23 липня 2020 р.Справа № 635/1041/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Григорова А.М.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Бартош Н.С. ,
за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 20.03.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Савченко Д.М., с. Покотилівка, Харківська обл., повний текст складено 20.03.20 року по справі № 635/1041/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного спеціаліста-інспектора з паркування сектору Інспекційної роботи №2 інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Зеленського Едуарда Володимировича , Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради
про визнання дій протипрпавними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного спеціаліста - інспектора з паркування сектору інспекційної роботи №2 Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Зеленського Едуарда Володимировича, Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, в якій просить визнати дії відповідача протиправними та скасувати постанову серії АА№009504 від 22.01.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).
В обґрунтування позовної заяви зазначає, що 27.01.2020 поштою він отримав постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) серія АА №009504 від 22.01.2020. Зі змісту постанови убачалось, що позивач керуючи транспортним засобом MITSUBISHI COLT днз НОМЕР_1 21.01.2020 року о 12 год 23 хв по вул. Героїв Праці, 9К м. Харкова здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знака 3.34 «Зупинку заборонено» ПДР, чим порушив п. 8.4 «В» розділ 33 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч 1 ст.122 КУпАП. З вказаною постановою позивач не погоджується, оскільки в зазначений в постанові день він не користувався автомобілем, а користувався його близький родич. Також посилається на неможливість з фотознімків встановити, чи стоїть автомобіль в зоні дії знаку.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 20.03.2020р. у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного спеціаліста - інспектора з паркування сектору інспекційної роботи №2 Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Зеленського Едуарда Володимировича, Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції винесено із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує, що ретельно ознайомившись з фотознімками за вищезазначеним посиланням позивач дійсно побачив свій власний автомобіль MITSUBISHI COLT днз НОМЕР_1 який належить йому на праві власності. Зазначає, що з 19.01.2020 року по 23.01.2020 року він не користувався своїм автомобілем ним користувався його близький родич. Зазначає, що на фотознімках не можливо побачити чи стоїть авто в зоні дії дорожнього знаку 3.34, також на фотознімках неможливо побачити хто саме зупинив авто саме в цьому місці. Вказує, що розгляд даної справи фактично звівся до формального роздрукування постанови навіть не в присутності позивача. Головний спеціаліст - інспектор з паркування сектору інспекційної роботи №2 Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Зеленський Едуард Володимирович не надав суду жодних доказів які б підтверджували, що зазначене правопорушення вчинено саме ОСОБА_2 . Вказує, що суд не надав цьому належної оцінки, фактично проігнорував доводи позивача. Враховуючи вищевикладене, просить суд скасувати рішення Харківського районного суду Харківської області по справі № 635/1041/20 від 20.03.2020 року у повному обсязі. Задовольнити позов ОСОБА_1 до Головного спеціаліста - інспектора з паркування сектору інспекційної роботи №2 Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Зеленського Едуарда Володимировича, Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у повному обсязі.
Від Головного спеціаліста - інспектора з паркування сектору інспекційної роботи №2 Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Зеленського Едуарда Володимировича та Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, до суду надійшли відзиви на апеляційну скаргу,в яких зазначають, що вважають апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим ухваленим у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Вказує, що роздруківка зображень транспортного MITSUBISHI COLT з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 в момент та місці вчинення адміністративного правопорушення з вищевказаного сайту додається та підтверджує подію і склад адміністративного правопорушення. До суду також надається «Схема дислокації дорожніх знаків на перехресті вул. Героїв Праці та вул. Академіка Павлова м. Харкова» затверджена Департаментом інфраструктури Харківської міської ради, що також підтверджує наявність заборонного дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», встановленого по вул. Героїв Праці, 9К у м. Харкові.
Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, на адреси визначені в апеляційній скарзі та позовній заяві.
Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідачі повідомлені на електронні адреси, яка містяться а матеріалах справи.
Позивач повідомлений про дату, час і місце розгляду справи за номером телефону, що підтверджується телефонограмою від 13.07.2020р. (а.с. 185).
Позивач в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Представник відповідачів в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 22 січня 2020 року о 09 годині 35 хвилини автомобіль Mitdubishi colt, державний номер НОМЕР_1 , та на вул.Героїв праці, 9К у м.Харкові здійснив зупинку у зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено».
Позивач з даною постановою не погоджується і зазначає про відсутність доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у межах санкції статті.
Колегія суддів з даним висновком суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до положень частини першої та третьої статті 219 КУпАП виконавчі комітети (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, серед іншого, частинами першою і третьою статті 122 КУпАП (в частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів у межах відповідного населеного пункту, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису). Від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою і третьою статті 122, частинами першою і другою статті 152-1 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування.
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 701 від 10 жовтня 2018 року уповноважено головних спеціалістів - інспекторів з паркування Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою та третьою статті 122 КУпАП у частині порушень правил зупинки, стоянки транспортних засобів та частинами першою та другою статті 152-1 КУпАП, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), у межах відповідного населеного пункту.
Відповідно до статті 14-2 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Щодо доводів позивача стосовно того, що він є власником транспортного засобу, однак не керував ним 22.01.2020, що, на думку позивача, виключає можливість притягнення її до адміністративної відповідальності, колегія суддів зазначає на наступне.
Приміткою до ст. 122 КУпАП передбачено, що суб'єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України.
У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб'єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
Відповідно до ст. 14-2 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 279-3 КУпАП, відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили:1) ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; 2) особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Судовим розглядом встановлено та не заперечувалось позивачем, що саме ОСОБА_1 є власником автомобіля MITSUBISHI COLT днз НОМЕР_1 .
При цьому, доказів вибуття із володіння позивачем зазначеного транспортного засобу не надано.
Порядок дорожнього руху на території України встановлюють ПДР України.
Відповідно до п. 8.1, 8.2 ПДР, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією.
Згідно п. 8.4 "в" ПДР, дорожні знаки поділяються на групи, серед яких заборонні знаки, що запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Відповідно до Розділу 33 "Дорожні знаки" ПДР знак 3.34 "Зупинку заборонено" забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Зона дії знаку - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаку не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету. Дія знаку поширюється лише на той бік дороги, на якому він встановлений.
Як встановлено приписами п. 8.2-1 ПДР України, дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту.
Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.
Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини.
Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги).
Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.
Пунктом 10.1.1 Правил розташування дорожніх знаків визначених Національним стандартом України - ДСТУ 4100-2014 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування» встановлено, що дорожні знаки повинні розташовуватись так, щоб їх добре бачили учасники дорожнього руху як у світлий, так і в темний час доби, була забезпечена зручність експлуатації і обслуговування, а також було неможливе їх ненавмисне пошкодження. При цьому вони не повинні бути затулені від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами (зеленими насадженнями, щоглами зовнішнього освітлення тощо). Дорожні знаки повинні бути видимі на відстані не менше ніж 100 м за напрямом руху.
Статтею 6 Конвенції «Про дорожні знаки та сигнали» від 08.11.1968 року визначено, що дорожні знаки встановлюються таким чином, щоб їх легко та своєчасно могли розпізнати водії, для яких вони призначені. Будь-який знак, встановлений на стороні дороги, що відповідає напрямку руху повинен бути повторений над проїжджою частиною або на протилежній стороні дороги, якщо місцеві умови такі, що цей знак може не бути своєчасно замічений водіями транспортних засобів, для яких він призначений.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення.
Надані під час розгляду справи роздруківки фотофіксації автомобіля не можуть бути визнані в якості належного та допустимого доказу, оскільки вони не містять відображення того, що автомобіль позивача знаходиться в зоні дії дорожнього знаку « 3.34», тобто не підтверджують наявність складу адміністративного правопорушення в діях позивача (а.с.42-43).
Фотофіксації відповідного знаку та розташування автомобіля по відношенню до нього відповідачем ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи не надано.
Надана Схема організації дорожнього руху по майдану Свободи (а.с. 44) не може бути визнана беззаперечним доказом наявності вказаного знаку станом на час вчинення оскаржуваного правопорушення, оскільки не підтверджує, що зображені на ній дорожні знаки були в наявності станом на 22.01.2020 року та відповідали вимогам національного стандарту, зокрема, не були затулені від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами (зеленими насадженнями, щоглами зовнішнього освітлення тощо) та видимі на відстані не менше ніж 100 м за напрямом руху.
Посилання представника відповідачів, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції на те, що з наданого фото вбачається наявність Таблички 7.2.4 "Зона дії" не свідчить про наявність дорожнього знаку « 3.34», наявність якого на фото не вбачається.
Інших доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність 22.01.2020 року по напрямку руху позивача дорожніх знаків 3.34, що відповідають вимогам національного стандарту, відповідачем ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду надано не було.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п.1 ст. 247 КпАП України, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Розглядаючи скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення, суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність постанови серії АА№009504 від 22.01.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).
Із врахуванням наведеного суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про скасування прийнятої Головним спеціалістом - інспектором з паркування сектору інспекційної роботи №2 Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Зеленським Едуардом Володимировичем постанови серії АА№009504 від 22.01.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).
Доводи відповідачів щодо правомірності прийнятої постанови, з урахуванням вищезазначених висновків суду, є помилковими.
Щодо вимоги позовної заяви, в частині визнання протиправними дій Головного спеціаліста - інспектора з паркування сектору інспекційної роботи №2 Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Зеленського Едуарда Володимировича по складанню постанови серії АА№009504 від 22.01.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до приписів ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на час розгляду справи судом першої інстанції), ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України (у чинній редакції), предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних правовідносин.
Таким чином, обов'язковою ознакою рішень, дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
В силу ч.1 ст.283 Кодексу України про адміністративні правопорушення розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
У свою чергу, особа, що притягнута до адміністративної відповідальності, наділена правом оскарження зазначеної постанови.
У даному випадку Головним спеціалістом - інспектором з паркування сектору інспекційної роботи №2 Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Зеленським Е.В. за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , передбачене ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесено оскаржувану постанову серії АА№009504 від 22.01.2020 року, якою і притягнуто позивача до адміністративної відповідальності.
Колегія суддів вважає помилковими висновки позивача щодо наявності підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними відповідних дій інспектора, оскільки, як зазначено вище, не діями відповідача, а його рішенням (оскаржуваною постановою), позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.
Колегія суддів зазначає, що Головний спеціаліст - інспектор з паркування сектору інспекційної роботи №2 Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Зеленський Е.В. наділений повноваженнями вчиняти дії та притягувати винних осіб до адміністративної відповідальності.
Оскільки за наслідками вчинення дій відповідачем прийнята постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, належним захистом прав позивача є скасування саме постанови про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності, оскільки юридичні наслідки для особи у даному випадку має лише рішення у формі постанови, яким останнього притягнуто до адміністративної відповідальності.
Крім того, відповідно до статті 217 КУпАП посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків.
Згідно з частиною другою статті 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Таким чином, відповідач законом наділений повноваженнями щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення і накладення адміністративних стягнень від імені органів Національної поліції.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
При цьому, належним та достатнім способом захисту прав позивача у даному випадку є скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Головного спеціаліста - інспектора з паркування сектору інспекційної роботи №2 Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Зеленського Едуарда Володимировича по складанню постанови серії АА№009504 від 22.01.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) задоволенню не підлягають.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.
Згідно пункту третього частини третьої вищенаведеної статті Кодексу встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З урахуванням встановлених КАС України завдань адміністративного судочинства, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 20.03.2020 року по справі № 635/1041/20 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного спеціаліста-інспектора з паркування сектору інспекційної роботи №3 Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Зеленського Е.В. серії АА№009504 від 22.01.2020 року.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити..
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров
Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло Н.С. Бартош