02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А
справа № 753/16329/19
провадження № 2/753/1642/20
"24" червня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Каліушка Ф.А.
при секретарі Расуловій А.А.
за участю
представника позивача ОСОБА_1 ;
відповідача ОСОБА_2 ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у порядку загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служби у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав -
ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_3) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_2 ) про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу мають малолітню доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає з позивачем та знаходяться на її повному утриманні. Відповідач, в свою чергу, ухиляється від виконання обов'язків по вихованню дитини. За наслідком наведеного позивач вважає, що є всі підстави позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 .
Ухвалою суду від 03 жовтня 2020 року було відкрито провадження у справі, залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Службу у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання.
В підготовчому судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Відповідач в підготовчому судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, при цьому відмовившись від відзиву, який був поданий ним раніше.
Третя особа - Служба у справах дітей Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації в судове засідання свого представника не направила, проте надіслали заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Як встановлено судом, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу мають малолітню доньку - ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві 19 березня 2013 року, актовий запис №925.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Статтею 150 Сімейного кодексу України (далі по тексту - СК України) встановлено обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини. Визначено, зокрема, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;. батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
А частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Ті ж самі принципи закріплені Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, відповідно п. 6. та п. 7 якої проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Якнайкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто відповідає за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить насамперед на її батьках.
Судом встановлено, що дитина проживає з матір'ю та знаходиться на повному її утриманні.
Крім того, матеріальну допомогу на дитину у добровільному порядку не надавав, у зв'язку з чим, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 листопада 2014 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на дитину.
При цьому, відповідач ухилявся від сплати аліментів, що підтверджується довідкою-розрахунком заборгованості по сплаті аліментів від 21.02.2018 року..
Наведене свідчить про ухилення відповідача - ОСОБА_2 від виконання своїх обов'язків по вихованню доньки ОСОБА_4 .
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати може бути позбавлена судом батьківських прав, якщо вона ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» встановлено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Таким чином, обов'язок нести відповідальність за дитину, її фізичний і моральний розвиток, її соціальне буття, здійснення прав щодо її захисту покладено на батьків.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
За змістом ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. А згідно з частиною 4 цієї статті у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Частиною 3 ст. 200 ЦПК України визначено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Оцінюючи в сукупності надані до суду докази та те, що дії відповідача стосовно визнання позову не суперечать закону та не порушують прав, свобод та інтересів інших осіб, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав підлягають задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись вимогами стст. 164, 166 Сімейного Кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», стст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 200,206, 229, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини - доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.