Постанова
Іменем України
15 липня 2020 року
м. Київ
справа № 569/17293/15-ц
провадження № 61-25457св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Сімоненко В. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідачі: Державна пенітенціарна служба України, Рівненська міська рада, Управління Державної пенітенціарної служби в Рівненській області, Рівненський слідчий ізолятор Управління Державної пенітенціарної служби України в Рівненській області,
треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Управління житлово-комунального господарства Рівненської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 12 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Бондаренко Н. В., Хилевича С. В., Шимківа С. С.,
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Рівненського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в Рівненській області, Рівненської міської ради, Управління Державної пенітенціарної служби в Рівненській області, Державної пенітенціарної служби України, за участю третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Управління житлово-комунального господарства Рівненської міської ради, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Позов мотивований тим, що вона на законних підставах поселилася та зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 . Квартира у вказаному будинку надана в користування для неї та її сім'ї Рівненським слідчим ізолятором на підставі ордера на жилу площу в гуртожитку установи. Будинок гуртожитку, що на АДРЕСА_1 , є об'єктом державної власності та перебуває в управлінні Рівненського слідчого ізолятора Управління державної пенітенціарної служби України у Рівненській області.
10 липня 2009 року рішенням Рівненської міської ради за № 2655 затверджено Програму передачі гуртожитків у власність територіальної громади міста Рівного. Зазначена програма була розроблена для забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія Закону України «Про забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків». Метою програми було прийняття протягом 2009 - 2011 років у власність територіальної громади міста Рівного гуртожитків, які є об'єктами права державної власності. Програмою передбачалося здійснити передачу гуртожитків, що є об'єктами права державної власності, протягом 3-х років. Зокрема, в додатку № 7 до рішення Рівненської міської ради від 10 липня 2009 року № 2655 передбачено, що гуртожиток на АДРЕСА_1 мав бути переданий в комунальну власність міста в 2010 році. Контроль за виконанням цього рішення було доручено створеній Рівненською міською радою постійній комісії з питань міського господарства, екології, транспорту і зв'язку; постійній комісії з питань бюджету, фінансів та управління комунальною власністю і секретарю міської ради, а організацію його виконання - заступнику міського голови та начальнику Управління житлово-комунального господарства. Проте, всупереч зазначеному, гуртожиток, що на АДРЕСА_1 , у визначені строки не передано у власність територіальної громади міста Рівного.
Стосовно можливості приватизації житлової площі позивач зверталася до Рівненського слідчого ізолятора, проте листом від 08 травня 2015 року № 50/09-7-15/Б-4 їй було відмовлено, мотивуючи тим, що вони не заперечують щодо приватизації житлової площі гуртожитку для співробітників, однак щоб реалізувати цю можливість на проведення приватизації житла, установою направлено до Фонду державного майна України запит щодо отримання витягу на нерухоме майно для виготовлення свідоцтва про право власності на будівлю гуртожитку для співробітників Рівненського слідчого ізолятора. Однак гуртожиток в комунальну власність міста не передано.
Про рішення Рівненської міської ради від 10 липня 2009 року № 30, згідно з яким ще в 2010 році гуртожиток, в якому вона проживає, мав бути переданий у власність територіальної громади міста, вона дізналася лише в 2015 році. Бездіяльність щодо розгляду питання про передачу гуртожитку у комунальну власність м. Рівного та відмовні і безпідставні відповіді уповноваженого органу порушують реалізацію її конституційного права на житло та вимоги Законів України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та «Про приватизацію державного житлового фонду».
Враховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, просила суд: визнати протиправною бездіяльність Державної пенітенціарної служби України, Управління Державної пенітенціарної служби в Рівненській області, Рівненського слідчого ізолятора Управління державної пенітенціарної служби України в Рівненській області, Рівненської міської ради щодо невиконання Програми передачі гуртожитків у власність територіальної громади міста Рівного, затвердженої рішенням Рівненської міської ради від 10 липня 2009 року № 2655, в частині передачі гуртожитку, що на АДРЕСА_1 ; зобов'язати Державну пенітенціарну службу України, Управління державної пенітенціарної служби в Рівненській області та Рівненський слідчий ізолятор Управління державної пенітенціарної служби України в Рівненській області передати, а Рівненську міську раду прийняти у власність територіальної громади міста Рівного гуртожиток, що на АДРЕСА_1; здійснити розподіл судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 вересня 2016 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Державної пенітенціарної служби України та Рівненської міської ради щодо невиконання Програми передачі гуртожитків у власність територіальної громади міста Рівного, затвердженої рішенням Рівненської міської ради від 10 липня 2009 року № 2655, в частині передачі гуртожитку, що на АДРЕСА_1 .
Зобов'язано Державну пенітенціарну службу України передати, а Рівненську міську раду прийняти у власність територіальної громади м. Рівного гуртожиток, що на АДРЕСА_1.
Стягнуто з Державної пенітенціарної служби України та Рівненської міської ради по 243,60 грн судового збору на користь ОСОБА_1 .
У решті позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Державною пенітенціарною службою України та Рівненською міською радою не виконано Програму передачі гуртожитків у власність територіальної громади Рівного, затверджену рішенням Рівненської міської ради від 10 липня 2009 року № 2655, чим порушено право позивачки на приватизацію житла.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 12 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасовано.
ОСОБА_1 у позові до Державної пенітенціарної служби України, Рівненської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії відмовлено.
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Міністерства юстиції України понесені витрати із сплати судового збору при подачі апеляційної скарги в розмірі 535,92 грн.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що на день звернення до суду право ОСОБА_1 на приватизацію житлового приміщення у гуртожитку, у якому вона мешкає, не порушено, оскільки таке право може виникнути у неї в майбутньому за умови передачі гуртожитку у комунальну власність територіальної громади та у випадку прийняття місцевою радою рішення про дозвіл на приватизацію житлових приміщень.
Короткий зміст касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно поновив Міністерству юстиції України строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, Міністерство юстиції України не є суб'єктом права на звернення з апеляційною скаргою. Вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що її право на житло не порушеним є помилковим та не узгоджується із Програмою передачі гуртожитків у власність територіальної громади міста Рівного, затвердженої рішенням Рівненської міської ради від 10 липня 2009 року № 2655.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.
У листопаді 2017 року справа надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII та розпочав роботу Верховний Суд як суд касаційної інстанції.
16 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
У червні 2019 року справу передано судді-доповідачу Мартєву С. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в складі п'яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що на підставі рішення житлової комісії від 19 березня 2009 року Рівненський слідчий ізолятор видав ордер на жилу площу в гуртожитку установи від 19 березня 2009 року № 19, який надав ОСОБА_1 право зайняття з сім'єю із 4 чоловік жилої площі у гуртожитку установи на АДРЕСА_1 , загальною площею 47 кв. м. Склад сім'ї: ОСОБА_1 , 1959 року народження, квартиронаймач, ОСОБА_7 , 1981 року народження, її дочка, ОСОБА_9 , 1986 року народження, її син.
Із поіменного списку зареєстрованих осіб у гуртожитку для тимчасового проживання громадян від 25 листопада 2015 року № 50/15/5703 видно, що ОСОБА_1 зареєстрована у АДРЕСА_1 із 27 листопада 1998 року.
Відповідно до довідки від 25 жовтня 2007 року № 50/3895, виданої начальником Рівненського слідчого ізолятора Ткачуком Ю. А. , двоповерховий житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на балансі Рівненського слідчого ізолятора управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Рівненській області.
Згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 06 жовтня 2015 року будівля, гуртожиток для співробітників за адресою: АДРЕСА_1 , державної форми власності належить державі Україна в особі Державної пенітенціарної служби України.
Рішенням Рівненської міської ради від 10 липня 2009 року № 2655, затверджено Програму передачі гуртожитків у власність територіальної громади міста Рівного. Зазначена програма була розроблена для забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія Закону України «Про забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків». Метою програми було прийняття протягом 2009 - 2011 років у власність територіальної громади міста Рівного гуртожитків, які є об'єктами права державної власності. Програмою передбачалося здійснити передачу гуртожитків, що є об'єктами права державної власності, протягом 3-х років.
У додатку № 7 до вказаного рішення Рівненської міської ради передбачено, що гуртожиток на АДРЕСА_1 мав бути переданий в комунальну власність міста в 2010 році.
Указаний гуртожиток у власність територіальної громади міста Рівного не переданий.
02 квітня 2013 року Рівненською міською радою прийнято рішення № 2890 «Про затвердження Програми передачі гуртожитків у власність територіальної громади міста Рівного на 2013 - 2015 роки», відповідно до якого гуртожиток на АДРЕСА_1 в перелік гуртожитків, запланованих прийняти в комунальну власність, включений не був.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2016 року № 343 «Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» ліквідовано Державну пенітенціарну службу та покладено на Міністерство юстиції України завдання і функції з реалізації державної політики у сфері виконання з кримінальних покарань та пробацій. Установлено, що Міністерство юстиції є правонаступником Державної пенітенціарної служби, що ліквідується, в частині реалізації державної політики у сфері виконання з кримінальних покарань та пробацій.
З 01 жовтня 2016 року усі функції та повноваження Державної пенітенціарної служби покладено на Міністерство юстиції України.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 06 грудня 2016 року замінено сторону виконавчого провадження з виконання виконавчих листів № 569/17293/15-ц, виданих Рівненським міським судом Рівненської області 22 листопада 2016 року, а саме: боржника - Державну пенітенціарну службу України на боржника - Міністерство юстиції України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, які є об'єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Міністерства внутрішніх справ України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, системи цивільного захисту та державних навчальних закладів.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 5 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» після прийняття гуртожитку у власність територіальної громади згідно з цим Законом місцева рада приймає на сесії в межах своєї компетенції відповідне рішення щодо подальшого використання гуртожитку, а саме: а) залишити цілісний майновий комплекс у статусі «гуртожиток» та дозволити приватизацію його житлових і нежитлових приміщень. У цьому випадку здійснюється приватизація приміщень гуртожитку його законними мешканцями згідно з цим Законом; б) надати цілісному майновому комплексу статус «соціальне житло» та не дозволяти приватизацію його жилих приміщень. У цьому випадку приватизація житлових приміщень гуртожитку не здійснюється (у тому числі й у випадках, передбачених цим Законом), а колишнім законним мешканцям гуртожитку, за їх згодою, надається відповідне соціальне або інше житло; в) перепрофілювати гуртожиток та використовувати цілісний майновий комплекс колишнього гуртожитку за іншим призначенням. У цьому випадку рада одночасно приймає рішення щодо забезпечення законних мешканців такого гуртожитку іншим житлом згідно із законодавством та виходячи із власних можливостей, а колишнім мешканцям колишнього гуртожитку, за їх згодою, надається відповідне соціальне або інше житло; г) знести цілісний майновий комплекс колишнього гуртожитку та дозволити будівництво соціального житла; у цьому випадку особи, на яких поширюється дія цього Закону, підлягають переселенню в інше придатне для проживання людей житло, що належить на праві власності або на праві користування відповідній місцевій раді; ґ) знести колишній гуртожиток (відповідний цілісний майновий комплекс) та вивільнити земельну ділянку з наступним її продажем на аукціоні; у цьому випадку особи, на яких поширюється дія цього Закону, підлягають переселенню в інше придатне для проживання людей житло, що належить на праві власності або на праві користування відповідній місцевій раді, тощо.
Враховуючи те, що на час звернення позивача з позовом законодавством не було передбачено права та приватизацію гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні Державної кримінально-виконавчої служби України, а також те, що гуртожиток у комунальну власність територіальної громади не переданий та відповідного рішення місцевою радою про дозвіл на приватизацію гуртожитку не прийнято, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що право ОСОБА_1 на приватизацію житлового приміщення у гуртожитку, в якому вона мешкає, не порушені.
Крім того, слід зазначити, що права позивачки на приватизацію житлового приміщення у гуртожитку, в якому вона мешкає, не порушені, оскільки таке право може виникнути у неї в майбутньому за умови передачі гуртожитку у комунальну власність територіальної громади та у випадку прийняття місцевою радою рішення про дозвіл на приватизацію житлових приміщень.
При вирішенні справи суд апеляційної інстанції вірно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції безпідставно поновив Міністерству юстиції України строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції під час вирішення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження діяв в межах своїх повноважень (стаття 354 ЦПК України).
Доводи скарги про те, що Міністерство юстиції України не є суб'єктом права на звернення з апеляційною скаргою не знайшли свого підтвердження, оскільки згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2016 року № 343 «Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» Міністерство юстиції є правонаступником Державної пенітенціарної служби, а цілісний майновий комплекс Рівненського слідчого ізолятора управління Державної пенітенціарної служби України в Рівненській області віднесений до сфери управління Міністерства юстиції.
Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Рівненської області від 12 жовтня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С. Ю. Мартєв
Судді: І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. М. Сімоненко С. П. Штелик