22 липня 2020 року м. Дніпросправа № 280/3200/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М.
розглянувши в м. Дніпро у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу головного спеціаліста Олександрівського РВ у місті Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області Рихлова Євгена Ігоровича на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року (суддя Татаринов Д.В.) у справі за позовом громадянина Республіки ОСОБА_1 до головного спеціаліста Олександрівського РВ у місті Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області Рихлова Євгена Ігоровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення,-
Громадянин Республіки ОСОБА_1 звернувся з позовом до головного спеціаліста Олександрівського РВ у місті Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області Рихлова Євгена Ігоровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року позов задоволено.
Суд вирішив визнати протиправним та скасувати рішення головного спеціаліста Олександрівського РВ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області Рихлова Євгена Ігоровича від 07 грудня 2016 року про заборону в'їзду на територію України громадянина Республіки ОСОБА_1 , у зв'язку з примусовим видворенням за межі України.
Відповідачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, не враховано вимоги ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», зокрема ч. 1 ст. 30 вказаного Закону.
Відповідач апеляційну скаргу підтримав.
Позивач та його представник не з'явились, про дату, час, місце розгляду справи повідомлені.
Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як було встановлено судом першої інстанції, 24 вересня 2014 року громадянин Республіки ОСОБА_1 , прибув на територію України літаком через КПП Бориспіль за паспортом РС 393351 виданим Р. Гамбія Банжул 02 січня 2013 року терміном дії до 02 січня 2018 року з метою навчання.
ОСОБА_3 був документований посвідкою на тимчасове проживання НОМЕР_1 від 30 жовтня 2014 року УДМС України в Запорізькій області терміном дії до 01 жовтня 2019 року, яку отримував як студент Запорізького державного технічного університету.
Проте, громадянин Республіки ОСОБА_1 відрахований з Запорізького державного технічного університету за невиконання умов контракту 18 грудня 2015 року. Посвідка на тимчасове проживання ТР 085972 від 30 жовтня 2014 року терміном дії до 01 жовтня 2019 року на ім'я ОСОБА_3 скасована 29 грудня 2015 року Управлінням ДМС України в Запорізькій області.
25 грудня 2015 року ОСОБА_3 знявся з реєстрації місця проживання, надав паспортний документ, для анулювання штампу про видачу посвідки та посвідку для її знищення, після чого мав виїхати з території України.
Не покинув територію, з його слів, у з зв'язку з тим що втратив свій паспорт. 03 березня 2016 року він був документований в посольстві Республіки Гамбія в Україні в місті Києві паспортом громадянина Республіки Гамбія РС 519186 терміном дії до 03 березня 2021 року. Мешкав у свого знайомого. З питань продовження строку перебування на території України та оформлення посвідки на проживання до підрозділів ДМС, а також до центру зайнятості за одержанням дозволу на застосування праці ОСОБА_4 не звертався, так як не мав для цього законних підстав.
01 вересня 2016 року на ОСОБА_5 Жовтневим РВ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МЗП 134752 за ознаками правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 203 КУпАП, порушення іноземцями правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення 01 вересня 2016 року Жовтневим РВ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області винесено постанову серії ПН МЗП 134710 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 (п'ятсот десять) грн., який сплачено 06 вересня 2016 року.
06 вересня 2016 року відповідно до статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Жовтневим РВ у місті Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області прийняте рішення № 9 про примусове повернення із України громадянина Республіки ОСОБА_6 ОСОБА_7 .
Рішення про примусове повернення № 9 позивачем не виконано, тому у листопаді 2016 року Жовтневий РВ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області звернувся до Жовтневого районного суду міста Запоріжжя з адміністративним позовом про примусове видворення за межі України громадянина Республіки ОСОБА_6 ОСОБА_3 .
Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя у справі №331/7733/16-а позов задоволено. Суд постановив примусово видворити за межі України громадянин Республіки ОСОБА_1 .
07 грудня 2016 року Головним спеціалістом Олександрівського РВ у місті Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області Рихловим Євгеном Ігоровичем прийнято рішення про заборону в'їзду на територію України громадянина Республіки ОСОБА_1 , у зв'язку з примусовим видворенням за межі України.
Позивачем зазначене рішення оскаржено до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що що рішення Головного спеціаліста Олександрівського РВ у місті Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області Рихлова Євгена Ігоровича від 07 грудня 2016 року про заборону в'їзду на територію України громадянина Республіки ОСОБА_6 ОСОБА_3 ( ОСОБА_8 ), у зв'язку з примусовим видворенням за межі України підлягає скасуванню, оскільки відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується.
Порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі - особи), перебування яких на території України не дозволяється, регламентовано Інструкцієюпро порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 грудня 2013 року № 1235.
Відповідно пункту 3 вказаної Інструкції, рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, третьому та сьомому частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Статтею 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну; якщо така особа намагається здійснити в'їзд через контрольні пункти в'їзду - виїзду на тимчасово окуповану територію без спеціального дозволу або така особа під час попереднього перебування на території України здійснила виїзд із неї через контрольний пункт в'їзду - виїзду.
За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.
Рішення про заборону в'їзду в Україну приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону.
Судом першої інстанції вірно було встановлено, що стаття 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» містить вичерпний перелік того коли та за яких підстав приймається рішення про заборону в'їзду в Україну.
Вірними є висновки суду першої інстанції про те, що стаття 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» не містить таких підстав для прийняття рішення про заборону в'їзду на територію України, як рішення суду про видворення.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції і стосовно того, що Головний спеціаліст Олександрівського РВ у місті Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області Рихлов Є.І. діяв не у межах своїх повноважень, оскільки в силу пункту 7 Інструкції №1235 від 17 грудня 2013 року рішення про заборону в'їзду в Україну особі підписується керівником структурного підрозділу апарату ДМС, начальником управління (відділу) міграційної роботи ГУДМС, УДМС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і затверджується:
в апараті ДМС - Головою, першим заступником або заступником;
у головних управліннях, управліннях ДМС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - начальником відповідного ГУДМС, УДМС, його першим заступником або заступником.
В свою чергу пункту 8 Інструкції №1235 від 17 грудня 2013 року визначено, що ДМС або її територіальний орган, який готував рішення про заборону в'їзду в Україну особі, у триденний строк надсилає засвідчену копію такого рішення разом з дорученням щодо заборони в'їзду в Україну особі до Головного центру обробки спеціальної інформації Держприкордонслужби України, розташованого: вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601, оформленого відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2013 року № 280 "Про затвердження Порядку надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України".
Відповідно до матеріалів справи, рішення від 07 грудня 2016 року про заборону в'їзду на територію України громадянина Республіки ОСОБА_6 ОСОБА_3 ( ОСОБА_8 ), у зв'язку з примусовим видворенням за межі України підписано безпосередньо Головним спеціалістом Олександрівського РВ у місті Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області Рихловим Є.І.
Щодо доводів апеляційної скарги, то судом першої інстанції вірно було ззаначено, що підстава визначена відповідачем у спірному рішенні, а саме частина 1 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» не визначає своїм наслідком складання рішення про заборону в'їзду на територію України, оскільки регламентує порядок примусового видворення іноземців та осіб без громадянства на виконання рішення суду про примусове видворення за межі України.
Вимогами частини 1 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у цій статті, забороняється подальший в'їзд в Україну строком на п'ять років. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення та додається до строку заборони в'їзду в Україну, який особа мала до цього.
Тобто, за наявності рішення суду про примусове видворення за межі України наявна заборона, визначена Законом, щодо в'їзду позивача на територію України строком на п'ять років до 07 грудня 2021 року та не потребує додаткового регулювання спірною постановю.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу головного спеціаліста Олександрівського РВ у місті Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області Рихлова Євгена Ігоровича залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі за позовом громадянина Республіки ОСОБА_6 ОСОБА_3 до головного спеціаліста Олександрівського РВ у місті Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області Рихлова Євгена Ігоровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України.
Постанова у повному обсязі складена 23 липня 2020 року.
Головуючий - суддя А.А. Щербак
суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш