про зупинення провадження в адміністративній справі
20 липня 2020 року 361/7186/16-а
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши в письмового провадженні питання про зупинення провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами та додані до неї документи в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Броварського міськрайонного суду Київської області, територіального управління ДСА України в Київській області, 3-тя: Державна казначейська служба України, про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі № 361/7186/16а за позовом ОСОБА_1 до Броварського міськрайонного суду Київської області, територіального управління ДСА України в Київській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Державна казначейська служба України, в якій останній просить суд: - скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2017 у справі № 361/7186/16а у зв'язку з виключними обставинами. В обґрунтування вказаної вище заяви, позивач зазначає, що Конституційним Судом України 15.04.2020 було прийнято рішення за № 2-р(ІІ)/2020 у справі № 3-311/2018(4182/18, 4632/19, 5755/19), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 № 1166-VІІ про скасування виплати вихідної допомоги суддям. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до адміністративного суду з заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
Заперечуючи проти задоволення вищевказаної заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами представник відповідача у відзиві послався на те, що оскільки з 01.04.2014 набрав чинності Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (Закон України від 27.03.2014 № 1166-VII), підпунктом 1 пункту 28 розділу ІІ якого, статтею 136 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" виключено. Вказані положення Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" неконституційними на момент судового розгляду не визнавались. Таким чином, суддям, які виходили у відставку починаючи з 01.04.2014 до 30.09.2016 виплата вихідної допомоги законодавством не була передбачена.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 відкрито провадження за виключними обставинами за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2017 за виключними обставинами у адміністративній справі № 361/7186/16а за позовом ОСОБА_1 до Броварського міськрайонного суду Київської області, територіального управління ДСА України в Київській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Державна казначейська служба України про зобов'язання вчинити дії та призначено судове засідання на 20.07.2020.
Позивач в заяві про перегляд за виключеними обставинами просив розгляд заяви проводити без його участі.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 31.03.1994 по 04.10.2016 працював суддею Броварського районного та міськрайонного суду Київської області.
Постановою Верховної Ради України №1515-VІІІ від 08.09.2016 його звільнено з посади судді Броварського міськрайонного суду Київської області у відставку відповідно до п.9 ч.5 ст.126 Конституції України - подання суддею заяви про відставку.
На підставі зазначеної постанови наказом голови Броварського міськрайонного суду Київської області № 34с-к від 4 жовтня 2016 року з позивачем припинено трудовий договір у зв'язку зі звільненням з посади у відставку та відраховано зі штату суду.
При звільненні з роботи питання про нарахування і виплату йому вихідної допомоги Броварським міськрайонним судом Київської області та Територіальним управлінням Державної судової адміністрації Київської області вирішено не було, тому 4 жовтня 2016 року та 16 листопада 2016 року позивач звернувся до голови Броварського міськрайонного суду Київської області із заявами про нарахування та виплату йому вихідної допомоги відповідно до законодавства України, але листами від 23 листопада 2016 року за № 5/231/2016 та № 5/234/2016 року Броварським міськрайонним судом Київської області позивачу відмовлено у виплаті вихідної допомоги.
Позивач не погодився з відмовою у виплаті вихідної допомоги, вважає таку відмову протиправною і такою, що суперечить законодавству України, останній звернувся з позовом до суду.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2017, в задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
При цьому, судом було зазначено, що дійсно, із набранням чинності Законом України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" питання вихідної допомоги регулювалося ст. 136 цього Закону, відповідно до якої судді, який вийшов у відставку, виплачувалася вихідна неоподатковувана допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України", який набрав чинності 01.04.2014, було внесено зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а саме, було виключено статтю 136 цього Закону, в якій зазначалось, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Виходячи з аналізу вищевикладеного, суд у вищевказаній постанові прийшов до висновку, що заява про відставку позивачем була подана вже в період дії Закону України "Про судоустрій та статус суддів в редакції, якою було виключено норму щодо виплати судді при виході у відставку вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Водночас, суд звертає увагу, що з Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що у провадженні Верховного Суду перебуває справа № 808/1628/18 за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 24.06.2019, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.09.2019, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за виключними обставинами рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.07.2018 з підстав, визначених пунктом 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 808/1628/18 зазначену справу передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
У вказаній ухвалі констатовано, що існує неоднаковий підхід до застосування зазначеним судом пункту 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. (Аналогічну норму передбачено ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України").
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яка входить до складу палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, в постанові від 17.12.2019 у справі №808/2492/18 зазначив, що наявність рішення Конституційного Суду України № 1-р(II)/2019 від 25.04.2019 в справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки під час розв'язання спору. На час виникнення спірних правовідносин та на час ухвалення рішення судом закон був чинним та підлягав застосуванню.
У цій же постанові Верховний Суд зверну увагу на те, що із тексту імперативних приписів пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС вбачається, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом у процесі розв'язання справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки, якщо рішення суду ще не виконане. Колегія суддів дійшла висновку, що в ситуації, яка є предметом дослідження, рішення не може вважатись невиконаним в контексті приписів пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС, оскільки рішення, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено, не передбачає примусового виконання.
В постанові від 19.11.2018 у справі №755/4893/18 (755/18431/15-а) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яка входить до складу палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів, дійшов такого висновку: "Згідно з резолютивною частиною рішення Конституційного Суду України № 1-р/2018 від 27 лютого 2018 року положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визнані неконституційними, останні втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Із змісту наведеного слідує, що дія положень абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України втратила чинність з 27 лютого2018 року, при цьому така не має зворотної сили.
Тому, рішення Конституційного Суду №1-р/2018 не може бути застосовано до правовідносин з приводу виплати пенсії позивачеві, що виникли до 27 лютого 2018 року, а саме в період з липня 2014 року.
Поряд з цим існує і протилежна практика Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо застосування пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України.
У пункті 79 вказаної ухвали Верховного Суду зазначено, що з огляду на викладене, колегія суддів, ставлячи на меті формування єдиної правозастосовчої практики, вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України, викладеного в судових рішеннях, раніше ухвалених Касаційним адміністративним судом у складі колегій суддів з інших палат, перелік яких наведено у пунктах 26-29 цієї постанови.
При цьому, враховуючи положення частини 5 статті 242 КАС України, про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суд дійшов висновку, з поміж іншого, про наявність підстав для зупинення провадження в цій справі.
Пунктом 5 частини 2 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 361/7186/16а до набрання законної сили рішенням об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 808/1628/18, враховуючи те, що позиція позивача ґрунтується саме на застосуванні пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України, щодо якого Верховний Суд у подібних правовідносинах констатував, що існує неоднаковий підхід до застосування зазначеним судом пункту 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України та дійшов висновку про необхідність відступити від попередніх висновків та передати питання на вирішення об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Керуючись ст. ст. 229, 236, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Провадження по розгляду заяви за виключеними обставинами в справі №361/7186/16а зупинити до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у адміністративній справі № 808/1628/18.
2. Зобов'язати сторін негайно повідомити суд про сплив обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі.
3. Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лиска І.Г.