Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
16 липня 2020 р. справа № 520/1178/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Біленського О.О.,
при секретарі судового засідання - Пузіковій А.С.,
за участі:
представника позивача - Овсяник С.А.,
представника відповідачів - Богуцька В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного територіального управління юстиції у Харківській області (61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 16, код ЄДРПОУ 34859512) та Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 16, код ЄДРПОУ 43315445) про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, -
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Харківській області та Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), в якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати Наказ №3118/К від 26.12.2019 року Головного територіального управління юстиції у Харківській області;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалами Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2020 року та 09.04.2020 року розгляд справи відкладався у зв'язку з введенням карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач з 2009 року працювала на різних посадах в органах Міністерства юстиції України, за 10 років стажу має заохочення від керівництва - в 2011 та 2018 роках. Відповідно до Наказу Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 31.03.2017 року № 539/К, позивача було призначено на посаду заступника начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Харківській області з присвоєнням 6 рангу державного службовця категорії «Б» за результатами конкурсу. На вказаній посаді позивач працювала до грудня 2019 року, а 18.12.2019 року звернулась до керівництва з заявою про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Наказом № 604/5 від 18.12.2019 року вказана заява позивача була задоволена та надано ОСОБА_1 , заступнику начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Харківській області, відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 19.12.2019 по 14.06.2020 року. Перебуваючи у відпустці, в січні 2020 року позивач звернувся з запитом про надання публічної інформації, та з відповіді на який дізнався про звільнення, оскільки на її електронну пошту було надіслано копію наказу № 3118/К від 26.12.2019 року Головного територіального управління юстиції у Харківській області, згідно п.1 якого звільнено ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Харківській області 28 грудня 2019 року, у зв'язку з ліквідацією державного органу, відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу». При цьому оригінал наказу та трудова книжка позивачеві не були видані та станом на день звернення до суду перебувають у Головному територіальному управлінні юстиції у Харківській області. Своє звільнення позивач вважає протиправним та незаконним, в зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів з даним позовом, оскільки позивач не лише не була своєчасно повідомлена про заплановане звільнення, їй не було запропоновано іншої роботи, більше того - вона була простозвільнена з займаної посади, без обов'язкового працевлаштування, що прямо свідчить про незаконність наказу № 3118/К від 26.12.2019 року Головного територіального управління юстиції у Харківській області. Також представник позивача зазначив, що ліквідація структурного підрозділу державного органу, де працювала позивач, не відбулась, а отже і відсутні підстави для її звільнення з підстав передбачених п.1-1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу».
Від представника відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву, які є ідентичними за змістом. У відзивах зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 року №870 передбачено саме ліквідацію територіальних органів Міністерства юстиції України, в тому числі й Головного територіального управління юстиції у Харківські області. Вказана постанова набрала чинності та її норми підлягають виконанню. Представник відповідачів зазначив, що наказом Головного територіального управління юстиції у Харківській області №538/К від 31.03.2017 року позивача було призначено на посаду заступника начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Харківській області. Постановою №870 ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції, зокрема і Головне територіальне управління юстиції у Харківській області. ОСОБА_1 працювала на посаді заступника начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Харківській області, тобто обіймала посаду державної служби. Правові підстави припинення державної служби на цей час регулюються виключно Розділом IX «Припинення державної служби» Закону України «Про державну службу». Згідно положень п.1-1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» законодавцем виділено, як окрему підставу припинення державної служби, саме у зв'язку з ліквідацією органу. На підставі Постанови №870 відбувалась саме ліквідація органу, в якому працювала позивач. 29.10.2019 року ОСОБА_1 було попереджено про наступне вивільнення та припинення державної служби на підставі пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв'язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Харківській області. Відповідне попередження про звільнення, у зв'язку з ліквідацією, позивачем було отримано та засвідчено власним підписом. Позивача було звільнено 28.12.2019 у зв'язку з ліквідацією державного органу, відповідно до п.1-1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» на підставі наказу Головного територіального управління юстиції у Харківській області № 3118/К від 26.12.2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 ». За таких обставин, представник відповідачів вважає необгрунтованим посилання позивача на необхідність застосування положень ч.2 та ч.3 ст.49-2 КЗпП України. Представник відповідачів вказав, що працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку, тобто, в цьому випадку мова йде про те, що особу можна поновити, у разі доведення незаконного звільнення, тільки на посаді, яку вона обіймала та тільки у тому органі з якого її було звільнено. На думку представника відповідачів, Закон України «Про державну службу» передбачає особливий порядок припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення у зв'язку з ліквідацією державного органу та виключає застосування до державних службовців положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2 та статті 184 КЗпП України. З огляду на викладене, представник відповідачів вважає адміністративний позов необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що питання звільнення позивача в період його перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку Законом України "Про державну службу" не врегульовано. Представник позивача вказав, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
Представник відповідачів надав до суду заперечення, в яких зазначив, що твердження позивача про необхідність застосування положень ч.2 та ч.3 ст. 49-2 КЗпП України, а також, положень ст.184 КЗпП України, є необґрунтованими, оскільки правові підстави припинення державної служби регулюються виключно Розділом IX «Припинення державної служби» Закону України "Про державну службу". Також представник відповідачів вказав, що особу можна поновити, у разі доведення незаконного звільнення, тільки на посаді яку вона обіймала та тільки у тому органі з якого її було звільнено.
Представник позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.
Представник відповідачів у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у відзивах.
Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що відповідно до Наказу Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 31.03.2017 року № 539/К, ОСОБА_1 було призначено на посаду заступника начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Харківській області, з 03 квітня 2017 року, з присвоєнням 6 рангу державного службовця в межах категорії «Б» за результатами конкурсу.
29.10.2019 року ОСОБА_1 було попереджено про наступне вивільнення та припинення державної служби на підставі пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв'язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Харківській області, що підтверджується наявними матеріалами справи та не заперечувалось представником позивача під час розгляду справи.
З наявних матеріалів справи судом встановлено, що 18.12.2019 року позивач звернулась до Голови ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Харківській області з заявою про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 19.12.2019 року по 14.06.2020 року.
Наказом № 604/5 від 18.12.2019 року вказана заява позивача була задоволена та надано ОСОБА_1 , заступнику начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Харківській області, відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 19.12.2019 по 14.06.2020 року.
Перебуваючи у відпустці, в січні 2020 року позивач звернувся з запитом про надання публічної інформації, та з відповіді на який дізнався про звільнення, оскільки на її електронну пошту було надіслано копію наказу №3118/К від 26.12.2019 року Головного територіального управління юстиції у Харківській області, згідно п.1 якого звільнено ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Харківській області 28 грудня 2019 року, у зв'язку з ліквідацією державного органу, відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
Не погоджуючись з вказаним наказом та вважаючи звільнення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.
Матеріалами справи підтверджено, що орган державної влади Головне територіальне управління юстиції у Харківській області зареєстроване як юридична особа 02.02.2007, номер запису в Єдиному державному реєстрі 14801020000032906, з 18.10.2019 перебуває в стані припинення.
Частиною 1 статті 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Відповідно до частини 5 статті 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
Частиною 1 статті 13 цього Закону передбачено, що територіальні органи міністерства утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників міністерства і коштів, передбачених на утримання міністерства, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 5 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 №1074, орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
За приписами пункту 6 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 №1074, права та обов'язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 №870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 1, зокрема, Головне територіальне управління юстиції у Харківській області.
Пунктом 2 цієї постанови утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 2, зокрема, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Харків).
Суд зазначає, що ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 №870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» не було здійснено відмову від здійснення завдань і функцій територіальних органів юстиції та не наведено жодного обґрунтування для цього.
Натомість пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 №870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» установлено, що: територіальні органи Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до завершення здійснення заходів, пов'язаних з утворенням міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції; здійснення заходів, пов'язаних з ліквідацією територіальних органів згідно з пунктом 1 цієї постанови та утворенням міжрегіональних територіальних органів згідно з пунктом 2 цієї постанови, покладається на Міністерство юстиції; міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступниками територіальних органів Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1, зокрема, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Харків) - Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Головного територіального управління юстиції у Луганській області, Головного територіального управління юстиції у Харківській області.
На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України наказом Міністерства юстиції України від 16 жовтня 2019 року № 3173/5 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України» ліквідовані як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції згідно з переліком (додаток 1), зокрема Головне територіальне управління юстиції у Харківській області, і утворені як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції згідно з переліком (додаток 2), зокрема Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків). Вказаним наказом також затверджено список голів ліквідаційних комісій з ліквідації головних територіальних управлінь юстиції (п. 4 Наказу). Головам ліквідаційних комісій головних територіальних управлінь юстиції наказано, зокрема: забезпечити письмове персональне попередження працівників не пізніше ніж за два місяці до їх звільнення, про що повідомити Департамент персоналу Міністерства юстиції України до 01 листопада 2019 року; надати первинним профспілковим організаціям інформацію про звільнення працівників у зв'язку з ліквідацією територіальних органів Міністерства юстиції (п.п. 7 та 8 п. 5 Наказу).
29 жовтня 2019 року проведено державну реєстрацію Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків), як юридичної особи, про що до вказаного Реєстру внесено запис від 29 жовтня 2019 року № 1 480 102 0000 082677.
Отже, з дня утворення Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) до нього перейшли повноваження та функції, зокрема Головного територіального управління юстиції у Харківській області, який втратив такі повноваження та функції згідно з п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 року № 870.
Згідно з приписами пункту 3 Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 23.06.2011 №1707/5, основними завданнями Головного територіального управління юстиції є: реалізація державної правової політики, державної політики з питань банкрутства, у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, державної реєстрації статутів територіальних громад сіл, селищ, міст, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації; забезпечення реалізації державної політики у сферах організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб); внесення на розгляд Мін'юсту пропозицій щодо формування та реалізації політики у зазначених сферах; забезпечення роботи нотаріату; експертне забезпечення правосуддя; протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (щодо нотаріусів, адвокатів, адвокатських бюро та об'єднань, суб'єктів господарювання, що надають юридичні послуги (крім осіб, що надають послуги в рамках трудових відносин)); здійснення в межах повноважень міжнародно-правового співробітництва.
Пунктом 3 Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 23.06.2011 №1707/5, визначено, що основними завданнями міжрегіонального управління є: реалізація державної правової політики, державної політики з питань банкрутства, у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, державної реєстрації статутів територіальних громад сіл, селищ, міст, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації; забезпечення реалізації державної політики у сферах організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб); внесення на розгляд Мін'юсту пропозицій щодо формування та реалізації політики у зазначених сферах; забезпечення роботи нотаріату; експертне забезпечення правосуддя; протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (щодо нотаріусів, адвокатів, адвокатських бюро та об'єднань, суб'єктів господарювання, що надають юридичні послуги (крім осіб, що надають послуги в рамках трудових відносин)); здійснення в межах повноважень міжнародно-правового співробітництва.
Таким чином, завдання та функції Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) та Головного територіального управління юстиції у Харківській області є аналогічними.
Окрім цього, Міністерством юстиції України видано 17.12.2019 накази № 4052/5 «Про відділи державної реєстрації актів цивільного стану», № 4053/5 «Про відділи державної виконавчої служби». Вказаними розпорядчими документами відділи державної виконавчої служби, відділи державної реєстрації актів цивільного стану виведені зі складу головних територіальних управлінь юстиції, введені до складу міжрегіональних управлінь юстиції Міністерства юстиції з підпорядкуванням цим міжрегіональним управлінням юстиції та перейменуванням.
Наведені вище обставини вказують на те, що в даному випадку мала місце не ліквідація територіального органу Міністерства юстиції України - Головного територіального управління юстиції у Харківській області, а його реорганізація.
Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
Аналогічна позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом України у постановах від 04.03.2014 №21-8а14, від 27.05.2014 №21-108а14, від 28.10.2014 №21-484а14, від 19.01.2016 №21-2225а15 та була підтримана Верховним Судом у постановах від 10 жовтня 2018 року по справі № 816/979/17, від 20 червня 2018 року по справі №П/811/3349/15.
Верховний Суд в постанові від 09 жовтня 2019 року №208/3390/16-а звернув увагу на те, що обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з'явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення.
Отже, роботодавець позивача зобов'язаний був запропонувати позивачу іншу роботу, чого зроблено не було. Крім того, ним не надано доказів відсутності вакантних посад на час звільнення позивача.
Таким чином, у випадку ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, обов'язок щодо працевлаштування (пропозиції про працевлаштування згідно статті 49-2 КЗпП) працівників ліквідованої установи (організації) поширюється не лише на цю установу (організацію), а й на відповідну новостворену установу (організацію), оскільки, як зазначено Верховним Судом України, роботодавцем у такому випадку є держава, а не окрема установа, що діє від імені держави.
Власник або уповноважений ним орган вважаються такими, що належно виконали вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України стосовно працевлаштування працівника, якщо запропонували йому наявну на підприємстві роботу, тобто, вакантну посаду або роботу за відповідною професією, спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника або уповноважений ним орган з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 18.10.2017 у справі №6-1723цс17 та підтримані Верховним Судом у постанові від 10.10.2018 у справі №816/979/17.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи та, зокрема, визнається представником відповідачів, що позивачу не було запропоновано вакантні посади у новоствореному Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м.Харків).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83 Закону України «Про державну службу» (у редакції чинній на час прийняття оскаржуваного наказу) державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
За приписами частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є:
1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;
1-1) ліквідація державного органу;
2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;
3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;
4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
Суд зазначає, що оскаржуваним в межах даної справи наказом №3118/К від 26.12.2019 року Головного територіального управління юстиції у Харківській області, звільнено ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Харківській області 28 грудня 2019 року, у зв'язку з ліквідацією державного органу, відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
Разом з тим, обставин, які б свідчили про ліквідацію Головного територіального управління юстиції у Харківській області на день звільнення позивача не існувало, що виключає можливість формулювання підстави звільнення позивача «у зв'язку з ліквідацією».
Частиною 3 статті 5 Закону України "Про державну службу" передбачено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Оскільки стаття 87 цього Закону, в редакції чинній на час звільнення позивача не визначала порядок і процедуру припинення державної службу на підставі пункту 1-1 частини першої цієї статті (відповідні зміни були внесені Законом України від 14.01.2020 р. № 440-IX), тому до спірних правовідносин, згідно приписів частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу" підлягають застосованою положення Кодексу законів про працю України.
Так, статтею 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації.
Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Згідно статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
При цьому, Законом України «Про державну службу» не унормовано заборону звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей, відповідно в силу приписів частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу" підлягають застосованою положення Кодексу законів про працю України.
Відповідно до вимог статті 184 КЗпП, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.
З огляду на те, що представником відповідачів не доведено факт ліквідації Головного територіального управління юстиції у Харківській області, порушено порядок звільнення позивача, не запропоновано позивачу іншої посади державної служби, суд приходить до висновку, що наказ №3118/К від 26.12.2019 року Головного територіального управління юстиції у Харківській області про звільнення позивача з посади є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, частиною 5 статті 87 Закону України «Про державну службу» передбачено, що наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб'єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
Судом встановлено, що на час видання оскаржуваного наказу 26.12.2019 року, позивач перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 19.12.2019 року по 14.06.2020 року, що також свідчить про протиправність оскаржуваного наказу.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Згідно з вимогами ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За викладених обставин, Головне територіальне управління юстиції у Харківській області, як суб'єкт владних повноважень, не довело належним чином правомірності винесення наказу №3118/К від 26.12.2019 року про звільнення ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладене, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що позовна вимога визнати протиправним та скасувати Наказ №3118/К від 26.12.2019 року Головного територіального управління юстиції у Харківській області підлягає задоволенню.
Відносно позовної вимоги поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів статті 235 КЗпП, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Так, Верховний Суд в постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 815/436/17 з подібними правовідносинами виклав правову позицію, що при реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося її попереднє місце роботи.
При ліквідації підприємства (установи, організації) правила п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України можуть застосовуватися і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.
Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції правомірно було поновлено позивача на посаді, з якої його було незаконно звільнено. Підстави для поновлення позивача на посаді у новоутвореній установі відсутні, оскільки його не було переведено в установленому законом порядку.
Відповідно до приписів ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, вихід за межі позовних вимог є правом суду, а не обов'язком. Під час розгляду справи інтереси позивача представляв адвокат, відповідно позичу надавалась кваліфікована правнича допомога. Представник позивача наполягав, що єдиною можливістю відновлення прав позивача є її поновлення виключно на посаді заступника начальника Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) та заперечував щодо доводів представника відповідачів, що в разі скасування наказу про звільнення, позивача належить поновити на посаді, з якої її було звільнено. З огляду на наведену позицію представника позивача, суд не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимог.
Суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги щодо поновлення позивача на посаді заступника начальника Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), оскільки вона не була ані призначена, ані переведена на вказану посаду в установленому законом порядку.
Таким чином, суд відмовляє у задоволенні адміністративного позову в цій частині.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного територіального управління юстиції у Харківській області (61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 16, код ЄДРПОУ 34859512) та Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 16, код ЄДРПОУ 43315445) про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ №3118/К від 26.12.2019 року Головного територіального управління юстиції у Харківській області.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 23.07.2020 року.
Суддя Біленський О.О.