Постанова
Іменем України
22 липня 2020 року
м. Київ
справа № 285/3561/17
провадження № 61-37429св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - приватний нотаріус Новоград-Волинського міського нотаріального округу Житомирської області Качан Вікторія Олександрівна,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області, у складі судді
Заполовської Т. Г., від 15 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області, у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Павицької Т. М., Трояновської Г. С., від 26 квітня 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Новоград-Волинського міського нотаріального округу Качан В. О., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про визнання незаконною та скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язання видати свідоцтво про право на спадщину.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина, у зв'язку з чим він звернувся до нотаріуса із заявою про її прийняття, оскільки мав право на обов'язкову частку у спадщині. Проте приватний нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що на момент відкриття спадщини він не досяг загального пенсійного віку. Спадкоємцем за заповітом після смерті батька є ОСОБА_3 . На думку позивача, нотаріус неправильно тлумачив положення статті 1241 ЦК України, а тому незаконно обмежив його право на обов'язкову частку у спадщині після смерті батька, оскільки на момент відкриття спадщини він був пенсіонером на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як пенсіонер за віком на пільгових умовах.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд визнати незаконною та скасувати постанову приватного нотаріуса Новоград-Волинського міського нотаріального округу Качан В. О. від 16 серпня
2016 року № 594/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов'язати відповідача видати йому свідоцтво про право на спадщину на обов'язкову частку у спадщині після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 лютого 2018 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскаржена постанова приватного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії є законною, оскільки на момент відкриття спадщини після смерті батька позивач не досяг загального пенсійного віку, отже не був непрацездатним та не має права на обов'язкову частку у спадщині. Районний суд зазначив, що положення статті 1241 ЦК України спрямовані саме на захист певних категорій спадкоємців, які мають найбільш близькі родинні стосунки з померлим та непрацездатність, пов'язану з досягненням загального пенсійного віку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 26 квітня
2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 лютого 2018 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що законодавець захищає осіб, які працювали в особливо складних умовах і гарантує їм право на пенсію зі зниженням пенсійного віку, але ця обставина не підтверджує право особи на обов'язкову частку у спадщині. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що факт отримання позивачем пенсії на пільгових умовах згідно Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не свідчить про те, що він досяг пенсійного віку, тобто про його непрацездатність в розумінні статті 1241 ЦК України як особи, яка має право на обов'язкову частку у спадщині.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що для осіб, які мають право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, пенсійний вік зменшений. В якості прикладу визначення поняття «пенсіонер за віком» заявник наводить постанову Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року у справі № 21-25а14, в якій зроблено висновок про те, що особи, яким призначено пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є пенсіонерами за віком. Наголошує на тому, що він, будучи пенсіонером за віком (на пільгових умовах), та отримуючи пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно зі статтею 1241 ЦК України є повнолітньою непрацездатною дитиною спадкодавця, отже має право на обов'язкову частку у спадщині.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
17 квітня 2020 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 285/3561/17 розподілено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2020 року справу № 285/3561/17 призначено до судового розгляду колегію у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2020 року справу № 285/3561/17 передано на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року справу № 285/3561/17 повернуто на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 14 квітня 2015 року.
За життя ОСОБА_4 заповів все своє майно ОСОБА_3 .
На підставі заяви ОСОБА_3 від 29 квітня 2015 року приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського округу Качан В. О. заведена спадкова справа № 40/2015 щодо майна спадкодавця ОСОБА_4
08 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4
Постановою приватного нотаріуса Качан В. О. від 16 серпня 2016 року № 594/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на обов'язкову частку, а саме на 1/2 (52/100 ідеальних часток) житлового будинку АДРЕСА_1 , після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постанова приватного нотаріуса мотивована тим, що ОСОБА_1 отримав право на пенсію достроково на пільгових умовах та не досяг загального пенсійного віку на момент відкриття спадщини, тому він не має права на обов'язкову частку у спадщині відповідно до статті 1241 ЦК України.
Встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
з 19 вересня 2006 року є пенсіонером за віком на пільгових умовах відповідно до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, та статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». На момент відкриття спадщини ОСОБА_1 виповнилося 58 років.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Статтями 1216, 1218 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття1233 ЦК України).
Право на обов'язкову частку у спадщині врегульовано статтею 1241 ЦКУкраїни, частиною першою якої передбачено, що право на обов'язкову частку у спадщині мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, вони спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно із частиною третьою статті 75 Сімейного кодексу України непрацездатними вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла на час смерті спадкодавця) непрацездатні громадяни - це особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону.
Статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсійний вік для чоловіків встановлений 60 років при стажі роботи не менше 25 років.
Подібні положення також містить стаття 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових.
Пенсія за вислугу років призначається особам, зазначеним у статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Частиною четвертою статті 30 вказаного Закону визначено, що непрацездатними членами сім'ї, зокрема, вважаються: діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років; батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», або є особами з інвалідністю.
У той же час статтею 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» до осіб, які втратили працездатність, віднесено осіб, які досягли встановленого законом пенсійного віку, осіб, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та непрацюючих осіб, визнаних особами з інвалідністю в установленому порядку.
Розкриваючи зміст поняття «повнолітні непрацездатні діти», що використовується в частині першій статті 1241 ЦК Українищодо права на обов'язкову частку у спадщині, Конституційний Суд України у рішенні від 11 лютого 2014 року № 1-рп/2014 (справа про право на обов'язкову частку у спадщині повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця) виходив з положень частини третьої статті 75 СК України, яка відносить до категорії «непрацездатні» інвалідів I, II та III групи, а також положень пенсійного законодавства та законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття «непрацездатний», а саме частини четвертої статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» та абзацу 17 частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та вирішив, що «в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 1241 ЦК України щодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов'язкову частку у спадщині необхідно розуміти так, що таке право мають, зокрема, повнолітні діти спадкодавця, визнані інвалідами в установленому законом порядку, незалежно від групи інвалідності.
Висновків щодо наявності права на отримання обов'язкової частки іншими категоріями «непрацездатних» дітей спадкодавця вказане рішення Конституційного Суду України не містить.
Методичні рекомендації щодо вчинення нотаріальних дій (схвалені органами Міністерства юстиції України 29 січня 2009 року, частина III, розділ 1, пункт 4) визначають, що у осіб, які не досягли встановленого чинним законодавством пенсійного віку (для жінок досягнення 55 років, для чоловіків - 60 років), але які мають право на отримання пенсії на пільгових підставах, право на обов'язкову частку у спадщині не виникає.
Пунктом 5.9 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, в редакції чинній на момент відкриття спадщини, передбачено, що право на обов'язкову частку у спадщині, передбачене частиною першою статті 1241 ЦК України, виникає у спадкоємця у випадках, якщо у заповіті містяться положення про усунення його від спадкування або цьому спадкоємцеві заповідана частка спадщини, яка є меншою від належної йому обов'язкової частки. Право на обов'язкову частку у спадщині не залежить від згоди інших спадкоємців, волі спадкодавця та не пов'язане зі спільним проживанням спадкодавця й осіб, які мають право на обов'язкову частку. Право на обов'язкову частку у спадщині має особистий характер та не може переходити в порядку спадкової трансмісії. Нотаріус має пояснити спадкоємцю, який має право на обов'язкову частку у спадщині, його право на одержання належної частки спадщини. Спадкоємець може відмовитися від права на обов'язкову частку у спадщині шляхом подачі нотаріусу заяви про те, що зі змістом заповіту він ознайомлений, зміст статті 1241 ЦК України йому роз'яснено і він не претендує на одержання обов'язкової частки у спадщині.
Відповідно до статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржена постанова приватного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії є законною, оскільки на момент відкриття спадщини після смерті батька позивач не досяг загального пенсійного віку - 60 років, при стажі роботи не менше 25 років (стаття 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», стаття 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), отже не може вважатись непрацездатним та у нього не виникло право на обов'язкову частку у спадщині. Факт набуття позивачем права на пенсію на пільгових умовах не свідчить про те, що він є непрацездатною особою у розумінні статті 1241 ЦК України і має право на обов'язкову частку у спадщині.
У постановах від 16 січня 2019 року у справі № 208/9389/15-ц (провадження № 61-32940св18), від 26 вересня 2019 року у справі № 303/674/17 (провадження № 61-29481св18), від 23 жовтня 2019 року у справі № 285/2298/16-ц (провадження № 61-28747св18) Верховний Суд дійшов висновку про те, що у осіб, які не досягли встановленого чинним законодавством пенсійного віку, але які мають право на отримання пенсії на пільгових умовах, право на обов'язкову частку у спадщині не виникає. Подібний висновок був висловлений Верховним Судом України в ухвалі від 13 квітня 2011 року (справа № 6-21635св08).
Слід зазначити, що рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 24 липня 2017 року у справі № 285/2298/16-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 27 вересня 2017 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права на обов'язкову частку у спадщинівідмовлено.
Вказані рішення залишено без змін постановою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року.
Залишаючи без змін судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі № 285/2298/16-ц, Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2019 року виходив із того, що ОСОБА_1 не має права на обов'язкову частку у спадщині, оскільки на день її відкриття не досяг пенсійного віку, встановленого законом для чоловіків. На момент смерті спадкодавця, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , виповнилося повних 58 років, тобто він не досяг віку, визначеного пунктом 2 частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (60 років), не був інвалідом та спадкодавець ОСОБА_4 не був годувальником ОСОБА_1 , який мав самостійний дохід. Те, що ОСОБА_1 отримував пенсію на пільгових умовах не свідчить про його непрацездатність і не надає йому права на обов'язкову частку у спадщині, оскільки у осіб, які не досягли встановленого чинним законодавством пенсійного віку, але які мають право на отримання пенсії на пільгових умовах, право на обов'язкову частку у спадщині не виникає.
Частиною п'ятою статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Встановлені судами у справі № 285/2298/16-ц обставини ОСОБА_1 не спростовані.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди правильно застосували до правовідносин сторін норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 26 квітня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович