печерський районний суд міста києва
Справа № 757/25238/20-к
14 липня 2020 року суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді ОСОБА_4 від участі у розгляді судового провадження № 757/25238/20-к за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність у повноважених службових осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою (повідомленням) від 13.06.2020 про вчинення кримінального правопорушення,
У провадження судді ОСОБА_1 надійшла вказана заява ОСОБА_3 про відвід слідчого судді ОСОБА_4 від участі у розгляді судового провадження № 757/25238/20-к за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність у повноважених службових осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою (повідомленням) від 13.06.2020 про вчинення кримінального правопорушення.
В обґрунтування заяви, ОСОБА_3 вказує на наявність обставин на підставі яких законодавець виключає участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні, оскільки остання на його переконання вчинила кримінальне правопорушення.
Учасники розгляду до судового засідання не з'явилися, про розгляд провадження повідомлені належним чином.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті заяви у відсутність не з'явившихся осіб, на підставі наданих доказів.
Вивчивши матеріали про відвід слідчого судді, суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Вичерпний перелік підстав, за наявності яких слідчий суддя безумовно підлягає відводу, визначений ст.ст. 75, 76 КПК України.
Суддя виконує свої професійні обов'язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи у суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику.
Положеннями ст. 80 КПК України розкрито поняття заяви про відвід, а саме частиною 5 вказаної статті передбачено, що відвід повинен бути вмотивованим.
Судовим розглядом встановлено, що у провадженні слідчого судді ОСОБА_4 перебуває скарга ОСОБА_3 на бездіяльність у повноважених службових осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою (повідомленням) від 13.06.2020 про вчинення кримінального правопорушення.
Заявник ОСОБА_3 висловив думку щодо упередженості слідчого судді ОСОБА_4 , оскільки остання на його переконання вчинила кримінальне правопорушення.
Проте при дослідженні матеріалів провадження суддею встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтованих тверджень не навів та доказів не надав, що свідчить про безпідставність заявленого відводу.
Наряду з вказаним, під час судового розгляду даної заяви за наданими матеріали, також не встановлено наявність певної особистої заінтересованості судді, певних її прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін при розгляді скарги.
Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки ,що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі №5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 року, у справі №5-15п12).
Таким чином, суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін не доведено обґрунтованості заявленого відводу та не доведено упередженості слідчого судді ОСОБА_4 , що унеможливлювало б постановлення нею об'єктивного судового рішення, та як наслідок встановлено, що підстави, згідно із правилами КПК України, для відводу слідчого судді відсутні.
Керуючись ст. ст. 75, 76, 80, 81, 309 КПК України, суддя, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід слідчого судді ОСОБА_4 від участі у розгляді судового провадження № 757/25238/20-к за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність у повноважених службових осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою (повідомленням) від 13.06.2020 про вчинення кримінального правопорушення.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1