печерський районний суд міста києва
Справа № 757/23998/20-к
07 липня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань - ОСОБА_2
за участі:
представників особи, в інтересах якої подано скаргу захисників - адвокатів: ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,
особи, в інтересах якої подано скаргу - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві провадження №757/23998/20-к за скаргою адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування повідомлення про підозру від 24.02.2020 року у кримінальному провадженні №1201910000010480 від 18.10.2019,-
10.06.2020 до слідчого судді надійшла скарга адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування повідомлення про підозру від 24.02.2020 року у кримінальному провадженні №1201910000010480 від 18.10.2019.
Так, скарга мотивована тим, що незаконність повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 24.02.2020 року полягає в тому, що повідомлення вручене з порушенням ст. 278 КПК України, тобто складено особою, яка діє з порушенням вимог КПК України щодо підслідності, оскільки, на думку адвоката, кримінальне правопорушення передбачене ст. 171 КК України, підслідне слідчим органам Національної поліції за правилами предметної підслідності, а не Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві. З врахуванням зазначеного, постанова першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_7 про доручення здійснення досудового розслідування від 30.01.2020 є незаконною, тому, що не відповідає вимогам п.2 ч. 5 ст. 110 КПК України.
Окрім цього, адвокат наголошує на тому, що підозра є необґрунтованою, ґрунтується на доказах, які отриманні незаконним шляхом, та на припущеннях, які не підтверджуються належними доказами, та зазначає, що на момент повідомлення про підозру ОСОБА_5 та і на день звернення за даною скаргою, відсутні будь-які фактичні дані, які встановлюють обставини зазначені в підозрі.
Таким чином, сторона захисту просить слідчого суддю скасувати повідомлення про підозру від 24.02.2020 у кримінальному провадженні № 12019100090010480 від 18.10.2019, в рамках якого ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 171 КК України.
Так, захисники в судовому засіданні зазначили, що докази у матеріалах кримінального провадження є неналежними, досудове розслідується кримінального провадження здійснюється не уповноваженим на те органом з порушення правил щодо підслідності, як наслідок постанова першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_7 про доручення здійснення досудового розслідування від 30.01.2020 є незаконною та такою, яка не відповідає вимогам КПК України.
Також, захисники звернули увагу суду, що набрав законної сили Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», у відповідності до якого, кримінальне правопорушення, в якому підозрюють ОСОБА_5 відноситься до кримінального проступку, таким чином, органом досудового розслідування необхідно було в негайному порядку повідомити ОСОБА_5 , про нову підозру або про зміну раніше повідомленої підозри, у відповідності до вимог ст. 278 КПК України.
З врахуванням зазначених обставин, сторона захисту просила задовольнити скаргу з викладених підстав.
В судовому засіданні ОСОБА_5 підтримала позицію своїх захисників та просила задовольнити скаргу.
Прокурор в судовому засіданні заперечував щодо задоволення скарги, зазначив, що підозра є обґрунтованою та вручена у відповідності до вимог ст. 278 КПК України, окрім цього, вказав, що законодавцем не передбачено в Законі конкретних строків щодо повідомлення про нову підозру або про зміну раніше повідомленої підозри, тому твердження сторони захисту є безпідставними.
Вивчивши скаргу, заслухавши позиції учасників процесу, переглянувши відеозаписи надані стороною захисту, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що слідчими Третього слідчого відділу (відділу з розслідувань військових злочинів) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, проводиться досудове розслідування кримінального провадження внесеного 18.10.2019 до ЄРДР за № 12019100090010480 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 171 Кримінального кодексу України.
24.02.2020 ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру від 24.02.2020 про про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 171 КК України.
Так, ч. 1 ст. 171 КПК України передбачено, що незаконне вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених журналістом матеріалів і технічних засобів, якими він користується у зв'язку із своєю професійною діяльністю, незаконна відмова у доступі журналіста до інформації, незаконна заборона висвітлення окремих тем, показу окремих осіб, критики суб'єкта владних повноважень, а так само будь-яке інше умисне перешкоджання здійсненню журналістом законної професійної діяльності - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
Слідчий суддя звертає увагу, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Так, відповідно до змісту ч.ч. 1, 2 ст. 111 КПК України, повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.
Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Згідно з положеннями п.10 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскарженні повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Відповідно до ч.1 ст.276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою ст.37 цього Кодексу.
Згідно ст. 277 КПК України, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості:1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру;7) права підозрюваного;8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Так, слідчий суддя звертає увагу, щодо позиції сторони захисту та підозрюваної, що повідомлення про підозру вручене в з порушенням ст. 278 КПК України, тобто складено особою, яка діє з порушенням вимог КПК України щодо підслідності, оскільки на думку адвоката, кримінальне правопорушення передбачене ст. 171 КК України, підслідне слідчим органам Національної поліції за правилами предметної підслідності, а не Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві та те, що постанова першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_7 про доручення здійснення досудового розслідування від 30.01.2020 є незаконною, тому що не відповідає вимогам п.2 ч. 5 ст. 110 КПК України.
З врахуванням даної позиції, слідчий суддя вважає, за необхідне зазначити, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження внесеного 18.10.2019 до ЄРДР за № 12019100090010480.
Так, повідомлення про підозру від 24.02.2020, за підписом слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором третього відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних органів Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , було вручено ОСОБА_5 24.02.2020, слідчим Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_8
Переходячи до ст. 278 КПК України, якою передбачено порядок вручення письмового повідомлення про підозру, вбачається, що :
1. Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
2. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.
3. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню.
4. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Відповідно доположеньст.277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором, а також визначено вимоги, яким це повідомлення має відповідати.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що зміст повідомлення про підозру ОСОБА_5 узгоджується з вимогами даних статей та вручення підозри відбулось в рамках ст. 278 КПК України, оскільки слідчий, в розумінні зазначеної статті, був уповноважений на вручення вище зазначеної підозри.
Щодо того, що порушено правила підсудності та те, що постанова першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_7 про доручення здійснення досудового розслідування від 30.01.2020 є незаконною, тому що не відповідає вимогам п.2 ч. 5 ст. 110 КПК України, слідчий суддя вважає, за необхідне зазначити.
Відповідно до ч. 4 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення. Якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність.
У відповідності до ч. 1 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.
Також, п. 3 ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений: доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування.
Таким чином, в разі не погодження з постановою прокурора, законодавством передбачено порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 Кримінального процесуального кодексу України. Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною 1 ст. 303 КПК України.
Разом з цим, повноваження слідчого судді при розгляді скарг заявника, потерпілого, його представника чи законного представника, підозрюваного, його захисника чи законного представника, володільця тимчасово вилученого майна на стадії досудового розслідування зводяться до права на зобов'язання сторони кримінального провадження, якою є слідчий або прокурор, вчинити процесуальні дії, як-то розглянути клопотання, при цьому рішення по суті викладеного приймає слідчий (прокурор) самостійно.
Проте, відповідно до ч. 5 ст. 218 КПК України, спори про підслідність вирішує керівник органу прокуратури вищого рівня.
З врахуванням зазначеного, слідчий суддя вважає, що твердження сторони захисту є необґрунтованими, оскільки постанова про доручення здійснення досудового розслідування не є предметом розгляду вказаної скарги, тому надання оцінки її законності та правомірності, виходить за межі розгляду скарги, повноважень судді та належить до компетенції керівника органу прокуратури вищого рівня.
Окрім цього, сторона захисту посилаючись на незаконність постанови, яка не відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України, не надає суду саму постанову або документів на підтвердження звернення до органу прокуратури вищого рівня щодо вирішення спору про підслідність кримінального провадження, з метою її дослідження, що унеможливлює слідчого суддю її дослідити та знайти правове обґрунтування позиції сторони захисту.
Тому, слідчий суддя не бере до уваги позицію сторони захисту щодо порушення правил підслідності з вищезазначених підстав та вважає, що такі вимоги та аргументи мають бути спрямовані на окреме оскарження дій, подання відповідних звернень до уповноважених осіб.
Так, захисники та ОСОБА_5 наголошують на тому, що підозра є необґрунтованою, ґрунтується на доказах, які отриманні незаконним шляхом, та на припущеннях, які не підтверджуються належними доказами.
Слідчий суддя, при постановлені ухвали, керується при цьому висновками ЄСПЛ у справі «Фокс, Кампбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», де зазначено, що «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином. І вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення» та така кількість доказів на даний час у вказаних матеріалах наведена.
Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому, слідчий суддя нагадує, що обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
При цьому, слідчий суддя звертає увагу суду, що перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст.17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень ст.303 ч.1 п.10 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.
Визнання доказів недопустимими належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду, у відповідності до ст. 89 КПК України.
Так, ч. 1 ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Крім того, під час досудового розслідування у повідомленні зазначається стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, які відомі на момент здійснення повідомлення про підозру. При цьому слідчим суддею на даній стадії провадження не перевіряється наявність всіх елементів складу кримінального правопорушення, наведені у повідомленні про підозру обставини мають бути достатніми вважати, що особа могла вчинити вказане кримінальне правопорушення.
Тому, з викладених обставин, стороною захисту не аргументовано та не підтверджено жодним належним доказом про неналежність доказів, на яких ґрунтується підозра, тому твердження адвокатів та підозрюваної є безпідставними та недоведеними.
Окрім цього, слідчий суддя вважає, за необхідне зазначити, що відеозаписи, які були подані в судовому засіданні, та оглянуті разом з учасниками процесу під час судового засідання, не можуть братись до уваги, так як, суд вважає їх неналежним доказом, з вищезазначених обставин, та у відповідності з частиною 1 статті 7 Закону «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 р. № 851-IV (далі - Закон № 851-IV) передбачено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону 2155-VIII.
Таким чином, диск з відеозаписами подано до суду в неналежному на те вигляді, тому слідчий суддя не оцінює його належність, допустимість та достовірність, так як поданий з порушенням порядку.
Щодо посилань адвокатів, що набрав законної сили Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», у відповідності до якого, кримінальне правопорушення, в якому підозрюють ОСОБА_5 відноситься до кримінального проступку, таким чином, органом досудового розслідування необхідно було в негайному порядку, а саме: у сімдесят дві години, повідомити ОСОБА_5 , про нову підозру або про зміну раніше повідомленої підозри, у відповідності до вимог ст. 278 КПК України.
Дані аргументи, слідчий суддя не бере до уваги, оскільки такі посилання сторони є безпідставними, так як скарга подана на повідомлення на підозру від 24.02.2020, тому розгляд питання щодо відповідності вимогам законодавства повідомлення про підозру розглядається в межах заявлених вимог.
Разом з цим, слідчий суддя звертає увагу, що у відповідності до п. 1 ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Таким чином, дане питання має вирішуватись та бути предметом перевірки в рамках скарги на бездіяльність прокурора або слідчого на нездійснення процесуальних дій у кримінальному провадженні, на підставі п.1 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Дослідивши матеріали провадження в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування щодо підозрюваної, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив, в тому числі, процесуальних порушень вимог Глави 22 КПК України, якими визначено випадки, зміст, порядок повідомлення про підозру.
При цьому, повторно слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.
Відтак, скарга не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.277-278, 303, 305-307, 309, 371-372 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні скарги адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування повідомлення про підозру від 24.02.2020 року у кримінальному провадженні №1201910000010480 від 18.10.2019 - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий ОСОБА_1