23 липня 2020 року м. Чернівці справа № 715/564/17
провадження №22-ц/822/601/20
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Височанської Н. К.
суддів: Литвинюк І.М., Половінкіної Н.Ю.
секретар Тодоряк Г.Д.
за участю позивача ОСОБА_1 , третьої особи ОСОБА_2 , апелянта ОСОБА_3
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Глибоцької селищної ради Глибоцького району Чернівецької області, треті особи на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 04 квітня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Цуренка В.А.,
Короткий зміст позовних вимог
В березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Глибоцької селищної ради Глибоцького району Чернівецької області про визнання права власності у порядку спадкування за законом.
Обґрунтовуючи заяву зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді нерухомого майна, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_5 є: вона та їхні діти - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Вказувала на те, що вона прийняла спадщину, діти спадщину після смерті батька не прийняли та на неї не претендують.
Оформити право власності на спадкове майно вона не може, оскільки у неї відсутні правовстановлюючі документи на зазначене нерухоме майно.
Просила визнати за нею в порядку спадкування право власності на нерухоме майно, що розташоване по АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку літ «А», загальною площею 52,3 кв.м., житловою площею 33,5 кв.м., сараїв літ. «Б», «В», «Г», «Е», убиральні літ. «Д», колодязя №1, огорожі №2-6.
Короткий зміст рішення суду
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 04 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку літ «А», загальною площею 52,3 кв.м., житловою площею 33,5 кв.м., сараїв літ. «Б», «В», «Г», «Е», убиральні літ. «Д», колодязя №1, огорожі №2-6, загальною вартістю 65114,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що спадкодавець був власником спірного майна. Позивач як спадкоємець першої черги за законом у встановлений строк прийняла спадщину, а тому дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на спадкове майно.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників
На дане рішення ОСОБА_3 , який не брав участі у справі, подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Посилався на те, що 01 квітня 1994 року він, а також чоловік позивачки ОСОБА_5 уклали з колгоспом імені Шевченко договори купівлі-продажу будівель, господарських будівель та споруд. Позивачка займає лише частину житлової будівлі, господарських будівель та споруд, а він - займає іншу частину. Криниця є в спільному користуванні. Визнавши за позивачкою право власності на всю криницю, суд першої інстанції позбавив його права власності та користування. Крім цього, чоловік позивачки не посвідчив договір купівлі-продажу будинку в нотаріальному порядку. Недотримання цієї вимоги тягне недійсність договору.
В процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 відмовився від апеляційної скарги в частині скасування рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 04 квітня 2017 року про визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування на спадкове майно, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку літ «А», загальною площею 52,3 кв.м., житловою площею 33,5 кв.м., сараїв літ. «Б», «В», «Г», «Е», убиральні літ. «Д», огорожі №2-6. Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 23 липня 2020 року дана відмова була прийнята судом.
Таким чином, апелянт ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу лише в частині скасування рішення суду першої інстанції щодо визнання за позивачем права власності на колодязь №1. Пояснив, що вказаний колодязь знаходиться в їх з позивачкою спільному користуванні. Визнавши за позивачкою право власності на весь колодязь, суд першої інстанції порушив його права та законні інтереси.
Позиція апеляційного суду
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги в підтриманій частині, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду в частині визнання за позивачкою права власності на колодязь №1 - скасуванню з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина.
За життя ОСОБА_5 заповіт не склав. Спадщину прийняла дружина спадкодавця - ОСОБА_1 , яка звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
01 квітня 1994 року між колгоспом ім.Шевченка та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, відповідно до якого у власність ОСОБА_5 перейшла частина жилого будинку, яка складається з 3-х кімнат загальною площею 32 кв.м., у тому числі жилою площею 26 кв.м., з надвірними спорудами: Ѕ частина колодязя, Ѕ частина дощатого сараю та підвалу, Ѕ частина огорожі, одного цегляного сараю розміром 3 х 6 м2та другого сараю розміром 3 х 8 м2, туалет. Даний договір купівлі-продажу не був зареєстрований в установленому законом порядку. Проте, його дійсність ніким не оспорюється.
Постановою державного нотаріусу Глибоцької державної нотаріальної контори від 23 березня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями по АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказане нерухоме майно.
Також апеляційним судом установлено, що згідно з договором купівлі-продажу житлового будинку від 01 квітня 1994 року, укладеним між колгоспом імені ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , останній набув право власності на іншу частину спірного житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами у АДРЕСА_2 Михайлівка АДРЕСА_1 , загальною площею 32 кв.м., який посвідчено нотаріально правонаступником колгоспу - ТОВ «Михайлівське» 23 жовтня 2001 року. У власність ОСОБА_3 також перейшли господарські споруди, зокрема, сарай літ. «Б», літ. «В», огорожа №1-2. Криниця передана в спільне користування.
В судовому засіданні суді апеляційної інстанції сторони підтвердили, що частина будинку, яка належала спадкодавцю ОСОБА_5 та частина будинку, яка належить ОСОБА_3 , складають одну будівлю. Проте, в ньому міститься два окремих входи. Вказані частини розділені забором і їм присвоєні окремі поштові адреси.
Так, рішенням сесії Михайлівської сільської ради від 07 лютого 2003 року №43-4/03 було проведено перейменування вулиць села Михайлівка, вулицю Головну перейменовано на вулицю Центральну. Житловий будинок 1986 року побудови, який належить ОСОБА_3 згідно погосподарського обліку розміщений на АДРЕСА_3 , а житловий будинок, 1986 року побудови, який належав ОСОБА_5 згідно погосподарського обліку розміщений на АДРЕСА_1 .
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апелянт ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу лише в частині, що стосується визнання за позивачкою права власності на колодязь. В частині оскарження щодо визнання права власності на спірний житловий будинок та інші господарські будівлі ОСОБА_3 відмовився від апеляційної скарги і ця відмова була прийнята судом.
Таким чином, рішення суду в частині вирішення вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок та інші господарські споруди, крім колодязя, не оскаржується, а тому в силу вимог статті 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення наведеним нормам не відповідає.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
З договору купівлі-продажу житлового будинку від 01 квітня 1994 року, укладеного між колгоспом імені Шевченка с.Михайлівка Глибоцького району та ОСОБА_5 , вбачається, що у власність останнього, крім житлового будинку, перейшло право власності на Ѕ частину колодязя.
З договору купівлі-продажу житлового будинку від 01 квітня 1994 року, укладеного між колгоспом імені Шевченка с.Михайлівка Глибоцького району та ОСОБА_3 , вбачається, що у власність останнього, крім житлового будинку, перейшло право власності на Ѕ частину колодязя. З договору купівлі-продажу житлового будинку від 23 жовтня 2001 року, укладеного між правонаступником колгоспу імені Шевченка с.Михайлівка Глибоцького району ТОВ «Михайлівське» та ОСОБА_3 , вбачається, що криницею сторони користуються спільно.
Отже, колодязь був в спільному користуванні спадкодавця ОСОБА_5 та апелянта ОСОБА_3 .
Суд першої інстанції, визнавши за позивачкою право власності на спадкове майно, в тому числі і на колодязь, не врахував, що спадкодавцю належала лише частина колодязя. Інша частина колодязя належить ОСОБА_3 , який не був залучений до справи в якості відповідача, а тому визнання за позивачкою права власності на колодязь в цілому призвело до порушення майнових прав ОСОБА_3 .
У відповідності до статті 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем та відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
За змістом статті 189 , п. 2 ч. 4 статті 197 ЦПК України у підготовчому провадженні суд, зокрема визначає склад учасників судового процесу, вирішує питання про заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача.
Згідно з ч. 1,2 статті 51 ЦПК України суд має право за клопотанням позивача до закінчення провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Суд роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (ст. 12 ЦПК України).
Матеріали справи свідчать про те, що позов ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом пред'явила до Глибоцької селищної ради Глибоцького району Чернівецької області.
Відповідно до вимог статті 175 ЦПК України, викладаючи зміст позовної заяви, позивач самостійно визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Однак суд як державний орган, на який покладено обов'язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов'язаний визначити суб'єктивний склад спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено п. 4 ч. 2 статті 197 ЦПК України та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів (ст. 51 ЦПК України).
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції не звернув увагу, що спірний колодязь знаходиться в спільному користуванні з ОСОБА_3 і останній повинен був бути залучений до справи в якості співвідповідача. У порушення вимог статтей 12, 51, 197 ЦПК України, суд не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не роз'яснив особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, не попередив про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача.
Оскільки вирішення питання про заміну неналежного відповідача або залучення іншої особи в якості співвідповідача вирішується на стадії розгляду справи судом першої інстанції, апеляційний суд позбавлений процесуальних повноважень на вирішення питання про залучення належного відповідача у справі на стадії апеляційного перегляду.
Згідно з п. 4 ч.1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Згідно з п. 4 ч.3 статті 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Глибоцької селищної ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом, - суд першої інстанції неправильно визначився із суб'єктним складом учасників вказаних правовідносин.
Розгляд справи за таких обставин позбавляє суд апеляційної інстанції можливості зробити висновок щодо обґрунтованості чи необґрунтованості заявлених вимог по суті.
На стадії апеляційного провадження Цивільним процесуальним кодексом не передбачено залучення до участі у справі заінтересованих осіб та заміни належного відповідача у справі.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на колодязь підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Проте позивачка не позбавлена можливості повторно звернутись з аналогічним позовом до належних відповідачів.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 04 квітня 2017 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на колодязь АДРЕСА_4 , розташований по АДРЕСА_3 скасувати.
В задоволенні позову в цій частині відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлений 24 липня 2020 року.
Головуючий Н.К. Височанська
Судді: І.М. Литвинюк
Н.Ю. Половінкіна