22 липня 2020 року м. Житомир справа № 240/7684/19
категорія 111060000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Житомирській області у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №ЖИ 98/262/06-30-13-05/2302415115/ДФС-ФС від 02.05.2019. В обґрунтування позову вказано, що оскаржувану постанову відповідачем було винесено на підставі акту перевірки Головного управління ДФС у Житомирській області від 09.04.2019 № 262/06-30-13-05/2302415115 складеного за результатами проведення планової документальної виїзної перевірки ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018. Позивач вказує, що оскаржуваною постановою до нього застосовано відповідальність за порушення, яке жодним чином не пов'язане з порушенням законодавства про працю та зайнятість населення передбачених ст. 265 КЗпП та ч.2-7 ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення", а тому вважає постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
У встановлений судом строк відповідачем не було подано до суду відзив на позовну заяву.
Частиною шостою статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою від 02.10.2019 провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 240/7781/19.
Ухвалою від 20.01.2020 було задоволено заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та вжито заходи забезпечення позову шляхом шляхом зупинення стягнення на підставі постанови Управління Держпраці у Житомирській області (вул. Шевченка, 18-а, м.Житомир,10008, код ЄДРПОУ 39790560) №ЖИ 98/262/06-30-13-05/2302415115/ДФС-ФС від 02.05.2019 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №240/7684/19.
Ухвалою від 05.05.2020 було поновлено провадження у справі.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд дійшов наступного висновку.
У ході судового розгляду було встановлено, що Головним управлінням ДФС у Житомирській області проведено планову документальну виїзну перевірку Коренівського Сергія Анатолійовича щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт перевірки від 09.04.2019 № 262/06-30-13-05/2302415115.
У вказаному акті, серед іншого, контролюючим органом здійснено висновок, що ОСОБА_1 допущено п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7, ч.2 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010, в результаті чого встановлено заниження за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу у розмірі (22%) на загальну суму 1536,77 грн.
В подальшому, на підставі вказаного акту документальної виїзної перевірки від 09.04.2019 №262/06-30-13-05/2302415115 т.в.о.начальника Управління Держпраці у Житомирській області Подорожнім В.О. було здійснено розгляд справи про накладення штрафу щодо порушення ФОП ОСОБА_1 п. 1 ч.2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7, ч.2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у вигляді заниження за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу у розмірі 22,00 % з урахуванням максимальної величини, на загальну суму 1536,77 грн., в тому числі за 2017 рік - 1536,77 грн.
Так, за наслідками розгляду справи, керуючись при цьому ст. 259 КЗпП України, ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення", ч.3 ст.34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, було винесено постанову про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 125190,00 гривень на підставі абз.2 ч.2 ст. 265 КЗпП України.
Правомірність прийняття зазначеної постанови, стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Крім того, слід зазначити, що не погоджуючись із рішеннями винесеними на підставі акту документальної виїзної перевірки від 09.04.2019 №262/06-30-13-05/2302415115 ФОП Коренівським було подано до суду позов до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування:
- податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 03 травня 2019 №0010801305 за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 1257,35 грн та штрафною санкцією на суму 314,33 грн;
- податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 03 травня 2019 №0010831305 за платежем військовий збір на суму 104,78 грн та штрафною санкцією на суму 26,20 грн;
- вимоги ГУ ДФС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) від 03.05.2019 №Ф- 0010741305 на сплату єдиного внеску в сумі 1536,77 грн;
- рішення ГУ ДФС у Житомирській області № 0010811305 від 03.05.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 307,35 грн;
- податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 03 травня 2019 №0010791305 за платежем податок на додану вартість на суму 992,00 грн та штрафною санкцією на суму 248,00 грн;
- податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 03 травня 2019 №0010821305 за платежем податок на додану вартість - штрафна санкція на суму 75039,00 грн.
- рішення № 0010751305 від 03.05.2019 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в сумі 170,00 грн., які було предметом судового розгляду у справі №240/77818/19.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені в Законі України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI).
Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (ст. 2 Закону №2464-VI).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається Законом №2464-VI, а в частині адміністрування -Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч. 4 ст. 8 Закону № 2464-VI).
Відповідно до абз. 3, 4 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); а також фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).
Крім того, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;
Натоміть, для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).
Розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування визначені у статті 8 Закону № 2464-VI.
Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 8 Закону № 2464-VI розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону № 2464-VI розмір єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч. 2 ст. 9 Закону № 2464-VI).
Абзацом третім частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4,5та5-1частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Крім того, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що Законом № 2464-VI на ФОП ОСОБА_1 покладений обов'язок здійснити своєчасне обчислення, нарахування та сплату єдиного внеску на всю суму доходу (прибутку), отриманого ним від підприємницької діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.
Частиною 1 ст. 12 Законом № 2464-VI визначено, що забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску є завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відповідно до п. 2, 3 ч. 2 ст. 12 Закону № 2464-VI центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, а також здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.
Пунктом 2 частини 1 статті 13 Закону № 2464-VI органу доходів і зборів надано право проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки. При чому, документальні та камеральні перевірки проводяться у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Відповідно до ч. 11 ст. 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно з п. 6, 8, ч. 1 ст. 13 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів має право: застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом; порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску.
Заходи впливу та стягнення за порушення вимог Закону № 2464-VI щодо сплати єдиного внеску, передбачені статтею 25 зазначеного закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
В протилежному випадку, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI) .
Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону № 2464-VI суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Крім того пунктами 2, 3, 6 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI визначено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції:
- за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум;
- за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску;
- за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.
Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску (ч. 14 ст. 25 Закону № 2464-VI).
З наведеного слідує, що органом уповноваженим застосовувати до платника єдиного внеску штрафні санкції за порушення вимог Закону № 2464-VI щодо сплати єдиного внеску, в тому числі й за заниження суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу, є орган доходів і зборів. При чому, притягнення платника єдиного внеску до відповідальності у вигляді штрафу за вказане порушення здійснюється органом доходів і зборів, шляхом прийняття відповідного рішення відповідно до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України20.04.2015 № 449
(у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року № 469).
Приймаючи вказану постанову, Управління Держпраці у Житомирській області керувалось ст. 259 КЗпП України, ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення", ч. 3 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509.
Відповідно до ст. 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
При цьому, згідно з п. 1 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі Порядок №509), яким керувався відповідач при винесенні оскаржуваної постанови, передбачено, що вказаний порядок визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".
Із зазначеного вбачається, що застосування до суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів відповідно до Порядку № 509 здійснюється відповідним органом Держпраці лише у випадках вчинення такими суб'єктами господарювання та роботодавцями порушень законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".
Оскаржувана у даній справі постанова була винесено на підставі абз. 2 ч.2 ст. 265 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до абз.2 ч.2 ст. 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Згідно з ч. 4 ст. 265 Кодексу законів про працю України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З аналізу абз.2 ч.2 ст. 265 Кодексу законів про працю України вбачається, що нею передбачено три окремих склади правопорушень у сфері законодавства про працю та зайнятість населення у випадку вчинення яких, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу.
Такими правопорушеннями є:
- фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту);
- оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві;
- виплата заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків.
Однак, вказаних в абз.2 ч.2 ст. 265 Кодексу законів про працю України порушень законодавства про працю та зайнятість населення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 допущено не було.
Як вбачається з акту перевірки від 09.04.2019 № 262/06-30-13-05/2302415115 контролюючий орган посилається на допущення позивачем п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7, ч.2 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010, в результаті чого встановлено заниження за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу у розмірі (22%) на загальну суму 1536,77 грн.
Підставою до такого висновку, слугувала позиція податкового органу щодо заниження ФОП ОСОБА_1 чистого оподаткованого доходу на загальну суму 6985,30 грн, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1257,35 грн, заниження суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу у розмірі (22%) на загальну суму 1536, 77 грн, заниження в даному періоді військового збору в сумі 104,78 грн у періоді з 01.01.2017 по 31.12.2017.
Вказані висновки ГУ ДФС в Житомирській області і стали фактичною підставою для винесення оскаржуваної постанови.
Таким чином, допущене, за позицією контролюючих органів позивачем порушення, полягає у заниженні суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу на загальну суму1536,77 гривень, тобто нарахуванні та сплаті єдиного внеску у меншому розмірі за рахунок заниження позивачем, як фізичною особою-підприємцем суми чистого оподатковуваного доходу з якого нараховується єдиний внесок.
Однак, суд зауважує, що вказане порушення не є порушенням законодавства про працю та зайнятість населення і не підпадає під склад правопорушення щодо виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків, відповідальність за яке передбачена абз.2 ч.2 ст. 265 Кодексу законів про працю України.
Зазначене у акті перевірки порушення щодо заниження за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу на загальну суму 1536,77 гривень, є порушенням вимог Закону №2464-VI щодо сплати єдиного внеску.
З наведеного слідує, що притягнення позивача до відповідальності за вказане порушення повинно здійснюватися органом доходів і зборів в порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України20.04.2015 № 449.
Необхідно наголосити, що Головним управлінням ДФС в Житомирській області було винесено вимогу про сплату ФОП ОСОБА_1 боргу (недоїмки) від 03.05.2019 №Ф- 0010741305 на сплату єдиного внеску в сумі 1536,77 грн, крім того, було також винесено рішення № 0010811305 від 03.05.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 307,35 грн.
Разом з тим, не погоджуючись з такими рішеннями ГУ ДФС в Житомирській області ФОП Коренівський С.А. оскаржив їх до суду.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року, яке набрало у встановленому законом порядку законної сили 12.03.2020, було визнано протиправною та скасовано вимогу від 03.05.2019 №Ф-0010741305 Головного управління ДФС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 1536,77 грн., визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Житомирській області № 0010811305 від 03.05.2019 про застосування штрафних санкцій в сумі 307,35 грн.
Крім того, необхідно зазначити, що вказаним судовим рішенням було надано детальну оцінку порушенням відображеним ГУ ДФС в Житомирській області у акті перевірки від 09.04.2019 № 262/06-30-13-05/2302415115, зокрема і щодо порушень, які слугували підставою щодо винесення постанови №ЖИ 98/262/06-30-13-05/2302415115/ДФС-ФС від 02.05.2019 .
Згідно ч.4. ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що приймаючи оскаржувану постанову №ЖИ 98/262/06-30-13-05/2302415115/ДФС-ФС від 02.05.2019 Управління Держпраці у Житомирській області застосувало до позивача відповідальність у вигляді штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, яке ФОП ОСОБА_1 вчинено не було, а тому дійшов висновку, що зазначена постанова є протиправною та її слід скасувати.
Протилежного відповідачем під час розгляду справи не доведено.
Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб'єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб'єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Згідно з частиною 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Позивачем під час розгляду справи доведено та підтверджено наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів протиправність оскаржуваної постанови, а тому позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення №169 від 11.05.2019 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 під час звернення з даним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн., який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Житомирській області (вул. Шевченка, 18-а, м.Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 39790560) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Житомирській області №ЖИ 98/262/06-30-13-05/2302415115/ДФС-ФС від 02.05.2019 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у сумі 125190 грн.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Житомирській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1921,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева