Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 липня 2020 р. Справа№200/5932/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши при секретарі судового засідання Купріян В.Ю. адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, відповідно до якого просила суд: скасувати рішення Торецького об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області №357 від 14.05.2020 р. про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії по втраті годувальника; зобов'язати Торецьке об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.05.2020 року про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням наявності родинних відносин між ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_2 .
Ухвалою від 30 червня 2020 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 27 липня 2020 року.
23 липня 2020 року представник відповідача надав засобами електронногозв'язку через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Дослідивши матеріали адміністративного позову та відзиву на адміністративний позов, суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору та встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 .
Позивач з 29.09.1977 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , на підтвердження чого позивачем надано свідоцтво про шлюб НОМЕР_3 від 29.09.1977 року, видане Міським відділом ЗАГС м. Дзержинськ.
04.04.2020 року чоловік позивача помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Торецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) ІІ-НО № 108995, відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що народився в с. Ставне Великоберезнянського району Закарпатської області.
Також позивачем надано копію паспорта НОМЕР_4 , виданого Дзержинським МВ УМВС України в Донецькій області на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що народився в с. Ставне Великоберезнянського району Закарпатської області.
07.05.2020 позивачем було подано заяву до Торецького ОУ ПФУ Донецької області про призначення пенсії по втраті годувальника згідно ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Однак, рішенням №357 від 14.05.2020 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії по втраті годувальника та повідомлено, у зв'язку з тим, що свідоцтво про шлюб не враховано при призначенні пенсії по втраті годувальника, так як не підтверджено родинні стосунки заявниці й годувальника, а саме прізвище чоловіка позивача не збігається з паспортними даними.
Поряд з цим, в оскаржуваному рішенні також зазначено про інші підстави відмови позивачу в призначенні пенсії по втраті годувальника, зокрема те, що: вкладиш до трудової книжки серії НОМЕР_5 виданий 15.03.1986 не враховано для призначення пенсії по втраті годувальника згідно п. 3.1 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників»№ 58 від 29.07.1993 до надання трудової книжки; записи про роботу згідно дублікату трудової книжки серії НОМЕР_10, виданої 25.03.2010 не враховано для призначення пенсії по втраті годувальника згідно п. 5.3 „Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників" N 58 від 29.07.1993 до надання підтверджуючих документів; за матеріалами пенсійної справи ОСОБА_2 не зараховано до страхового стажу період роботи на шахті «Микитівна» з 25.10.1948 по 21.11.1948 відповідно п.26 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 12.08.1993р. №637, так як в поданні №41 від 19.04.1979 прізвище не збігається з паспортними даними; не зараховано до страхового та пільгового стажу періоди роботи на шахті ім. «Дзержинського» з 02.09.1963 по 22.01.1973, на шахті «Торецька» з 24.01.1973 по 19.04.1979 відповідно п. 26 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 12.08.1993р. №637, так як в поданій №41 від 19.04.1979 та уточнюючих довідках про підтвердження наявного пільгового трудового стажу прізвище не збігається з паспортними даними; не зараховано до страхового стажу період роботи на шахті «Торецька» з 01.11.1979 по 14.08.1985, тому що запис зроблений з порушенням п.2.4 „Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників" № 58 від 29.07.1993, в рукописній копії трудової книжки відсутні відомості про наявність підпису відповідальної особи та печатки; не зараховано до страхового стажу період роботи на шахті «Торецька» з 31.10.1985 по 09.02.1987, тому що запис зроблений з порушенням п.2.4 „Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників" N 58 від 29.07.1993, в рукописній копії трудової книжки відсутні відомості про наявність підпису відповідальної особи та печатки, а також відсутня підстава внесення запису про звільнення; не зараховано до страхового стажу період роботи в Навчально-курсовому комбінаті в/о «Дзержинськвугілля» з 01.04.1987 по 13.07.1988, тому що запис зроблений з порушенням п.2.4 „Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників" N 58 від 29.07.1993, в рукописній копії трудової книжки відсутні відомості про наявність підпису відповідальної особи та печатки; довідку про заробітну плату від 22.07.2004 не враховано для призначення пенсії по втраті годувальника відповідно п.26 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 12.08.1993р. №637, так як прізвище не співпадає з паспортними даними.
В оскаржуваному рішенні вказано, що зазначені періоди роботи можуть бути зараховані після надання підтверджуючих документів.
Позивач зазначає, що постановою про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 року (п.2.8)прямо передбачено, що поновлення виплати пенсії, переведения з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Враховуючи викладене, відповідач вважає оскаржуване рішення протиправним, просить його скасувати та відновити її порушені права шляхом зобов'язання Торецького об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути її заяву від 07.05.2020 року про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням наявності родинних відносин між нею та її померлим чоловіком.
Відповідач проти задоволення позову заперечує з огляду на те, що для підтвердження факту родинних стосунків ОСОБА_1 надала скановану копію свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_7 , де прізвище чоловіка та дружини зазначено російською мовою - « ОСОБА_1 ».
Згідно паспорту серії НОМЕР_1 прізвище заявниці українською та російською мовою - « ОСОБА_1 ».
Пунктом 26 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, якщо ім'я, по-батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
Згідно частини 1 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності абовідсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 2 частини 2 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами.
Відповідач зазначив, що позивачу необхідно встановити факт родинних відносин між нею, ОСОБА_1 та її померлим чоловіком ОСОБА_2 у порядку цивільного судочинства.
Щодо незаліку до стажу періодів роботи з 25.10.1948 року по 21.11.1948 рік на шахті «Микитівка», з 02.09.1963 року по 22.01.1973 рік на шахті імені Дзержинського, з 24.01.1973 року по 09.02.1987 рік на шахті «Торецька», а також довідки про заробітну плату від 22.07.2004 за період з січня 1981 по грудень 1982 відповідач зазначив наступне.
Зазначені періоди роботи та заробітної плати не враховані під час розрахунку, на підставі п.26 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, так як прізвище у довідках не відповідає паспортним даним ОСОБА_2 , копії довідок додано до матеріалів відзиву.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту: належності правове і оновлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по-батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
З огляду на вищезазначене, позивачу необхідно встановити факт належності довідок про підтвердження стажу та заробітної плати померлому чоловіку ОСОБА_2 у порядку окремого провадження.
Також відповідач зазначив, що відповідно до п.3.1 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» №58 від 29.07,1993, у тому разі, коли у трудовій книжці заповнені усі сторінки відповідних розділів, вона доповнюється вкладишем. Вкладиш вшивається у трудову книжку, заповнюється і ведеться власником або уповноваженим ним органом за місцем роботи працівника у такому ж порядку, що і трудова книжка.Вкладиш без трудової книжки недійсний.
Позивач ОСОБА_1 до заяви №1429 від 07.05.2020 додала скановану копію вкладиша до трудової книжки серії НОМЕР_8 . Цей вкладиш не враховано при перерахунку пенсії до надання трудової книжки.
Відповідно до п. 5.3, якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.
Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.
Позивач до заяви №1429 від 07.05.2020 додала скановану копію дубліката трудової книжки серії НОМЕР_10. Датою заповнення дубліката значиться 25.03.2010 рік. Таким чином, дублікат трудової книжки серії НОМЕР_10 не враховано при перерахунку пенсії до надання підтверджуючих документів про роботу.
Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, обставини не зарахування спірних періодів до страхового стажу чоловіка позивача, визнаються відповідачем, та підтверджуються відповідними доказами, а тому не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім'ї.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 36 Закону № 1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Згідно ст. 37 Закону № 1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.
Відповідно до ст. 38 Закону № 1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, довічно.
Відповідно п. 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Відповідно до ст. 24 Закону України №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
В Конституційний суд України в Рішенні у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа про податки) від 05.04.2001 № 3-рп/2001 зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відтак, в матеріалах справи наявне подання на призначення пенсії по старості адміністрації та комітету профспілки Шахти «Торецька» виробничого об'єднання «Артемвугілля» від 19 квітня 1979 року чоловіку позивача, точної дати призначення пенсії ОСОБА_2 сторонами не зазначено.
Дослідивши дати початку та закінчення спірних періодів суд встановив, що ці періоди розпочались і завершились до проголошення Україною незалежності 24.08.1991 року, а також призначення пенсії позивачу відбулось за часів радянської влади.
Тож, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави надавати правову оцінку наявним в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_2 документам, які підтверджують наявність у нього загального та пільгового стажу, в контексті нормативно-правових документів, що були прийняті після призначення йому пенсії, зокрема Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій завідсутності трудової книжки або відповіднихзаписів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціальногозахисту населення України 29.07.93 N 58.
Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України", п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України", п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України").
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - UnitedKingdom №44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають її разовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("VonMaltazandOthers v. Germany» №71916/01, 71917/01 та 10260/02).
Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничоі складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права ("Brumarescu v/ Romania" № 28342/95). Крім цього, у пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку («Judgment in the Case of Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova № 45701/99).
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення відповідача № 357 від 14.05.2020 року є протиправним та підлягає скасуванню, законодавчо та процедурно обумовленим наслідком скасування оскаржуваного рішення є повторний розгляд заяви позивача відповідачем щодо порушених в заяві питань.
Поряд з цим, суд зазначає, що по-перше, він не наділений повноваженнями обчислювати дійсний загальний та спеціальний стаж.
По-друге, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Встановлення юридичних фактів, зокрема, наявність чи відсутність родинних зв'язків випливає з сімейних правовідносин, що є приватно-правовими.
Питання встановлення родинних зв'язків здійснюється в цивільному судочинстві в порядку визначеному ст.ст. 293, 294, 315-319 Цивільного процесуального Кодексу України.
Оскільки, на момент розгляду справи наявність родинних зв'язків в порядку, встановленому законом не підтверджено, то позовна вимога позивача від 07.05.2020 року про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням наявності родинних відносин між ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_2 є передчасною та підлягає частковому задоволенню.
Тому адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права є ефективним.
У відповідності до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З огляду на те, що даний адміністративний позов позивачем було подано до суду виключно у зв'язку з діями відповідача, які судом визнано неправомірними, суд дійшов висновку щодо стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача в повному обсязі.
Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 ) до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області(85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, 22, ЄДРПОУ 42170475) про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Скасувати рішення Торецького об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області №357 від 14.05.2020 р. про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії по втраті годувальника.
Зобов'язати Торецьке об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області(85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, 22, ЄДРПОУ 42170475) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 ) від 07.05.2020 року про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області(85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, 22, ЄДРПОУ 42170475) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 )суму судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 27 липня 2020 року.
Повний текст рішення складено та підписано 27 липня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.М. Кониченко