18 червня 2020 року м. Дніпросправа № 160/2256/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Мельника В.В., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного виконавеця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 року в адміністративній справі №160/2256/20 за позовом ОСОБА_2 до Приватного виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНФОРС" про визнання протиправною та скасування постанови,-
25 лютого 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНФОРС", в якому позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни від 13.02.2020 року про відкриття виконавчого провадження №61264697.
Позовна заява обґрунтована тим, що з сайту Єдиного реєстру боржників та сайту виконавчих проваджень позивач дізнався, що 13.02.2020 року приватним виконавцем Дорошкевич В.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61264697 по виконанню виконавчого напису нотаріуса, а саме, приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича, боржником в якому виступає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дану постанову позивач по пошті не отримував. Зазначено, що приватним виконавцем при відкритті виконавчого провадження не дотримано вимог частини 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки, приватним виконавцем - Дорошкевич В.Л . , незважаючи на те, що відповідачу було відоме місце реєстрації та місце проживання позивача, виконавчий документ прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування боржника фізичної особи, і такі дії відповідача, на думку позивача, порушують права ОСОБА_2 . З огляду на це, позивач вважає, що оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 року
задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни від 13.02.2020 року про відкриття виконавчого провадження №61264697.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку та просить скасувать рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яком у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 08.02.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. був вчинений виконавчий напис № 1335 про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_2 , на користь ТОВ «ФІНФОРС» заборгованості в розмірі 7916,80 грн.
12.02.2020 року ТОВ «ФІНФОРС» звернулося до приватного виконавця Виконавчого округу міста Київа із заявою вх.№328/01-27 про примусове виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. за № 1335 від 08.02.202 року про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_2 , на користь ТОВ «ФІНФОРС» заборгованості в розмірі 7916,80 грн., та просило у відповідності до вимог статей 3-5, 19, 24, 28, 48, пункту першого частини першої статті 26 та частини другої статті 68 Закону України "Про виконавче провадження" відкрити виконавче провадження за місцем проживання (перебування) боржника.
13.02.2020 року на підставі зазначеного виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною було відкрите виконавче провадження №61264697 про стягнення з позивача на користь ТОВ «ФІНФОРС» заборгованості в розмірі 7916,80 грн., про що складена оскаржувана постанова.
Не пгоджучись із винесенням такої постанови, вважаючи її протиправною, позивач звернуся до суду за захистом порушеного права.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), який набрав чинності 05.10.2016 р.
Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
До обов'язків виконавця належить здійснення заходів примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18).
За приписами частини 2 статті 24 Закону № 1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 р. № 1403-VIII (далі - Закон № 1403-VIII).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 25 Закону № 1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Таким чином, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах виконавчого округу, в якому такий приватний виконавець здійснює діяльність.
В цьому випадку, оскільки боржником є фізична особа, місцем виконання виконавчого напису є місце проживання, перебування боржника.
При цьому суд зазначає, що приписи частини 2 статті 24 Закону № 1404-VIII стосовно можливості прийняття приватним виконавцем виконавчих документів за місцезнаходженням майна боржника стосуються виконавчих документів, боржником в яких є юридична особа.
Зважаючи на те, у виконавчому документі зазначено місце реєстрації фізичної особи - боржника, яке знаходиться на території Дніпропетровської області, тобто не в межах виконавчого округу, в якому здійснює діяльність відповідач як приватний виконавець, приватний виконавець не мав підстав для прийняття виконавчого документу до виконання через те, що виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання, та відкривати виконавче провадження.
Відповідно, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність постанови від 18.02.2020 р. про відкриття виконавчого провадження № 61264697.
В цьому випадку виконавець мав повернути стягувачу виконавчий документ без прийняття до виконання, як це передбачено пунктом 10 частини 4 статті 4 Закону № 1404-VIII, відповідно до якого виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Доводи апелянта про зазначення у виконавчому документі як місця реєстрації боржника, яке знаходиться в Дніпропетровській області, так й місця фактичного проживання - м. Київ, тобто місце проживання боржника знаходиться в межах виконавчого округу міста Києва, суд визнає необґрунтованими.
Відповідно до частини 1 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, визначає Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 р. № 1382-IV (далі - Закон № 1382-IV), відповідно до статті 3 якого місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.
Статтею 6 Закону № 1382-IV встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов'язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов'язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування.
Тобто, саме зареєстроване місце проживання фізичної особи повинно вважатися місцем проживання для цілей визначення місця виконання рішення.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Приватного виконавеця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 року в адміністративній справі №160/2256/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 18.06.2020 року та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення повного судового рішення).
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя В.В. Мельник
суддя Д.В. Чепурнов