ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
13 липня 2020 року 11:35 № 640/9372/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судових засідань Семеняці А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Дочірнього підприємства «Поліграфічний комбінат «Зоря» (04074, м. Київ,
вул. Лугова, 1-А)
до Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка,
33/19)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
за участю сторін:
представника позивача - Саленко В.Ю.,
представника відповідача - Заруцького Р.І.,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Дочірнє підприємство «Поліграфічний комбінат «Зоря» з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у місті Києві, у якому просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 20 лютого 2020 року №02942615050106 та №02952615050106.
Мотивуючи заявлені позовні вимоги представник позивача зазначив, що кредитний контракт від 01 лютого 2011 року №LLC-01.02.11 містить конкретний строк повернення основної суми кредитних коштів, відтак твердження контролюючого органу про те, що це безповоротна фінансова допомога через відсутність строку є безпідставними. При цьому, представник позивача стверджував, що в акті перевірки предметом дослідження був контракт, укладений з 2011 року, тобто за межами періоду перевірки.
Також представник позивача повідомив, що у 2014 році ДП «Поліграфічний комбінат «Зоря» у 2014 році створено резерв сумнівних боргів, однак під час проведення перевірки копії таких документів податковим органом не запитувались.
Водночас, зменшення фінансового результату здійснюється лише на суму дебіторської заборгованості, яка відповідає ознакам підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, чинним на дату її списання, незалежно від періоду створення резерву сумнівних боргів за такою заборгованістю.
В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити.
У відзиві на адміністративний позов представник контролюючого органу зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, оскільки станом на 30 вересня 2019 року підприємству необхідно було відобразити суми несплачених кредитних коштів та нарахованих, але не сплачених відсотків (процентів) у складі інших операційних доходів як безповоротну фінансову допомогу, у зв'язку з тим, що кредитний контракт від 01 лютого 2011 року №LLC-01.02.11 (в редакції від 01 лютого 2011 року) протермінований, а додаткові угоди не містять встановлених строків повернення кредитних коштів.
У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
У період з 27 листопада 2019 року по 11 січня 2020 року Головним управлінням ДПС у місті Києві на підставі направлень від 27 листопада 2019 року №547/26-15-05-01-06, №548/26-15-05-01-06, №566/26-15-05-06-02, №549/26-15-05-06-05, №471/26-15-05-03, №547/26-15-42-07, №2460/26-15-05-09-01, відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України на підставі плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єкта господарювання на 2019 рік згідно наказу Головного управління ДПС у місті Києві від 01 листопада 2019 року №2644, проведена планова виїзна документальна перевірка Дочірнього підприємства «Поліграфічний комбінат «Зоря» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2017 року по 30 вересня 2019 року, валютного законодавства за період з 01 липня 2017 року по 30 вересня 2019 року, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 липня 2017 року по 30 вересня 2019 року та іншого законодавства за відповідний період, за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 17 січня 2020 року №23/26-15-05-01-06/32068913.
Перевіркою встановлено порушення:
- пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, пункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України, пункту 5 та пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 листопада 1999 року №290, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року №860/4153, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 15 555 240 гривень, в т.ч. за три квартали 2019 року у сумі 15 555 240,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за три квартали 2019 року на суму 78 957 964,00 грн.
На підставі вказаного акта перевірки податковим органом 20 лютого 2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення №02942615050106, яким Дочірньому підприємству «Поліграфічний комбінат «Зоря» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 78 954 964,00 грн.
Також, 20 лютого 2019 року Головним управлінням ДПС у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №02952615050106, на підставі якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 19 444 050,00 грн., в т.ч. 15 555 240 грн. за основним платежем та 3 888 810,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п. 135.1 статті 135 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року встановлено: бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.
Пунктами 3, 4, 5, 6 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року передбачено, що інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.
Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.
Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.
Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Водночас, в силу приписів пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2 статті 44 Податкового кодексу України).
Згідно абзацу другого п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
В ході перевірки встановлено, що Дочірнє підприємство «Поліграфічний комбінат «Зоря» отримано кредитні кошти згідно кредитного контракту від 01 лютого 2011 року №LLC-01.02.11 від компанії «LALCENTERSTREET ENTERPRISES LIMITED» (Кіпр).
Предметом вказаного контракту визначено, що компанія надає позичальнику кредит для поповнення обігових коштів у сумі 10 000 000,00 дол. США строком на 5 років з 07 лютого 2011 року по 07 лютого 2016 року на умовах 10,5 відсотків річних.
Умовами кредитного контракту передбачено, що кредит може бути наданий компанією позичальнику окремими траншами. З моменту отримання першого траншу кредиту до 01 лютого 2012 року позичальнику надається пільговий період, в рамках якого він має право не платити відсотки за кредитом, які нараховуються з моменту отримання кредиту. Повернення основної суми кредиту відбувається наступним чином - до 07 лютого 2016 року повинно бути повернено 10 000 000,00 дол. США. Дозволяється дострокове погашення кредиту.
Додатковими угодами №1 від 03 липня 2012 року, №2 від 31 липня 2012 року, №3 від 23 квітня 2013 року, №7 від 27 травня 2019 року та №8 від 17 вересня 2019 року внесено зміни до пункту 8 щодо зміни реквізитів компанії «LALCENTERSTREET ENTERPRISES LIMITED» (Кіпр).
Крім того, додатковими угодами внесено зміни до порядку повернення кредиту.
У акті перевірки контролюючий орган виходив з того, що станом на 30 вересня 2019 року кредитний контракт від 01 лютого 2011 року №LLC-01.02.11 протермінований в частині повернення кредитних коштів, а додаткові угоди не містять встановлених строків повернення кредитних коштів.
Відповідно до пункту 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73, «зобов'язання» - це заборгованість підприємства, котра виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.
Тобто, під «кредиторською заборгованістю» мається на увазі заборгованість підприємства перед іншим юридичним і фізичним особам, що виникла в результаті здійснених раніше дій (подій), оцінена в гривнях і щодо якої в підприємства існують зобов'язання її погашення в певний строк.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання» (далі - П(С)БО 11, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20.
За змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до п.п. 4, 5 і 6 П(С)БО 11 «Зобов'язання», за строком погашення зобов'язання поділяють на: довгострокові (очікуваний строк погашення перевищує 12 місяців або операційний цикл) та поточні (очікуваний строк погашення не перевищує операційного циклу чи 12 місяців).
Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення (недисконтованою сумою грошових коштів або їх еквівалентів, котра, як очікується, буде сплачена для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства).
Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
Аналізуючи зміст пункту 5 П(С)БО 11 «Зобов'язання» можна дійти правового висновку, що під словами «не підлягає погашенню» слід мати на увазі випадок, коли є впевненість у тому, що заборгованість уже не погашатиметься. Зокрема, така впевненість може бути у такому випадку як сплив строк позовної давності (під яким в ст. 256 Цивільного кодексу України розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу) та прийняття рішення не погашати борг після його закінчення.
Тобто, після спливу строку позовної давності боржник може бути впевненим, що кредитор не зможе звернутися до суду з вимогою про погашення заборгованості, а тому погашення такої заборгованості вже не є обов'язком боржника. З огляду на зазначене, боржник може або розрахуватися з кредитором за такими зобов'язаннями, або ж прийняти рішення про їх непогашення.
Відповідно до ст.ст. 257, 260 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, перебіг строку позовної давності розпочинається з наступного дня після відповідної календарної дати чи настання події, із якою пов'язаний його початок. Зокрема така подія може настати в день, коли особа дізналася (або могла дізнатися) про порушення власного права чи про особу, котра його порушила (як то визначено в ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).
При цьому, ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Наведені положення дають підстави також для висновку, що у договірних правовідносинах початок перебігу строку позовної давності також залежить від умов договору, укладеного між боржником і кредитором, щодо строків виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Таким чином, у разі якщо зобов'язання має визначений строк виконання (у договорі чітко зазначено, до якої дати чи в який строк сторони повинні виконати свої зобов'язання), то перебіг позовної давності розпочинається зі спливом строку виконання (що передбачено в частині 5 статті 261 Цивільного кодексу України та кореспондується зі статтею 530 цього Кодексу). Тобто, фактично перебіг позовної давності розпочинається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:
а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;
б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;
в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими.
За визначенням підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України фінансова допомога - основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).
Водночас, суд зазначає, що пунктом 2 кредитного контракту визначено строк повернення основної суми кредиту до 07 лютого 2016 року.
Додатковою угодою №4 до кредитного контракту внесено зміни до пункту 1.1 контракту, згідно яких «компанія надає позичальнику кредит для поповнення обігових коштів у сумі 10 000 000,00 дол. США строком по 07 лютого 2016 року. Умови кредитування: до 31 грудня 2014 року - 10,5 відсотків річних; з 01 січня 2015 року до 07 лютого 2016 року - 5 % річних.
Крім того, додатковою угодою №5 від 25 січня 2016 року до кредитного контракту №LCC-01.02.11 від 01 лютого 2011 року внесено зміни до пункту 1.1 контракту, якими передбачалось, що «компанія надає позичальнику кредит для поповнення обігових коштів у сумі 10 000 000,00 дол. США строком по 07 лютого 2016 року. Умови кредитування: до 31 грудня 2014 року - 10,5 % річних; з 01 січня 2015 року до остаточного погашення кредиту 5 % річних».
«Відсотки до користування кредитними коштами нараховуються і сплачуються за фактичний термін користування до повного погашення кредиту».
З наявних матеріалів справи вбачається, що додатковою угодою №6 від 24 квітня 2017 року визначено строк повернення визначено до 07 лютого 2016 року.
Аналіз наведених фактичних обставин справи свідчить, що як кредитний контракт, так і додаткові угоди до нього містять відомості щодо кінцевого строку повернення кредитних коштів, що спростовує доводи контролюючого органу щодо встановлених строків повернення кредитних коштів.
Оскільки, як встановлено судом, датою повернення кредитних коштів як кредитним контрактом, так і додатковими угодами до нього визначено 07 лютого 2016 року, підстави вважати суму кредиту безповоротною фінансовою допомогою відсутні та, як наслідок, відсутні підстави донарахування позивачу грошових зобов'язань.
Також в акті перевірки наявний висновок про те, що позивачем не створювався резерв сумнівних боргів по дебіторській заборгованості з ПАТ «Банк Форум».
Порядок коригування фінансового результату на різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень), у тому числі резерву сумнівних боргів, визначено нормами статті 139 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями).
Відповідно до п. 4 ПБО 10 сумнівний борг - це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником. У листі № 31-04200-30-5/7021 надано роз'яснення, що підставою для визнання боргу сумнівним та наступного створення резерву сумнівних боргів може бути наявність обставин, що засвідчують, та професійних суджень, які підтверджують невпевненість одержання доходу (непогашення дебіторської заборгованості).
Підприємство у наказі про облікову політику може також навести критерії, які дають змогу бухгалтеру обґрунтовано вважати певну поточну дебіторську заборгованість сумнівним боргом.
Резерв сумнівних боргів створюється щодо поточної дебіторської заборгованості, до якої відповідно до п. 4 ПБО 10 належить сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.
Відповідно до п. 7 ПБО 10 поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Згідно з п. 4 ПБО 10 чистою реалізаційною вартістю дебіторської заборгованості є сума поточної дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів.
Таким чином, підприємству слід на дату балансу обчислити і створити резерв сумнівних боргів для того, щоб мати можливість визначити і відобразити у звітності саме чисту реалізаційну вартість відповідної поточної дебіторської заборгованості (а не всю поточну дебіторську заборгованість). Завдяки цьому у звітності підприємства не завишатимуть суму активу (дебіторської заборгованості) та не занижуватимуть витрати (а саме витрати на створення резерву сумнівних боргів). Це цілком відповідає принципу обачності, який передбачає застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства (ст. 4 Закону про бухоблік).
Згідно з пп. 139.2.2 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) фінансовий результат до оподаткування збільшується: - на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; - на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів.
Так, у 2014 році відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 13 червня 2014 року №355 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» та згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду №49 з 16 червня 2014 року розпочалась процедура ліквідації Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ».
Відповідно до даних затвердженого 16 вересня 2014 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «БАНК ФОРУМ» (протокол №197/14) ДП «Поліграфічний комбінат «Зоря» було визнано кредитором.
Оскільки банк у 2014 році не було ліквідовано, але банківська ліцензія відкликана та розпочато процедуру ліквідації, підприємство у 2014 році створило резерв сумнівних боргів виходячи із суми коштів на рахунках у ПАТ «БАНК ФОРУМ».
Таким чином, ДП «Поліграфічний комбінат «Зоря» у 2014 році було створено резерв сумнівних боргів, що спростовує висновки посадових осіб контролюючого органу про те, що такий резерв не створено.
Крім того, відповідач не заперечував та не надав належних доказів витребування інформації про формування резерву сумнівних боргів в ході проведення перевірки.
В акті перевірки вказано про порушення п.п. 139.2.1. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та необхідність збільшити фінансовий результат до оподаткування під час виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів у 2019 році.
При цьому, згідно вимог підпункту 139.2.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів.
Разом з тим, позивач не формував відповідний резерв сумнівних боргів у 2019 році та не відносило до витрат податкового обліку будь-яку суму під час створення резерву за правилами податкового обліку, що діяли у 2014 році.
Відтак, суд погоджується, що застосовувати норми п.п. 139.2.1. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України у 2019 роціу платника податків не було підстав, адже платник податків не створював (формував) такий резерв за грошовими коштами в ПАТ «БАНК ФОРУМ» у 2019 році. При цьому, виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів було здійснено платником податків з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів, як цього і вимагає П(С)БУ № 10.
У листі від 03.03.2017 року № 4488/6/99-99-15-02-02-15 Державна фіскальна служба України також зауважила, що починаючи з 01.01.2017 року платник податку зменшує фінансовий результат до оподаткування на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів). При цьому зменшення фінансового результату здійснюється лише на суму дебіторської заборгованості, яка відповідає ознакам пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, чинним на дату її списання, незалежно від періоду створення резерву сумнівних боргів за такою заборгованістю.
Таким чином, як було зазначено вище, платником податків у 2014 році було створено резерв сумнівних боргів, а у 2019 році відбулось його зменшення у зв'язку з ліквідацією банку (визнанням дебіторської заборгованості безнадійною та її списанням), що свідчить про дотримання позивачем норм Податкового кодексу України та правил бухгалтерського обліку.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
З урахуванням вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Поліграфічний комбінат «Зоря» задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 20 лютого 2020 року №02942615050106 та №02952615050106.
Стягнути на користь Дочірнього підприємства «Поліграфічний комбінат «Зоря» (04074, м. Київ, вул. Лугова, 1-А, код ЄДРПОУ 32068913) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 21 020 (двадцять одна тисяча двадцять) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя А.Б. Федорчук