23 липня 2020 року
м. Київ
справа № 826/6806/17
адміністративне провадження № К/9901/3531/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Агротехніки» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2018 року (суддя - Аблов Є.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2019 року (головуючий суддя - Губська Л.В., судді: О.В. Епель, Степанюк А.Г.) у справі №826/6806/17,
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Агротехніки» (далі - позивач, товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.04.2017 №0001991402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 516935,00грн, з яких 344623,00грн за податковим зобов'язанням та 172312,00грн за штрафними (фінансовими) санкціями; №0002001402, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2015 року (за декларацією №9019712600 від 20.02.2015) на 450,00грн.
2. В обґрунтування заявленого позову Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ Агротехніки» зазначено, що спірні податкові повідомлення-рішення від 13.04.2017 №0001991402 та №0002001402 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість є незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки реальність вчинення господарських операцій за період, визначений в акті перевірки, повністю підтверджується первинними документами, в той час, як контролюючим органом не доведено порушення саме позивачем положень законодавства, а відомості щодо неможливості здійснення контрагентами позивача господарської діяльності не можуть бути підставою для притягнення товариства до податкової відповідальності. За викладеного, позивач вказує, що оскільки факт здійснення поставок товару підтверджено документально, а також доведено його подальше використання у межах власної господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Агротехніки», висновок контролюючого органу викладений в акті перевірки щодо порушення позивачем положень податкового законодавства є помилковим, а податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2019, позовні вимоги задоволено.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний адміністративний суд, мотивовано правомірністю формування позивачем даних податкового обліку за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торг-Пром-Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Логі-Транс» з огляду на те, що належними первинними документами, які також були предметом дослідження під час перевірки, підтверджено настання реальних правових наслідків, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв'язок проведених операцій з господарською діяльністю позивача. Одночасно суди зауважили, що недотримання податкової дисципліни контрагентами-постачальниками не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит, оскільки добросовісний платник податків, яким є позивач, не може нести відповідальність за правопорушення вчинені іншими суб'єктами господарювання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДФС у м. Києві звернулось з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2019 у справі №826/6806/17, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
5. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 23.02.2017 по 16.02.2017 посадовими особами Головного управління ДФС у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Агротехніки» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016.
Перевіркою встановлено порушення позивачем, серед іншого, положень пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок заниження позивачем суми податку на додану вартість на 344623,00грн, у тому числі: листопад 2014 року - 202167,00грн, грудень 2014 року - 23472,00грн, січень 2015 року - 28910,00грн, серпень 2016 року - 90074,00грн, а також завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за січень 2015 року на 450,00грн.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 23.03.2017 №93/26-15-14-02-03/36947647 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.04.2017 №0001991402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 516935,00грн, з яких 344623,00грн за податковим зобов'язанням та 172312,00грн за штрафними (фінансовими) санкціями; №0002001402, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2015 року (за декларацією №9019712600 від 20.02.2015) на 450,00грн.
Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, став висновок контролюючого органу щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за результатом договірних відносин по придбанню у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торг-Пром-Сервіс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Логі-Транс» товару (запасних частин) з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених операцій. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач послався на відомості з інформаційних ресурсів Державної фіскальної служби України (АІС «Податковий блок», Єдиний реєстр податкових накладних), зокрема внесення до бази даних АІС «Податковий блок» облікових карток суб'єкта фіктивного підприємництва №2264/8/26-55-07 від 24.06.2015 відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Торг-Пром-Сервіс» та №1860/99-99-23-01-18 від 08.08.2016 відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Логі-Транс», на підставі яких контролюючий орган дійшов висновку щодо відсутності фактичного проведення господарських операцій між вказаними суб'єктами госпорювання та позивачем. Також відповідач зазначив, що в ході аналізу податкової звітності контрагентів позивача відсутня будь-яка інформація про наявність складських приміщень, а також устаткування необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства такого роду, що також свідчить про відсутність факту здійснення фінансово-господарських операцій між сторонами.
На переконання контролюючого органу, фінансово-господарська діяльність позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торг-Пром-Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Логі-Транс» здійснювалась поза межами правового поля без мети досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, оскільки, як стверджує відповідач, єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством позивача незаконної податкової вигоди.
Судами також встановлено, що основними видами господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Агротехніки» за КВЕД є оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням, оптова торгівля деталями та приладами для автотранспортних засобів.
При оцінці оспорюваних господарських операцій судами попередніх інстанцій встановлено, що у періоді, в якому проводилася перевірка, позивачем (покупець) на підставі договору поставки товару від 01.11.2014 мав господарській взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торг-Пром-Сервіс» (продавець) з придбання запасних частин для сільськогосподарської техніки (конічні пари). Відповідно до умов названого договору, продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти і оплатити запасні частини до сільськогосподарської техніки іноземного виробництва у кількості та номенклатурі, визначеній у рахунках-фактурах, виставлених продавцем, які є невід'ємною частиною даного договору.
Також, позивач (покупець) на підставі договору купівлі-продажу товару №30/08-3 від 30.08.2016 мав господарській взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Логі-Транс» (постачальник) з придбання запчастин до сільськогосподарської техніки (гільза циліндру, компресор кондиціонера, передній ВОМ в комплекті, диск щеплення, набір прокладок двигуна, вал, радіатор, вал розподільчий). Відповідно до умов названого договору, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляти покупцю визначені цим Договором запчастини та експлуатаційні матеріали, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар та оплачувати його.
Судами встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ Агротехніки», у підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій з вказаними контрагентами, було надано копії первинних документів, які також були предметом розгляду під час планової виїзної перевірки, зокрема договори поставки та купівлі-продажу товару, рахунки на оплату по замовленню, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, що свідчать про безготівкове проведення розрахунків за постановлений товар. Судами також встановлено, що оплату за придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю «Логі-Транс» було здійснено позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідербуд-Інвест», відповідно до договору відступлення права вимоги №0609-16 від 06.09.2016, що підтверджується копією названого договору та платіжними дорученнями. Транспортування прибраного позивачам товару здійснювалося за рахунок та власним транспортом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Агротехніки».
Зберігання придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торг-Пром-Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Логі-Транс» товару відбувалося в орендованому позивачем (суборендар) на підставі договору суборенди №20 від 01.10.2014 укладеного з Приватним підприємством «Рент-Офіс Плюс» (орендар) приміщенні, відповідно до умов якого орендар зобов'язується передати суборендарю, а суборендар зобов'язується прийняти у тимчасове платне користування приміщення, що визначене у цьому договорі, без подальшої передачі в суборенду, а також зобов'язується сплачувати орендарю орендну плату, що підтверджується копією названого договору, актами приймання передачі; додатковими угодами до договору.
Також судами було встановлено, що придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торг-Пром-Сервіс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Логі-Транс» товар було використано позивачем в межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку, що узгоджується з основними видами економічної діяльності позивача.
Операції з вказаними контрагентами було належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується матеріалами адміністративної справи.
7. У доводах касаційної скарги Головне управління ДФС у м. Києві вказує, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятих податкових повідомлень-рішень. Зокрема, контролюючий орган посилається на безпідставність формування позивачем даних податкового обліку за результатом взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торг-Пром-Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Логі-Транс» з огляду на безтоварний характер спірних господарських операцій. Також контролюючий орган вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій не було надано належної оцінки доводам відповідача щодо наявності в АІС «Податковий блок» облікових карток суб'єкта фіктивного підприємництва №2264/8/26-55-07 від 24.06.2015 відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Торг-Пром-Сервіс» та №1860/99-99-23-01-18 від 08.08.2016 відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Логі-Транс». Відповідач також вказує, що перевіркою отриманих матеріалів відносно вказаних контрагентів позивача не підтверджено фактичне проведення господарських операцій у спірному періоді, а лише встановлено відсутність у останніх матеріальних та трудових ресурсів, виробничого обладнання, сировини та транспорту необхідних для ведення такого виду діяльності. Контролюючий орган вважає, що у розглядуваному випадку відбувалося документування операцій із товаром за відсутності фактично їх здійснення, а отже, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Агротехніки» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.
8. У свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Агротехніки» не скористалось своїм правом та не подало заперечення на касаційну скаргу відповідача, що не перешкоджає її подальшому розгляду.
9. Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):
9.1 Пункт 44.1 статті 44.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
9.2. Пункт 198.1 статті 198.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
9.3. Пункт 198.2 статті 198.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
9.4. Пункт 198.3 статті 198.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
9.5. Пункт 198.6 статті 198.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
10. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):
10.1. Стаття 1.
10.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
10.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
10.2. Пункт 2 статті 3.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
10.3. Стаття 9.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
11. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
12. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
13. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, у власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.
14. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
15. Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема на формування податкового кредиту.
16. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.
У разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов'язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
17. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
18. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).
19. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі, та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.
20. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, представлених позивачем та зібраних судами на підставі та у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення товариством вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент вчинення судами процесуальної дії) є підставою для податкового обліку, та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.
21. Застосовуючи вищезазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ Агротехніки» до матеріалів справи належним чином оформленими копіями первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, та які містять достатні дані про зміст господарських операцій, їх учасників та підтверджують фактичність здійснення таких операцій.
Зокрема, судами попередніх інстанцій під час дослідження долучених до матеріалів справи письмових доказів встановлено, що первинні документи, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит стосуються господарських операцій за участі контрагентів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торг-Пром-Сервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Логі-Транс», та фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, а саме придбання продукції на підставі договорів укладених з метою здійснення господарської статутної діяльності направленої на отримання прибутку, що узгоджується з основними видами економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Агротехніки».
22. На підтвердження зміни майнового стану у результаті здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ Агротехніки» до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень про перерахування коштів за придибаний товар, що свідчить про понесення позивачем витрат на їх придбання.
23. Досліджені судами первинні документи, складені за результатом проведених операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торг-Пром-Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Логі-Транс» відповідають вимогам первинних документів встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема містять всі необхідні реквізити, виписані суб'єктами господарювання, які, на момент взаємовідносин з позивачем були зареєстровані платниками податку на додану вартість, не були виключені з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебували на обліку в органах державної фіскальної служби.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
24. Крім того, як встановлено судами, акт перевірки від 23.03.2017 №93/26-15-14-02-03/3694764 фактично не містить посилань на відсутність у позивача документів бухгалтерського та податкового обліку, порушення саме позивачем будь-яких норм чинного податкового законодавства України при формуванні податкової звітності у спірному періоді. Жодних доказів про самостійне дослідження контролюючим органом обставин укладання договорів позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торг-Пром-Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Логі-Транс», предмету даних правочинів, змісту прав та обов'язків сторін, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочинів, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених позивачем грошових коштів акт перевірки також не містить.
Судами попередніх інстанцій правильно взято до уваги, що в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень контролюючим органом не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються виключно на інформації, відображеній в інформаційних ресурсах Головного управління ДФС у м. Києві, зокрема даних облікових карток суб'єкта фіктивного підприємництва, а також на інформації щодо відсутності у податковій звітності цих суб'єктів даних про наявність складських приміщень, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій між позивачем його контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю «Торг-Пром-Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Логі-Транс», які мали місце у періоді, в якому проводилася перевірка, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.
До того ж, як правильно зауважили суди попередніх інстанцій, наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак, не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності не відбувалося отримання платником податків від його контрагента товарів (роботи, послуг).
25. Також відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагента позивача об'єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з надання послуг, адже у комерційній діяльності виконання послуг не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо.
26. Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Втім відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його безпосереднього постачальника, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваної юридичної особи; судових рішень; вироків по кримінальній справі щодо контрагентів позивача, в якому досліджувались господарські операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торг-Пром-Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Логі-Транс»; не наведено будь-яких доводів щодо здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ Агротехніки» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект або інших відомостей, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.
27. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено взаємовідносини позивача з вищезазначеними контрагентами, за результатом проведення яких товариством було сформовано податковий коедит, надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом в акті перевірки, в запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно. Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
28. Враховуючи встановлені обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Агротехніки» підтвердило факт реальності господарських операцій з контрагентами та фактичне придбання товару, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні спірних господарських операцій.
29. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, враховуючи норми Податкового кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, що свідчить про необхідність залишення касаційної скарги Головного управління ДФС у м. Києві без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
30. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
31. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2019 у справі №826/6806/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова