ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 липня 2020 року м. Київ № 826/5954/16
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2
до Міністерства охорони здоров'я,
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
у квітні 2016 ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства охорони здоров'я, Державної санітарно-епідеміологічної служби України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання в якому просив:
-визнати протиправною бездіяльність Державної санітарно-епідеміологічної служби України у вигляді нестворення та ненадання до Міністерства охорони здоров'я України пропозицій щодо проведення турів імунізації, встановлення віку дітей цільової групи, видів поліомелітної вакцини, як це передбачено п.5 розділу ІУ «Порядку проведення додаткових заходів при укладенні епідемічної ситуації з поліомеліту, затвердженого наказом МОЗ від 04.06.2014 № 383, яку було допущено в період з 08.09.2015 до 09.10.2015;
- визнати протиправними дії Міністерства охорони здоров'я, щодо ухвалення рішень про проведення турів імунізації, встановлення віку дітей цільової групи, видів поліомелітної вакцини, без проведення наукової оцінки та не за пропозиціями Державної санітарно-епідеміологічної служби України.
- скасувати пункт 1 «Плану заходів Міністерства охорони здоров'я України щодо імунізації населення на 2015 рік», затверджений наказом МОЗ №671 від 09.10.2015р.
-скасувати рядок 1 в таблиці пункту 1 наказу МОЗ від 31.12.2014 № 933 «Про внесення змін до Плану заходів Міністерства охорони здоров'я України щодо імунізації населення на 2015 рік».
-скасувати пункт 2 наказу МОЗ від 12.02.2016 № 92 «Про внесення змін до наказу МОЗ №671 від 09.10.2015р.»
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є батьком малолітнього ОСОБА_2 Міністерство охорони здоров'я 9 жовтня 2015 року видало наказ № 671, яким було затверджено «План заходів Міністерства охорони здоров'я України щодо імунізації населення на 2015 рік». Згідно п.1 зазначеного плану заходів було передбачено забезпечення проведення в Україні додаткової вакцинації проти поліомієліту у три раунди; перший і другий раунди - дітям віком від 2 місяців до 6 років; третій розширений раунд із залученням дітей віком від 2 місяців до 10 років згідно з рекомендаціями ВООЗ. Терміни виконання були встановлені до 31 грудня 2015 року . На думку позивача наказ МОЗ від 09.10.2015р. №671 був виданий без проведення наукової оцінки та без врахування пропозицій Державної санітарно-епідеміологічної служби України, що суперечить вимогам п.5 розділу ІУ «Порядку проведення додаткових заходів при укладенні епідемічної ситуації з поліомеліту», затвердженого наказом МОЗ від 04.06.2014 № 383, а отже був виданий з порушенням встановленого порядку, у спосіб, що не передбачений чинним законодавством та з перевищенням повноважень Державної санітарно-епідеміологічної служби України. Також позивач вважає, що з перевищенням повноважень видані накази Міністерства охорони здоров'я від 31.12.2015 № 933 та 12.02.2016р. № 92 та без дотримання порядку, передбаченого чинним законодавством України. Наслідком цього стало ухвалення рішення про проведення турів імунізації, в тому числі вікової групи, до якої належить його син, всупереч встановленому порядку і в спосіб, що не передбачений чинним законодавством України. З цих підстав вимушений звернутись до суду за захистом порушеного права.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.05.2016 відкрито провадження у справі та призначено в попереднє судове засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду від 03.10.2016 провадження в адміністративній справі зупинено до вирішення і набранням законної сили рішення в адміністративній справі №815/126/16 та зобов'язано сторін негайно повідомити суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду провадження в адміністративній справі відновлено, продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (письмове провадження).
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва закрито провадження у справі № 826/5954/16 в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Державної санітарно-епідеміологічної служби України у вигляді не створення та ненадання до Міністерства охорони здоров'я України пропозицій щодо проведення турів імунізації, встановлення віку дітей цільової групи, видів поліомелітної вакцини, як це передбачено п.5 розділу ІУ «Порядку проведення додаткових заходів при укладенні епідемічної ситуації з поліомеліту, затвердженого наказом МОЗ від 04.06.2014 № 383, яку було допущено в період з 08.09.2015 до 09.10.2015.
З огляду на вищевикладене, суд розглядає справу в межах позовних вимог про визнання протиправними дії Міністерство охорони здоров'я, щодо ухвалення рішень про проведення турів імунізації, встановлення віку дітей цільової групи, видів поліомелітної вакцини, без проведення наукової оцінки та не за пропозиціями Державної санітарно-епідеміологічної служби України;
- скасування пункту 1 «Плану заходів Міністерства охорони здоров'я України щодо імунізації населення на 2015 рік», затверджений наказом МОЗ №671 від 09.10.2015р.
скасування рядку 1 в таблиці пункту 1 наказу МОЗ від 31.12.2014 № 933 «Про внесення змін до Плану заходів Міністерства охорони здоров'я України щодо імунізації населення на 2015 рік»;
скасування пункту 2 наказу МОЗ від 12.02.2016 № 92 «Про внесення змін до наказу МОЗ №671 від 09.10.2015р.».
15.12.2017р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до КАС України, виклавши його в новій редакції.
Так, відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач Міністерство охорони здоров'я у направлених до суду запереченнях на адміністративний позов зазначило, що Міністерство охорони здоров'я України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, захисту населення від інфекційних хвороб, забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження), санітарного та епідемічного благополуччя населення, відповідно до покладених на нього завдань аналізує і прогнозує епідемічну ситуацію та показники здоров'я населення України та окремих регіонів, розробляє та забезпечує реалізацію заходів, спрямованих на профілактику і зниження рівня інфекційних хвороб, на поліпшення епідемічної ситуації, а також визначає необхідність здійснення профілактичних щеплень. Наказ №671 від 09.10.2015р. був виданий відповідно до міжнародних стандартних операційних процедур, які розроблені у відповідь на спалахи поліомієліту в країнах вільних від поліомієліту представниками Глобальної ініціативи викорінення поліомієліту та затверджені на засіданні Всесвітньої асамблеї охорони здоров'я в 2015 році. Цим наказом передбачено забезпечення проведення в Україні додаткової вакцинації проти поліомієліту у три раунди та встановлено термін виконання до 31.12.2015р., наказом МОЗ України від 31.12.2015р. №933 було внесено зміни до наказу №671 та продовжено термін виконання до 15 лютого 2016 року. Згідно з положеннями статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» особам, які не досягли п'ятнадцятирічного віку чи визнані у встановленому законом порядку недієздатними, профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об'єктивно інформованих батьків або інших законних представників, а тому вважає, що проведення заходів щодо імунізації населення від поліомієліту не створює жодних правових наслідків для сина позивача та не порушує його права і свободи. З цих підстав просили в позові відмовити.
Проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд вирішив продовжити розгляд справи без участі представників сторін у порядку письмового провадження.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, зазначає наступне.
Судом установлено, що відповідно запису в свідоцтві про народження малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 його батьком записаний ОСОБА_1 (а.с.13).
Як вбачається з матеріалів справи, наказом Міністерства охорони здоров'я України №671 від 09.10.2015 року було затверджено «План заходів Міністерства охорони здоров'я України щодо імунізації населення від поліомієліту на 2015 рік».
Пунктом 1 зазначеного Плану заходів було передбачено забезпечення проведення в Україні додаткової вакцинації проти поліомієліту у три раунди; перший і другий раунди - дітям віком від 2 місяців до 6 років; третій розширений раунд - із залученням дітей віком від 2 місяців до 10 років згідно з рекомендаціями ВООЗ. Терміни виконання були встановлені до 31 грудня 2015 року та визначені відповідальними МОЗ, структурні підрозділи з питань охорони здоров'я обласних, Київської міської держадміністрацій.
Згідно наказу№671 від 09.10.2015 року, такий був прийнятий Міністерством охорони здоров'я України на виконання вимог: Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", пункту 2 протокольного рішення засідання Кабінету Міністрів України від 08.10.2015р. № 109, з урахуванням листа Президента України № 1-1/688 від 2015 року, відповідно до пункту 9 розділу IV Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень" наказу МОЗ України від 11.08.2014р. №551 "Про удосконалення проведення профілактичних щеплень в Україні", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2014 р. за № 1237/26014 та рішення оперативного штабу МОЗ України з попередження циркуляції вакциноспоріднених поліовірусів, затвердженого наказом МОЗ України від 11.09.2015р. №590 "Про утворення оперативного штабу МОЗ України з попередження циркуляції вакциноспоріднених поліовірусів".
Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України №933 від 31.12.2015р. було внесено зміни до Плану заходів Міністерства охорони здоров'я України щодо імунізації населення від поліомієліту на 2015 рік, затвердженого наказом МОЗ України від 09.10.2015р. №671, а саме, продовжено термін виконання до 15 лютого 2016 року
Наказом Міністерства охорони здоров'я від 12.02.2016р. № 92 «Про внесення змін до наказу МОЗ України від 09.10.2015р. №671 продовжено термін виконання заходів до 29 лютого 2016 року.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що підставою для проведення «третього раунду додаткової вакцинації проти поліомієліту» та здійснення відповідачами дій по забезпеченню проведення в Україні додаткової вакцинації проти поліомієліту, є накази Міністерства охорони здоров'я України №671 від 09.10.2015 року «Про затвердження Плану заходів Міністерства охорони здоров'я України щодо імунізації населення від поліомієліту на 2015 рік» , №933 від 31.12.2015 року «Про внесення змін до Плану заходів Міністерства охорони здоров'я України щодо імунізації населення від поліомієліту на 2015 рік», та № 92 від 12.02.2016р. «Про внесення змін до наказу МОЗ України від 09.10.2015р. №671, які не були оскаржені позивачем в установленому порядку, та на момент звернення до суду з даним позовом були чинними та обов'язковими для виконання суб'єктами, визначеними відповідальними за забезпечення проведення в Україні додаткової вакцинації проти поліомієліту, а саме - МОЗ та структурними підрозділами з питань охорони здоров'я обласних, Київської міської державних адміністрацій.
Вважаючи порушеними права свого малолітнього сина, позивач звернулася з позовом до адміністративного суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про захист населення він інфекційних хвороб» визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов'язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
Відповідно до ст. 3 згаданого вище Закону Кабінет Міністрів України у сфері захисту населення від інфекційних хвороб: розробляє і здійснює відповідні державні цільові програми.
Згідно пункту 1 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015р. № 267 (далі -Положення) Міністерство охорони здоров'я України (МОЗ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
МОЗ є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження), забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів і медичних виробів, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу, а також забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Згідно підпункту 12 п 4 Положення МОЗ аналізує і прогнозує епідемічну ситуацію та показники здоров'я населення в Україні та в окремих регіонах, розробляє і забезпечує реалізацію заходів, спрямованих на профілактику та зниження рівня інфекційних хвороб, на поліпшення епідемічної ситуації, а також проведення профілактичних щеплень, у тому числі обов'язкових.
У зв'язку з виявленням в Україні хворих на поліомеліт МОЗ України видано наказ № 590 «Про утворення оперативного штабу МОЗ України з попередження циркуляції вакциноспоріднених поліовірусів».
З наявного в матеріалах справи Протоколу №1 засідання оперативного штабу з попередження циркуляції вакциноспоріднених штамів поліовірусів від 11.09.2015р. вбачається, що на засіданні оперативного щтабу з попередження поширення вакциноспоріджених штамів поліовірусів ухвалено рішення щодо проведення трьох раундів імунізації в національному масштабі з використанням оральної полівакцини (ОВП) для усіх дітей молодших шести років, незалежно від того чи були вони імунізовані до цього. У третьому раунді імунізувати дітей віком до 10 років.(а.с.41-42)
Судом встановлено, що відповідно до наказу Міністра охорони здоров'я України №671 від 09.10.2015р. було затверджено план заходів Міністерства охорони здоров'я України щодо імунізації населення від поліомієліту на 2015 рік. (а.с.18-19)
Згідно п.1 зазначеного плану заходів було передбачено забезпечення проведення в Україні додаткової вакцинації проти поліомієліту у три раунди; перший і другий раунди - дітям віком від 2 місяців до 6 років; третій розширений раунд із залученням дітей віком від 2 місяців до 10 років згідно з рекомендаціями ВООЗ. Терміни виконання були встановлені до 31 грудня 2015 року та визначені відповідальними МОЗ, структурні підрозділи з питань охорони здоров'я обласних, Київської міської держадміністрацій.
Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України №933 від 31.12.2015р. було внесено зміни до Плану заходів Міністерства охорони здоров'я України щодо імунізації населення від поліомієліту на 2015 рік, затвердженого наказом МОЗ України від 09.10.2015р. №671, а саме, продовжено термін виконання до 15 лютого 2016 року.
Наказом Міністерства охорони здоров'я від 12.02.2016р. № 92 «Про внесення змін до наказу МОЗ України від 09.10.2015р. №671» а саме, продовжено термін виконання заходів до 29 лютого 2016 року.
Наказ Міністра охорони здоров'я України №671 від 09.10.2015р. прийнято на виконання Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", пункту 2 протокольного рішення засідання Кабінету Міністрів України від 08.10.2015р. № 109, з урахуванням листа Президента України № 1-1/688 від 2015 року, відповідно до пункту 9 розділу IV Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень" наказу МОЗ України від 11.08.2014р. №551 "Про удосконалення проведення профілактичних щеплень в Україні", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2014 р. за № 1237/26014 та рішення оперативного штабу МОЗ України з попередження циркуляції вакциноспоріднених поліовірусів, затвердженого наказом МОЗ України від 11.09.2015р. №590 "Про утворення оперативного штабу МОЗ України з попередження циркуляції вакциноспоріднених поліовірусів".
Згідно ч. 1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту <...>.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
<...> поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» має один і той же зміст.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.
Не поширюють свою дію ці положення й на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних (можливо позасудових) форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.
Підставами для визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними є невідповідність таких дій вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який вчиняє ці дії. Утім, обов'язковою умовою визнання дій неправомірними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів.
Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясування питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до адміністративного суду чи на момент прийняття судом рішення, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція висловлена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.10.2015 року справою № К/800/58100/14, К/800/56402/14.
Позивач у позовній заяві зазначає, що у разі відмови від обов'язкових щеплень можуть настати юридичні наслідки, передбачені законодавством, серед яких: усунення від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів, неможливість прийому до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів, неможливість відвідування дитячих закладів.
З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що порушення прав та інтересів малолітнього сина позивача, інтереси якого він представляє не є реальними, а отже відсутнє порушене право, яке підлягає захисту в судовому порядку.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Зважаючи, що у задоволенні позову сторони відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову - відмовити..
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 255 КАС України та може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська