Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
27 липня 2020 р. № 520/7040/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу № 520/7040/2020 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у забезпеченні ОСОБА_1 безоплатним санаторно- курортним лікуванням - протиправними;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 безкоштовно надати ОСОБА_1 у 2020 році путівку на санаторно-курортне лікування згідно з медичними показаннями, визначеними у довідці форми № 070/о від 02.01.2020 24/1, виданій комунальним некомерційним підприємством "Міська поліклініка № 24" Харківської міської ради;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 в подальшому надавати ОСОБА_1 щорічно безоплатну путівку для санаторно-курортного лікування згідно з медичними показаннями та індивідуальною програмою реабілітації.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що листом № 1463/ВСЗ від 01.06.2020 відповідач протиправно відмовив у забезпеченні безоплатним санаторно - курортним лікуванням.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 відкрито спрощене провадження по справі № 520/7040/2020 та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
26.06.2020 від представника відповідача надійшов відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки підстави для забезпечення ОСОБА_1 безоплатним санаторно- курортним лікуванням відсутні.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, ветеран праці, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Харківській області та отримує пенсію за вислугу років за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" по лінії Міністерства оборони України, без статусу "ветеран військової служби".
21 лютого 2019 року позивач звернувся до управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради (далі - УПСЗН) із заявою про надання путівки на безкоштовне санаторно-курортне лікування.
Листом № X-15-19/04-19 від 07.03.2019 управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради у наданні безоплатної путівки на санаторно-курортне лікування позивачу відмовлено та рекомендовано звернутись із питанням щодо забезпечення санаторно-курортним лікуванням до Харківського обласного військового комісаріату. Відмова вмотивована тим, що згідно абзацу 2 пункту 1 Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення (крім м. Києва) рад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 187 (далі-Порядок № 187), дія цього Порядку не поширюється, зокрема, на осіб, які отримують військову пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ, тобто не застосовується відносно позивача.
21 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання путівки на безкоштовне санаторно-курортне лікування.
Листом № 617/всз від 20.03.2019 ІНФОРМАЦІЯ_2 у наданні безоплатної путівки на санаторно-курортне лікування позивачу відмовив та запропонував позивачу із зазначеного питання звертатися до УПСЗН. Свою відмову Харківський обласний військовий комісаріат обгрунтував тим, що відповідно до пункту 2 Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 року № 446 (далі - Порядок № 446), державні органи забезпечують путівками до санаторно-курортних закладів не більше одного разу на рік лише осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" та які отримують пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ. Отже, Порядок № 446 не застосовується відносно позивача, бо він не є ветераном військової служби.
Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2019 по справі № 520/2749/19, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2019 позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у забезпеченні ОСОБА_1 безоплатним санаторно-курортним лікуванням протиправними. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 безкоштовно надати ОСОБА_1 у 2019 році путівку на санаторно-курортне лікування згідно з медичними показаннями, визначеними у довідці форми №070/о від 02.01.2019 № 22/3, виданої комунальним некомерційним підприємством "Міська поліклініка № 24" Харківської міської ради.
В позовній заяві позивач зазначає, що 01.06.2020 він усно звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання путівки на безкоштовне санаторно - курортне лікування.
Листом № 1463/ВСЗ від 01.06.2020 відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до відповідно до пункту 2 Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від № 446 від 27.04.2011та наказу Міністра оборони України № 591 від 14.11.2016 визначено коло осіб, які мають право на забезпечення санаторно - курортним лікуванням відповідно до Законів України "Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про жертви нацистських переслідувань". Порядком не передбачено забезпечення санаторно - курортними путівками осіб з інвалідністю від загального захворювання. Також, у вказаному листі вказано, на виконання рішення суду від 22.05.2019 по справі № 520/2749/19 позивача було забезпечено санаторно - курортним лікуванням у ДП "Клінічний санаторій курорт Березівські Мінеральні води" ЗАТ "Укрпрфоздоровниця" з 24.09.2019 по 14.10.2019; підстав щодо забезпечення ОСОБА_1 санаторно - курортною путівкою за рахунок кошторису Міністерства оборони України у 2020 році відповідно до Порядку немає.
Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Щодо вирішення справи по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" особи з інвалідністю в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" визначено, що особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Дискримінація за ознакою інвалідності забороняється.
Стаття 4 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" вказує, що діяльність держави щодо осіб з інвалідністю виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає у:
- виявленні, усуненні перепоні бар'єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб, у тому числі стосовно охороні здоров'я;
- соціальному захисті;
- забезпеченні виконання індивідуальної програми реабілітації осіб з інвалідністю.
Соціальний захист осіб з інвалідністю є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей осіб з інвалідністю нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів.
Статтею 5 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" визначено, що види і обсяги необхідного соціального захисту особи з інвалідністю надаються у вигляді індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації. Індивідуальна програма реабілітації є обов'язковою для виконання державними органами, підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями.
Згідно зі статтею 37 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" види необхідної матеріальної, соціально-побутової і медичної допомоги особам з інвалідністю визначаються органами медико-соціальної експертизи в індивідуальній програмі реабілітації.
Відповідно до ст.38 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" особи з інвалідністю і діти з інвалідністю за наявності медичних показань мають право на безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками.
Стаття 38-2 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" визначає, що пільги, передбачені цим Законом, зберігаються за особами з інвалідністю та дітьми з інвалідністю незалежно від виду виплачуваної пенсії або допомоги, призначеної замість пенсії.
Відповідно до приписів ст.23 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю розробляється відповідно до Державної типової програми реабілітації осіб з інвалідністю для повнолітніх осіб з інвалідністю - медико-соціальною експертною комісією, для дітей з інвалідністю - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів. Визначення конкретних обсягів, методів і термінів проведення реабілітаційних заходів, які повинні бути здійснені щодо особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, кошторис витрат за рахунок бюджетних коштів чи загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також контроль за виконанням індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю в межах своїх повноважень здійснюють медико-соціальні експертні комісії (лікарсько-консультаційні комісії лікувально-профілактичних закладів - щодо дітей з інвалідністю), місцева державна адміністрація, служби зайнятості, реабілітаційні установи, розпорядники відповідних коштів.
Обсяг реабілітаційних заходів, що передбачається індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю, не може бути меншим від передбаченого Державною типовою програмою реабілітації осіб з інвалідністю.
Індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю є обов'язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, підприємствами, установами, організаціями, в яких працює або перебуває особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.
Відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда № 2079/2073 від 20.12.2019 ОСОБА_1 має ІІ групу інвалідності (захворювання загальне) з 2018 року за клініко-функціональним діагнозом та кодом за МКХ-10 К 86.1 Z 90.4 Z 90.3 хронічний псевдотуморозний панкреатит, захворювання внутрішніх органів.
Згідно з довідкою комунального некомерційного підприємства "Міська поліклініка № 24" Харківської міської ради № 070/о від 02.01.2020 для одержання путівки на санаторно-курортне лікування позивачу рекомендовано санаторно-курортне лікування; рекомендоване місце лікування: місцевий санаторій (поза курортом) курорт (и) Бермінводи.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" реабілітаційний процес включає, зокрема, санаторно-курортне лікування.
Учасниками справи не ставиться під сумнів право позивача як особи з інвалідністю на отримання соціальної послуги у вигляді санаторно-курортного лікування, у той же час відповідачі, посилаючись на приписи підзаконних нормативно-правових актів, зазначають про відсутність обов'язку забезпечити реалізацію позивачем такого його права.
Відповідно до підпункту 81 пункту 4 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 730) Міноборони відповідно до покладених на нього завдань здійснює заходи, спрямовані на реалізацію соціально-економічних і правових гарантій, зокрема, особам, звільненим у запас або відставку.
Відповідно до пункту 10 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 389, обласні військові комісаріати, зокрема:
- забезпечують оформлення та подання документів органам Пенсійного фонду України для призначення (перерахунку) пенсій особам, звільненим з військової служби, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- здійснюють розподіл путівок для лікування в санаторно-курортних закладах Міноборони та закуповують у межах виділених асигнувань путівки в інші санаторії та лікувально-профілактичні заклади пенсіонерам, які перебувають на відповідному обліку у військових комісаріатах.
Відповідно до пункту 2.1 Інструкції з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, затвердженої наказом Міноборони України від 31.12.2014 № 937 (далі-Інструкція), на яку посилається Харківський обласний військовий комісаріат, робота із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, У Міністерстві оборони України здійснюється обласними військовими комісаріатами.
Згідно з пунктом 2.8 Інструкції на обласні військові комісаріати покладається, зокрема, обов'язок здійснення розподілу безкоштовних путівок для лікування в санаторно-курортних закладах Міністерства оборони та закупівля в межах виділених асигнувань путівок, зокрема, інвалідам з числа пенсіонерів, які перебувають на відповідному обліку у військових комісаріатах, в інші санаторії та лікувально-профілактичні заклади.
Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 8 Конституції України встановлюється, що Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, норми Конституції України є нормами прямої дії.
Статтею 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно з п. 6 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту.
Враховуючи викладене, що позивач має право безоплатне санаторно- курортним лікування в 2020 році, а тому, суд приходить до висновку про задоовлення позовних вимог в частині визнання дій Харківського обласного військового комісаріату щодо відмови у забезпеченні ОСОБА_1 безоплатним санаторно- курортним лікуванням - протиправними.
Також, з метою захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат безкоштовно надати ОСОБА_1 у 2020 році путівку на санаторно-курортне лікування згідно з медичними показаннями, визначеними у довідці форми № 070/о від 02.01.2020 24/1, виданій комунальним некомерційним підприємством "Міська поліклініка № 24" Харківської міської ради.
Поряд з цим, щодо позовних вимог в частині зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 в подальшому надавати ОСОБА_1 щорічно безоплатну путівку для санаторно-курортного лікування згідно з медичними показаннями та індивідуальною програмою реабілітації, суд вказує настпне.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.
З огляду на фактичні обставини справи та зумовленого ними нормативного регулювання спірних правовідносин, суд виходить з того, що заявлена позивачем вимога є передчасною, а тому задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: вул. Коцарська, буд. 56, м. Харків, 61052, ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у забезпеченні ОСОБА_1 безоплатним санаторно- курортним лікуванням - протиправними.
Зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат безкоштовно надати ОСОБА_1 у 2020 році путівку на санаторно-курортне лікування згідно з медичними показаннями, визначеними у довідці форми № 070/о від 02.01.2020 24/1, виданій комунальним некомерційним підприємством "Міська поліклініка № 24" Харківської міської ради.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справа розглядалась в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.С. Мороко