Рішення від 22.07.2020 по справі 320/3980/19

з

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2020 року 320/3980/19

Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Горобцової Я.В., суддів Головенка О.Д., Терлецької О.О., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бучанської міської ради Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійни вимоги на предмет спору - Державна архітектурно-будівельна інспекція України, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень,

ОБСТАВИНИСПРАВИ:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Бучанської міської ради Київської області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Бучанської міської ради Київської області за № 3185-55-VІІ від 28 березня 2019 року «Про затвердження детального плану території, розташованої в межах вулиць Революції та Шевченка м. Бучі для розміщення житлової та громадської забудови».

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що при прийнятті Бучанською міською радою рішення № 3185-55-VІІ від 28 березня 2019 року «Про затвердження детального плану території, розташованої в межах вулиць Революції та Шевченка м. Бучі для розміщення житлової та громадської забудови» було порушено Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності». Так, на думку позивача, текстова і графічна частина детального плану території суперечить Генеральному плану та Плану зонування м. Буча (як частині Генерального плану), оскільки більша частина території за ДПТ передбачає будівництво житла, а не громадських об'єктів, як передбачено Генеральним планом, висотність багатоквартирних житлових будинків не відповідає гранично допустимій висоті будівель житлової забудови, яка передбачена Зонінгом для зони Г-2-1, за Генеральним планом на території в межах вулиць Революції та Шевченка м. Буча передбачено будівництво готельно-торгівельного комплексу, а ДПТ передбачено будівництво торгівельно-розважального комплексу. Крім того, при затвердженні детального плану був порушений порядок проведення громадських слухань та не було проведено стратегічну екологічну оцінку ДПТ, затвердженого оскаржуваним рішенням. У Бучанської міської ради були відсутні законні підстави для затвердження ДПТ для багатоквартирної житлової забудови в межах вулиць Революції та Шевченка м. Бучі, яка не передбачена Генеральним планом. Крім цього, у ДПТ передбачено інше призначення, ніж те, що зазначено в публічній кадастровій карті для земельної ділянки з кадастровим номером 3210945300:01:064:0069, яка займає більшу територію площі, опрацьованої ДПТ. Територія щодо якої оскаржуваним рішенням був затверджений Детальний план є територією громадської забудови, де за певних умов дозволено будівництво окремих багатоквартирних будинків до 4 поверхів з житловими приміщеннями у верхніх поверхах об'єктів ділового, культурного, комерційного використання. Також відповідачем було порушено процедуру та порядок прийняття детального плану території в частині здійснення стратегічної екологічної оцінки в процесі розроблення документа, передбачений статтями 11-13 ЗУ «Про стратегічну екологічну оцінку». Більш того, позивачу стало відомо, що відповідачем в супереч вимог Закону не було оприлюднено ані свого рішення щодо розроблення проекту детального плану території, ані свого рішення про затвердження розробленого детального плану території в межах вулиць Революції та Шевченка м. Бучі.

Також позивач вказує, що оскаржуваним рішенням порушено право позивача щодо участі у громадському обговоренні (громадських слуханнях), оскільки він не був належним чином повідомлений про проведення 22.03.2019 о14:00 громадських слухань, в яких він як член громади м. Буча мав право та був зацікавлений взяти участь. Більш того, будівництво 7-9 поверхових багатоквартирних житлових будинків, не передбачених Генеральним планом, в декількох метрах від домоволодіння позивача є порушенням його прав та інтересів як суміжного користувача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у своїх поясненнях, з посиланням на положення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Закону України "Про основи містобудування", просила вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду, призначено підготовче засідання.

5 вересня 2019 представником відповідача, через службу діловодства суду, подано відзив на позовну заяву в якому у задоволенні адміністративного позову просив відмовити. Стверджував, що доводи позивача щодо порушення його законних прав та інтересів не відповідають дійсності. Так, на думку відповідача, позивач зареєстрований за адресою на яку не поширюється дія оспорюваного ДПТ. Більш того, оспорюваний ДПТ не поширюється і на територію на якій розташовані земельна ділянка і будинковолодіння, що належить на праві приватної власності позивачу. Вказане підтверджується, зокрема, такою складовою ДПТ, як схема розташування території у планувальній структурі населеного пункту М 1:10000 (з якої чітко видно межі території, що проектується), а також довідкою відділу містобудування та архітектури Бучанської міської ради від 30.08.2019. Також відповідач стверджує, що позивач не є членом громади м. Буча, інтереси якої при проведенні громадських слухань мають бути враховані при розробленні проекту спірного ДПТ, а відтак його затвердження ніяким чином не перешкоджає в реалізації прав та інтересів позивача. Статус Генерального плану м. Буча та Плану зонування м. Буча, як ключових елементів комплексу містобудівної документації не означає, що оспорюваний ДПТ має абсолютно точно відображати всі їх положення. ЗУ «Про оцінку впливу на довкілля» не поширює свою діяльність на даний ДПТ. Порядком проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні передбачено необхідність зазначення в такому повідомленні не конкретної дати, а саме строків (тобто певного відрізку часу) протягом якого мають бути проведені громадські слухання. Про факт обізнаності громадськості датою проведення громадських слухань свідчить протокол від 22.03.2019, оскільки в реєстраційному листі до нього зазначено, що участь у слуханнях прийняли 12 осіб.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року задоволено клопотання представника позивача про колегіальний розгляд справи та постановлено здійснювати розгляд адміністративної справи №320/3980/19 колегіально у складі трьох суддів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року закрито підготовче провадження, призначено судове засідання.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду документів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є власником домоволодіння та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий № 3210800000:01:064:0107), що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.

17 березня 2015 року рішенням шістдесят сьомої сесії шостого скликання позачергового засідання Бучанської міської ради №2124-67-VI затверджено матеріали Генерального плану міста Буча, що є складовою частиною містобудівної документації «Генеральний план м. Буча План зонування (зонінг) м. Буча Київської області», розробленої Державним підприємством «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Дніпромісто» імені Ю.М. Білоконя.

Генеральний план м. Буча, який розміщений в публічному доступі за посиланням http://www.bucha-rada.gov.ua/master-plan-city. В розділі «Основні показники» основних положень Генерального плану зазначено, що розрахунковий період реалізації Генерального плану становить - 01.01.2033. У розділі «Заходи Генерального плану» передбачена, зокрема, необхідність розробки плану зонування території міста (зонінгу) та детальних планів територій районів перспективного будівництва. Рішенням №2171-69-VI від 30.04.2015 затверджено план зонування (зонінг) м. Буча Київської області, як частини Генерального плану.

Рішенням Бучанської міської ради Київської області п'ятдесят першої сесії сьомого скликання № 2814-51- VIІ від 20 грудня 2018 року вирішено розробити детальний план території, орієнтованою площею 5,4 га, що розташована в межах вулиць Революції, Шевченка в м. Буча для розміщення житлової та громадської забудови. Доручено КП «Бучабудзамовник» укласти договір з відповідною сертифікованою організацією на виконання робіт по розробці матеріалів детального плану території, орієнтованою площею 5,4 га, що розташована в межах вулиць Революції, Шевченка в м. Буча для розміщення житлової та громадської забудови. Розроблені матеріали детального плану території надати на затвердження до Бучанської міської ради.

На виконання зазначеного рішення Бучанської міської ради, № 2814-51- VIІ від 20 грудня 2018 року між КП «Бучабудзамовник» та між ТОВ «АРХБУДКВАДРАТ» укладено договір №01/07 від 07.02.2019, на підставі якого був розроблений детальний план території (ДТП) орієнтованою площею 5,4 га (по факту 4,8 га), для розміщення багатоповерхової житлової та громадської забудови, в межах вулиць Революції, Шевченка в місті Буча Київської області.

22 лютого 2019 року о 14:00 в приміщенні Бучанської міської ради за адресою: м. Буча вул. Енергетиків, 12 відбулися громадські слухання. За результатами їх проведення складений протокол громадських слухань по матеріалах «Детальний план території, орієнтованою площею 5,4 га, що розташована в межах вулиць Революції, Шевченка в м. Буча Київської області». Уповноваженим органом складено звіт про результати розгляду пропозицій громадськості згідно з яким усі пропозиції громадськості відхилено.

28 березня 2019 року рішенням п'ятдесят п'ятої сесії сьомого скликання Бучанської міської ради №3185-55-VIІ затверджено матеріали містобудівної документації на місцевому рівні, а саме: Детальний план території, орієнтованою площею 5,4 га, що розташована в межах вулиць Революції, Шевченка м. Буча для розміщення житлової та громадської забудови». Підставою для прийняття зазначеного рішення були розроблені ТОВ «АРХБУДКВАДРАТ» матеріали вищезазначеного детального плану території.

Не погоджуючись із прийнятим органом місцевого самоврядуванням рішенням позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, повноваження Бучанської міської ради у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, Земельним кодексом України, законами України «Про місцеве самоврядування в України», «Про основи містобудування», «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до частин першої, четвертої статті 12 Закону України «Про основи містобудування» до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій; до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території; визначення територій для містобудівних потреб; внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів відповідно до закону.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон Україин «Про регулювання містобудівної діяльності». Так, відповідно до п. 2 ч.1 ст. 1 означеного Закону генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Згідно з положеннями пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Згідно з п. 9 ч.1 ст. 1 Закону план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Механізм розроблення або внесення змін до містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України та містобудівної документації з планування території на регіональному і місцевому рівнях (далі - містобудівна документація) визначений Порядком розроблення містобудівної документації, затвердженим Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 №290 (далі - Порядок № 290).

Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 290 рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Згідно з пунктом 4.3. Порядку № 290 замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї є: при розробленні генерального плану населеного пункту, плану зонування території, а також детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, - виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; при розробленні детального плану території, яка розташована за межами населеного пункту, - районна державна адміністрація, а в разі відсутності адміністративного району - відповідно Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

На підставі аналізу наведених правових норм, суд приходить до висновку, що Бучанська міська рада Київської області має повноваження щодо замовлення та затвердження містобудівної документації м. Буча, зокрема, детального плану території.

Відповідно до абз.4 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної документації» у складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Згідно з частиною четвертою статті 19 цього ж Закону детальний план території визначає: принципи планувально-просторової організації забудови; червоні лінії та лінії регулювання забудови; функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; черговість та обсяги інженерної підготовки території; систему інженерних мереж; порядок організації транспортного і пішохідного руху; порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об'єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Системний аналіз вищенаведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що детальний план території є видом містобудівної документації, положення якого мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не суперечити йому.

Щодо відповідності детального плану території, затвердженого оскаржуваним рішенням, генеральному плану суд зазначає наступне.

Згідно з п. 4.1 ДБН Б. 1.1-14-:2012 «Склад та зміст детального плану території», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 12.03.2012 №107, детальний план розробляється, зокрема, з метою: уточнення у більш крупному масштабі положень генерального плану населеного пункту, схеми планування території району; уточнення планувальної структури і функціонального призначення території, просторової композиції, параметрів забудови та ландшафтної організації частини території населеного пункту або території за його межами; формування принципів планувальної організації забудови; виявлення та уточнення територіальних ресурсів для всіх видів функціонального вико ристання території; визначення всіх планувальних обмежень використання території згідно з державними будівельними нормами та санітарно-гігієнічними нормами; визначення параметрів забудови окремих земельних ділянок; уточнення містобудівних умов та обмежень згідно з планом зонування у разі його наявності; забезпечення комплексності забудови території; організації транспортного і пішохідного руху, розміщення місць паркування транспортних засобів; охорони та поліпшення стану навколишнього середовища, забезпечення екологічної безпеки; комплексного благоустрою та озеленення; використання підземного простору тощо.

Згідно з п. 4.2 ДБН Б.1.1-14:2012 детальний план розробляється, зокрема, на структурно-планувальні елементи території населеного пункту, які мають цілісний планувальний характер, - на основі затвердженого генерального плану цього населеного пункту відповідно до чинного законодавства, плану зонування (за наявності) з використанням матеріалів містобудівного та земельного кадастрів.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затвердженого наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 №44 територія міста за функціональним призначенням і характером використання поділяється на селищну, виробничу в т. ч. зовнішнього транспорту і ландшафтно-рекреаційну. До селищної території входять ділянки житлових будинків, громадських установ, будинків і споруд, у т. ч. навчальних, проектних, науково-дослідних та інших інститутів без дослідних виробництв, внутрішньоселищна, вулично-дорожна і транспортна мережа, а також площі, парки, сади, сквери, бульвари, інші об'єкти зеленого будівництва й місця загального користування.

Судом встановлено, що на графічній частині Генерального плану (роздруківка з сайту http://www.bucha-rada.gov.ua/master-plan-city міститься в матеріалах справи) територія, розташована в межах вулиць Революції та Шевченка м. Бучі, позначена:

- на генеральному плані (основному кресленні), на схемі проектних планувальних обмежень, на схемі вулично-дорожньої мережі, міського та зовнішнього транспорту, на схемах інженерного обладнання території та схемі інженерної підготовки та захисту території - як територія громадських центрів (довгостроковий період), а відповідно експлікації - за номером 104 - готельно-торгівельний комплекс ТОВ «СВІТ КИЛИМІВ»;

- на схемі розташування населеного пункту в системі розселення та на моделі перспективного розвитку населеного пункту - як територія громадських центрів;

- на плані існуючого використання території та на схемі існуючих планувальних обмежень - як територія громадської забудови, що на експлікації за номером 93 позначено як готельно-торгівельний комплекс.

У розділі «Заходи реалізації генерального плану» передбачена, зокрема, необхідність розробки плану зонування території міста (зонінгу) та детальних планів територій районів перспективного будівництва.

30 квітня 2015 року рішенням Бучанської міської ради № 2171-69- VI від 30.04.2015 затверджений План зонування (зонінг) м. Буча Київської області, як частина Генерального плану.

На графічній частині Плану зонування - схемі зонування території м. Буча територія, розташована в межах вулиць Революції та Шевченка м. Бучі, позначена як зона Г-2-1. У Книзі 1 Плану зонування території м. Буча (на стор. 21-22) міститься перелік дозволених та допустимих видів забудови та використання земельних ділянок в межах території зони Г-2-1. Зона Г-2-1 є зоною, призначеною для розташування адміністративних, ділових, фінансових, торговельних установ, закладів обслуговування. Зона призначена для обслуговування населення, що мешкає в житлових районах та утвореннях. Зону Г-2-1 формують території здебільше громадської забудови, на яких містобудівною документацією розміщуються торгівельні заклади та інші об'єкти обслуговування населення.

Серед переважних видів використання зони Г-2-1: адміністративні споруди, офіси, організації управління, відділення банків, юридичні установи, відділення зв'язку, поштові відділення, підприємства громадського харчування, магазини, торгівельні комплекси, торгівельно-розважальні центри, приймальні пункти пральні та хімчистки, відділки, дільничні пункти управління внутрішніх справ, парки, сквери, бульвари, окремі багатоквартирні житлові будинки, що існували на території зони на момент розроблення зонінгу, окремі житлові будинки садибного типу, що існували на території зони на момент розроблення зонінгу, тобто станом на 2014 рік.

Супутніми видами використання зони Г-2-1 є: установи освіти та виховання, спортивні та фізкультурно-оздоровчі заклади, виставкові зали, художні галереї, клубні приміщення, концерт-ходи, культові споруди, готелі, центри обслуговування туристів, підприємства побутового обслуговування населення, споруди для тимчасового зберігання транспортних засобів, малі архітектурні форми.

На сторінці 22 Книги 1 Зонінгу перелічені допустимі види використання, що потребують спеціального дозволу або погодження. Так, до таких видів використання зони Г-2-1 відносяться: ринкові комплекси, окремі багатоквартирні житлові будинки до 4 поверхів з житловими приміщеннями у верхніх поверхах та розміщенням на нижніх поверхах об'єктів ділового, культурного, комерційного використання тощо.

У Книзі 2 Зонінгу (стор. 7-8) зазначені містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, що розташована в зоні Г-2-1. Так, гранична допустима висота будівель (максимальна поверховість) у зоні Г-2-1 для об'єктів громадської забудови становить 2 поверхи, а для житлової забудови - 4 поверхи.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Відповідно до частини 11 статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» матеріали генерального плану населеного пункту не можуть містити інформацію з обмеженим доступом та бути обмеженими в доступі. Загальна доступність матеріалів генерального плану населеного пункту забезпечується відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, у загальнодоступному місці у приміщенні органу місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 7 статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» матеріали детального плану території не можуть містити інформацію з обмеженим доступом та бути обмеженими в доступі. Загальна доступність матеріалів детального плану території забезпечується відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, у загальнодоступному місці у приміщенні органу місцевого самоврядування.

Положеннями текстової частини детального плану території для розміщення багатоповерхової житлової та громадської забудови в межах вулиць Революції, Шевченка в місті Буча визначено, що детальний план розроблено з метою визначення планувальної організації, функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації центральної частини території міста Буча Київської області, що розташована в межах вулиць Революції, Шевченка та існуючої забудови в місті Буча Київської області.

Детальний план території (ДПТ) складається з текстових та графічних матеріалів. Проект виконаний на розрахунковий строк 7 років - до 2026 року. Цей період знаходиться в межах розрахункового періоду Генерального плану. На сторінці 8 ДПТ зазначено, що ДПТ вносить уточнення і доповнення до Генерального плану міста на новому рівні містобудівної документації, пов'язаному із більшою деталізацією містобудівного планування території та проектних рішень, у тому числі уточнення поверховості житлової забудови та забезпечення перспективного населення об'єктами громадського обслуговування.

На сторінці 9 ДПТ зазначено, що територія розробки ДПТ буде умовно розділена на такі частини:

- ділянка установ і підприємств громадського обслуговування (торговельно-розважальний центр), орієнтовною площею 0,3 га;

- ділянка житлової багатоквартирної забудови, площею орієнтовно 3,5 га;

- проїзди, автостоянки та дороги.

На сторінці 11 ДПТ зазначено, що зона житлової забудови передбачає розміщення чотирьох 7-9-ти поверхових будинків з вбудованими громадськими приміщеннями. Кількість перспективного населення кварталу становить 1820 чол., враховуючи мешканців існуючої садибної забудови 30 чол.

Розділом 7 текстових матеріалів ДПТ (стор. 13) передбачено, що планується будівництво чотирьох багатоквартирних 7-9-типоверхових житлових будинків. На сторінці 30 ДПТ передбачений план освоєння території, де також зазначено, що висотність житлових будинків становить 7-9 поверхів.

Графічна частина ДПТ складається з основного креслення, схеми вулично-дорожньої мережі та транспорту, плану існуючого використання території, схеми інженерної підготовки території та вертикального планування, схеми інженерних мереж, споруд і використання підземного простору, схеми заходів цивільного захисту та викопіювання з генерального прану. Всіма зазначеними схемами, окрім викопіювання з генерального плану та плану існуючого використання території, передбачено будівництво багатоквартирних житлових будинків 7-9-ти поверхів. Наведене відпвідачем не спростовується.

Планом зонування (зонінг) м. Буча Київської області встановлені чіткі обмеження. У Книзі 2 Зонінгу (стор. 7-8) зазначені містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, що розташована в зоні Г-2-1. Так, гранична допустима висота будівель (максимальна поверховість) у зоні Г-2-1 для об'єктів громадської забудови становить 2 поверхи, а для житлової забудови - 4 поверхи. Більш того, зона Г-2-1 є зоною, призначеною для розташування адміністративних, ділових, фінансових, торговельних установ, закладів обслуговування. Зона призначена для обслуговування населення, що мешкає в житлових районах та утвореннях. Зону Г-2-1 формують території здебільше громадської забудови, на яких містобудівною документацією розміщуються торгівельні заклади та інші об'єкти обслуговування населення.

Враховуючи вищевикладене, в тому числі призначення об'єктів, будівництво яких передбачено ДПТ на території в межах вулиць Революції та Шевченка м. Бучі, з матеріалів справи слідує, що текстова і графічна частини ДПТ суперечать Генеральному плану та Плану зонування м. Буча (як частині Генерального плану), оскільки більша частина території за ДПТ передбачає будівництво житла, а не громадських об'єктів, як визначено Генеральним планом. При цьому, висотність багатоквартирних житлових будинків не відповідає граничної допустимої висоті будівель житлової забудови, яка передбачена Зонінгом для зони Г-2-1. Крім того, згідно Генерального плану на території в межах вулиць Революції та Шевченка м. Бучі передбачено будівництво готельно-торгівельного комплексу, водночас ДПТ передбачає будівництво торгівельно-розважального комплексу.

Суд акцентує увагу на тому, що на графічній частині Плану зонування - схемі зонування території м. Буча територія, розташована в межах вулиць Революції та Шевченка м. Бучі, позначена саме як зона Г-2-1.

На сторінці 22 Книги 1 Зонінгу перелічені допустимі види використання, що потребують спеціального дозволу або погодження. Так, до таких видів використання зони Г-2-1 відносяться зокрема окремі багатоквартирні житлові будинки до 4 поверхів з житловими приміщеннями у верхніх поверхах та розміщенням на нижніх поверхах об'єктів ділового, культурного, комерційного використання. В розумінні вимог Закону зміна в даному випадку допустимої поверховості житлової забудови з 4 максимально допустимих поверхів до 9 поверхів в зоні Г-2-1, до якої належить територія, відносно якої розроблений ДПТ, не є уточненням положень Генерального плану і Зонінгу як його частини, а саме зміною призначення зони Г-2-1.

За положеннями статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної документації» детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Відповідно до зазначеної норми, метою розробки детального плану є саме уточнення положень генерального плану. Доповнення ж генерального плану детальним планом території чинним законодавством не передбачено.

Невідповідність між показниками по поверховості будівництва, зазначеними в плані зонування та проектних матеріалах ДПТ була встановлена і Протоколом № 1 засідання архітектурно-містобудівної ради відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Бучанської міської ради № 1 від 26 березня 2019 року, про що було прямо зазначено у пропозиціях та зауваженнях.

При цьому посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на судову практику по справі №826/4504/17, судом не приймається до уваги, адже фактичні обставини зазначеної справи не є тотожними з обставинами цієї справи, що розглядається. Більш того, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 КАС України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

В ході розгляду справи стороною позивача надано до суду висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 19.12.2019 №49/19, проведеної судовим експертом ОСОБА_2 на замовлення ОСОБА_1 . Згідно висновків якої, Детальний план території орієнтованою площею 5,4 га, що розташована в межах вулиць Революції, Шевченка м. Буча для розміщення житлової та громадської забудови, затверджений рішенням Бучанської міської ради Київської області №3185-55-VII від 28.03.2019 не відповідає Генеральному плану міста Буча, затвердженому рішенням Бучанської міської ради Київської області №2124-67-VI від 7.03.2015 та Плану зонування території м. Буча (зонінг), що є складовою Генерального плану.

Детальний план території орієнтованою площею 5,4 га, що розташована в межах вулиць Революції, Шевченка м. Буча для розміщення житлової та громадської забудови, затверджений рішенням Бучанської міської ради Київської області №3185-55-VII від 28.03.2019 не уточнює, а суперечить Генеральному плану міста Буча, затвердженому рішенням Бучанської міської ради Київської області №2124-67-VI від 7.03.2015 та Плану зонування території м. Буча (зонінг), що є складовою Генерального плану.

За положеннями ст. 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить домоволодіння та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 3210800000:01:064:0107), а також, що зазначена земельна ділянка межує із земельною ділянкою, щодо якої затверджено ДПТ.

Судом не приймаються до уваги твердження відповідача, що позивач не є членом громади м. Буча, адже він зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , яка не охоплюється спірним рішенням про затвердежння ДПТ, оскільки позивач зареєстрований та проживає в м. Буча Київської області, а отже є членом громади м. Буча.

Відносно тверджень позивача щодо відсутності звіту про стратегічну екологічну оцінку, суд вказує наступне.

Приписами частини 4 статті 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що містобудівна документація підлягає стратегічній екологічній оцінці в порядку, встановленому Законом України «Про стратегічну екологічну оцінку». Розділ «Охорона навколишнього природного середовища», що розробляється у складі проекту містобудівної документації, одночасно є звітом про стратегічну екологічну оцінку, який має відповідати вимогам Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закон України «Про стратегічну екологічну оцінку» (далі- Закон 2354-VII)( набрав чинності 12.04.2018) останній регулює відносини у сфері оцінки наслідків для довкілля, у тому числі для здоров'я населення, виконання документів державного планування та поширюється на документи державного планування, які стосуються сільського господарства, лісового господарства, рибного господарства, енергетики, промисловості, транспорту, поводження з відходами, використання водних ресурсів, охорони довкілля, телекомунікацій, туризму, містобудування або землеустрою (схеми) та виконання яких передбачатиме реалізацію видів діяльності (або які містять види діяльності та об'єкти), щодо яких законодавством передбачено здійснення процедури оцінки впливу на довкілля, або які вимагають оцінки, зважаючи на ймовірні наслідки для територій та об'єктів природно-заповідного фонду та екологічної мережі (далі - території з природоохоронним статусом), крім тих, що стосуються створення або розширення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону 2354-VII визначено, що документи державного планування - стратегії, плани, схеми, істобудівна документація, загальнодержавні програми, державні цільові програми та інші програми і програмні документи, включаючи зміни до них, які розробляються та/або підлягають затвердженню органом державної влади, органом місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону 2354-VII суб'єктами стратегічної екологічної оцінки є, серед інших, замовник; органи місцевого самоврядування.

Статтею 9 Закону 2354-VII визначені етапами стратегічної екологічної оцінки:

1) визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки;

2) складання звіту про стратегічну екологічну оцінку;

3) проведення громадського обговорення та консультацій у порядку, передбаченому статтями 12 та 13 цього Закону, транскордонних консультацій у порядку, передбаченому статтею 14 цього Закону;

4) врахування звіту про стратегічну екологічну оцінку, результатів громадського обговорення та консультацій;

5) інформування про затвердження документа державного планування;

6) моніторинг наслідків виконання документа державного планування для довкілля, у тому числі для здоров'я населення.

Звіт про стратегічну екологічну оцінку, результати громадського обговорення та консультацій, проведених згідно із статтями 12 та 13 цього Закону враховуються в документі державного планування.

Згідно з приписами ч.1 ст. 10 Закону 2354-VII стратегічна екологічна оцінка здійснюється у процесі розроблення документа державного планування до його подання для затвердження. Здійснення стратегічної екологічної оцінки забезпечує замовник.

Відповідно до статті 11 Закону 2354-VII замовник забезпечує складання звіту про стратегічну екологічну оцінку після врахування зауважень і пропозицій, отриманих у процесі громадського обговорення заяви про визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки та наданих органами, зазначеними у статтях 6-8 цього Закону.

Звіт про стратегічну екологічну оцінку складається до затвердження документа державного планування та містить з урахуванням змісту і рівня деталізації документа державного планування, сучасних знань і методів оцінювання таку інформацію:

1) зміст та основні цілі документа державного планування, його зв'язок з іншими документами державного планування;

2) характеристику поточного стану довкілля, у тому числі здоров'я населення, та прогнозні зміни цього стану, якщо документ державного планування не буде затверджено (за адміністративними даними, статистичною інформацією та результатами досліджень);

3) характеристику стану довкілля, умов життєдіяльності населення та стану його здоров'я на територіях, які ймовірно зазнають впливу (за адміністративними даними, статистичною інформацією та результатами досліджень);

4) екологічні проблеми, у тому числі ризики впливу на здоров'я населення, які стосуються документа державного планування, зокрема щодо територій з природоохоронним статусом (за адміністративними даними, статистичною інформацією та результатами досліджень);

5) зобов'язання у сфері охорони довкілля, у тому числі пов'язані із запобіганням негативному впливу на здоров'я населення, встановлені на міжнародному, державному та інших рівнях, що стосуються документа державного планування, а також шляхи врахування таких зобов'язань під час підготовки документа державного планування;

6) опис наслідків для довкілля, у тому числі для здоров'я населення, у тому числі вторинних, кумулятивних, синергічних, коротко-, середньо- та довгострокових (1, 3-5 та 10-15 років відповідно, а за необхідності - 50-100 років), постійних і тимчасових, позитивних і негативних наслідків;

7) заходи, що передбачається вжити для запобігання, зменшення та пом'якшення негативних наслідків виконання документа державного планування;

8) обґрунтування вибору виправданих альтернатив, що розглядалися, опис способу, в який здійснювалася стратегічна екологічна оцінка, у тому числі будь-які ускладнення (недостатність інформації та технічних засобів під час здійснення такої оцінки);

9) заходи, передбачені для здійснення моніторингу наслідків виконання документа державного планування для довкілля, у тому числі для здоров'я населення;

10) опис ймовірних транскордонних наслідків для довкілля, у тому числі для здоров'я населення (за наявності);

11) резюме нетехнічного характеру інформації, передбаченої пунктами 1-10 цієї частини, розраховане на широку аудиторію.

Звіт про стратегічну екологічну оцінку підписується всіма його авторами (виконавцями) із зазначенням їхньої кваліфікації.

У складі містобудівної документації звітом про стратегічну екологічну оцінку для проектів містобудівної документації є розділ «Охорона навколишнього природного середовища», який має відповідати вимогам частини другої цієї статті.

Положеннями статті 12 Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» встановлений порядок та процедура громадського обговорення у процесі стратегічної екологічної оцінки, де зокрема визначено наступне.

Замовник своєчасно забезпечує можливості для участі громадськості у стратегічній екологічній оцінці проекту документа державного планування, за умови доступності для розгляду всіх альтернативних варіантів.

Проект документа державного планування та звіт про стратегічну екологічну оцінку оприлюднюються на офіційному веб-сайті замовника з метою одержання та врахування зауважень і пропозицій громадськості.

Про оприлюднення проекту документа державного планування та звіту про стратегічну екологічну оцінку громадськість повідомляє замовник.

Повідомлення про оприлюднення проекту документа державного планування та звіту про стратегічну екологічну оцінку публікується у друкованих засобах масової інформації (не менш як у двох), визначених замовником, та розміщується на офіційному веб-сайті замовника. Замовник забезпечує розміщення повідомлення та доступ до проекту документа державного планування і звіту про стратегічну екологічну оцінку протягом усього строку громадського обговорення, визначеного відповідно до частини шостої цієї статті.

Повідомлення про оприлюднення проекту документа державного планування та звіту про стратегічну екологічну оцінку повинно містити інформацію про:

1) повну назву документа державного планування, що пропонується, та стислий виклад його змісту;

2) орган, що прийматиме рішення про затвердження документа державного планування;

3) передбачувану процедуру громадського обговорення, у тому числі:

а) дату початку та строки здійснення процедури;

б) способи участі громадськості (надання письмових зауважень і пропозицій, громадські слухання тощо);

в) дату, час і місце проведення запланованих громадських слухань (у разі проведення);

г) орган, від якого можна отримати інформацію та адресу, за якою можна ознайомитися з проектом документа державного планування, звітом про стратегічну екологічну оцінку та екологічною інформацією, у тому числі пов'язаною зі здоров'ям населення, що стосується документа державного планування;

ґ) орган, до якого подаються зауваження і пропозиції, його поштову та електронну адреси та строки подання зауважень і пропозицій;

д) місцезнаходження наявної екологічної інформації, у тому числі пов'язаної зі здоров'ям населення, що стосується документа державного планування;

4) необхідність проведення транскордонних консультацій щодо проекту документа державного планування.

Строк громадського обговорення встановлюється замовником і не може становити менш як 30 днів з дня оприлюднення повідомлення, передбаченого частиною четвертою цієї статті.

Громадськість у межах строку громадського обговорення має право подати замовнику в письмовій формі (у тому числі в електронному вигляді) зауваження і пропозиції до проекту документа державного планування та звіту про стратегічну екологічну оцінку. Усі зауваження і пропозиції до проекту документа державного планування та звіту про стратегічну екологічну оцінку, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов'язковому розгляду замовником. За результатами розгляду замовник враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє. Пропозиції і зауваження, подані після встановленого строку, не розглядаються.

Оприлюднення проекту документа державного планування та звіту про стратегічну екологічну оцінку з метою одержання зауважень і пропозицій не виключає можливості проведення в порядку, передбаченому законодавством, громадських слухань, будь-яких інших форм публічного громадського обговорення проекту документа державного планування та звіту про стратегічну екологічну оцінку.

За результатами громадського обговорення замовник готує довідку про громадське обговорення, в якій підсумовує отримані зауваження і пропозиції та зазначає, яким чином у документі державного планування та звіті про стратегічну екологічну оцінку враховані зауваження і пропозиції, надані відповідно до цієї статті (або обґрунтовує їх відхилення), а також обґрунтовує обрання саме цього документа державного планування у тому вигляді, в якому він запропонований до затвердження, серед інших виправданих альтернатив, представлених до розгляду. До довідки додаються протокол громадських слухань (у разі проведення) та отримані письмові зауваження і пропозиції. Довідка про громадське обговорення є публічною інформацією.

Громадське обговорення у процесі стратегічної екологічної оцінки проектів містобудівної документації на місцевому рівні проводиться в порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" для громадського обговорення проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Стосовно проведення громадських слухань обговорення детального плану території, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин п'ятої - сьомої статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів; склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування; матеріали детального плану території не можуть містити інформацію з обмеженим доступом та бути обмеженими в доступі. Загальна доступність матеріалів детального плану території забезпечується відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, у загальнодоступному місці у приміщенні органу місцевого самоврядування.

Згідно з частиною дев'ятою статті 19 цього ж Закону, детальний план території не підлягає експертизі.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Згідно з частиною другою статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зокрема, затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першої цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється.

Відповідно до частини третьоїь статті 21 цього ж Закону сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи зобов'язані забезпечити: оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні та доступ до цієї інформації громадськості; реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні (у разі її утворення); узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію; оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Згідно з частинами п'ятою-шостою статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування; пропозиції громадськості мають бути обґрунтовані в межах відповідних законодавчих та нормативно-правових актів, будівельних норм, державних стандартів і правил та надаватися у строки, визначені для проведення процедури громадських слухань. Пропозиції, надані після встановленого строку, не розглядаються.

Згідно частини дев'ятої статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється у двотижневий строк з дня їх прийняття шляхом опублікування в засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення таких рішень на офіційних веб-сайтах цих органів; особи, які оприлюднюють проекти генеральних планів населених пунктів, зонування територій, детальних планів територій, є відповідальними за їх автентичність.

Механізм проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні: генеральних планів населених пунктів, планів зонування та детальних планів територій (далі - містобудівна документація) визначає Порядок проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 555 (далі - Порядок № 555).

Відповідно до пункту 2 Порядку №555 проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проектах містобудівної документації здійснюється під час розроблення відповідних проектів містобудівної документації із врахуванням вимог Закону України "Про стратегічну екологічну оцінку".

Згідно з п. 4 Порядку №555 замовники містобудівної документації оприлюднюють у двотижневий строк прийняті рішення щодо розроблення проектів містобудівної документації шляхом опублікування таких рішень у засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення на офіційному веб-сайті замовника містобудівної документації.

Оприлюднення розроблених в установленому законодавством порядку проектів містобудівної документації здійснюється не пізніш як у місячний строк з дня їх подання розробником до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради шляхом розміщення матеріалів (планшетів, макетів) у визначеному органом місцевого самоврядування місці та інформування громадян через розповсюдження брошур і повідомлень, засоби масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення інформації на офіційному веб-сайті замовника містобудівної документації.

Відповідно до п. 6 Порядку №555 оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні, проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості замовнику у строк, визначений замовником містобудівної документації.

Згідно приписів п. 8-9 Порядку №555 громадські слухання проводяться під головуванням уповноваженого представника замовника містобудівної документації, який:

забезпечує реєстрацію їх учасників;

оголошує порядок денний;

інформує учасників про порядок ведення протоколу, подання пропозицій (зауважень) у письмовій та/або усній формі, зміст пропозицій (зауважень), що надійшли, та процедуру їх врахування;

забезпечує ведення обговорення, подання пропозицій (зауважень) громадськості з дотриманням регламенту;

забезпечує аудіо- та/або відеофіксацію перебігу громадських слухань;

готує протокол громадських слухань.

Громадські слухання розпочинаються з доповіді розробника та/або замовника про розроблений проект містобудівної документації.

Перебіг громадських слухань та подані пропозиції (зауваження) оформляються протоколом, який підписується головуючим. Файл аудіо- та/або відеофіксації перебігу громадських слухань додається до протоколу.

Відсутність пропозицій і зауважень громадськості фіксується у протоколі громадських слухань.

Пропозиції (зауваження) можуть подаватися в письмовій та/або усній формі під час громадських слухань із внесенням їх до протоколу громадських слухань. Письмові пропозиції подаються під час громадського обговорення протягом строків, визначених пунктом 6 1 цього Порядку. Письмові пропозиції подаються фізичними особами із зазначенням прізвища, імені та по батькові, місця проживання, із особистим підписом. Юридичні особи подають пропозиції із зазначенням найменування та місцезнаходження юридичної особи. Анонімні пропозиції не розглядаються.

Відповідно до п.11 Порядку №555 Пропозиції громадськості реєструються та розглядаються замовником містобудівної документації у місячний строк з дня їх надходження.

За результатами розгляду пропозицій заявнику надається відповідь про їх врахування або обґрунтована відмова.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку, що громадські слухання містобудівної документації на місцевому рівні відбуваються оприлюдненням проектів містобудівної документації на місцевому рівні, наданням особам, які мають право на подання пропозицій до проектів містобудівної документації на місцевому рівні, строку для подання таких пропозицій; безпосереднім поданням пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування; утворенням погоджувальної комісії у разі необхідності та, відповідно, оприлюдненням результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації.

Тобто, врахування громадських інтересів при розробленні проектів містобудівної документації є результатом двостороннього процесу. За відсутності факту реалізації громадськістю свого права на подання пропозицій до містобудівної документації у передбаченому законом порядку, у органу місцевого самоврядування відсутній обов'язок їх розгляду та, відповідно, врахування.

При цьому, обов'язок органу місцевого самоврядування щодо узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію прямо визначено законодавством.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 19.02.2019 у справі № 461/4009/15-а.

Згідно п. 7 ст. 12 ЗУ «Про стратегічну екологічну оцінку» громадськість у межах строку громадського обговорення має право подати замовнику в письмовій формі (у тому числі в електронному вигляді) зауваження і пропозиції до проекту документа державного планування та звіту про стратегічну екологічну оцінку. Усі зауваження і пропозиції до проекту документа державного планування та звіту про стратегічну екологічну оцінку, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов'язковому розгляду замовником.

За результатами розгляду замовник враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

Замовником містобудівної документації є Бучанська міська рада, від імені якої діє КП «Бучабудзамовник» на підставі пункту 6 рішення Бучанської селищної ради від 05.08.2005 № 1377-50-ІУ, про що прямо зазначено Відповідачем у звіти про результати розгляду пропозицій громадськості (арк. 171 тому 1 матеріалів справи).

22 лютого 2019 року відповідачем було оприлюднено повідомлення про проведення громадських слухань на своєму офіційному сайті. Зазначене повідомлення містило наступну інформацію: про площу земельної ділянки, про замовника ДПТ, про розробника ДПТ, про місце ознайомлення з проектними матеріалами, місце проведення громадських слухань, а також інформацію, що громадські слухання відбудуться з 22.02.2019 по 25.03.2019 р., про адресу, за якою можуть надсилатися пропозиції, та про відповідальну особу з розгляду пропозицій.

Водночас 1 лютого 2019 року набрали чинності зміни до Постанови КМУ від 25 травня 2011 № 555 «Про затвердження Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні». В п. 5 будо додано підпункт 6-1, відповідно до якого, повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації має містити інформацію про дату, час і місце проведення громадських слухань. Під часом мається на увазі саме конкретна година та хвилина, коли мають бути проведені слухання. Такий висновок випливає з аналізу зазначеної норми, адже слову час передує слово дата, тобто конкретний час в конкретну дату.

Повідомлення також має містити 1) інформацію про мету, склад та зміст містобудівної документації, викладену у скороченій та доступній для широкої громадськості формі; 2) основні техніко-економічні показники, зокрема графічні матеріали, що відображають зміст містобудівної документації; 3) відомості про замовника та розробника проектів містобудівної документації та підстави для їх розроблення; 4) інформацію про місце і строки ознайомлення з проектом містобудівної документації, пояснювальною запискою, розділом "Охорона навколишнього природного середовища", який розробляється у складі проекту містобудівної документації та одночасно є звітом про стратегічну екологічну оцінкуПідпункт 4 пункту 5 в редакції Постанови КМ № 45 від 23.01.2019}, 5) інформацію про посадову особу замовника містобудівної документації, відповідальну за забезпечення організації розгляду пропозицій, та адресу, за якою можуть надсилатися пропозиції (зауваження); 6) відомості про строк подання і строк завершення розгляду пропозицій; 6-1) інформацію про дату, час і місце проведення громадських слухань; 7) інформацію стосовно запланованих інформаційних заходів (презентація, прилюдне експонування, телевізійні програми, публічні конференції тощо).

Разом з тим, вищевказане повідомлення від 22.02.2019 не містило всієї необхідної інформації, передбаченої п. 5 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні» та не було оприлюднено в зсобах масової інформації, які поширюються на території м. Буча.

Згідно ч. 4 ст. 21 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні, проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості замовнику містобудівної документації.

Проведення громадських слухань без додержання передбаченого Законом порядку їх проведення, зокрема, належного повідомлення громадськості про їх проведення є порушенням права позивача на участь у громадських слуханнях щодо ДПТ та права позивача на надання пропозицій щодо розроблення ДПТ.

Більш того, повідомлення від 22.02.2019 не містило інформації про підстави розроблення містобудівної документації.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що відповідачем не дотримано порядок проведення громадських слухань. Відповідно до ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Відповідно до ч. 11 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

За правилами п. 2. ч. 1 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньо-організаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 15 цього ж Закону передбачено, що розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати плани проведення та порядок денний своїх відкритих засідань.

У відповідності до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розробленівідповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов'язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

Таким чином, процес прийняття рішення органом місцевого самоврядування не обмежується лише внесенням проекту такого рішення до порядку денного, розглядом та прийняттям рішення на пленарному засіданні.

Отже,проект оскаржуваного рішення мав бути попередньо оприлюднений відповідачем за 20 робочих днів до дати його розгляду. Оскаржуване рішення мало бути оприлюднене не пізніше п'яти робочих днів з дня його затвердження, в тому числі обов'язково шляхом розміщення на сайті відповідача із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

В порушення зазначених норм, Відповідачем не були оприлюднені у встановлений законом строк та спосіб проект та в подальшому і саме оскаржуване рішення.

Тобто, оскаржуване рішення не оприлюднено відповідно до вимог п.1 ч.З ст.21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» із зазначенням прогнозованих правових, економічних та екологічних наслідків. Доказом порушення зазначених норм законодавства є відсутність на офіційному сайті БМР зазначеного рішення за посиланням http://www.bucha-rada.gov.ua/decision-city-council. Архів рішень, який доcтупний для скачування не містить всіх рішень, прийнятих БМР на відповідному засіданні, зокрема не містить й рішення № 2814-51-VII від 20.12.2018 року.

Крім того, судом встановлено, що матеріали оскаржуваного детального плану території та його зміст не містять Звіту про стратегічну екологічну оцінку та/або розділу «Охорона навколишнього природного середовища».

При цьому Розділ 13 ДПТ «Містобудівні заходи щодо поліпшення стану навколишнього середовища» не є таким звітом та не може вважатися Розділом «Охорона навколишнього природного середовища», оскільки не відповідає вимогам ч. 2 ст. 11 Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку»

За вимогами частини 3 статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовники містобудівної документації зобов'язані забезпечити, з поміж іншого, оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, пояснювальної записки, розділу "Охорона навколишнього природного середовища" або звіту про стратегічну екологічну оцінку на своїх офіційних веб-сайтах, а також вільний доступ до такої інформації громадськості.

Судом встановлено, що вимоги стосовно оприлюднення розділу «Охорона навколишнього природного середовища» або звіту про стратегічну екологічну оцінку на офіційному веб-сайті відповідачем дотримані не були. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Наведене дає підстави для висновку, що відповідачем порушені процедура та порядок прийняття детального плану території в частині здійснення стратегічної екологічної оцінки в процесі розроблення документа, передбачений статтями 11-13 Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку». А твердження відповідача про те, що норми ЗУ «Про стратегічну екологічну оцінку» не поширюються на ДПТ, що оскаржується, не узгоджуються з вимогами Закону.

Щодо тверджень відповідача про відсутність у позивача права на звернення з даним позовом суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 28.02.2019 у справі №522/3665/17 зазначив, що заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача (п. 58); заінтересованість повинна мати об'єктивну основу (п. 59); позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб'єкта владних повноважень (п. 74).

Громадські слухання є формою діалогу між мешканцями села (міста) (відповідною територіальною громадою) та депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування (ст. 13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). У певних випадках громадські слухання є обов'язковими.

Зокрема, відповідно до частин 1, 2 статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій. Затвердження на місцевому рівні зазначеної містобудівної документації без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється.

Відповідно до частини 3 цієї статті замовники містобудівної документації зобов'язані забезпечити, зокрема: 3) реєстрацію, розгляд та врахування пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні; 4) проведення громадських слухань щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні; 5) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію; 6) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

У пункті 7 Порядку № 555 передбачено коло осіб, які можуть подавати пропозиції до проектів містобудівної документації. Серед них повнолітні дієздатні фізичні особи, які проживають на території, щодо якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні (п. 1); власники та користувачі земельних ділянок, розташованих на території, щодо якої розроблено проект містобудівної документації, та на суміжних з нею територіях (п. 3); депутати відповідних місцевих рад (п. 5). Зазначена норма фактично окреслює коло зацікавлених осіб.

Позивач є мешканцем м. Буча Київської області. Окрім того, позивач є учасником громадських слухань, відтак оскаржуваним рішенням міської ради порушуються його права як представника територіальної громади.

Право громадськості брати участь в обговоренні проектів містобудівної документації було б ілюзорним, якщо б в інших учасників містобудівних правовідносин не було обов'язку враховувати ці пропозиції.

Обов'язок і порядок врахування таких пропозиції визначено у пункті 11 Порядку № 555, за яким пропозиції громадськості підлягають реєстрації органом місцевого самоврядування та розглядаються розробником і замовником проектів містобудівної документації у місячний строк. За результатами розгляду пропозицій заявнику надається відповідь про їх врахування або обґрунтована відмова. У разі наявності пропозицій громадськості, рішення про врахування яких розробник і замовник не можуть прийняти самостійно або мають місце спірні питання, особи, які забезпечують роботу з розгляду пропозицій громадськості, повідомляють про це відповідному органу місцевого самоврядування для прийняття останнім рішення щодо утворення погоджувальної комісії.

Позивач звернувся за захистом своїх прав, які виникли у нього як в учасника містобудівних правовідносин, пов'язаних із громадським обговоренням проекту містобудівної документації - детального плану території.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 369/8195/17.

Крім того, суд звертає увагу на те, що статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і використання практики Європейського суду з прав людини" визначено, що Європейська Конвенція та рішення Європейського суду є джерелом права в Україні, національні суди мають використовувати практику Європейського суду.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Екологічні інтереси населення також можуть захищатися у судовому порядку на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Конституції України, відповідно до яких ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

Орхуська конвенція ратифікована Законом України № 832-ХІV від 06.07.1999, тому її положення відповідно до статті 9 Конституції України є нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.

Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов'язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.

Водночас відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості у процесі ухвалення рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні [(згідно із Настановами щодо впровадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік)]. Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.

Приписи нормативно-правових актів усіх рівнів щодо принципів, правил, вимог, обов'язків різноманітних суб'єктів, що стосуються утримання диких тварин, на усіх правових титулах (в усіх формах власності чи користування), в неволі чи в напіввільних умовах, є "національним законодавством, що стосується навколишнього середовища" у значенні пункту 3 статті 9 Орхуської конвенції. Порушення приписів цих нормативно-правових актів може бути предметом судового оскарження відповідно до статті 9 Орхуської конвенції.

З огляду на важливість реального захисту довкілля, неприпустимим є обмежене тлумачення чинного законодавства України, частиною якого є Орхуська конвенція, стосовно права на звернення до суду за захистом охоронюваного законом інтересу у сфері гарантування екологічної безпеки.

Відтак право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися громадянами особисто або спільно - через об'єднання громадян (громадськість).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі №826/3820/18.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 10 травня 2011 року у справі "Дубецька та інші проти України" (заява № 30499/03) дійшов висновку, що "п. 105. Посилаючись на свою судову практику, Суд зазначає, що ні стаття 8, ні будь-які інші положення Конвенції не гарантують права на охорону природного екологічного середовища як такого (див. рішення у справі "Кіртатос проти Греції", заява №41666/98, пункт 52, ECHR 2003-VI). Також жодного питання не виникне, якщо оскаржувана шкода є незначною у порівнянні з небезпекою навколишнього середовища, притаманною життю в кожному сучасному місті. Однак може мати місце небезпідставна скарга за статтею 8 там, де екологічна небезпека досягає такого серйозного рівня, що призводить до суттєвого перешкоджання здатності заявника користуватися своїм житлом, мати приватне чи сімейне життя. Оцінка такого мінімального рівня є відносною і залежить від усіх обставин справи, таких як інтенсивність та тривалість шкідливого впливу та його фізичний чи психологічний вплив на здоров'я або якість життя особи."

Принципи, які застосовуються до оцінки відповідальності держави за статтею 8 Конвенції в екологічних справах, загалом схожі незалежно від того, чи розглядається справа з точки зору прямого втручання, чи позитивного обов'язку регулювати приватну діяльність (див. рішення у справі "Хеттон та інші проти Сполученого Королівства" (Hatton and Others v. the United Kingdom) [ВП], заява № 36022/97, пункт 98, ECHR 2003VIII, та рішення у справі "Фадєєва проти Росії" (Fadeyeva v. Russia).

Європейський суд з прав людини звертає увагу, що у справах, що стосуються екологічних питань, державі мають надаватися широкі межі розсуду та можливість вибору між різними способами та засобами дотримання своїх зобов'язань. Основне питання Суду полягає в тому, чи вдалось державі дотримати справедливого балансу між конкуруючими інтересами осіб, що зазнали впливу, та суспільства в цілому (див. рішення у справі "Хеттон та інші проти Сполученого Королівства" (Hatton and Others v. the United Kingdom), пп. 100, 119 та 123).

Відповідно до статті 10 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" екологічні права громадян забезпечуються: б) обов'язком центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації об'єктів економіки; д) компенсацією в установленому порядку шкоди, заподіяної здоров'ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; е) невідворотністю відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 червня 2020 року по справі № 826/11374/15 (адміністративне провадження № К/9901/7765/18).

Пунктом 9 статті 3 Орхуської конвенції визначено, що у межах відповідних положень Конвенції громадськість отримує доступ до інформації, має можливість брати участь у процесі прийняття рішень і має доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, без дискримінації за ознаками громадянства, національної приналежності або місця проживання, а у разі юридичної особи - без дискримінації за ознаками її зареєстрованого місцезнаходження або фактичного центру діяльності.

Абзацом першим частини другою статті 9 Орхуської конвенції зазначено, що кожна зі Сторін у рамках свого національного законодавства забезпечує, щоб відповідні представники зацікавленої громадськості, які вважають, що мало місце порушення того чи іншого права, коли це обумовлено адміністративно-процесуальними нормами відповідної Сторони, мати доступ до процедури перегляду прийнятих рішень в суді та (або) іншому незалежному та неупередженому органі, заснованому згідно зі законом, з метою оскарження законності будь-якого рішення, дії або бездіяльності з правового та процесуального погляду за умови дотримання положень Статті 6, а також інших відповідних положень цієї Конвенції там, де це передбачено національним законодавством і без шкоди для пункту 3, наведеному нижче.

Частиною третьою статті 9 Орхуської конвенції, визначено, що крім процедур перегляду, передбачених вище пунктами 1 і 2, і без їх порушення, кожна зі Сторін забезпечує представникам громадськості, коли вони відповідають передбаченим законодавством критеріям, якщо такі є, доступ до адміністративних або судових процедур для оскарження дій або бездіяльності приватних осіб і громадських органів, які порушують положення національного законодавства, що стосується навколишнього середовища.

Отже, положеннями Орхуської конвенції передбачено право оскарження порушень виключно «законодавства, що стосується навколишнього середовища». Критерієм віднесення положень норм чинного законодавства, до того, яке стосується навколишнього середовища, повинен бути результат, на досягнення якого ці норми спрямовані. Обрання саме такого способу тлумачення цього словосполучення обумовлюється метою Орхуської конвенції, якою є «сприяння захисту права кожної людини нинішнього і прийдешніх поколінь жити в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров'я та добробуту».

Тобто, метою зазначеної Конвенції є досягнення певного «екологічного» результату, у зв'язку з чим оскарження рішення, дії чи бездіяльності державних органів та інших осіб, у порядку, передбаченому частиною 3 статті 9 Орхуської конвенції, відповідатиме меті зазначеної Конвенції лише у випадку оскарження порушення норми, яке призводить до негативного впливу на навколишнє природне середовища, або ж такого порушення, яке істотно знижує ефективність гарантій від негативного впливу на навколишнє природне середовище чи життя і здоров'я людини.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, чого останнім зроблено не було.

Як свідчить позиція Європейського Суду з прав людини у справі "Дземюк проти України" (Заява № 42488/02) від 04.12.2014 р., принципи, які застосовуються до оцінки відповідальності держави за статтею 8 Конвенції в екологічних справах, загалом схожі незалежно від того, чи має справа розглядатися з точки зору позитивного обов'язку держави щодо вжиття належних та відповідних заходів для гарантування прав заявника за пунктом 1 статті 8 Конвенції або у контексті виправданого відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції "втручання органів державної влади". Більше того, процесуальні гарантії, доступні заявникові згідно зі статтею 8 Конвенції, можуть стати недієвими, а державу може бути визнано відповідальною за Конвенцією, якщо судове рішення, яким органи влади зобов'язано діяти певним чином в екологічних питаннях, ігнорується органами влади або залишається невиконаним протягом значного періоду часу (mutatis mutandis, рішення у справі "Ташкін та інші проти Туреччини", заява № 46117/99, пп. 124-125, ECHR 2004-X) (п. 89).

Європейський Суд з прав людини у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) вказав, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.

Згідно із практикою Європейського Суду з прав людини одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], N 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). Категорія «легітимні сподівання», за своїм змістом, є вимогою передбачуваності закону, адже норма не може вважатися «законом», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає громадянинові змогу керуватися цією нормою у своїх діях.

Принцип пропорційності у розумінні Європейського Суду з прав людини полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазначає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов'язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13 січня 2011 р. в справі «Чуйкіна проти України» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява № 28924/04) констатував: « 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. theUnitedKingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24 жовтня 2019 року по справі №806/1243/17 (провадження №К/9901/46204/18, №К/9901/46744/18), останній наголошує на необхідності дотримання встановленої законом процедури прийняття відповідного акту суб'єкта владних повноважень, проте, звертає увагу, що саме по собі порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що таке порушення вплинуло або могло вплинути на правильність оскаржуваного рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція неодноразово викладена Верховним Судом у своїх рішенням, зокрема, у постанові від 10.07.2019 (справа №804/639/18).

Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення, у зв'язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню. Позаяк, суд звертає увагу на те, що позивачем не надано належних і достатніх доказів, які б у своїй сукупності свідчили на користь висновку про протиправність оскаржуваного рішення з підстав порушення відповідачем його прав як суміжного землекористувача.

Встановивши, що детальний план території суперечить вимогам Генерального плану м. Буча, а також враховуючи порушення відповідачем приписів норм чинного законодавства щодо порядку та процедури прийняття містобудівної документації, суд приходить до висновку, що рішення Бучанської міської ради № 3185-55-VІІ від 28 березня 2019 року «Про затвердження детального плану території, розташованої в межах вулиць Революції та Шевченка м. Бучі для розміщення житлової та громадської забудови» є протиправним, позаяк прийняте з порушенням норм містобудівного законодавства, зокрема, із невідповідністю намірів забудови положенням містобудівної документації на місцевому рівні, а тому підлягає скасуванню.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та нечинним рішення Бучанської міської ради Київської області за № 3185-55-VІІ від 28 березня 2019 року «Про затвердження детального плану території, розташованої в межах вулиць Революції та Шевченка м. Бучі для розміщення житлової та громадської забудови».

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Згідно підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Головуючий суддя Я.В. Горобцова

Судді О.Д. Головенко

О.О. Терлецька