Ухвала
22 липня 2020 року
м. Київ
справа № 335/13623/19
провадження № 61-9933ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на постанову Запорізького апеляційного суду
від 20 травня 2020 року у цивільній справі за позовом акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У грудні 2019 року акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - АТ «Укрексімбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначало, що 25 листопада 2005 року між АТ «Укрексімбанк» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Запоріжжя та відповідачем укладений кредитний договір № 7505С4/2. Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 квітня 2011 року та заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя
від 21 лютого 2017 року були задоволені позови банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. З моменту прийняття останнього рішення суду, банком додатково були нараховані відповідачу проценти, пеня, 3% річних та інфляційні втрати, а саме станом на 01 листопада 2019 року 6 125, 86 доларів США та 180 550, 41 грн, з яких: 4 758,72 доларів США - заборгованість за процентами, 9 615,24 грн - заборгованість за комісією за управління,
132 172,54 грн - пеня за прострочення сплати основного боргу, 34 963, 59 грн - пеня за прострочення сплати процентів, 2 842, 29 грн - пеня за прострочення сплати комісії, 1 341 доларів США - 3% за прострочення сплати основного боргу, 26,14 доларів США - 3% за прострочення сплати процентів, 52,95 доларів США - 3% за прострочення сплати комісії, 903, 80 грн - втрати від інфляції по простроченій комісії. Посилаючись на зазначені обставини банк просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі
6 125, 86 доларів США та 180 550, 41 грн.
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя
від 11 лютого 2020 року позов задоволено частково, стягнуто з
ОСОБА_1 на користь АТ «Укрексімбанк» заборгованість в розмірі 14 923,11 грн, в іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 20 травня 2020 року апеляційну скаргу АТ «Укрексімбанк» задоволено частково, заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2020 року скасовано, позов АТ «Укрексімбанк» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрексімбанк» заборгованість, що складається із 3% річних в сумі 1 420, 09 доларів США, з яких: 1 341 доларів США - 3% за прострочення сплати основного боргу, 26,14 доларів США - 3% за прострочення сплати процентів, 52, 95 доларів США - 3% за прострочення сплати комісії та інфляційні втрати в сумі 903,80 грн, в іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення. Вирішено питання розподілу судових витрат.
24 червня 2020 року засобами поштового зв'язку АТ «Укрексімбанк» подано касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 20 травня 2020 року, в якій позивач просив скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів та пені і ухвалити нове, яким позовні вимоги в наведеній частині задовольнити.
Як підставу для скасування оскарженого судового рішення заявник вказує неврахування апеляційним судом висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах,викладених у постанові Верховного Суду
від 13 грудня 2018 року у справі № 913/11/18. Вважає, що апеляційним судом не взято до уваги той факт, що кредитний договір від 25 листопада 2005 року № 7505С4/2 укладений на невизначений строк і на теперішній час не розірваний та є чинним.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи
від 07 лютого 1995 року, державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v.Croatia), № 40160/12) вказав на обмеженість доступу до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення ЄСПЛ у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції» та у справі «Шамоян проти Вірменії»).
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Ціна позову у справі № 335/13623/19 не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 250 = 525 500 грн), де 2 102 грн розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року.
Касаційна скарга не містить доводів, які б свідчили про наявність випадків передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за яких судові рішення у справі із ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Сама по собі незгода позивача із судовим рішенням не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі із ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Апеляційним судом при ухваленні оскаржуваної постанови враховано висновки Верховного Суду, висловлені у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц,
від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц та від 08 листопада
2019 року у справі № 127/15672/16-ц.
Від висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 13 грудня 2018 року у справі № 913/11/18, на яку заявник посилався в касаційній скарзі, Велика Палата Верховного Суду відступила у своїй постанові від 04 лютого 2020 року в справі № 912/1120/16.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, ухвалене у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору; наявність випадків, передбачених підпунктами а) - г)
пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, колегією суддів не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1
частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на постанову Запорізького апеляційного суду від 20 травня 2020 року в цивільній справі № 335/13623/19.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Шипович
Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта