справа№380/4087/20
22 липня 2020 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Міністерства оборони України та зобов'язання вчинити дії, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Львівський обласний військовий комісаріат.
Обставини справи.
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою в якій містяться вимоги:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності з 06.12.2018 внаслідок захворювання, отриманої під час виконання обов'язків військової служби, оформлене протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 13.03.2020 за №41;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, отриманого під час виконання обов'язків військової служби в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності - 06.12.2018, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975;
- зобов'язати Міністерство оборони України подати звіт про виконання судового рішення протягом п'ятнадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у період з 08 серпня 1973 року по 26 серпня 1995 року проходив службу в лавах Збройних Сил СРСР , а в подальшому у лавах Збройних сил України. У період з 08 жовтня 1983 по 22 жовтня 1984 приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан, з 05-14 липня та з 10-20 вересня 1986 року брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, де отримав дозу облучення, що вплинуло на погіршення його стану здоров'я. Військово-лікарська комісія 25 квітня 1995 року поставила позивачеві діагноз: «Облитерирующий ендартериит нижних конечностей второй стадии со значительним нарушением кворообращения и функций конечностей. Варикозное разширение подкожних вен правой нижней конечносте с явленнями хронической венной недостаточности второй степени. Атеросклеротический кардіосклероз. Гиперплазия щетовидной железы второй степени…» Захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; «Остеохондроз межпозвонкових дисков, деформируючий спондилез первуй стадии грудного и шейного отделов позвоночника». Захворювання пов'язане з виконанням інтернаціонального обов'язку в країнах, де ведуться бойові дії. 15.07.2010 позивачеві встановлено III групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби та ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується Довідкою серія ЛВА-1 № 457116 від 15.07.2010 Львівського обласного МСЕК № 1. Видано Посвідчення Серія Є № 114682 від 19.07.2010 про те, що позивач є інвалідом 3 групи та має право на пільги встановлені для ветеранів війни -інвалідів війни. 06.12.2018 позивача визнано особою з інвалідністю II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується Довідкою Серія 12 AAA № 839362 від 06.12.2018 (копія додається). Видано Посвідчення Серія Є № 035151 від 11.12.2018 про те, що позивач є інвалідом 2 групи та має право на пільги встановлені для ветеранів війни - інвалідів війни. Видано Посвідчення Серія А № 005342 від 06.11.2019 про те, що позивач є особою з інвалідністю 2 групи та має право на пільги встановлені для учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (Категорія 1). Позивач зазначає, що для реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги, він через Львівський обласний військовий комісаріат звернувся до відповідача з проханням призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням II групи інвалідності. Львівський обласний військовий комісаріат подав позивача заяву про виплату одноразової грошової допомоги та долучені до неї документи в Міністерство оборони України для прийняття рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги. Однак, Львівський обласний військовий комісаріат листом від 14.04.2020 № 3783 повідомив позивача, що комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги. До вищезазначеного листа долучено копію Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 13.03.2020 № 41. Вказує, що підставою відмови слугував висновок відповідача про те, що звільнення з військової служби позивача відбулося до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 № 3597-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлено до 1 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. Заявнику групу інвалідності змінено понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності. Позивач не погоджується з відмовою та вважає дії відповідача протиправними.
Ухвалою суду від 01.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження згідно ст. 263 КАС України.
Відповідач подав відзив від 24.06.2020 у якому проти позовних вимог заперечує повністю з тих підстав, що 15.07.2010 року під час первинного огляду органами МСЕК позивачу встановлено третю групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (довідка МСЕК серія ЛВА №457116 від 15.07.2010 року). Частиною другою статті 16 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на час встановлення позивачу III групи інвалідності) передбачалося, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. На виконання приписів Закону № 2011-XII, Кабінет Міністрів України Постановою № 499 від 28 травня 2008 року було затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (далі по тексту - Постанова № 499). Пунктом 2 Постанови №499 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком. Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку (у редакції, чинній на час встановлення позивачу III групи інвалідності), військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), а у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби одноразова грошова допомога інвалідам III групи виплачується у розмірі 48-місячного грошового забезпечення. Відповідач вказує, що позивач правом щодо отримання одноразової грошової допомоги не скористався і з заявою до обласного військового комісаріату не звертався. У подальшому 06.12.2018 року під час повторного огляду органами МСЕК позивача визнано інвалідом II групи внаслідок цієї ж причини (довідка МСЕК серія 12ААА №839362 від 06.12.2018 року). 12.02.2020 року позивач звернувся з заявою через Львівський обласний військовий комісаріат з проханням призначити і виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням II групи інвалідності. 14.04.2020 року Львівський обласний військовий комісаріат повідомив позивача, що комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги. Відповідач вказує, що частиною 5-6 статті 16 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. На виконання даної норми Закону прийнято Постанову Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Порядок). Відповідно до п. З Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Згідно з пунктом. 4 ст. 16-3 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (надалі - Порядок №975) у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. Відповідно до повідомлення Міністерства охорони здоров'я від 27.04.2016 року №16.06-16/625-16/10515, надісланого на адресу Міністерства оборони України, вбачається, що встановлення інвалідності у розумінні пп.4 ч.2 ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту З Порядку, затвердженого ПКМУ від 25 грудня 2013 року №975, вважається дата проходження первинного огляду МСЕК. Відповідач вказує, що як слідує з матеріалів справи, первинно позивачу встановлено III групу інвалідності 15.07.2010, а вищу групу інвалідності (другу групу інвалідності), яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, встановлено 06.12.2018 року, тобто більше ніж через два роки, після встановлення первинної групи інвалідності. Отже, до спірних відносин застосовується законодавство, що діяло на 06.12.2018. Ураховуючи те, що позивач звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 04 квітня 2006 року №3597-ГУ Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 1 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», він не має права на одержання одноразової грошової допомоги. А отже відповідач стверджує, що підстави для призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням останнім II групи інвалідності відсутні.
Від третьої особи надійшло пояснення від 16.06.2020 у якому третя особа проти задоволення позову заперечує повністю з підстав аналогічних до наведених відповідачем у справі, просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою від 26.06.2020 провадження у справі зупинено з тих підстав, що 23.06.2020 ухвалою Верховного Суду передано на розгляд палати справу №240/10153/19 (Провадження №К/9901/13038/20) за позовом за позовом про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат. Спір виник щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності з 17.05.2019. Ключовим правовим питанням у справі є правильність застосування до спірних правовідносин абз. 2 п. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII) та п. 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975). Провадження зупинено до набрання законної сили судовим рішенням палати Верховного Суду у справі №240/10153/19 (Провадження №К/9901/13038/20).
Ухвалою від 22.07.2020 провадження у справі поновлено з підстав набрання законної сили судовим рішенням палати Верховного Суду у справі №240/10153/19 (Провадження №К/9901/13038/20).
Суд всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
встановив:
ОСОБА_1 у період з 08 серпня 1973 року по 26 серпня 1995 року проходив службу в Збройних Силах СРСР, а в подальшому у Збройних Силах України.
У період з 08 жовтня 1983 року по 22 жовтня 1984 року приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан, з 05-14 липня та з 10-20 вересня 1986 року брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
ОСОБА_1 , начальника оперативної групи військової частини НОМЕР_1 , звільнено наказом командуючого ВПС України № 0157 від 29.05.1995 року в запас за станом здоров'я.
15.07.2010 року під час первинного огляду органами МСЕК позивачу встановлено третю групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (довідка МСЕК серія ЛВА №457116 від 15.07.2010 року).
В подальшому, 06.12.2018 року під час повторного огляду органами МСЕК позивача визнано інвалідом II групи внаслідок цієї ж причини (довідка МСЕК серія 12ААА №839362 від 06.12.2018 року).
Позивач звернувся з заявою через Львівський обласний військовий комісаріат з проханням призначити і виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням II групи інвалідності.
14.04.2020 року Львівський обласний військовий комісаріат повідомив позивача, що комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з тих підстав, що звільнення з військової служби позивача відбулося до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 № 3597-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлено до 1 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. Заявнику групу інвалідності змінено понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначаються Законом України № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до ч. 1 ст.. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі -одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 цього Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби;
3) загибелі (смерті) військовослужбовця строкової військової служби, військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві;
4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;
5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;
6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;
7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;
8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;
9) отримання військовозобов'язаним або резервістом, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, поранення (контузії, травми або каліцтва) при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.
Пунктом 9 статті 16-3 цього Закону передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
25.12.2013 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» № 975 (Далі - Постанова 975), якою регулюється питання виплати одноразової грошової допомоги.
Згідно абз. 3 п. 2 Постанови 975 допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Судом з довідки МСЕК серія ЛВА №457116 від 15.07.2010 року встановлено, що позивачу третю групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС встановлено під час первинного огляду органами МСЕК 15.07.2010 року.
На час виникнення у 2010 році у позивача права на отримання виплати у зв'язку з встановленням первинно інвалідності законодавством була передбачена виплата страхових сум відповідно до ч. І ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції до 01.01.2007 року) та Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядку виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою КМ України від 19.08.1992р. № 488.
Відповідно до п.6. Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" виплачує страхові суми:
а) у разі загибелі або смерті застрахованого його спадкоємцям у розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня на час загибелі або смерті;
б) у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
Виплата страхових сум, зазначених у підпунктах "а" і "б", у зв'язку за настанням страхової події провадиться за вирахуванням раніше виплачених страхових сум за цю ж саму страхову подію. При цьому страхова сума з даного виду страхування виплачується незалежно від виплат за іншими видами страхування і виплат у порядку відшкодування збитків.
Відповідно до п.7. вимоги щодо виплати страхової суми застрахований або його спадкоємці можуть пред'явити Національній акціонерній страховій компанії "ОРАНТА" протягом трьох років з дня настання страхової події.
Отже виплата проводилася Національною акціонерною страховою компанією «ОРАНТА» за рахунок коштів державного бюджету, що виділялись Міністерству оборони України та іншим військовим формуванням.
Вказана вище Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ N 975 ( 975-2013-п ) від 25.12.2013.
Законом України від 04.04.2006 року № 3597-ІV «Про внесення змін до Закону України від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ « Про загальний військовий обов'язок і військову службу» ст. 41 зазначеного закону викладено в новій редакції, відповідно до ч. 3 ст. 41 якої в разі каліцтва, заподіяного військовослужбовцю під час виконання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі від трирічного до пятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених КМ України, і призначається пенсія по інвалідності. Закон №3597-ІV набрав чинності 10.05.2006 року.
Судом встановлено, що позивача звільнено наказом командуючого ВПС України № 0157 від 29.05.1995 року в запас за станом здоров'я, а третю групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно довідки МСЕК серія ЛВА №457116 від 15.07.2010 року позивачу встановлено під час первинного огляду органами МСЕК 15.07.2010 року, тобто більше ніж через п'ятнадцять років після звільнення, що значно перевищує трьохмісячний термін визначений ч. 3 ст. 41 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ « Про загальний військовий обов'язок і військову службу».
Законом України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні ( або перевірочні збори) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 03.11.2006 року N 328-V, який набув чинності з 01.01.2007 року, статтю 41 Закону України « Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХП викладено у новій редакції, відповідно до якої виплата одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється в порядку та на умовах, установлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Цим же законом ст. 16 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» також викладено в новій редакції, відповідно до частини 6-7 яких у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.
У всіх випадках розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця не повинен бути меншим від 100-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на час виплати цих сум.
Отже на час встановлення позивачеві інвалідності у 2010 році умовою для отримання одноразової допомоги була та, що інвалідність мала настати в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності
Однак судом встановлено, що між звільненням позивача зі служби та встановленням інвалідності пройшло більше п'ятнадцяти років.
Зміни до ст. 41 Закону України « Про загальний військовий обов'язок і військову службу» та ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», набули чинності з 10.05.2006 року та з 01.01.2007 року.
Нова редакція статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якої застосовується Постанова 975, набула чинності 01.01.2014 року згідно з Законом України № 5040-VІ.
Підставою для звернення позивача до відповідача за виплатою допомоги стало те, що позивачеві у 2018 році під час повторного огляду встановлено вищу (2) групу інвалідності. У позовній заяві позивач зазначає (а.с.3), що ключовим правовим питанням, в аспекті зазначених доводів, є правильність застосування до спірних правовідносин частини четвертої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII було доповнено статтями 16-1, 16-2, 16-3, 16-4 Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012 № 5040-VI. Цей Закон набрав чинності 01.01.2014 і застосовується до правовідносин, що виникли після 01.01.2014.
Відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII у редакції, що діяла з 01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Згодом, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».
Змістовно абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється.
Окрім того, абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII встановлює обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у Постанові від 15 липня 2020 року (справа № 240/10153/19 адміністративне провадження № К/9901/13038/20) зазначив, що обидві ці норми (абзац перший та другий пункту 4 статті 16-3 Закону) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
Зазначені правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців.
У вказаній Постанові судова палата вважає за необхідне відступити від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 (справа №295/3091/17), 21.06.2018 (справа № 760/11440/17), 30.09.2019 (справа № 825/1380/18) та інших, де його застосовано, та дійшла такого висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII:
(1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;
(2) передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01.01.2014;
(3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01.01.2014 чи після).Застосовуючи цей висновок до обставин справи, Верховний Суд у вказаній постанові звернув увагу на те, що повторний огляд, за наслідками якого позивачу було встановлено 2 групу інвалідності, відбувся 17.05.2019, а первинно інвалідність 3 групи встановлено 19.06.2015. Оскільки між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
Кожна сторона відповідно до положень ст. 77 КАС України повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При розгляді справи судом встановлено, що оскільки позивач звільнений зі служби 29.05.1995, інвалідність третьої групи встановлена більше ніж через 15 років під час первинного огляду 15.07.2010року, інвалідність другої групи встановлена 06.12.2018року більше ніж через 8 років після первинного огляду під час повторного огляду, то у відповідача не було передбачених законом підстав для виплати позивачеві допомоги згідно Порядку 975, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2013 №975.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевірив дії та рішення відповідача чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані повністю. Із системного аналізу викладених норм та встановлених судом обставин справи суд дійшов висновку про відсутність порушень прав позивача, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-248, 256, 294, 295, 371 КАС України, суд
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Міністерства оборони України та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 22.07.2020 р.
Суддя Коморний О.І.