15 липня 2020 року м. Рівне №460/87/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді С.А. Борискін за участю секретаря судового засідання М.В. Лютко та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представники Бляшин М.С., Лавренчук Т.В.,
відповідача: представники Шеремета В.О., Голубенко Т.Б., Харчук М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт"
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт" (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення №00000640501 від 01.11.2019, №00000630501 від 01.11.2019 та №00000620501 від 01.11.2019.
В обґрунтування позову зазначає, що ТОВ "Рівнестандарт" в охоплений податковою перевіркою період здійснювало діяльність з сертифікації колісних транспортних засобів, при цьому базою оподаткування податком на додану вартість з операцій надання послуг з сертифікації колісних транспортних засобів була договірна вартість таких послуг, яка відповідала встановленій на підприємстві ціні, що є звичайною ціною, яка відповідає рівню ринкових цін на такі послуги. Вказує, що висновки податкового органу, які покладено в основу податкових повідомлень-рішень, не відповідають дійсності та ґрунтуються на припущеннях. На переконання позивача, оскаржувані податкові повідомленні-рішення є протиправними, необґрунтованими, а отже такими, що підлягають скасуванню. За наведеного, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 11.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.02.2020.
07.02.2020 підготовче судове засідання відкладено до 28.02.2020.
28.02.2020 підготовче судове засідання відкладено до 26.03.2020. Також ухвалою суду від 28.02.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі №460/87/20 на тридцять днів.
26.03.2020 підготовче судове засідання відкладено до 10.04.2020.
10.04.2020 від представника позивача надійшло клопотання про продовження процесуального строку на подання доказів у справі на строк дії карантину, а також відкладення судового засідання.
10.04.2020 підготовче судове засідання не відбулося, у зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці з 07.04.2020 по 17.04.2020.
Ухвалою від 21.04.2020 підготовче судове засідання відкладено до 25.05.2020.
Ухвалою суду від 25.05.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.06.2020.
Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримала з наведених у ньому підстав, просила задовольнити в повному обсязі.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Головним слідчим управлінням генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017200000000074 від 13.02.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.1 ст.364, ч.3 ст.28 ст.364, ч.2 ст.366, ч.1 ст.212, ч.2 ст.367, ч.2 ст.205, ч.1 ст.205, ч.1 ст.255 та ч.3 ст.212 КК України, під час досудового розслідування якого досліджуються обставини ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) та вчинення інших злочинів службовими особами ТОВ "Рівнестандарт", предметом діяльності якого є надання послуг із сертифікації транспортних засобів, імпортованих фізичними та юридичними особами. Зазначає, що листами від Генеральної прокуратури України від 24.07.2019 № 21/3-5931-17 з документами на 80 арк. та від 21/3-5931-17 від 27.08.2019 з матеріалами кримінального провадження на 84 арк. було отримано протоколи допиту свідків (фізичних осіб, які отримували послуги сертифікації авто від ТОВ "Рівнестандарт"), які підтверджують обставини, викладені у кримінальному провадженні. Зазначає, що кошти, внесені як оплата за послуги сертифікації колісних транспортних засобів (далі - КТЗ) фізичними особами-неплатниками податку, були внесені протягом одного-двох днів на місяць, з чого вбачається, що всі фізичні особи, які отримали послуги сертифікації КТЗ протягом одного місяця, оплатили дані послуги в один (два) робочих дні в касу банку (терміналу), хоча в Єдиному реєстрі податкових накладних реєстрація податкових накладних на неплатників ПДВ за послуги сертифікації відбувається щоденно. Відповідно до оборотно-сальдової відомості в розрізі контрагентів по бухгалтерському рахунку 361 «Розрахунки з покупцями та замовниками» ТОВ "Рівнестандарт" не ідентифікує фізичних осіб, а відображає однією позицією «фізичні особи». Наголошує на тому, що ГУ ДПС у Рівненській області було отримано інформацію від Генеральної прокуратури України щодо вартості робіт на послуги сертифікації КТЗ, а саме лист ДП «Укрметстандарт» від 02.07.2019 №40-36/М215 та лист ДП НДІ «Система» від 04.07.2019 №5/1368, які відображають цінову політику кон'юнктури ринку послуг сертифікації КТЗ, відповідно до якої, ціна, яку декларує ТОВ "Рівнестандарт", не відповідає рівню цін, що склалися на ринку ідентичних послуг із сертифікації КТЗ. Наголошує, що важливою умовою для дослідження вартості послуг із сертифікації КТЗ є факти реалізації аналогічних послуг ТОВ "Рівнестандарт" для юридичних та фізичних осіб, які оплачували послуги через розрахунковий рахунок в банківській установі. Зокрема, наводить інформацію, що ціни на послуги із сертифікації КТЗ для юридичних осіб, які розраховувалися безготівковим шляхом від 1833,33грн. без ПДВ за один сертифікат та є значно вищими від цін за аналогічні послуги сертифікації для фізичних осіб. Стверджує, що ТОВ "Рівнестандарт" ухиляється від відображення реальних сум надходжень та здійснює нарахування податкових зобов'язань за цінами, що не відповідають ринковим, у зв'язку із чим було зроблено висновок про заниження платником податків бази оподаткування ПДВ, у тому числі заниження податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 48733845грн. Також перевіркою було встановлено, що в порушення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України ТОВ "Рівнестандарт" не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, що тягне за собою накладення штрафу відповідно до ст.120-1 Податкового кодексу України. У зв'язку із викладеним, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
У судовому засіданні 01.07.2020 судом допитано свідків директора ТОВ "Рівнестандарт" ОСОБА_1 , фізичних осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . У судовому засіданні оголошено перерву до 15.07.2020.
15.07.2020 у судовому засіданні судом за клопотання сторони відповідача допитано також свідків - фізичних осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у судове засідання не прибули та про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи встановлені чинним законодавством строки розгляду справ та неодноразове відкладення та оголошення перерв в даній адміністративній справі, а також з огляду на наявність в матеріалах справи належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторного виклику вказаних свідків.
Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення повністю, враховуючи таке.
Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2019, за результатами якої складено акт "Про результати планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт" код за ЄДРПОУ 28888641 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2019" №145/17-00-05-01/38888641 від 04.10.2019 (т.1 а.с. 22-64; далі - Акт перевірки).
Платником податків подані до податкового органу письмові заперечення б/н від 21.10.2019 до Акта перевірки, на які Головним управлінням ДПС у Рівненській області надано відповідь від 30.10.2019 №2012/10/17-00-05-01, яким висновки Акта перевірки було викладено в новій редакції.
На підставі Акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення:
- № 00000620501 від 01.11.2019, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 58 098 795грн., з яких 46 479 036грн. - за податковим зобов'язанням та 11 619 759грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.19);
- № 00000640501 від 01.11.2019, яким застосовано штраф у розмірі 50% в сумі 23 765 221,50 грн. за відсутність реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань на суму податку на додану вартість 47 530 443,00грн. (т.1 а.с.15);
- № 00000630501 від 01.11.2019, яким визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 2 254 809 грн. (т.1 а.с.17).
Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваних рішень, на відповідність вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд зазначає наступне.
Актом перевірки встановлено, що ТОВ "Рівнестандарт" у періоді, що перевірявся, був платником єдиного податку та платником податку на додану вартість (пункти 2.3.5, 2.3.6, 3.1.1. Акта перевірки), при цьому, ним було допущено порушення пп.14.1.71. п.14.1 ст.14, п.185.1 п.185, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 46 479 036 грн., в тому числі за листопад 2016 у розмірі 485 601 грн., грудень 2016 у розмірі 710 744грн., січень 2017 у розмірі 370 908 грн., лютий 2017 у розмірі 614 478грн., березень 2017 у розмірі 884 552грн., квітень 2017 у розмірі 780 198 грн., травень 2017 у розмірі 989 896 грн., червень 2017 у розмірі 694 318 грн., липень 2017 у розмірі 1 011 868 грн., серпень 2017 у розмірі 945 762 грн., вересень 2017 у розмірі 1 000 645 грн., жовтень 2017 у розмірі 64 933 грн., листопад 2017 у розмірі 36 187 грн., лютий 2018 у розмірі 174 404 грн., березень 2018 у розмірі 499 802 грн., квітень 2018 у розмірі 463 236 грн., травень 2018 у розмірі 1 031 746 грн., червень 2018 у розмірі 1 107 141 грн., липень 2018 у розмірі 1 295 967 грн., серпень 2018 у розмірі 1 416 349 грн., вересень 2018 у розмірі 1 151 220 грн., жовтень 2018 у розмірі 533 374 грн., листопад 2018 у розмірі 963 351 грн., грудень 2018 у розмірі 2 873 962грн., січень 2019 у розмірі 5 923 029грн., лютий 2019 у розмірі 9 001 023грн., березень 2019 у розмірі 3 020 796 грн., квітень 2019 у розмірі 2 659 130 грн., травень 2019 у розмірі 3 292 912 грн., червень 2019 у розмірі 2 481 504 грн. та завищення задекларованої різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок №19) у розмірі 2 254 809 грн. Крім того, встановлено порушення платником податків п.201.10 ст.201 ПК України в частині не здійснення реєстрації у ЄРПН податкових накладних на суму 47 530 442 грн., що тягне за собою накладення штрафу відповідно до ст.120-1 ПК України.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Розділ V ПК України (ст.180-ст.211) регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об'єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.
Відповідно до п.185.1 ст.185 цього Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно з п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
За загальним правилом п.188.1 ст.188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.
Згідно із пп.14.1.71 п.14.1 ст.14 ПК України, звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.
Відповідно до пп.14.1.219 п.14.1 ст.14 Кодексу, ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.
До ідентичних товарів (робіт, послуг) пп.14.1.80. ст.14 ПК України віднесено товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. При цьому під ідентичними розуміються товари, що мають однакові ознаки з оцінюваними товарами, у тому числі такі, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва (походження); виробник. Підпунктом 14.1.131. ст.14 ПК України визначено, що до однорідних (подібних) товарів (робіт, послуг) належать товари (роботи, послуги), що не є ідентичними, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, у результаті чого виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення товарів однорідними (подібними) враховуються такі ознаки: якість та ділова репутація на ринку; наявність торговельної марки; країна виробництва (походження); виробник; рік виробництва; новий чи вживаний; термін придатності.
Статтею 10 Закону України "Про ціни і ціноутворення" визначено, що суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни. Ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами Кабінету Міністрів України. Відповідно до ст.11 вказаного Закону вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що суб'єкти господарювання реалізують продукцію (товари, роботи, послуги) за цінами, самостійно визначеними сторонами договору. Така ціна, якщо не доведено зворотне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №805/187/15-а, від 16.12.2019 року в справі № 200/12345/18-а.
З матеріалів справи вбачається, що у період, охоплений податковою перевіркою,
ТОВ "Рівнестандарт" здійснювало надання (реалізацію) послуг з сертифікації колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання, при цьому ціни на такі послуги не віднесені до тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін, а отже, суб'єкт господарювання вправі самостійно визначати ціну на такі послуги. Зазначене не заперечується відповідачем.
Так, ТОВ "Рівнестандарт" наказами по підприємству було визначено ціни на послуги сертифікації колісних транспортних засобів без врахування витрат на випробування : з 01.10.2016р. - від 70,00 грн. до 7500,00 грн. (в т.ч. ПДВ) (наказ №015/16 від 01.10.2016); з 15.05.2017 від 40,00 грн. до 7500,00 грн. (в т.ч. ПДВ) (наказ №014/17 від 15.05.2017).; з 23.11.2018 - від 40,00 грн. до 9000,00грн. (в т.ч. ПДВ) (наказ №23/18 від 23.11.2018) та встановлено, що конкретна вартість робіт визначається сторонами за домовленістю з урахуванням складності, обсягу робіт, а також додаткових вимог замовника, терміновості необхідності отримання послуги проведення сертифікаційних робіт.
На сторінці 15 Акта перевірки податковий орган стверджує, що ціна за одиницю послуги у розмірі 40грн.-70грн. (з ПДВ), яку декларує ТОВ "Рівнестандарт" не відповідає рівню цін, що склалися на ринку ідентичних послуг із сертифікації колісних транспортних засобів, обґрунтовуючи такий висновок посиланням на отриману від Генеральної прокуратури України інформацію щодо вартості робіт на послуги сертифікації КТЗ, а саме лист-відповідь ДП "Укрметстандарт" від 02.07.2019 №40-36/М215 та лист-відповідь ДП НДІ "Система" від 04.07.2019 №5/1368.
З аналізу вказаних листів копії, яких долучені відповідачем до матеріалів справи, вбачається, що такі листи було надано Державним підприємством "Укрметртестстандарт" та Державним підприємством "Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем" на запит прокурора Генеральної прокуратури України.
В ході судового розгляду справи представником відповідача було підтверджено те, що під час здійснення перевірки позивача використовувалася інформація та копії документів, наданих Генеральною прокуратурою України, при цьому самостійно відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не здійснювалося отримання інформації щодо цін на послуги з сертифікації колісних транспортних засобів у жодного з органів з оцінки відповідності.
Суд зазначає, що ст.83 ПК України встановлено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
За змістом п.71.1 ст.71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Статтею 72 ПК України передбачено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів (п.72.1.1.); від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України (п.72.1.2.); від банків, інших фінансових установ (п.72.1.3.); від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів (п.72.1.4.); за наслідками податкового контролю (п.72.1.5.); для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку (п.72.1.6.).
З огляду на те, що ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, то з урахуванням вищевказаних норм спеціального законодавства, яке регулює питання того, що саме під час проведення перевірок є підставами для висновків, суд дійшов висновку, що листи-відповіді ДП "Укрметртестстандарт" від 02.07.2019 №40-36/М215 та ДП НДІ "Система" від 04.07.2019 №5/1368, надані на запит прокурора Генеральної прокуратури України, не відносяться в розумінні ст.72 ПК України до податкової інформації, оскільки не були отримані відповідачем в порядку та спосіб, встановлений ст.73 ПК України від суб'єктів, перелік, яких визначений ст.72 ПК України.
Варто відмітити, що ст.72 ПК України не віднесено до інформації, яка використовується у діяльності контролюючого органу, інформацію, отриману від органів досудового розслідування та прокуратури, оскільки такі не належать ні до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, ні до органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів, ні до контролюючих органів, перелік яких, наведений у ст.41 ПК України. Здійснення ж висновків під час проведення перевірок в силу ст.83 ПК України здійснюється виключно на підставі встановлених такою нормою права документів та матеріалів.
Таким чином, інформація, на яку здійснено посилання відповідачем у Акті перевірки та на підставі якої зроблено висновок про невідповідність рівня цін на послуги ТОВ "Рівнестандарт" рівню цін, що склались на ринку ідентичних послуг із сертифікації КТЗ, не є податковою інформацію в розумінні Податкового кодексу України та не може бути підставою для висновків контролюючого органу щодо порушення платником податків норм податкового законодавства.
Відповідачем не було надано суду будь-яких інших доказів, з яких би вбачалося отримання податковим органом документів, визначених ПК України, податкової інформації та інших матеріалів з метою встановлення рівня ринкових цін на послуги з сертифікації колісних транспортних засобів на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.
Суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладається обов'язок доведення невідповідності ціни позивача рівню звичайних цін мав можливість отримати податкову інформацію (в порядку та спосіб, встановлені законодавством України) від органів з оцінки відповідності, перелік яких на виконання п.9 Порядку призначення, відмови у призначенні та анулювання призначення органу із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №419 від 01.07.2016, оприлюднено на офіційному веб-сайті Міністерства інфраструктури України в розділі "Перелік призначених органів із сертифікації колісних транспортних засобів", але цього суб'єктом владних повноважень здійснено не було, поважних причин не здійснення цього і не отримання інформації не вказано і судом не здобуто.
Крім того, відповідно до п.13 Указу Президента України від 23.07.1998 №817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митих цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).
Будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами, не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.
Отже, з'ясування рівня звичайних цін має відбуватись відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватись уповноваженим державним органом.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 04.06.2019 в справі №818/2186/14, від 12.09.2019 в справі №815/527/14, від 14.05.2019 у справі №813/7908/13-а.
В даній справі відповідач при здійсненні контрольного заходу не звертався до уповноваженого державного органу із запитом про надання інформації щодо рівня звичайних цін на послуги, надання яких здійснював позивач протягом відповідного спірного періоду, та, відповідно, таку інформацію не поклав в основу оскаржених податкових повідомлень-рішень.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які докази зі сторони відповідача, з яких би вбачалося вжиття останнім заходів щодо встановлення статистичної оцінки рівня цін реалізації послуг з сертифікації колісних транспортних засобів на внутрішньому ринку України і таких доказів не було здобуто судом під час розгляду справи. Відтак, відповідач в порушення норм законодавства використовував інформацію стороннього джерела, що не є уповноваженим державним органом, та у невизначений законодавством спосіб, що свідчить про порушення відповідачем визначеної процедури з'ясування рівня цін.
З Акта перевірки слідує, що наведена у ньому відповідачем інформація не містить у собі даних чи проаналізовані податковим органом послуги є ідентичними чи однорідними, чи умови надання послуг є співставними чи ні, відсутні дані про обсяг послуг, строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, стосуються послуги нових колісних транспортних засобів чи тих, що були у користуванні, враховують застосовувані ціни витрати на випробування чи ні, здійснюється надання таких послуг державним чи приватним суб'єктом господарювання, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну, тощо. Тобто податковим органом не було здійснено аналізу всього і достатнього спектру показників господарських операцій, які впливають чи можуть впливати на ціну послуги.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи листів ДП "Львівстандартметрологія" №23-06/1267 від 07.11.2019, ДП "Харківстандартметрологія" №1548/27 від 21.11.2019 та №1503/07 від 08.11.2019, ДП НДІ "Система" №12/2247 від 16.12.2019, ТОВ "ДП Стандартметрологія-ООВ" від 05.11.2019, ціни, які у різні часові проміжки в період 2016-2019 років застосовували ці органи з оцінки відповідності залежали від того чи стосуються послуги сертифікації нового чи бувшого у користуванні транспортного засобу, до якої категорії належить транспортний засіб, а також від того, чи враховує ціна витрати на випробування. Таку інформацію податковий орган не отримував під час перевірки, не аналізував та не узагальнював, і не враховував при винесенні спірних рішень, що вказує на те, що податковий орган не виконав покладений на нього обов'язок доведення того, що позивач реалізовував товари за цінами, які не відповідають рівню ринкових цін.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено, що ціна продажу позивачем своїх послуг з сертифікації КТЗ не відповідала рівню звичайних (ринкових) цін, і така невідповідність була встановлена шляхом дотримання суб'єктом владних повноважень процедури та вчинення дій, що визначені законодавством України.
Директор ТОВ "Рівнестандарт" ОСОБА_1 , допитаний судом в якості свідка, пояснив, що підприємство у період, охоплений перевіркою, здійснювало надання послуг сертифікації колісних транспортних засобів за договірними цінами, які формувалися підприємством в тому числі з урахуванням запровадження на ТОВ "Рівнестандарт" роботи власного технічного продукту, який дає можливість швидшого опрацювання документів. Щодо наявності цін у більшому розмірі на послуги сертифікації, ніж ті, що зазвичай застосовувалися на підприємстві, то пояснив, що такі ціни були у разі терміновості надання послуг, а також зважаючи на те, що саме входить до складу послуги з сертифікації певного колісного транспортного засобу. Засвідчив, що розрахунки за надані товариством послуги здійснювалися виключно у безготівковому порядку.
Допитані в судовому засіданні в якості свідків фізичні особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 пояснили, що хоч їхні транспортні засоби і проходили сертифікацію в ТОВ "Рівнестандарт", що підтверджувалося отриманням сертифікатів відповідності, але такі послуги вони отримували не шляхом безпосереднього звернення до підприємства, а через звернення до різних суб'єктів підприємницької діяльності, які надавали їм комплекс послуг, до складу яких входило окрім організації проходження сертифікації транспортного засобу також і консультування з питань розмитнення та постановки на облік у сервісному центрі МВС, тощо. Зазначили, що оплачували вартість послуг сертифікації орієнтовно в розмірі близько 80 грн. - 100 грн. в складі всієї суми вартості послуг, що надавалася таким суб'єктом підприємницької діяльності. На питання суду про джерело обізнаності таких свідків про вартість послуг сертифікації зазначили, що підприємець демонстрував платіжні документи, але вони їх не зберегли. Повідомили, що і вартість, і якість наданих послуг їх влаштовувала і претензій з цього приводу у них немає.
На замовлення позивача, судовими експертами Болоніною І.В. та Пилипенко В.В. було проведено комісійну судово-економічну експертизу, за результатами якої було складено висновок №08/23-20 від 23.04.2020, з якого вбачається, що експерти дійшли висновку, що висновки Акта перевірки №145/17-00-05-01/38888641 від 04.10.2019 щодо порушень ТОВ "Рівнестандарт" п.14.1.71, п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 46 479 036 грн. та завищення задекларованої різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного, звітного (податкового) періоду (рядок №19) у розмірі 2 254 809 грн., а також п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок не зареєстрованих у ЄРПН податкових накладних на суму 47 530 443грн., що тягне за собою накладення штрафу відповідно до ст.120-1 ст. 201 Податкового кодексу України, документально та нормативно не підтверджуються.
Судом встановлено, що Болоніна І.В. має кваліфікацію судового експерта з правом проведення економічних експертиза, що підтверджується даними свідоцтва №1939, яке видане Центральною експертно-кваліфікаційною комісією Міністерства юстиції України 30.03.2018р. У свою чергу, Пилипенко В.В. має кваліфікацію судового експерта з правом проведення економічних експертиза, що підтверджується даними свідоцтва №1122, яке видане Центральною експертно-кваліфікаційною комісією Міністерства юстиції України 24.06.2016р. Крім того, зі змісту Висновку №08/23-20 від 23.04.2020 вбачається, що експерти повідомлені про кримінальну відповідальність в порядку статті 384 та 385 КК України.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Враховуючи наведені норми, дослідивши зміст Висновку №08/23-20 від 23.04.2020 суд приймає його як доказ у справі порядку ст.72 КАС України. При цьому суд зазначає, що покликання експертами у висновку на норми законодавства України не є свідченням того, що предметом такого висновку є питання права, як про це вказує відповідач.
Оцінюючи докази, надані відповідачем, а зокрема, копії протоколів допиту свідків, проведених в рамках кримінального провадження №42017200000000074 від 13.02.2017, суд дійшов висновку про їх недопустимість з огляду на наступне.
Частиною першою ст.72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно частини першої ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України).
У частині першій ст.23 КПК України закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Частиною четвертою ст.95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді, а за відсутності такого розгляду протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.
Відповідно до частини шостої ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту під час досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 06.11.2018 у справі №822/551/18, від 20.03.2019 у справі №826/7946/14.
Суд зазначає, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи, інформація стосовно винесення вироку щодо посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт" відсутня. Вказане не заперечується відповідачем.
Тому матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017200000000074 від 13.02.2017 не можуть бути враховані як докази порушення норм податкового та іншого законодавства зі сторони ТОВ "Рівнестандарт", в тому числі в частині формування цін на послуги з сертифікації колісних транспортних засобів.
Стосовно покликання відповідача на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 21.05.2020 у справі №823/1598/17, від 22.01.2019 у справі №810/1229/17, то суд зазначає, що обставини, викладені у таких постановах стосуються заперечення особами, що уклали правочин та/або підписали документи участі у цьому, в даному ж випадку матеріали справи стосуються інших обставин, за яких реальність надання позивачем послуг сертифікації КТЗ не оспорюється і не піддається сумніву. Таким чином, оскільки правовідносини у перелічених справах є відмінними зі спірними, то вказані правові позиції не підлягають до застосування у даній справі. Що ж до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.02.2020 у справі №440/198/19, то у цій справі Верховний Суд погодився із висновками, зробленими судами, про те, що факти, встановлені в рамках кримінального провадження, можуть належним чином засвідчувати наявність певних обставин лише після набрання законної сили рішення суду за результатами розгляду відповідної кримінальної справи.
Викликаний і допитаний судом в якості свідка ОСОБА_5 засвідчив, що отримував сертифікат відповідності на транспортний засіб ТОВ "Рівнестандарт", але звертався для цього до фізичної особи-підприємця, з яким і розраховувався за надані ним послуги в сумі приблизно 2350 грн. та послугами якого залишився задоволений. Свідок ОСОБА_6 повідомив суду, що назву "Рівнестандарт" він почув лише тоді, коли його викликали на допит як свідка у кримінальному провадженні, до кого саме звертався за наданням йому послуг сертифікації (до підприємця, чи до юридичної особи) повідомити не зміг, оскільки не звертав на це уваги, особи з якими спілкувався не були одягнуті у форму та не мали на собі розрізняльних знаків, з яких можна було б зробити висновок про те, кого саме вони представляють, чи підписував якісь документи теж не пригадав.
Відомості, отримані судом з показань вказаних свідків, не підтверджують висновки Акту перевірки в частині вартості послуг сертифікації позивача в розмірі, який вказує податковий орган та отримання таких коштів саме позивачем, адже з таких показань свідків суд позбавлений можливості встановити факт того, що готівкові розрахунки здійснювалися такими фізичними особами безпосередньо з позивачем, а не з будь-яким іншим суб'єктом господарювання, таким як фізична особа-підприємець, тощо.
На підтвердження факту надання послуг позивачем було надано до матеріалів справи копії заявок на сертифікацію за період 01.04.2019 по 30.04.2019, копії сертифікатів відповідності за період 01.04.2019 по 30.04.2019, при цьому повідомлено, що значна кількість послуг та відповідно оформлених у зв'язку із цим документів перешкоджає надати їх всі для долучення до матеріалів справи, а тому вибір документів було здійснено у вибірковому порядку. Факт надання позивачем послуг з сертифікації колісних транспортних засобів у заявлених кількостях та обсягах визнано сторонами і він не заперечується.
Пунктом 291.6. ст.291 ПК України встановлено, що платники єдиного податку першої - третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій). Як вбачається зі сторінки 12 Акту перевірки відповідачем встановлено, що згідно даних бухгалтерського обліку у ТОВ "Рівнестандарт" відсутні розрахунки готівкою, і це було підтверджено показами свідка директора ОСОБА_1 , допитаного в судовому засіданні.
Крім того, з Акта перевірки слідує, що згідно банківських виписок по рахунках підприємства податковим органом було встановлено, що оплата послуг із сертифікації здійснювалася шляхом внесення готівкових коштів на рахунки підприємства у банківських установах, що знайшло своє підтвердження у банківських виписках по рахунку товариства за період 02.05.2019, 03.05.2019, 04.05.2019, 06.05.2019, 07.05.2019, 13.05.2019, 16.05.2019, 17.05.2019 наявних у матеріалах справи, з аналізу яких вбачається факт отримання ТОВ "Рівнестандарт" у різні дати оплат, здійснених як реєстрове поповнення з призначеннями платежів - оплата за послуги згідно рахунків різних платників.
Суд констатує, що перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів, відповідно до пункту 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 №22 віднесено до безготівкових розрахунків. При цьому, законодавством не встановлено заборони на отримання платником єдиного податку третьої групи грошових коштів в якості оплати за продані ним товари (роботи, послуги) здійснених шляхом реєстрових поповнень. Крім того, наявність інформації про отримання таких поповнень позивачем сама по собі не свідчить ні про те, що вартість послуг сертифікації КТЗ відрізнялася від отриманих позивачем на банківський рахунок коштів, ні про допущення позивачем порушень податкового законодавства в частині визначення бази оподаткування з ПДВ операцій з реалізації послуг з сертифікації.
Пунктом 292.1 ст.292 ПК України встановлено, що доходом платника єдиного податку є: 1) для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності; 2) для юридичної особи - будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що позивачем було отримано за охоплений перевіркою період будь-який дохід в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі від надання послуг з сертифікації КТЗ, який не був відображений у бухгалтерському обліку товариства і з якого ним не було сплачено єдиного податку. З аркуша 4 Акту перевірки вбачається, що податковий орган вказує про відсутність відхилень між даними щодо задекларованих платником податків сум доходів та сум єдиного податку і даними, встановленими у ході проведення перевірки. Крім того, розділ IV "Висновок" Акту перевірки також не містить інформації про виявлення податковим органом порушення ТОВ "Рівнестандарт" норм ПК України, що регламентує нарахування та сплату єдиного податку. Не вказує на порушення позивачем порядку визначення суми доходу відповідач і під час розгляду цієї справи. Наведене дає підстави для висновку, що позиція відповідача щодо заниження відображення у обліку ТОВ "Рівнестандарт" грошових розрахунків, здійснених з позивачем за надані ним послуги з сертифікації КТЗ, чим відповідач обґрунтовує донарахування ПДВ та застосування штрафу за відсутність реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань на суму ПДВ, не була підтверджена відповідачем належним доказами і судом таких доказів не здобуто.
Таким чином, проаналізувавши вказані обставини у сукупності, в контексті викладених норм права, суд дійшов до переконання, що відповідачем не доведено належними та достовірними доказами порушення позивачем вимог податкового законодавства, а тому суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 01.11.2019 №00000630501 та №00000620501 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Відносно податкового повідомлення-рішення від 01.11.2019 №00000640501, яким застосовано штраф у розмірі 50% в сумі 23 765 221,50 грн. за відсутність реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань на суму ПДВ 47 530 443,00грн., суд зазначає наступне.
Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про протиправність здійснення донарахування контролюючим органом позивачу податкових зобов'язань з ПДВ на суму 47 530 443,00грн., то відповідно, це свідчить про відсутність виникнення у позивача обов'язку щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних на вказану суму ПДВ, що свідчить про відсутність правових підстав для застосування до позивача штрафу, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 01.11.2019 №00000640501.
З огляду на наведене прийняте контролюючим органом вказане податкове повідомлення-рішення не можна вважати законними і обґрунтованим, у зв'язку з чим воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
На переконання суду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на момент розгляду справи, не надав суду достатніх та належних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірність та обґрунтованість своїх рішень.
За правилами ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, сплачена сума судового збору у розмірі 21020,00 грн. відповідно до платіжного доручення, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи (т.1 а.с.14), підлягає присудженню на користь позивача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт" (вул.Князя Володимира, буд. 28 Б, офіс 32, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 38888641) до Головного управління ДПС у Рівненській області ( вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 43142449) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.11.2019 №00000640501.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.11.2019 №00000630501.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.11.2019 №00000620501.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір у сумі 21020,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 23 липня 2020 року.
Суддя С.А. Борискін