Ухвала
21 липня2020 року
м. Київ
справа № 641/1340/19
провадження № 61-9638ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 12 листопада 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 травня 2020 року у цивільній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу,
У лютому 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу у розмірі 235 473,54 грн.
В обґрунтування позову зазначав, що 22 лютого 2018 року в м. Харкові в районі перехрестя проспекту Гагаріна та вулиці Молочної мала місце дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «Лексус» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Мазда» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 . Відповідно до постанови Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 квітня 2018 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП. Між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (далі -
ПрАТ «СК «ВУСО») та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 3846643-02-21-01 від 22 травня
2017 року.
Згідно звіту про оцінку транспортного засобу № 18/6/226/842897 від 07 липня 2018 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Мазда» НОМЕР_2 складає 349 109,46 грн. Згідно актів виконаних робіт вартість відновлювального ремонту автомобіля «Мазда» склала 361 604,80 грн.
ПрАТ «СК «ВУСО» виплатило ОСОБА_4 суму страхового відшкодування у розмірі 335 473,54 грн, після чого у ПрАТ «СК «ВУСО» виникло право регресної вимоги до відповідача щодо стягнення суми виплаченого страхового відшкодування.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована полісом обов'язкового страхування в АТ «Просто-страхування» в межах ліміту страхування 100 000 грн.
14 січня 2019 року між ПрАТ «СК'ВУСО» та ФОП ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги на відшкодування у порядку регресу збитків, завданих первісному кредитору у вигляді виплаченого страхового відшкодування за договором страхування № 3846643-02-21-01 від 22 травня 2017 року.
За таких обставин ФОП ОСОБА_2 просив стягнути із ОСОБА_1 збитки в порядку регресу в сумі 235 473,54 грн.
Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 12 листопада 2019 року позов задоволено, стягнуто із ОСОБА_1 на користь
ФОП ОСОБА_2 завдані збитки в порядку регресу у розмірі 235 473,54 грн, витрати на правову допомогу в сумі 11 141, 74 грн та судовий збір в сумі
4 275, 74 грн.
Постановою Харківського апеляційного суду від 12 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 12 листопада 2019 року залишено без змін.
У червні 2020 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 12 листопада 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 травня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд.
Як підставу для скасування оскаржених судових рішень заявник зокрема зазначає, що судами не досліджено зібрані у справі докази, не вирішено питання про наявність вини в діях водія ОСОБА_3 , необґрунтовано відхилені клопотання її представника про призначення автотоварозначої експертизи, звіт щодо оцінки транспортного засобу від 07 липня 2018 року є недопустимим доказом, а клопотання про призначення автотехнічної експертизи залишено без розгляду.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
ОСОБА_1 реалізувала своє право на апеляційний перегляд справи № 641/1340/19.
Відповідно до частини «с» статті 7 Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v.Croatia), № 40160/12) вказав на обмеженість доступу до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення ЄСПЛ у справах «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції», «Шамоян проти Вірменії»).
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Ціна позову у справі № 641/1340/19 становить 235 473,54 грн, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 250 = 525 500 грн), де 2 102 грн розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року.
Касаційна скарга не містить доводів, які б свідчили про наявність випадків передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги переважно зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлених обставин та переоцінки доказів у справі. Натомість встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на судові рішення, ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору; наявність випадків, передбачених підпунктами а) - г)
пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, колегією суддів не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 12 листопада 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 травня 2020 року в цивільній справі № 641/1340/19.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Шипович
Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта