду міста Києва
від 13.05.2020 (повний текст складено 14.05.2020)
у справі №910/500/20 (суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНАВІ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ.СТАНДАРТ."
про стягнення 398580,00 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Денаві" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром.Стандарт." про стягнення 398580,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №04/11/19 про надання послуг від 04.11.2019 щодо оплати виконаних позивачем робіт.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2020 у справі №910/500/20 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ.СТАНДАРТ." на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНАВІ" заборгованість у розмірі 398580 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5978,70 грн.
Судове рішення мотивовано тим, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором надання послуг №04/11/19 від 04.11.2019 належним чином доведений, документально підтверджений та строк оплати є таким, що настав.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМ.СТАНДАРТ." звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2020 у справі №910/500/20 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник стверджував, що суд кваліфікував правовідносини, що виникли між сторонами спору, як правовідносини за договором про надання послуг, а не за договором підряду, і як наслідок, застосував при вирішенні спору правові норми, що регулюють порядок укладення та виконання саме договорів про надання послуг, а не правові норми, що регулюють дійсні правовідносини, що склались між сторонами. Також апелянт посилається на порушення судом процесуальних прав відповідача на належний захист, об'єктивність розгляду справи, можливість ознайомитися з матеріалами справи, тощо, посилаючись на неотримання копії позовної заяви та неможливість ознайомитися з матеріалами справи, що зумовлено поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19 та введенням додаткових обмежувальних заходів на території міста Києва. При цьому відповідач зазначив про те, що з заявою про ознайомлення з матеріалами справи у зв'язку із неотриманням від позивача копії позовної заяви представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ.СТАНДАРТ." звернувся до суду 26.02.2020, натомість через хворобу представника відповідача до дати введення карантину не мав змоги ознайомитися з матеріалами справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ.СТАНДАРТ." на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2020 у справі №910/500/20; призначено апеляційну скаргу до розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.
21.07.2020 через канцелярію суду від представника відповідача Загребельної І.Ю. надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у справі №910/500/20, посилаючись на неможливість забезпечити явку представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ.СТАНДАРТ." в судове засідання, що зумовлено хворобою представника відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Однією з таких підстав, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України, визначено першу неявку в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час та місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Колегія суддів вважає, що зазначені у клопотанні обставини не можуть бути належною підставою для відкладення розгляду справи, враховуючи, що відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що викладені у клопотанні обставини (хвороба представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ.СТАНДАРТ.") належними доказами не підтверджено, а тому причини неявки, викладені в клопотанні про відкладення розгляду апеляційної скарги визнаються судом неповажними.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ.СТАНДАРТ." про відкладення розгляду апеляційної скарги у справі №910/500/20.
Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим здійснювати розгляд апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника відповідача.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні, виходячи з наступного.
04 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Денаві", як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром.Стандарт.", як замовником, було укладено договір № 04/11/19 надання послуг (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити з давальницької сировини замовника готову продукцію згідно зразків та технічної документації. Наряд-замовлень (із зазначенням норми витрат матеріалів на продукцію) та Сертифікацій на замовлення (із зазначенням вартості послуг на одиницю виробу) в терміни, узгоджені в цих Специфікаціях та Наряд-замовленнях. Зразки та технічна документація передається у порядку, передбаченому в Специфікаціях.
Замовник зобов'язуються прийняти та оплатити вартість робіт виконавця по переробці давальницької старовини, а також інші послуги, якщо такі мали місце (п. 1.2. договору).
Згідно з п. 3.1. договору за домовленістю сторін ціна на одиницю товару та загальна вартість партії товару з урахуванням ПДВ визначаються у рахунку-фактурі та акті приймання-передачі послуг (товару), які невід'ємними частинами цього договору.
Сторонами затверджено специфікацію № 1 (додаток 1 до договору), відповідно до якої визначили найменування товару, кількість одиниць та вартість, зокрема загальна вартість робіт складає 398 580,00 грн в т.ч. ПДВ 66 430,00 грн.
Замовник сплачує виконавцю вартість фактично наданих послуг (наданих робіт) шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок в розмірі 100% на протязі 15 банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі послуг (п. 3.4. договору).
Відповідно до пп. 8.3.,8.4. договору термін дії договору - до 31.12.2019 з моменту підписання. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, які виникли та не були виконанні під час дії договору.
За доводами позивача, останнім належним чином виконано зобов'язання за договором та надано послуги (виконані роботи) на загальну суму 398580,00 грн, що підтверджується актом №26/11/19 приймання-передачі робіт від 26.11.2019, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого їх печатками. Проте відповідачем в порушення умов договору не здійснено оплату, у строки визначені п. 3.4. договору, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості з відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №04/11/19 від 04.11.2019, суд дійшов до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду.
Так, відносини, де головним є матеріальний результат роботи, а засіб за загальним правилом обирається виконавцем, є предметом, зокрема, договору підряду, а матеріальний результат такої діяльності - результатом роботи - окремим об'єктом цивільних прав.
Відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином та в повному обсязі виконав умови договору, а саме виготовив готову продукцію згідно зразків та технічної документації, визначених в договорі: сумка-підсумок для предметів особистої гігієни, відповідність технічному опису (ТО інв. № 259) та відповідність зразку замовника в кількості 3650 шт. на загальну суму 398580,00 грн, що підтверджується підписаним між сторонами актом приймання передачі виконаних робіт №26/11/19 від 26.11.2019.
Судом враховано, що наявний у матеріалах справи акт передачі виконаних робіт №26/11/19 від 26.11.2019 на загальну суму 398580,00 грн підписаний з боку відповідача без жодних зауважень, що свідчить про прийняття ним наданих позивачем послуг без претензій щодо їх якості, об'ємів і вартості та виникнення обов'язку у відповідача щодо їх оплати.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу вимог ст. ст. 525, 526, 530, 599, 610, 612 ЦК України зобов'язання підлягає виконанню належним чином у встановлений строк та припиняється виконанням, проведеним належним чином. Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приймаючи до уваги зазначене та враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів належного виконання зобов'язання щодо оплати вартості робіт (готової продукції) та не спростовано заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором надання послуг №04/11/19 від 04.11.2019 належним чином доведений, документально підтверджений та строк оплати, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів п. п. 3.4. договору, є таким, що настав, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 398580,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, порушення судом прав відповідача на належний захист, об'єктивність розгляду справи, можливість ознайомитися з матеріалами справи, тощо, враховуючи те, що з моменту відкриття провадження у даній справі (17.01.2020) та до розгляду справи по суті (13.05.2020) у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та подання відзиву, в тому числі до введення карантинних заходів на території України згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Також судова колегія враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 №343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.
Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав станом на час ухвалення оскаржуваного рішення суду.
Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі апелянтом не зазначено жодних заперечень по суті заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕНАВІ" позовних вимог, не надано належних доказів на підтвердження викладеної в апеляційній скарзі обставини - хвороби представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ.СТАНДАРТ.", що зумовило неможливість останнього ознайомитися з матеріалами справи.
Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної частини та (або) резолютивної частини (ч.4 ст.277 ГПК України).
Враховуючи те, що в оскаржуваному рішенні судом не вірно надано кваліфікацію правовідносин, що виникли між сторонами спору, а саме: як правовідносини за договором про надання послуг, а не за договором підряду, виходячи із дійсних правовідносин, що склались між сторонами, та як наслідок, судом першої інстанції застосовано при вирішенні спору правові норми, що регулюють порядок укладення та виконання саме договорів про надання послуг, тоді як застосуванню підлягали правові норми, що регулюють порядок укладення та виконання договорів підряду, що не потягло неправильного вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанцій підлягає зміні шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються судом на скаржника у відповідності до статті 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ.СТАНДАРТ." залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2020 у справі №910/500/20 змінити шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови. В решті рішення залишити без змін.
Матеріали справи №910/500/20 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 27.07.2020.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Г.А. Кравчук
Т.П. Козир