Постанова
Іменем України
14 липня 2020 року
м. Київ
справа № 461/3635/19
провадження № 61-5857св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє представник - адвокат Найда Ірена Андріївна, на постанову Львівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Бойко С. М., Мікуш Ю. Р., Ніткевича А. В., від 11 лютого 2020 року,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, до ОСОБА_2 про надання дозволу на подання одноосібно без згоди батька заяви на оформлення паспорта громадянина Сполучених Штатів Америки (далі - США) ОСОБА_3 .
Позовна заява мотивована тим, що дочка сторін ОСОБА_3 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в США і є громадянкою США. Оскільки дія паспорту дитини закінчилась 22 жовтня 2017 року в період її перебування із позивачем на території України, тому вона не може залишити територію України без оформлення нового паспорта в установленому законом порядку у консульській установі Посольства США в Україні. Відповідач такої згоди на її оформлення паспорту не дає через неприязні відносини між ними, чим порушує права дитини на вільне пересування, спілкування з рідним братом, відвідування країни, де вона народилась і проживала.
На підтвердження законності своїх вимог позивач послалась зокрема на лист-роз'яснення від 05 січня 2018 року консульського відділу Посольства США в Україні, в якому їй було рекомендовано звернутись до суду за місцем проживання дитини для отримання дозволу на оформлення паспорта громадянина США без згоди батька.
У судовому засіданні представник відповідача - адвокат Найда І. А. заявила клопотання про закриття провадження у справі, яке мотивовано тим, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства судами України.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова, у складі судді Кузьми Д. М., від 05 липня 2019 року провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що до спірних правовідносин щодо оформлення неповнолітній дитині паспорта громадянина США підлягає застосуванню право США - Розділ 22 Кодексу Федеральних Законів США. Подія щодо відмови у оформленні паспорту громадянина США сталася на території іноземного органу - Посольства США, розташованого на території України. Встановивши, що фактично спір між сторонами виник в органі іноземної держави, суд дійшов висновку, що відповідно до ЦПК України та Закону України «Про міжнародне приватне право» він не може бути розглянутий судом України.
Суд також врахував, що у позивача можуть виникнути труднощі із виконанням рішення суду України та вважав, що ефективним способом захисту інтересів малолітньої ОСОБА_3 є звернення для вирішення даного спору до суду США.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 05 липня 2019 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Скасовуючи ухвалу районного суду, колегія суддів вважала помилковим висновок про непідсудність даної справи судам України загалом, і Галицькому районному суду м. Львова, зокрема, з огляду на те, що позивач подала позов в інтересах дитини з метою захисту прав дитини на вільне пересування. Подія, яка стала підставою для подання вказаного позову, а саме закінчення дії паспорта громадянина США, на підставі якого дитина виїхала із країни свого народження (США) і на законних підставах в'їхала на територію України - країни народження і проживання своєї матері ОСОБА_1 , мала місце на території України. Для вирішення питання оформлення дитині чинного паспорта компетентним органом іноземної держави, який знаходиться на території України, необхідне, зокрема, рішення суду про надання виключного дозволу на подання заяви на оформлення паспорта громадянина США для дитини тому з батьків, який здійснює подання цієї заяви, а в даному випадку - це мати дитини, місце проживання якої з дитиною на Україні територіально належить до Галицького району
м. Львова, де дитина проживає впродовж тривалого періоду часу.
Апеляційним судом також враховано, що Консульський відділ Посольства США в Україні своїм листом від 14 січня 2020 року повідомив, що Посольство США може прийняти до уваги рішення українського суду, згідно з яким надається виключний дозвіл на видачу паспорта громадянина США неповнолітній дитині, саме тому з батьків, який здійснює подання заяви.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
В поданій у березні 2020 року касаційній скарзі ОСОБА_2 , від імені якого діє представник - адвокат Найда І. А., посилаючись на порушення апеляційним судом норм ЦПК України та Закону України «Про міжнародне приватне право», оскільки спір щодо надання дозволу на оформлення паспорту неповнолітній дитині, яка є громадянкою США, без згоди батька, який є громадянином США, виник в органі іноземної держави (Посольстві США) і не може бути розглянутий судом України, просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, залишивши в силі ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 05 липня 2019 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з місцевого суду.
У квітні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що закінчення дії паспорта - це лише факт, який настає безвідносно до території, а сама подія, яка мала місце у даному випадку, - це відмова у оформленні паспорта громадянина США. Спір виник не через закінчення дії паспорта, а через відмову в оформленні паспорта дитині без згоди батька у Посольстві США. Сама подія щодо відмови у оформленні паспорта громадянина США сталася не на території України, а на території іноземного органу - Посольства США, розташованого на території України, статус і діяльність якого визначається Віденською конвенцією про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року, законодавством США, міжнародними угодами між Україною та США.
Звертає увагу суду, що позивач має намір оформити паспорт громадянина США відповідно до законодавства США у державному органі США (Посольстві США в Україні). При цьому всі члени даної родини - позивач, відповідач і дитина є громадянами США. Вважає, що спірні відносини сторін щодо виконання сторонами своїх прав і обов'язків щодо дитини, зокрема щодо оформлення паспорта громадянина США не мають правового зв'язку із Україною.
Апеляційним судом не враховано, що місце проживання дитини не визначене, оскільки з цього приводу існує спір між батьками.
Жодним національним і міжнародно-правовим актом не передбачена можливість надання українським судом дозволу на оформлення дитині паспорта громадянина США без згоди батька.
Також заявник звертає увагу, що судом апеляційної інстанції було порушено порядок долучення доказів до матеріалів справи.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У травні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в якому позивач просить постанову Львівського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Наголошує на тому, що має місце грубе порушення прав неповнолітньої дитини, які гарантовані зокрема Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенцією про права дитини, Конституцією України.
Непідсудність цивільної справи не є підставою для закриття провадження у справі у розумінні статті 255 ЦПК України.
Україна та США є підписантами Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей. Для України дана Конвенція набрала чинності в 2008 році, а для США в 2010 році, а отже і США і Україна розглядають позови що стосуються дітей за принципом територіальної підсудності судам за місцем фактичного, постійного проживання дитини. Більш того, згадана Конвенція надає юрисдикцію органам договірної держави, на території якої перебуває дитина, вживати будь-яких необхідних заходів захисту у будь-яких невідкладних випадках.
Звичайним місцем проживання ОСОБА_3 на протязі декількох останніх років є місце проживання із матір'ю у м. Львові.
Звертає увагу, що ОСОБА_3 набула громадянство США за народженням, а позивач просить видати дозвіл на виготовлення документу, який підтверджує громадянство та дозволяє у повному обсязі здійснювати цивільні права і обов'язки, надані законодавством дитині та іноземцям, у тому числі вільно пересуватися територією України та залишати її межі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про надання дозволу на подання одноосібно заяви на оформлення паспорта громадянина США дочці сторін- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України, судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає зазначеним вимогам закону.
Відповідно до статті 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Пунктом 12 частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
Відповідно до статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН
від 21 грудня 1995 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради
від 27 лютого 1991 року № 789-X11 (далі - Конвенція 1989 року), в усіх випадках щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Україною на підставі Закону України про приєднання до конвенції
від 14 вересня 2006 року № 136-V ратифікована Конвенція про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей, вчинена 19 жовтня 1996 року в м. Гаазі (набрала чинності для України 01 лютого 2008 року) (далі - Гаазька конвенція про батьківську відповідальність 1996 року).
Гаазька конвенція про батьківську відповідальність 1996 року застосовується до дітей з моменту їхнього народження до досягнення ними 18 років (стаття 2).
Відповідно до частини першої статті 5 Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року судові або адміністративні органи Договірної Держави звичайного місця проживання дитини мають юрисдикцію вживати заходів, спрямованих на захист особи чи майна дитини.
Під час здійснення своєї юрисдикції згідно з положеннями Розділу II органи Договірних Держав застосовують своє національне право. Однак, якщо це вимагається для захисту особи чи майна дитини, вони можуть як виняток застосувати або врахувати право іншої Держави, з якою ситуація має істотний зв'язок (частини перша та друга статті 15 Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року).
Враховуючи вказані норми міжнародного і цивільного права, а також те, що на момент пред'явлення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на подання одноосібно заяви на оформлення паспорта громадянина США без згоди батька, спільна дитина сторін ОСОБА_3 , 2012 року народження, проживає на території України разом із матір'ю останні декілька років, що свідчить про те, що Україна є звичайним місцем проживання дитини в розумінні частини першої статті 5 Гаазької конвенції про батьківську відповідальність
1996 року, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про те, що спір між сторонами підпадає під юрисдикцію судів України.
В матеріалах справи наявна копія паспорта ОСОБА_1 , як громадянки України.
Касаційний суд також враховує, що за повідомленням Посольства США в Україні від 14 січня 2020 року відповідно до вимог чинного законодавства США, Посольство може прийняти до уваги рішення українського суду, згідно з яким надається виключний дозвіл на видачу паспорта громадянина США неповнолітній дитині, саме тому з батьків, який здійснює подання заяви.
Відомості про те, що національним судом США, за зверненням будь-кого із батьків, наразі вирішується аналогічне питання щодо видачі паспорту ОСОБА_3 , в матеріалах справи відсутні.
При цьому, відсутність у ОСОБА_3 відповідного документу, що посвідчує особу та громадянство, очевидно обмежує її права, у тому числі на вільне пересування та реалізацію інших прав пов'язаних з громадянством США.
Посилання в касаційній скарзі на те, що апеляційний суд помилково застосував положення пункту 7 частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», не впливають на правильність вирішення апеляційним судом питання про можливість розгляду справи судами України.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням та помилкового тлумачення норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України оскаржене судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє
представник - адвокат Найда Ірена Андріївна, залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович