Ухвала
23 липня 2020 року
місто Київ
справа № 756/3278/20
провадження № 61-10365ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 01 квітня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2020 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсним договорів про відступлення прав вимоги,
У березні 2020 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом про визнання недійсним договору від 31 травня 2019 року № 1463/К про відступлення права вимоги, укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс») в частині відступлення права вимоги за договором від 26 грудня 2007 року №11277830000 про надання споживчого кредиту; визнання недійсним договору про відступлення прав за договором іпотеки від 31 травня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсохою Сергієм Сергійовичем, за реєстровим номером 5674 в частині відступлення прав іпотекодержателя за договором іпотеки від 26 грудня 2007 року № 74276, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Людмилою Дмитрівною, за реєстровим номером 4081.
Також у березні 2020 року позивач звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 ; заборони ТОВ «ФК «Вектор Плюс» вчиняти дії щодо позасудового звернення стягнення на зазначену квартиру, яка є предметом іпотеки за договором іпотеки від 26 грудня 2007 року № 74276, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л. Д. за реєстровим номером 4081.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 01 квітня 2020 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 червня 2020 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
ОСОБА_1 02 липня 2020 року із застосуванням засобів поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.
У відкритті касаційного провадження на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 01 квітня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2020 року необхідно відмовити з таких підстав.
Відповідно до частини першої та другої статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Ухвали суду щодо відмови у забезпеченні позову зазначені у пункті 4 частини першої статті 353 ЦПК України.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 442/4490/18 (провадження № 14-158цс19) зроблено висновок, що «оскільки ухвалу про відкриття провадження у справі не можна оскаржити в апеляційному порядку з підстав порушення судом правил предметної юрисдикції окремо від судового рішення щодо суті спору, таку ухвалу суду першої інстанції відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України не можна окремо оскаржити і у касаційному порядку. Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду зробила в ухвалах від 13 червня 2018 року у справах № 522/14750/16-ц (провадження № 14-205цс18), № 761/6099/15-ц (провадження № 14-184цс18), № 761/30675/17 (провадження № 14-189цс18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 750/14127/17 (провадження
№ 14-374цс18) та від 13 березня 2019 року у справі № 522/18296/14-ц (провадження № 14-62цс19)».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17 (провадження № 14-190цс19) зроблено висновок, що «у частині першій статті 353 ЦПК України передбачений перелік ухвал суду першої інстанції, які можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду. У цьому переліку така ухвала як ухвала про відмову у задоволені клопотання про закриття провадження у справі відсутня, тоді як можливість оскарження ухвали про відмову у скасуванні забезпечення позову передбачена. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України). Отже, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі не могла бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду щодо суті спору й окремо від цього рішення. Оскарження такої ухвали в апеляційному порядку можливе разом з рішенням суду щодо суті спору. Право на апеляційне оскарження ухвал суду учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення щодо суті спору й окремо від такого рішення. Аргументи учасників процесу стосовно наявності підстав для закриття провадження у справі мають розглядатися судом, якому такі аргументи заявлені, зокрема і на стадії апеляційного оскарження рішення, ухваленого щодо суті спору».
У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2-5151/09 (провадження № 61-23268св19) зроблено висновок, що «у частині першій статті 353 ЦПК України передбачено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. У цьому переліку відсутня така ухвала, як ухвала про залишення без розгляду заяви про відвід судді у справі. Отже, зазначена ухвала суду першої інстанції не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення. Відповідно до частини другої статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду».
Таким чином, за змістом статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень, ухвали суду першої інстанції та постановлені за результатами їх перегляду судові рішення апеляційного суду з питань щодо відмови у забезпеченні позову, не можуть бути оскаржені у касаційному порядку.
За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи наведене, ухвала Оболонського районного суду міста Києва від 01 квітня 2020 року та ухвалена за результатами її перегляду постанова Київського апеляційного суду від 18 червня 2020 року щодо відмови у забезпеченні позову, не переглядаються в касаційному порядку відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України.
Керуючись частиною першою статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 01 квітня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2020 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсним договорів про відступлення прав вимоги.
Копію ухвали разом направити заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання судом та оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Погрібний
І. Ю. Гулейков
А. С. Олійник