15 липня 2020 року м. Рівне №460/1477/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді У.М. Нор за участю секретаря судового засідання І.М. Демчук та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивач: ОСОБА_1
позивача: представник Данилюк І.В.,
відповідача: представник Тумак О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Національної поліції в Рівненській області
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
До Рівненського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, у якому просить суд
визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 30.01.2020 № 84 про притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого інспектора відділення спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції згідно пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;
визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 03.02.2020 № 16 о/с в частині звільнення старшого інспектора відділення спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області ОСОБА_1 з посади старшого інспектора відділення спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;
поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора відділення спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області з дати звільнення - з 03.02.2020 та стягнути з відповідача на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 03.02.2020.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в основу спірних наказів лягли висновки службового розслідування щодо невиходу позивача на роботу до Корецького відділення поліції Костопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області в період з 30.10.2019 пo 27.01.2020 без поважних причин. Стверджує про безпідставність таких висновків, адже невихід на роботу до Корецького відділення поліції Костопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області зумовлений поважними причинами, а саме - незаконним переведенням позивача на посаду до цього підрозділу поліції в іншу місцевість без її згоди, що не вважається прогулом без поважних причин. Пояснює, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28.12.2019 у справі № 460/3151/19 звільнення позивача зі служби в поліції визнано протиправним та поновлено позивача на службі на посаді старшого інспектора відділення спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області з дати звільнення - 29.04.2016, а ухвалою суду від 24.01.2020 рішення суду в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання. З поновленням на службі з 29.04.2016 позивач переконана у відсутності обов'язку з'являтись на місце роботи, куди її перевели незаконно і без отримання її обов'язкової згоди, відтак зазначає про відсутність законних підстав несення служби в м. Корець на посаді старшого інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Корецького відділення поліції Костопільського відділу поліції ГУНП в Рівненській області. Вказане свідчить про протиправність спірних наказів відповідача та утворює підстави для їх скасування, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 05.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, визначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Відповідач позову не визнав подав відзив на позовна заяву (а.с.57-61), в якому зазначає, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28.12.2019 у справі № 460/3151/19 на даний час законної сили не набрало, а протиправність наказу може бути встановлена виключно рішенням суду, що набрало законної сили. При цьому пояснює, що 17.01.2020 наказом начальника ГУНП в Рівненській області № 98 було призначено службове розслідування щодо відсутності на робочому місці з 30.10.2019 старшого інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Корецького ВП Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 Підставою для видання даного наказу слугувала доповідна записка т.в.о. начальника Корецького ВП Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області про вжиття заходів щодо ОСОБА_1 , яка безпідставно відсутня на робочому місці. Зазначає, що проведеним службовим розслідуванням було встановлено, що позивач з моменту призначення її на посаду старшого інспектора з ювенальної превенції Корецького ВП Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області, а саме з 01.09.2019 жодного разу не з'явилася за місцем несення служби та не приступила до виконання своїх функціональних обов'язків. При цьому позивачем не було надано жодного листка непрацездатності про лікування, не повідомлено про місце свого перебування та можливе місце лікування. Також звертає увагу, що наказом ГУНП в Рівненській області № 1096 від 30.10.2019 до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення «попередження про неповну службову відповідність», однак позивач після завершення службового розслідування та притягнення її до відповідальності продовжувала не з'являтись на роботу за місцем служби. Факти відсутності ОСОБА_1 на робочому місці засвідчені комісійними актами, які складені працівниками Корецького ВП Костопільського ВП ГУНП. Наголошує, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення трудового законодавства оскільки норми КЗпП України не стосуються спеціального врегулювання умов та порядку проходження служби поліцейським. Враховуючи те, що позивачем самостійно прийнято рішення не прибувати за місцем служби, відповідач стверджує про свідоме ігнорування позивачем у такий спосіб положень законодавства, оскільки позивач була відсутня на робочому місці протягом тривалого періоду часу (61 доба), чим грубо порушила службову дисципліну, що доводить, на думку відповідача, правомірність оспорюваних наказів та підстави для відмови в позові повністю.
Представником позивача було подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28.12.2019 у справі № 460/3151/19 (а.с.147-148), однак відкликано заявлене клопотання у судовому засіданні 17.06.2020 (а.с.194-196), відтак подане клопотання не потребує вирішення судом.
У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила суд відмовити в позові повністю за безпідставністю позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін по суті спору, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ з 01.09.2007 по 06.11.2015, що підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 (а.с.10).
Наказом ГУ НП в Рівненській області № 13 о/с від 07.11.2015 ОСОБА_1 призначено старшим інспектором відділення спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області (а.с.67-71).
Наказом ГУ НП в Рівненській області від 11.01.2016 № 2 ос ОСОБА_1 надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку із 11.01.2016 по 31.08.2016.
Наказом ГУ НП в Рівненській області № 79 о/с від 29.04.2016 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено з посади старшого інспектора відділення спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області, з зарахуванням в розпорядження Головного управління Національної поліції в Рівненській області відповідно до наказу Національної поліції України від 23.03.2016 № 238 дск «Про організаційно - штатні зміни в Національній поліції, наказу Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 27 квітня 2016 року №75 дск та пункту 5 частини 1 статті 67 Закону України «Про національну поліцію» (а.с.43).
Наказами ГУ НП в Рівненській області № 226 ос від 02.09.2016, № 182 о/с від 07.08.2017 та № 192 о/с від 31.08.2018 ОСОБА_1 надано додаткову відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною (до досягнення нею шестирічного віку із 01.09.2016 по 31.08.2019, які видані на підставі рапортів ОСОБА_1 та довідок про потребу дитини у домашньому догляді № 98 від 30.08.2016, № 86 від 27.07.2017 та № 31 від 17.08.2018.
Наказом ГУ НП в Рівненській області № 214 о/с від 29.08.2019 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , яка перебувала в розпорядженні Головного управління Національної поліції в Рівненській області призначено на посаду старшого інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Корецького відділення поліції Костопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області, встановивши посадовий оклад 2500 гривень, надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції в розмірі 45 %, із 01.09.2019. Підстава подання заступника начальника ГУ НП в Рівненській області полковника поліції Файта Л.Л. від 29.08.2019 (а.с.42).
Згідно з наказом начальника ГУ НП в Рівненській області від 30.10.2019 № 1096 за грубе порушення службової дисципліни, пп. 1, 2, 3, 4, 8, 13 пункту 3 статті 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», ігнорування вимог пп. 1, 2, 6 пункту 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», а також відсутності 12.09.2019-13.09.2019, 16.09.2019-20.09.2019, 23.09.2019-27.09.2019, 30.09.2019-04.10.2019, 07.10.2019-11.10.2019, 15.10.2019-18.10.2019, 21.10.2019-25.10.2019 без поважних причин на робочому місці, наказу ГУ НП в Рівненській області «Про затвердження внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців та працівників апарату Головного управління Національної поліції в Рівненській області» від 04.08.2016 № 383, старшого інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Корецького відділення поліції Костопільського відділу поліції ГУ НП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та попереджено про неповну службову відповідність (а.с.102-104).
Вказані обставини не заперечується сторонами та встановлені рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28.12.2019 у справі № 460/3151/19, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2020.
Таким чином, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28.12.2019 у справі № 460/3151/19 набрало законної сили 12.05.2020.
Відповідно до частини четвертої статі 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28.12.2019 у справі № 460/3151/19 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Рівненській області № 79 о/с від 29.04.2016 в частині звільнення старшого лейтенанта ОСОБА_1 з посади старшого інспектора відділення спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області, з зарахуванням в розпорядження Головного управління Національної поліції в Рівненській області. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Рівненській області № 214 о/с від 29.08.2019 в частині призначення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаду старшого інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Корецького відділення поліції Костопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області. Поновлено старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора відділення спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області з дати звільнення, а саме - з 29 квітня 2016 року. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Головного Управління Національної поліції в Рівненській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.09.2019 в розмірі, передбаченому згідно з штатним розписом для посади старшого інспектора відділення спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області та визнання протиправним і скасування наказу Головного Управління Національної поліції в Рівненській області № 1096 від 30.10.2019 про застосування дисциплінарного стягнення стосовно старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 - відмовлено.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду у справі від 24.01.2020 у справі № 460/3151/19 рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора відділення спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області з дати звільнення, а саме - з 29 квітня 2016 року - допущено до негайного виконання.
На виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28.12.2019 у справі № 460/3151/19 та ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 24.01.2020 у справі № 460/3151/19 наказом Головного Управління Національної поліції в Рівненській області від 28.01.2020 № 13о/с: скасовано пункт наказу Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 29.04.2016 № 79 о/с в частині зарахування в розпорядження Головного управління Національної поліції в Рівненській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (М-227401) звільнивши її із посади старшого інспектора відділення спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області; скасовано пункт наказу Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 29.08.2019 № 214 о/с наступного змісту «відповідно до частини 3 статті 20 Закону України «Про відпустки» допустити до виконання функціональних обов'язків, після закінчення відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ), яка перебувала у розпорядженні Головного управління Національної поліції в Рівненській області призначивши її на посаду старшого інспектора з ювенальної превенцїї сектору превенцїї Корецького відділення поліції Костопільського відділу Головного управління Національної поліції в Рівненській області, встановивши посадовий оклад 2500 гривень, надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції в розмірі 45 %, із 01.09.2019. Підстава: подання заступника начальника ГУНП в Рівненській області полковника поліції Файт Л.Л. від 29.08.2019; поновлено старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0050944) на посаді старшого інспектора відділення спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області, із 29.04.2016 (а.с.72-74).
17.01.2020 т.в.о. начальника Корецького відділення поліції Костопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області полковником поліції А. Карпюком було надіслано на ім'я начальника ГУ НП в Рівненській області В. Самчука доповідну записку про відсутність на службі у Корецькому відділенні поліції Костопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області старшого інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Корецького відділення поліції Костопільського відділу поліції ГУ НП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 з 29.08.2019, після завершення службового розслідування та притягнення її до відповідальності згідно з наказом від 30.10.2019 № 1096 по день написання доповідної записки без будь-яких аргументованих пояснень (а.с.76).
Наказом начальника ГУ НП в Рівненській області № 98 від 17.01.2020 було призначено службове розслідування за вказаним фактом та створено дисциплінарну комісію (а.с.75).
Про проведення службового розслідування та необхідність надання пояснень позивача було повідомлено листом від 24.01.2020 № 601/212/02-20, який позивач отримала 27.01.2020 (а.с.79, 81).
30.01.2020 позивачем було надано пояснення щодо обставин невиходу на роботу у Корецьке відділення поліції Костопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області з посиланням на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28.12.2019 у справі № 460/3151/19 та її поновлення на службі у Головному управлінні Національної поліції в Рівненській області (а.с.82-83).
Згідно з письмовими поясненнями майора поліції Несена Ю.С. , майора поліції Горкуна І.М., капітана поліції Парійчука Р.М., з моменту призначення на посаду старшого інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Корецького відділення поліції Костопільського відділу поліції ГУ НП в Рівненській області з 01.09.2019 старший лейтенант поліції ОСОБА_1 жодного разу не з'явилася за місцем несення служби та, попри притягнення до дисциплінарної відповідальності за результатом службового розслідування та попередження про неповну посадову відповідність згідно з наказом від 30.10.2019 № 1096, не приступила до виконання функціональних обов'язків (а.с.84-86).
Відсутність на службі старшого інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Корецького відділення поліції Костопільського відділу поліції ГУ НП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 з 09:00 год. до 18:00 год. 30.10.2019, 31.10.2019, 01.11.2019, 04.11.2019, 05.11.2019, 06.11.2019, 07.11.2019, 08.11.2019, 11.11.2019, 12.11.2019, 13.11.2019, 14.11.2019, 15.11.2019, 18.11.2019, 19.11.2019, 20.11.2019, 21.11.2019, 22.11.2019, 25.11.2019, 26.11.2019, 27.11.2019, 28.11.2019, 29.11.2019, 02.12.2019, 03.12.2019, 04.12.2019, 05.12.2019, 06.12.2019, 09.12.2019, 10.12.2019, 11.12.2019, 12.12.2019, 13.12.2019, 16.12.2019, 17.12.2019, 18.12.2019, 19.12.2019, 20.12.2019, 21.12.2019, 23.12.2019, 24.12.2019, 25.12.2019, 26.12.2019, 27.12.2019, 28.12.2019, 02.01.2020, 03.01.2020, 08.01.2020, 09.01.2020, 10.01.2020, 11.01.2020, 13.01.2020, 14.01.2020, 15.01.2020, 16.01.2020, 17.01.2020, 20.01.2020, 21.01.2020, 22.01.2020, 23.01.2020, 24.01.2020 та 27.01.2020 зафіксовано актами про відсутність на службі за відповідні дати (а.с.105-135).
Результати службового розслідування оформлено висновком від 30.01.2020, який затверджений начальником ГУ НП в Рівненській області 30.01.20209 (а.с.136-141).
Згідно з вказаним висновком від 30.01.2020, за фактом грубого порушення службової дисципліни ОСОБА_1 , що виразилось у відсутності на службі без поважних причин, було проведено службове розслідування, висновок якого затверджено 30.10.2019 та видано наказ від 30.10.2019 № 1096 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», однак ОСОБА_1 не було взято до уваги вказаний факт притягнення її до дисциплінарної відповідальності та надалі продовжено ігнорування виконання обов'язків по службі. У зв'язку з тривалою відсутністю ОСОБА_1 на службі без поважних причин дисциплінарною комісією надано висновок щодо звільнення позивача зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
На підставі матеріалів вказаного службового розслідування Головним управлінням Національної поліції в Рівненській області винесено наказ від 30.01.2020 № 84 про притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого інспектора відділення спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції згідно пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с.142-144).
На підставі наказу від 30.01.2020 № 84 Головним управлінням Національної поліції в Рівненській області винесено наказ від 03.02.2020 № 16 о/с про звільнення старшого інспектора відділення спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області ОСОБА_1 з посади старшого інспектора відділення спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с.145).
Надаючи правової оцінки спірним правовідносинам сторін суд зазначає таке.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2018 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).
Так, пунктами 1, 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Згідно з частиною першою статті 59 Закону №580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Частинами першою, другою статті 19 Закону № 580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Так, Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ (далі - Дисциплінарний статут), визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Дія цього Статуту поширюється на поліцейських та осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Стаття 1 Дисциплінарного статуту визначає, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Статтею 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Частиною сьомою статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що звільнення із служби в поліції, як вид дисциплінарного стягнення, застосовується до поліцейського виключно у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування.
Як встановлено судом, за результатом службового розслідування наказом Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 30.01.2020 № 84 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції згідно пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с.142-144).
Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Таким чином, до предмета доказування в даній адміністративній справі в межах спірних правовідносин належить перевірка обгрунтованості застосованого до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.
Суд враховує, що згідно з висновками службового розслідування від 30.01.2020 позивач грубо порушила службову дисципліну, що виразилось у відсутності на робочому місці у Корецькому ВП Костопільського ВП ГУНП без поважних причин протягом тривалого періоду (61 доба).
В той же час, ані у Законі № 580-VIII, ані у Дисциплінарному статуті Національної поліції України не наведено визначення «прогулу».
У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з'ясувати поважність причини такої відсутності.
Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника.
Визначаючись щодо підставності застосованого дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби згідно зі спірним наказом від 30.01.2020 № 84 суд враховує таке.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28.12.2019 у справі № 460/3151/19 позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема: визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Рівненській області № 79 о/с від 29.04.2016 в частині звільнення старшого лейтенанта ОСОБА_1 з посади старшого інспектора відділення спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області, з зарахуванням в розпорядження Головного управління Національної поліції в Рівненській області. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Рівненській області № 214 о/с від 29.08.2019 в частині призначення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаду старшого інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Корецького відділення поліції Костопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області. Поновлено старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора відділення спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області з дати звільнення, а саме - з 29 квітня 2016 року.
У ході судового розгляду справи № 460/3151/19 суд дійшов висновку, що у разі скорочення посади поліцейських, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (шестирічного віку - за медичними показниками), вони мають бути персонально письмово попереджені про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення. Разом з тим, вказані поліцейські зараховуються в розпорядження органів поліції для подальшого проходження служби під керівництвом посадових осіб, уповноважених призначати на посади поліцейських, якщо немає можливості перемістити таких осіб на вакантні посади, - до закінчення відпустки по догляду за дитиною.
За результатом судового розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що відповідачем при скороченні посади позивача та виведення її в розпорядження до закінчення відпустки по догляду за дитиною не було дотримано положень пункту 5 частини першої статті 67 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2018 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), що є підставою для визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Рівненській області № 79 о/с від 29.04.2016 в частині звільнення старшого лейтенанта ОСОБА_1 з посади старшого інспектора відділення спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області, з зарахуванням в розпорядження Головного управління Національної поліції в Рівненській області, а також для задоволення позовних вимог в цій частині.
Крім того суд вказав, що позивач у спірних правовідносинах був призначений на рівнозначну посаду, однак з порушенням порядку переміщення по службі в Національній поліції України, без дотримання вимог статті 65 Закону № 580-VIII. Таким чином, суд визнав протиправним та скасував наказ Головного управління Національної поліції в Рівненській області № 214 о/с від 29.08.2019 в частині призначення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаду старшого інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Корецького відділення поліції Костопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28.12.2019 у справі № 460/3151/19 залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2020, відтак рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28.12.2019 у справі № 460/3151/19 набрало законної сили 12.05.2020.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначав, що на момент винесення спірних наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в поліції вказане рішення суду законної сили не набрало. Відповідач стверджує, що протиправність наказу може бути встановлена лише рішенням суду, що набрало законної сили.
Аналізуючи наведені відповідачем доводи суд звертає увагу, що в ухвалі від 20.10.2010 у справі № 2а-2701/09/0470 Вищий адміністративний суд України зазначив, що протиправність (недійсність, скасування) індивідуального акту виникає, у разі набрання рішенням суду законної сили, з моменту його прийняття. Верховний Суд України у постанові від 08.12.2009 зазначив, що у разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття.
У постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 820/609/18 вказано, що така властивість індивідуальних адміністративних актів як їх чинність є необхідною передумовою дії цих актів, яка означає наявність у акта юридичної сили та дає змогу говорити про акт як явище правової дійсності. У разі визнання протиправним індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття.
Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який (яке) стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
У вітчизняній теорії права загальновизнано, що індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією.
Виходячи з наведеного, накази Головного управління Національної поліції в Рівненській області: від 29.04.2016 № 79 о/с та від 29.08.2019 № 214 о/с, що були предметом оскарження у межах адміністративної справи № 460/3151/19, є актами індивідуальної дії, оскільки передбачають індивідуалізовані приписи щодо звільнення позивача з посади старшого інспектора відділення спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області з зарахуванням в розпорядження Головного управління Національної поліції в Рівненській області та призначення позивача на посаду старшого інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Корецького відділення поліції Костопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області.
Вказане дає підстави для висновку, що скасування наказів Головного управління Національної поліції в Рівненській області: від 29.04.2016 № 79 о/с в частині звільнення старшого лейтенанта ОСОБА_1 з посади старшого інспектора відділення спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області, з зарахуванням в розпорядження Головного управління Національної поліції в Рівненській області та від 29.08.2019 № 214 о/с в частині призначення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаду старшого інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Корецького відділення поліції Костопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області, які є актами індивідуальної дії, означає їх протиправність (недійсність, скасування) з моменту їх прийняття.
Відтак, суд погоджується з доводами позивача, що оскільки вказаним рішенням суду від 28.12.2019 у справі № 460/3151/19 позивача поновлено на посаді старшого інспектора відділення спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області з дати звільнення, а саме - з 29 квітня 2016 року, вказане означає відсутність обов'язку як виконання посадових обов'язків не за місцем служби так і з'явлення на роботу, переведення на яку визнано судом незаконним.
У постанові від 08.05.2019 у справі № 489/1609/17 Верховний Суд зазначив, що переведення особи до іншого населеного пункту за відсутності згоди останнього є незаконним, а, отже, невихід працівника на роботу у зв'язку з незаконним переведенням не можна вважати прогулом без поважних причин, тому вказує на обґрунтованість висновку про те, що таке звільнення є незаконним.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до пункту 5 частини десятої статті 62 Закону № 580-VIII поліцейський у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства.
Таким чином, гарантії захисту від незаконного звільнення розповсюджуються у тому числі і на поліцейських.
За сукупністю наведених обставин, суд доходить висновку, що спірні накази Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 30.01.2020 № 84 про притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого інспектора відділення спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції згідно пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» та від 03.02.2020 № 16 о/с в частині звільнення старшого інспектора відділення спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області ОСОБА_1 з посади старшого інспектора відділення спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», не відповідають встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріями правомірності, обґрунтованості, добросовісності, розсудливості та прийняті без урахування фактичних обставин, порушують права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування оспорюваних наказів відповідача. Відтак позов у цій частині підлягає задоволенню.
Вирішуючи спір у іншій частині позовних вимог суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 3 Закону № 580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 60 Закону № 580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 4 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Приписами Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114), передбачено, що це Положення визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки.
Відповідно до пункту 24 Положення № 114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
З системного аналізу норм Закону № 580-VIII та Положення № 114 судом встановлено, що норми Положення № 114 в частині, зокрема, поновлення поліцейського на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у разі незаконного звільнення, не суперечать вимогам Закону № 580-VIII, а лише встановлюють певні гарантії осіб, що проходять службу у разі незаконного звільнення та, відповідно, підлягають для застосування.
Таким чином, наслідком незаконного звільнення поліцейського з посади є поновлення поліцейського на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, що дає підстави для висновку про обгрунтованість позовних вимог щодо поновлення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора відділення спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області з дати звільнення - з 03.02.2020.
За приписами пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ, і таким є Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260), який набрав чинності 27.05.2016.
Пунктом 9 розділу І Порядку № 260 передбачено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Відтак, розрахунок грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивача, має проводитись шляхом множення розміру середньоденного грошового забезпечення на кількість календарних днів вимушеного прогулу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.03.2020 у справі № 360/4086/18, від 22.04.2020 у справі № 814/2551/16, від 26.05.2020 у справі № 814/468/17 та від 08.07.2020 у справі № 814/82/17.
Загальна тривалість вимушеного прогулу ОСОБА_1 склала 163 календарних днів (з 04.03.2020 по 15.07.2020).
Відповідно до довідки про грошове забезпечення, середньоденна заробітна плата позивача складає 146,41 грн, а середньомісячна - 4538,66 грн. Відтак, сума середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу складає 23864,83 грн (163 х 146,41 грн).
Таким чином, з відповідача слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 у сумі 23864 (двадцять три тисячі вісімсот шістдесят чотири гривні) 83 коп. за період з 04.03.2020 по 15.07.2020 з відрахуванням відповідних податків та зборів на доходи фізичних осіб, сплата яких є обов'язковою у встановленому законом порядку.
Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
За таких обставин суд вважає за необхідне допустити рішення до негайного виконання в частині поновлення на посаді та стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах та обгрунтованості спірних наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення позивача зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належать задоволенню повністю.
Щодо судових витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1).
Статтею 143 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2).
Частиною третьою статті 143 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 143 КАС України).
Відповідно до частини п'ятої статті 143 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною дев'ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача надано договір про надання правової (правничої) допомоги від 11.02.2020, укладеного між Адвокатським об'єднанням «Данилюк і партнери» та ОСОБА_1 (а.с.218-219).
Згідно з умовами вказаного договору, адвокатське об'єднання зобов'язується надати клієнту правову допомогу в Рівненському окружному адміністративному суді (пункт 1). За надання правової (правничої) допомоги, передбаченої в пункті 1 цього Договору, клієнт сплачує АО «Данилюк і партнери» винагороду (гонорар), розмір та порядок сплати якого визначається в Додатку № 1 до цього Договору (пункт 3).
Відповідно до пункту 1 Додатку № 1 від 11.02.2020 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 1 від 11.02.2020 за виконання Договору про надання правової (правничої) допомоги, згідно п. 1 Договору клієнт сплачує АО «Данилюк і партнери» винагороду (гонорар) в розмірі, який розраховується виходячи з вартості витраченого часу АО «Данилюк і партнери» з розрахунку: 600,00 гривень за годину роботи (надання послуг) АО «Данилюк і партнери» та 600,00 гривень за кожне судове засідання за участі адвоката АО «Данилюк і партнери» з представництва інтересів клієнта (а.с.220).
Крім того, між ОСОБА_1 та адвокатським об'єднанням «Данилюк і партнери» було підписано Акт наданих юридичних послуг (правової допомоги) від 15.07.2020 з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським об'єднанням, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, на загальну суму 3300,00 грн (а.с.224).
В той же час, до матеріалів справи позивачем долучено виставлені адвокатським об'єднанням позивачу рахунки на оплату за надані правові послуги: від 05.05.2020 № 001 на суму 1000,00 грн (а.с.221), від 22.05.2020 № 007 на суму 1100,00 грн (а.с.222), від 03.07.2020 № 003 на суму 1100,00 грн (а.с.223), які сформовано на підставі договору про надання правової допомоги від 11.02.2020.
На підтвердження оплати витрат на правничу допомогу адвокатського об'єднання «Данилюк і партнери» згідно з виставленими рахунками позивачем надано суду копії квитанцій від 06.05.2020, 22.05.2020 та 07.07.2020 про сплату адвокатському об'єднанню «Данилюк і партнери» 1000 грн, 1100 грн та 1100,00 грн відповідно, на загальну суму 3200,00 грн (а.с.225).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, згідно з якою при визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд бере до уваги дійсність, необхідність та розумність юридичних послуг, вартість яких заявлено позивачем до відшкодування, виходячи з конкретних обставин справи, а також докази, надані позивачем на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, зокрема, договір про юридичні послуги, документи, що свідчать про фактичну оплату таких послуг, детальний опис виконаних робіт (наданих послуг).
Як зазначалось судом, згідно з пунктом 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Проте відповідно до пункту 2 частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті саме в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Оскільки сума понесених витрат на правничу допомогу входить до предмета доказування у справі, фактично понесеними витратами позивача на правничу допомогу у даній справі, що підтверджено документально, є 3200,00 грн, а доказів щодо сплати адвокату іншої суми витрат на правничу допомогу згідно з Актом надання юридичних послуг (правової допомоги) від 15.07.2020, позивачем суду не надано.
З огляду на викладене, виходячи із співмірності заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу із категорією даної справи та наданими позивачем доказами щодо витрат на правничу допомогу, суд доходить висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню у даній справі, становить 3200,00 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Національної поліції в Рівненській області (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Хвильового, буд.2, ЄДРПОУ 40108761) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Рівненській області №84 від 30.01.2020 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності".
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Рівненській області №16 о/с від 03.02.2020 в частині звільнення старшого інспектора відділення спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області ОСОБА_1 з посади старшого інспектора відділення спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію".
Поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора відділення спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області, з 03.02.2020.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Рівненській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 03.02.2020 по 15.07.2020 у розмірі 23 864 (двадцять три тисячі вісімсот шістдесят чотири гривні) 83 коп. (сума вказана без урахування сплати податків та інших обов'язкових платежів, які підлягають стягненню під час виплати її працівнику).
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції в Рівненській області витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3200,00грн.
Рішення в частині поновлення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора відділення спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 20 липня 2020 року.
Суддя У.М. Нор