Ухвала
22 липня 2020 року
м. Київ
справа № 755/7998/19
провадження № 61-10593ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства розвитку громад
та територій України, публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та інфляційного збільшення,
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до Міністерства розвитку громад та територій України, публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний
і проектний інститут по цивільному будівництву» (далі - ПАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву»), в якому просив стягнути з ПАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» заборгованість у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні за період
з 01 березня 2015 року до 07 травня 2019 року у розмірі 410 935 грн
й інфляційне збільшення суми боргу у зв'язку із затримкою виконання судового рішення у розмірі 3 748 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 28 січня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» на користь ОСОБА_1 інфляційні збитки в сумі 2 549, 49 грн.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 09 червня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 січня 2020 року
в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку
за час затримки розрахунку при звільненні скасовано.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» на користь ОСОБА_1 12 тис. грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
20 липня 2020 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2020 року і направити справу на новий розгляд.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно
до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду
і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження,
оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а судові рішення у цій категорії справ не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках -
на касаційне оскарження судового рішення.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, специфіку його повноважень як «суду права», процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції, і учасникам справи був наданий відповідний обсяг гарантій права на справедливий суд у судах попередніх інстанцій.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, стабілізувати цивільні правовідносини.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах
та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених
у цій же статті ЦПК України.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ціна позову у цій справі становить 414 683 грн, тобто суму, яка станом
на 01 січня 2020 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102, 00 грн х 250 = 525 500, 00 грн).
У касаційній скарзі заявником не наведено обґрунтованих аргументів
на підтвердження випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема не вказано про винятковість цієї справи для заявника або її значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Суд апеляційної інстанції вирішив спір з урахуванням правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, застосувавши принципи пропорційності й справедливості.
Наведені ОСОБА_1 в касаційній скарзі доводи, що значною
мірою зводяться до необхідності встановлення обставин справи,
не підтверджують виникнення виключних обставин, які могли б свідчити про наявність підстав для відкриття касаційного провадження у справі
з ціною позову, що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, обставин, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу
на судове рішення, що згідно положень ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частинами шостою, дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду
від 09 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства розвитку громад та територій України, публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні
та інфляційного збільшення - відмовити.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі,
яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович