22 липня 2020 року місто Київ.
Справа 761/13042/20
Апеляційне провадження № 22-ц/824/9787/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Желепи О.В.,
суддів: Кулікової С.В., Олійника В.І.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 травня 2020 року,( постановлену у складі судді Пономаренко Н.В., інформація про дату складення повного тексту відсутня)
в справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів із ОСОБА_3 ,-
У травні 2020 року на адресу Шевченківського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів із ОСОБА_3 .
Заява мотивована тим, що домовленості та згоди щодо розміру та порядку оплати аліментів між заявником та боржником не досягнуто. Однак ОСОБА_3 має дохід, достатній для сплати коштів в розмірі ј з усіх видів заробітку на утримання малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з дня подання заяви про видачу судового наказу і до досягнення повноліття, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Посилалась на ч.1 ст. 28 ЦПК України, відповідно до якої позови про стягнення аліментів можуть пред'являтись також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, адресою реєстрації якої є АДРЕСА_1 ).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 травня 2020 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів із ОСОБА_3 .
Не погодившись з такою ухвалою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати і направити справу для продовження розгляду до Шевченківського районного суду міста Києва.
В апеляційній скарзі посилається на те, що оскаржувана ухвала постановлена незаконно, необґрунтована у зв'язку із неповним встановленням обставин, які мають значення для справи, без врахування вимог ст. 28 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., перевіривши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, зокрема, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу у разі, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається. що заявнику відмовлено у видачі судового наказу, так як заяву подано з порушенням правил підсудності.
Відповідно до ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 27 ЦПК України визначено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Як вбачається з матеріалів справи, боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,що не відноситься до Шевченківського району міста Києва.
Разом з тим, ч. 1 ст. 28 ЦПК України визначено правило альтернативної підсудності, згідно з яким позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Судом встановлено, що заяву подано до суду за зареєстрованим місцем проживання заявника.
З огляду на те, що заявник порушує вимоги про видачу судового наказу про стягнення аліментів, суд погоджується з позицією скаржника, про необхідність застосування ст. 28 ЦПК України, та наявність у заявника права на звернення до суду за своїм місцем проживання.
При цьому суд виходить з того, що ст. 162 ЦПК України не визначає конкретно суд, до якого особа подає заяву про видачу судового наказу, а відсилає до загальних правил підсудності . При цьому, в залежності від правовідносин, що склалися, Законом надано право певним категоріям осіб, звертатись до суду за своїм місцем проживання. Таким чином, обмеження заявника в праві скористатись правилами альтернативної підсудності, - є перешкоджанням в доступі до судочинства.
Відповідно до ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Пунктом 6 частини 1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
З огляду на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, дійшов помилкового висновку про порушення правил підсудності заявником, ухвала підлягає скасуванню з поверненням справи для продовження її розгляду до суду першої інстанції .
Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 травня 2020 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 22 липня 2020 року.
Головуючий
Судді