просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
23 липня 2020 року м.Харків Справа № 9/5014/969/2012 (5/65/2011)
Господарський суд Луганської області у складі:
судді Тацій О.В.,
розглянувши матеріали скарги №31/01-587 від 20.07.2020 Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на бездіяльність державного виконавця органу державного виконавчої служби у справі № 9/5014/969/2012 (5/65/2011)
за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ
до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ», м. Сєвєродонецьк Луганської області
про стягнення 394066751,36 грн,
Орган виконання судового рішення - Сєвєродонецький міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (проспект Хіміків, 68, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93401)
Без повідомлення та виклику учасників справи,
У 2011 році Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Луганської області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" (далі - відповідач) заборгованості за договором поставки природного газу від 28.01.2011 № 06/11-48 (далі - Договір), а саме: 313023445,02 грн основного боргу, 3411912,92 грн пені, 1499085,56 грн інфляційних нарахувань, 659851,08 грн - 3% річних. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач прийняті на себе зобов'язання виконав частково, розрахувавшись із позивачем не в повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яку до цього часу не погашено.
Справа господарськими судами розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням Господарського суду Луганської області від 30.11.2015 у справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2016 рішення Господарського суду Луганської області від 30.11.2015 у справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) скасовано частково. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3 % річних у сумі 8206220,29грн, пеню у сумі 3411912,92грн, інфляційні нарахування у сумі 67926 087,57грн, судовий збір за розгляд позовної заяви - 72801,99грн. У решті рішення залишено без змін. Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір за розгляд апеляційної скарги - 80082,19 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2016 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2016 скасовано, а рішення Господарського суду Луганської області від 30.11.2015 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) заяву Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволено, постанову Вищого господарського суду України від 14.06.2016 у справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) скасовано, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2016 залишено без змін.
На виконання постанови Верховного Суду України від 09.11.2016 року, яка набрала законної сили 09.11.2016 року видано наказ від 24.11.2016 року №9/5014/969/2012(5/65/2011) про стягнення з приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об'єднання Азот” (93403, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 5, код ЄДРПОУ 33270581) на користь дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) судовий збір за розгляд заяви про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 14 червня 2016 року у справі № 9/5014/969/2012(5/65/2011) у сумі 94 642,59 грн.
23.07.2020 Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулася до Господарського суду Луганської області зі скаргою №31/01-587 від 20.07.2020, в якій заявник просить:
- визнати незаконною бездіяльність органу ДВС щодо не передачі до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавчого провадження про стягнення з ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот»;
- визнати незаконною бездіяльність органу ДВС щодо не направлення на адресу стягувача постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 17.10.2019;
- скасувати постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 17.10.2019 та зобов'язати державного виконавця органу ДВС повторно провести опис та арешт майна боржника за участю стягувача;
- зупинити реалізацію майна, а саме вантажних вагонів (цистерн) в кількості 53 шт., що належать ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот», на які накладено арешт постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника від 17.10.2019;
- скасувати звіт про оцінку майна, виконаний суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем на замовлення Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо визначення ринкової вартості майна вантажних вагонів (цистерн) в кількості 53 шт., що належать ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот».
Дослідивши матеріали скарги, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення зі скаргою) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних/господарських справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Відповідно до частин першої та другої статті 74 Закону України “Про виконавче провадження” рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно зі ст. 340 Господарського процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Статтею 341 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Отже, право на звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця пов'язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ГПК України.
Частиною 4 ст.74 ГПК України встановлено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Тобто заявник (скаржник) під час звернення зі скаргою до суду, враховуючи положення ст. 74 ГПК України, повинен довести як наявність підстав для оскарження дії або бездіяльності органів виконання, так і дотримання ним строку для звернення із скаргою до суду.
В тексті скарги заявник посилається на неотримання ним копії оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим не має можливості надати її суду.
Положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 80 ГПК України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Разом з тим скарга не містить посилання на неможливість з об'єктивних причин самостійно надати суду копію постанови, що оскаржується, або відповідного клопотання з проханням витребувати цю постанову у державного виконавця або будь-яких доказів намагання заявника отримати відповідну постанову та відмову державного виконавця у видачі учаснику виконавчого провадження відповідного документа.
Відповідно до частини 4 статті 170 ГПК, cуд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
З огляду на вищевикладені обставини, відсутність як оскаржуваної постанови, так і будь-яких пояснень про неможливість самостійно надати оскаржувану постанову та відсутність клопотання про необхідність витребування її у відповідного органу, скороченні строки розгляду скарги в судовому порядку, суд дійшов висновку про повернення скарги Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” без розгляду.
Суд наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Отже, заявник (стягувач у виконавчому провадженні) наділений правом знайомитися з матеріалами виконавчого провадження та знімати необхідні копії, які в подальшому можуть використовуватися як певний доказ.
Суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що повернення скарги на бездіяльність державного виконавця не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
Керуючись ст.ст.170, 232, 234, 235, 339 - 340 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Скаргу №31/01-587 від 20.07.2020 Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на бездіяльність державного виконавця органу державного виконавчої служби у справі № 9/5014/969/2012 (5/65/2011) та додані до неї документи - повернути заявнику без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 23.07.2020 відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України та порядку, визначеному пп. 17.5 п. 17 ч. 1 Перехідних положень ГПК України.
Суддя О.В. Тацій