22 липня 2020 року м. Дніпросправа № 183/5784/19 (2-а/183/47/20)
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Чепурнова Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.02.2020 р. у справі №183/5784/19 (2-а/183/47/20) (суддя першої інстанції Сорока О.В., м.Новомосковськ)
за позовом ОСОБА_1
до начальника СРПП № 4 Перещепинського відділення поліції Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Тімченка Юрія Анатолійовича
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з адміністративною позовною заявою до начальника СРПП № 4 Перещепинського відділення поліції Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2019 року по справі відкрито провадження.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.240 КАС України, у зв'язку з неявкою позивача до суду без поважних причин двічі поспіль 18 грудня 2019 року о 08.30 годин, а також 13 лютого 2020 року о 08.20 годині (хоча про день і час розгляду справи позивач був повідомлений належним чином), відсутністю заяви про розгляд справи без участі позивача, адміністративний позов ОСОБА_1 до начальника СРПП№ 4 Перещепинського відділення поліції Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишено без розгляду.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на необґрунтованість ухвали.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що ч.1,2 ст.124 КАС України передбачають, що судові виклики та повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями. На поштову адресу позивача повістки про виклик до суду не направлялись. «Поштові відправлення» не можуть підміняти собою судові повістки, та не є належним способом виклику до суду, що свідчить про не повідомлення позивача належним чином про дату, місце і час судового засідання по справі. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.09.2019 року у справі №183/5784/19 (2-а/183/47/20) призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом осіб, підготовче засідання призначено на 26 листопада 2019 року о 08:30 годин.
Копія ухвали суду про призначення справи до розгляду та супровідний лист про направлення ухвали отримані позивачем 22.10.2019, про що свідчить підпис ОСОБА_1 (а.с.23). Крім того 03.12.2019 р. позивач повторно отримав повістку на 18.12.2019 року на 08.30 год. (а.с.35).
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.02.2019 року у справі №183/5784/19 (2-а/183/47/20) адміністративний позов залишено без розгляду у зв'язку із неявкою позивача у судове засідання.
Залишаючи без розгляду адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що про день і час розгляду справи позивач був повідомлений належним чином, з заявою про розгляд справи у його відсутність до суду не звертався, суд вважає, що позивач не з'явився до суду повторно без поважних причин.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з частиною п'ятою цієї ж статті, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи.
Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.
Пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України обумовлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин, або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності. Процесуальним законодавством визначено право суду залишити позов без розгляду, якщо повторна неявка позивача перешкоджає прийняттю рішення по суті на підставі наявних у ній доказів, навіть при наявності волевиявлення сторони про розгляд його позову за його відсутності.
Проте зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 205, пункту 4 частини першої статті 240 КАС України, можливе виключно за наявності сукупності таких умов: 1) належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання; 2) відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності; 3) неявка позивача в судове засідання (підготовче засідання) без поважних причин або неповідомлення ним про причини такої неявки; 4) неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача; 5) відсутність вимоги відповідача щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів.
Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, відображеним в постанові від 19.09.2018 року по справі № 826/10538/17, що враховується судом апеляційної інстанції відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для залишення позовної заяви без розгляду були висновки суду першої інстанції щодо безпідставної неявки позивача та його представника у судові засідання, призначені на 26.11.2019 року та на 18.12.2018 року, неповідомлення суду про причини такої неявки та неподання клопотань про розгляд справи за їх відсутності.
Між тим, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції не встановлював наявність неможливості розгляду справи по суті за відсутності позивача, що є обов'язковою складовою при вирішенні питання щодо залишення адміністративного позову без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України.
Відповідно до приписів ст. 205 КАС України судом першої інстанції не було зазначено обставин неможливості розгляду справи за неявки позивача.
Крім того, колегія суддів зазначає, що особливості розгляду справ про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності регламентовано ст. 286 КАС України.
Вказаною статтею, зокрема встановлено, що адміністративна справа з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності розглядається місцевим загальним судом як адміністративним протягом 10 днів з дня відкриття провадження у справі, у відкритому судовому засіданні з обов'язковим повідомленням про час та місце розгляду справи учасників справи, у справах зазначеної категорії проголошується повне судове рішення.
При цьому, положення ст.286 КАС України не передбачають безумовну обов'язкову участь учасників справи в судовому засіданні, не містить вказана стаття і застережень щодо неможливості розгляду справи у відсутність сторін, повідомлених належним чином про час та місце розгляду справи.
Таким чином, на думку колегії судів, з урахуванням обмеженості строку розгляду судами першої інстанції справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, суд, що розглядає справу, не позбавлений можливості розглянути справу у відсутність сторін, в разі якщо їх явка не була визнана судом обов'язковою та при умові, що неявка сторони не становить собою об'єктивну перешкоду у розгляді справи по суті.
При цьому, необхідно зауважити, що явка позивача до суду, обов'язковою судом першої інстанції не визнавалась, та не було посилання на неможливість розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів. За наслідками неявки у судове засідання судом не було прийнято процесуального рішення щодо визнання причини неявки неповажною.
Суд першої інстанції в своїй ухвалі не зазначає, чому саме справу не може бути розглянуто у відсутність позивача на підставі наявних в матеріалах справи документів та доказів. Фактично судом не встановлено та не вказано обставин, що роблять розгляд справи у відсутність позивача неможливою, а отже не встановлено і наявності підстав для залишення адміністративного позову без розгляду при повторній неявці позивача в судове засідання.
Проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що прийнята судом першої інстанції ухвала про залишення адміністративного позову без розгляду є передчасною та такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права.
Суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у п. 29 постанови від 27.05.2020 року у справі №9901/11/19, що «Законодавче формулювання частини п'ятої статті 205 КАС України «… якщо неявка перешкоджає розгляду справи» означає, що суд може розглянути позов по суті, однак не зобов'язаний цього робити. Це законодавче формулювання змістовно викладено у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації, казусові) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які диктують її застосування.».
Колегія суддів зауважує, що посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що «Поштові відправлення» не можуть підміняти собою судові повістки, та не є належним способом виклику до суду безпідставні, оскільки належним доказом вручення судової повістки є рекомендоване поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, в якому фіксується дата отримання судової повістки, що засвідчується підписом отримувача.
Крім того колегія суддів звертає увагу на сталу практику Європейського суду з прав людини стосовно повідомлення сторін при вирішенні спору щодо їх прав та обов'язків цивільного характеру. У рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2018 року у справі «Созонов та інші проти України», зазначено, що на національні суди покладається обов'язок з'ясувати, чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення (параграф 8).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 243, 250, 286, 310, 312, 315, 320, 321, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.02.2020 р. у справі №183/5784/19 (2-а/183/47/20) скасувати.
Справу №183/5784/19 (2-а/183/47/20) направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 22.07.2020 р.
Головуючий суддя О.М. Панченко
суддя А.О. Коршун
суддя Д.В. Чепурнов