15 липня 2020 року
м. Київ
справа № 752/20817/18
провадження № 61-8276ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Завод "Квант" про визнання наказу недійсним, поновлення повноважень виконувача обов'язків керівника,
08 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Завод "Квант", найменування якого було змінено на Акціонерне товариство «Завод «Квант» ( далі - АТ "Завод "Квант"), в якому просила визнати недійсним наказ голови правління АТ "Завод "Квант" ОСОБА_4 №1-к від 10 серпня 2018 р., виданого на підставі протоколу № 1 позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ "Завод "Квант" від 09 серпня 2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з 27 березня 1998 року по 24 лютого 2016 року тривала ліквідаційна процедура ВАТ "Завод "Квант".
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18 серпня 2015 року (справа №15/80) ліквідатором ВАТ "Завод "Квант" призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1.
Постановою Вищого господарського суду України від 24 лютого 2016 року провадження у справі про банкрутство ВАТ "Завод "Квант" припинено.
Зазначила, що вона продовжувала виконувати повноваження керівника (органів управління) до їх призначення у встановленому порядку.
Державний концерн "Укроборонпром", як особа, що управляє належними державі акціями АТ "Завод "Квант", скликав позачергові загальні збори акціонерів цього товариства на 09 серпня 2018 року, на якому були прийняті рішення, наслідком яких стало усунення з Єдиного державного реєстру запису про позивача, як керівника товариства, та зазначення керівником ОСОБА_4.
Наказом голови правління АТ "Завод "Квант" ОСОБА_4 №1-к від 10 серпня 2018 р., виданого на підставі протоколу № 1 позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ "Завод "Квант" від 09 серпня 2018 року, припинено повноваження керівника арбітражного керуючого ОСОБА_1.
Оскільки позачергові загальні збори були скликані та проведені протиправно, а їх процедура та рішення суперечать закону, що істотним чином порушує права акціонерів товариства, вважала, що всі рішення, прийняті на таких зборах, а також вчинені на їх підставі правочини є протиправними та не породжують жодних юридичних наслідків.
14.08.2019 ОСОБА_1 позовні вимоги доповнила. Просила поновити її повноваження виконувача обов'язків керівника ВАТ "Завод "Квант" - до призначення (обрання) такого керівника у встановленому порядку.
Зазначила, що рішенням Господарського суду м. Києва від 27 лютого 2019 року в справі № 910/10932/18 було визнано недійсним рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «Завод «Квант», оформлене протоколом від 09 серпня 2018 року.
Оскільки з 30 травня 2019 року юридично виконувачем обов'язки керівника товариства є ОСОБА_1 , а фактично в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань таким керівником значиться "Постанова Вищого господарського суду України - керівник", з метою належного виконання повноважень (обов'язків) керівника товариства та організації проведення загальних зборів, забезпечення збереження майна товариства та охорони його інтересів, просила суд поновити її повноваження, як виконувача обов'язків керівника товариства, на підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 18 серпня 2015 року у справі №15/80 та частини 5 статті 46 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Також зазначила, що вважає даний спір трудовим, оскільки оскаржуваним наказом було припинено повноваження керівника арбітражного керуючого - ОСОБА_1., яка не є засновником, акціонером або членом юридичної особи відповідача.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27 вересня 2018 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ВАТ "Завод "Квант" про визнання недійсним наказу №1-к від 10 серпня 2018 року відмовлено з огляду на те, що даний спір не відноситься до юрисдикції господарських судів, оскільки не є корпоративним ( справа № 910/12878/18).
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10 вересня 2019 року позов задоволено.
Визнано недійсним наказ ОСОБА_4 про повноваження голови правління №1-к від 10 серпня 2018 року, виданий на підставі протоколу №1 позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ "Завод "Квант" від 09 серпня 2018 року. Поновлено повноваження ОСОБА_1 , як виконувача обов'язків керівника ВАТ «Завод «Квант» - до призначення (обрання) такого керівника у встановленому порядку. Рішення суду допущено до негайного виконання. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року апеляційну скаргу представника Державного концерну «Укроборонпром» - адвоката Шевченка Богдана Володимировича задоволено.
Заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Завод "Квант" про визнання наказу недійсним, поновлення повноважень виконувача обов'язків керівника відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дослідивши матеріали справи на надавши їм належну оцінку, дійшов помилкового висновку про обґрунтованість доводів ОСОБА_1 щодо наявності у неї прав на продовження виконання повноважень керівника (органів управління) АТ «Завод «Квант» у відповідності до частини 5 статті 46 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Доводи позивача про наявність правових підстав для визнання недійсним наказу, виданого на підставі рішення позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ «Завод «Квант», яке у вказаній частині є чинним, не підтверджені відповідними доказами.
Ухваленим у справі рішенням щодо скасування наказу про повноваження голови правління АТ «Завод «Квант» ОСОБА_4 та поновлення в повноваженнях керівника арбітражного керуючого ОСОБА_1., фактично вирішено питання про права та інтереси Державного концерну «Укроборонпром», якого не було залучено до участі в даній справі, оскільки встановлені в цій справі обставини мають безпосередній вплив на управління АТ «Завод «Квант».
22 травня 2020 року, засобами поштового зв'язку, до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року, яка ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2020 року залишена без руху, оскільки не відповідала вимогам статті 392 ЦПК України.
У встановлений судом строк заявник надіслала матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.
ОСОБА_1 просила скасувати судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Верховний Суд, вивчивши подані касаційні скарги та додані до них документи, оскаржуване судове рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом спору в даній справі є визнання наказу недійсним, поновлення повноважень виконувача обов'язків керівника.
За встановленими судами обставинами справи та визначеними правовідносинами, правове регулювання та застосування норм матеріального права не представляє складності, суди ухвалювали рішення відповідно до усталеної судової практики.
Таким чином, за встановленими фактичними обставинами, справи та правовідносинами; правовим регулювання спору, справа не представляє значної складності, не належить до виключень із категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.
За таких обставин справа як така, що не представляє значної складності, є малозначною.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Вказівка в резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржувані судові рішенні ухвалені у малозначній справі.
Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Касаційна скарга не містить посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Заявник вважає, що оскаржуване судове рішення не є таким, що не підлягає касаційному оскарженню відповідно до частини 3 статті 389 ЦПК України.
Доводи заявника полягають у його незгоді з оцінкою судом зібраних у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Завод "Квант" про визнання наказу недійсним, поновлення повноважень виконувача обов'язків керівника відмовити.
Копію ухвали та додані до скарг матеріали направити особам, які подали касаційні скарги.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
С. Ю. Мартєв
В. М. Сімоненко