"23" липня 2020 р. Справа № 363/2780/20
23 липня 2020 року суддя Вишгородський районний суд Київської області Чірков Г.Є., розглянувши заяву представника заявника ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Вишгородського районного Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державного підприємства «СЕТАМ», треті особи: приватний нотаріус Вишгородського району Київської нотаріального округу Голуб Людмила Андріївна, ОСОБА_2 про визнання протоколу проведення прилюдних торгів, акту державного виконавця і свідоцтва про право власності недійсним,
встановив:
позивачка звернулася до суду з цим позовом, в якому порушує питання про визнання протоколу проведення прилюдних торгів, акту державного виконавця і свідоцтва про право власності недійсним. Зазначила 29 травня 2020 року проведено електронні прилюдні торги з реалізації її майна, а саме земельної ділянки площею 0,0509 га, кадастровий номер 3221888800:37:171:0007 та садового будинку площею 236,3 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 за ціною 824 980 грн. Новим власником майна став ОСОБА_2 . Вважає, що зазначені торги проведено з порушенням процедури встановленої нормами чинного законодавства. Держаним виконавцем надано недостовірні дані щодо розміру й загальної площі садового будинку, що призвело до похибки й встановлення невірної оціночної вартості вказаного майна, що вплинуло на його ціну. Про невідповідність даних вона дізналась лише на початку липня, коли отримала постанову, чим порушено її права.
Позивачка звернулася до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення вказаного позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії стосовно земельної ділянки площею 0,0509 га, кадастровий номер 3221888800:37:171:0007 та садового будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі продавати, дарувати чи здійснювати будь-яке відчуження цих об'єктів нерухомості, їх перехід у користування чи власність інших осіб, передавати в заставу чи в іпотеку, переобладнувати чи змінювати їх первинний стан, змінювати цільове призначення.
Як передбачено ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 7 ст. 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
За ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч. 7 ст. 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
08 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Приват Банк» укладено договір іпотеки № KIY0GK00830013, згідно якому ОСОБА_3 передала ПАТ «Приват Банк» в іпотеку садовий будинок АДРЕСА_2 .
З матеріалів справи встановлено, що садовий будинок АДРЕСА_1 Рассвєт» та земельна ділянка площею 0,0509 га, кадастровий номер 3221888800:37:171:0007 га, яка знаходяться за тією ж адресою, реалізовано на електронних торгах, організатором яких є ДП «СЕТАМ» (протокол проведення електронних торгів № 482504, торги відбулися 29 травня 2020 року, переможцем яких є учасник № 9 ОСОБА_2 .
За результатами проведення електродних торгів ДП «СЕТАМ» оформлено протокол на переможця торгів ОСОБА_2 . Майно продано за суму 824 980 грн.
Згідно роз'яснень даних в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Зважаючи на наведені норми, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову позовним вимогам. При цьому єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі.
При вирішенні цієї заяви суд виходить з того, що правовий інститут забезпечення позову не може вирішувати усі правовідносини між сторонами або захищати усі без виключення права сторін від їх можливого порушення. Єдиною метою для забезпечення позову є не захист усіх прав і інтересів сторін, а виключно забезпечення можливості виконання рішення суду у разі задоволення позову, за таких умов забезпечення позову застосовується у разі потенційного ризику неможливості виконання рішення суду, в незалежності від волі боржника.
Порядок реалізації арештованого майна, його виставлення на електронні торги, їх проведення тощо, регламентовано ст. 61 Законом України «Про виконавче провадження» та Порядком реалізації арештованого майна затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року № 2831/5.
Враховуючи предмет позову, характер спірних правовідносин, вагомість поданих доказів та обґрунтованих у позові обставин, достатніх підстав для заборони вчиняти будь-яких дій стосовно спірного майна, в тому числі продавати, дарувати чи здійснювати будь-яке відчуження цих об'єктів нерухомості, їх перехід у користування чи власність інших осіб, передавати в заставу не доведено. Запропонований вид забезпечення позову стосується невизначеного кола осіб, коли саме тільки користування садовим будинком і земельною ділянкою до утруднення виконання рішення суду призвести не може і є невиправданим втручанням в права, свободи та інтереси титульного власника майна.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
З огляду на характер спірних правовідносин, межі судового розгляду, висунуті позовні вимоги, предмет і підстави позову, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими вимогами, дана заява задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене суд доходить висновку, що в задоволенні цієї заяви слід відмови.
На підставі викладеного та керуючись статтями 149-154, 260 ЦПК України,
ухвалив:
в задоволенні заяви відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її підписання шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київської області, з урахуванням п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України.
Суддя