Справа № 420/1146/20
20 липня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Білостоцького О.В.
При секретарі: Збарацької А.І.
За участю сторін:
Позивача: ОСОБА_1
Представника відповідача: Коліогло П.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління ДПС (Державної податкової служби) в Одеській області щодо нарахування та стягнення з ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з третього кварталу 2018 року по четвертий квартал 2019 року включно у загальному розмірі 13924,02 грн., як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність.
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що він з метою з'ясування наявності або відсутності в нього заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування направив відповідачу лист від 19.12.2019 року.
27.01.2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області позивачу було надано відповідь, з якої вбачалось про нарахування ОСОБА_1 в інтегрованій картці платника податків сум єдиного внеску, як фізичній особі-підприємцю (починаючи з 4 кварталу 2017 року по 19.04.2019 року), а також як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність, починаючи з 3 кварталу 2018 року по 4 квартал 2019 року.
Водночас позивач із вищезазначеним діями податкового органу щодо нарахування йому єдиного соціального внеску не погоджується, оскільки Податковим кодексом України не передбачена можливість взяття на подвійний облік особи і як фізичної особи-підприємця і як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність.
Також позивач в адміністративному позові зазначає, що взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, передбачає подання до контролюючого органу відповідної заяви із пакетом документів. Водночас він такої заяви не подавав, оскільки здійснював діяльність, як фізична особа-підприємець.
Крім того, ОСОБА_1 також зазначив, що з 12.04.2019 року він знявся з реєстраційного обліку, як фізична особа-підприємець, та з 25.03.2019 року зареєстрував адвокатське бюро «Комендантов Геннадій», видом діяльності якого є «діяльність у сфері права».
Ухвалою суду від 17.02.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження із повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
18.03.2020 року провадження у справі було зупинено на підставі ч.2 п. 1 статті 236 КАС України та в подальшому за клопотанням сторін було поновлено.
У судовому засіданні 20.07.2020 року позивач, посилаючись на обґрунтування, викладені у адміністративному позові, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Додатково ОСОБА_1 зазначив, що він після зняття його з реєстраційного обліку як фізичної особи-підприємця, незалежну професійну діяльність він не здійснював, а лише виконував повноваження керівника адвокатського бюро «Комендантов Геннадій» без отримання заробітної плати. Водночас позивач зазначив, що він також є керівником товариства з обмеженою відповідальністю «Ейр Плюс» та «Екоплюс-Девелоп» і єдиний соціальний внесок за нього, як за найманого працівника, сплачують зазначені роботодавці.
Представник Головного управління ДПС в Одеській області проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечував з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, та зазначив, що особи, які є фізичними особами-підприємцями (крім фізичних осіб підприємців, які є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу) та одночасно особами, які провадять незалежну професійну діяльність, повинні сплачувати єдиний внесок у розмірі 22% бази нарахування, визначеної ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в терміни, встановлені ст. 9 цього Закону для кожної окремої категорії платників.
Крім того, в судовому засідання представник відповідача додаткового зазначив, що жодних дій щодо стягнення нарахованих в інтегрованій картці платника податків сум єдиного соціального внеску з ОСОБА_1 , як з особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, контролюючим органом не здійснювалось. Також Головним управлінням ДПС в Одеській області не виносилось жодного рішення, яким би позивач був зобов'язаний сплачувати недоїмку із єдиного внеску, визначену ОСОБА_1 як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність.
Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно частини 2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця з 29.01.2009 року по 12.04.2019 року, про що зроблено відповідні записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців (а.с. 6-13).
25.03.2019 року позивачем було зареєстровано адвокатське бюро «Комендантов Геннадій», видом діяльності якого за КВЕД 69.10 є «діяльність у сфері права», що підтверджується матеріалами справи (а.с. 14).
19.12.2019 року позивач, з метою з'ясування наявності або відсутності в нього заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, звернувся до Головного управління ДПС в Одеській області із відповідною заявою (а.с. 15).
Листом від 17.01.2020 року №692/К/15-32-52-06-14 Головне управління ДПС в Одеській області надало ОСОБА_1 відповідь (а.с. 16-19) на його заяву, в якій зазначило, що позивач був зареєстрований, як фізична особа-підприємець, в Ізмаїльському управлінні ГУ ДПС в Одеській області (Кілійське відділення) з 29.01.2009 року по 12.04.2019 року, та знаходився на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2012 року по 12.04.2019 року.
Згідно реєстрації незалежної професійної діяльності від 20.06.2018 року №002657 та встановлення ознаки незалежної професійної діяльності у реєстраційній картці (запис від 27.08.2018 року), відповідно до обраної позивачем системи оподаткування в автоматичному режимі в ІС «Податковий блок» були проведені наступні нарахування у 2018 році:
19.01.2018 року - 2112,0 грн. за 4-й квартал 2017 року нараховано єдиний внесок, як фізичній особі-підприємцю;
19.04.2018 року - 2457,18 грн. за 1-й квартал 2018 року - нараховано єдиний внесок, як фізичній особі-підприємцю;
19.07.2018 року - 2457,18 грн. за 2-й квартал 2018 року нараховано єдиний внесок, як фізичній особі-підприємцю;
19.10.2018 року - 2457,18 грн. за 3-й квартал 2018 року нараховано єдиний внесок, як фізичній особі-підприємцю;
19.10.2018 року - 1638,12 грн. за 3-й квартал 2018 року нараховано єдиний внесок особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність (за серпень-вересень 2018 року).
Всього нараховано 11121,66 грн. Сплачено ОСОБА_1 єдиного внеску у 2018 році станом на 31.12.2018 року 11182,53 грн. (з урахуванням переплати на 01.01.2018 року в сумі 1468,87 гривень).
У 2019 році, відповідно до обраної позивачем системи оподаткування, в автоматичному режимі в ІС «Податковий блок» були проведені нарахування:
21.01.2019 року - 2457,18 грн. - за 4-й квартал 2018 року нараховано єдиний внесок, як фізичній особі-підприємцю;
21.01.2019 року - 2457,18 грн. - за 4-й квартал 2018 року нараховано єдиний внесок, як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність;
19.04.2019 року - 2457,18 грн. - за 1-й квартал 2019 року нараховано єдиний внесок, як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність;
19.07.2019 року -2457,18 грн. - за 2-й квартал 2019 року нараховано єдиний внесок, як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність;
21.10.2019 року - 2457,18 грн. - за 3-й квартал 2019 року нараховано єдиний внесок, як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність.
Всього станом на 31.12.2019 року позивачу нараховано єдиного внесу у сумі 13176,90 гривень, сплачено ОСОБА_1 (з урахуванням переплати на 01.01.2019 року) 4552,17 гривень. Заборгованість, відповідно до ІКП, станом на 31.12.2019 року складає 8624,73 грн.
Не погоджуючись із вищезазначеним діями податкового органу, щодо нарахуванням йому сум єдиного соціального внеску, як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши адміністративний позов, відзив на нього та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, та судову практику, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015 року (далі - Інструкція №449).
Статтею 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зазначено, що виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Статтею 12 зазначеного Закону в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2013 року №406-VII до завдань центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, віднесено забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.
Зокрема, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску; встановлює форми, строки і порядок прийняття та обробки звітності, зокрема в електронній формі, від платників щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування; здійснює інші функції, передбачені законодавством.
За змістом ст. 13 Закону №2464-VI з метою виконання зазначених завдань та функцій органам доходів і зборів були надані повноваження, в тому числі: проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб-підприємців, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки; застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом; стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску; здійснювати інші функції, передбачені законодавством.
Крім того, в ст. 14 Закону №2464-VI встановлені обов'язки органів доходів і зборів, серед яких обов'язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.
З наведеними нормами Закону №2464-VI кореспондуються п.п. 41.1 і 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України, за змістом яких органи доходів і зборів (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, та його територіальні органи) забезпечують формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечують формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Одночасно органи доходів і зборів (як контролюючі органи) є органами стягнення, уповноваженими здійснювати заходи щодо забезпечення погашення недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, визначених цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;
страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Водночас суд зазначає, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим Законом, є недоїмкою.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Порядок стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 0.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449).
За вимогами пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.
У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів із дня її винесення.
При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера "У" (узгоджена вимога).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Як було встановлено судом в ході судового засідання та підтверджено позивачем, Головним управління ДПС в Одеській області жодних дій щодо стягнення з відповідача сум єдиного соціального внеску, станом на час звернення ОСОБА_1 до суду, а також на час розгляду справи в суді, не здійснювалось.
Також позивачем та відповідачем у судовому засіданні підтверджено факт відсутності винесення Головним управлінням ДПС в Одеській області вимоги про сплату боргу (недоїмки), яка є єдиною підставою для примусового стягнення з ОСОБА_1 сум єдиного соціального внеску (нарахованих йому в інтегрованій картці платника) та виконавчим документом.
Причин неприйняття зазначеного рішення Головним управлінням ДПС в Одеській області суду не зазначено.
З даного приводу суд зазначає наступне.
Так, відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, упереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Конституційний Суд України в рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
При цьому, Верховний Суд України в постанові від 15 грудня 2015 року (справа №800/206/15) вказав на те, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини для того, щоби мати можливість звернутися за захистом до суду, особа має довести, що вона є жертвою порушення прав. Щоби претендувати на статус жертви такого порушення, оспорюваний захід має безпосередньо зашкодити особі (рішення «Аксу проти Туреччини» пункт 50; «Тенасе проти Молдови»).
Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду України від 15.12.15 року у справі № 800/206/15, від 26.03.2013 року у справі № 21-438а12, від 10.04.2012 року у справі № 21-1115во10.
Крім того суд зазначає, що відповідно до статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльностіконтролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.
Відповідно до статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.
Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).
10.06.2016 року набрав чинності Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422 "Про затвердження " (далі - Порядок №422).
Відповідно до п.3 Порядку №422, оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами Державної фіскальної служби України в інформаційній системі органів ДФС.
Для обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платників (далі - ІКП) за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
Згідно п.2 розділу 1 Порядку №422 інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.
Пунктами 4 та 5 Порядку №422 контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.
Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.
Відповідно до п.6 Порядку №422 за даними оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску ДФС та її територіальними органами формується звітність про нарахування та надходження податків, зборів, єдиного внеску, надходження митних та інших платежів до бюджетів, податковий борг, недоїмку зі сплати єдиного внеску, відшкодування податку на додану вартість, результати контрольно-перевірочної роботи, розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), надміру сплачені податки, збори, єдиний внесок тощо.
Суд зазначає, що дії контролюючого органу щодо внесення до інтегрованої картки платників інформації, є службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків в порядку передбаченому ПК та нормативно-правових актів, прийнятих на виконання вимог цього Кодексу.
Способом здійснення таких дій є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до норм Податкового Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.
Водночас пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому обов'язковою ознакою дій, бездіяльності або рішень суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
Суд зазначає, що дії контролюючого органу щодо обліку за позивачем заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску у інтегрованій картці платників, без прийняття відповідної вимоги про сплату боргу (недоїмки), яка в свою чергу є виконавчим документом на підставі якої здійснюється стягнення, не породжують жодних правових наслідків для позивача та не порушують його права та охоронювані законом інтереси.
Інтегрована картка платників в цьому випадку, на думку суду, є виключно носієм доказової інформації про несплату суб'єктом господарювання відповідного податку, зокрема документом, на підставі якого контролюючим органом приймається рішення про стягнення з платника податків суми податкового боргу. За таких умов оцінка дій податкового органу, щодо ведення та внесення відомостей до інтегрованої картки платників, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такої інтегрованої картки.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
На підставі вищезазначеного, враховуючи відсутність доказів прийняття Головним управління ДПС в Одеській області вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, як рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого може здійснюватись стягнення з ОСОБА_1 спірних сум єдиного внеску, а також встановлення судом відсутності з боку відповідача будь-яких дій, спрямованих на стягнення з позивача такої заборгованості, суд доходить висновку про відсудіть підстав для задоволення позову ОСОБА_1 у зв'язку із відсутністю факту порушення його прав та інтересів.
При вирішенні справи суд не надає оцінку посиланням ОСОБА_1 на відсутність у нього обов'язку сплачувати єдиний соціальний внесок, як особи, що здійснює незалежну професійну діяльність, та протилежної позиції з цього приводу представника контролюючого органу, оскільки зазначені обставини можуть бути предметом оцінки та дослідження в судовому провадженні з оскарження відповідного рішення контролюючого органу, у разі його прийняття.
Згідно ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Виходячи з необхідності відмови судом у задоволенні позовних вимог позивача, у суду відсутні підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судових витрат зі сплати судового збору.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 4, 5, 6-11, 77, 90, 241-246, 251, 255, 257, 258, 262, 293-295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправними дій - відмовити.
Розподіл судових витрат не проводити.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 27 липня 2020 року.
Суддя О.В. Білостоцький
.