номер провадження справи 32/85/20
08.07.2020 Справа № 908/1314/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Колодій Н.А. при секретарі судового засідання Зеленцовій Е.Ю, розглянув у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Техенергохім ", (юридична адреса: 69034, м. Запоріжжя, вул. Ульянова, буд. 54; поштова адреса: 69034, м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, буд. 29)
до відповідача Запорізької митниці ДФС, (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 12)
про відшкодування збитків в розмірі 7993,07 грн
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Прокоф'єв С.А., довіреність № 113/92/08-70-10 від 23.06.2020
27.05.2020 до Господарського суду Запорізької області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява б/н від 27.05.2020 (вх. № 1425/08-07/20 від 27.05.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім ", м. Запоріжжя до Запорізької митниці ДФС, м. Запоріжжя про відшкодування збитків в розмірі 7993,07 грн.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2020 справу № 908/1314/20 за вище вказаною позовною заявою розподілено судді Колодій Н.А.
Ухвалою суду від 01.06.2020 позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 32/85/20, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 08.07.2020.
Позивач в судове засідання 08.07.2020 не з'явився. 08.07.2020 через службу діловодства господарського суду Запорізької області від позивача надійшло клопотання про розгляд справи № 908/1314/20 без участі представника ТОВ "Техенергохім".
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Розглянувши заявлене ТОВ " Техенергохім " клопотання від 08.07.2020, дослідивши матеріали справи № 908/1314/20, суд дійшов висновку, що подане клопотання не суперечить приписам чинного процесуального законодавства, неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню спору по суті, а тому клопотання про розгляд справи № 908/1314/20 без участі представника ТОВ "Техенергохім" судом задовольняється.
Відповідач в судовому засіданні 08.07.2020 проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.
За наслідками судового засідання 08.07.2020 судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тими обставинами, що внаслідок прийняття відповідачем неправомірного рішення № 112050000/2015/000295/1 від 30.09.2015, з позивача було стягнуто додаткові митні платежі в розмірі 15045,23 грн. Внаслідок прийняття Запорізькою митницею протиправного рішення і тривалим невиконання Запорізькою митницею судових рішень, позивач з 30.09.2015р. по 04.04.2019р. був позбавлений власних коштів, не мав можливості ними розпоряджатись, чим, на його думку, йому завдано збитки в сумі 7993,07 грн. які складаються з нарахованих інфляційних втрат за період листопад 2015 по березень 2019 в сумі 6407,76 грн. та 3% річних в сумі 1585,31 грн. за період з 30.09.2015 по 04.04.2019. Позов обґрунтований ст. 56 Конституції України, ст.ст. 1173, 1174 ЦК України, Конвенцією з прав людини, рішеннями Європейського суду з прав людини.
Відповідачем на підставі ст., ст. 165, 251 ГПК України подано суду відзив на позовну заяву, в якому Запорізька митниця ДФС проти позову заперечила. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що позовна заява ТОВ «Техенергохім» без дати без номеру (що надіслана митниці) не є копією позовної зави від 27.05.2020 б/н (що надіслана суду) та не відповідає вимогам ст. ст. 162, 164 пп. 17.1) п. 17) ч.1 Роздідлу ХІ «Перехідні положення» ГПК України та подана до суду з порушенням норм ч. 8 ст. 42, ст. 80, п.1 ч.1 ст. 164 ГПК України. Відповідач зазначив, що ТОВ «Техенергохім» не наведено наявність підстав для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування збитків, а саме не доведено наявність складу цивільного правопорушення.Також зауважив, що відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, яке виникає з договірних зобов'язань. Грошові кошти, які були сплачені по рішенню про визначення митної вартості у розмірі 15045,23 грн. не є шкодою, відповідно до ст. 43 Податкового кодексу України є надміру сплаченими митними платежами, а тому у митного органу не виникає ніякого грошового зобов'язання. Відповідач наполягає, що позивачем жодним чином нормативно не обґрунтовує свою позицію стосовно того, що митний орган повинен сплачувати будь-які кошти за втрату від інфляційних процесів. Митниця не була з позивачем у будь-яких господарських чи цивільних (договірних) відносинах, а тому не повинна сплачувати втрати від інфляційних процесів.Отже, позовні вимоги про стягнення з митниці на користь позивача інфляційних збитків у сумі 6407,76 грн. та відсотків за користування грошовими коштами у сумі 1585,31 грн. є безпідставними та необгрунтованими. Крім того відповідач зазначив, що питання повернення грошових коштів після сплати надміру сплачених митних платежів врегульоване нормами Податкового та Митного кодексу України. Це є спеціальним законодавством і норми Цивільного кодексу на нього не розповсюджуються. Відповідно до ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та ст. 301 МКУ, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643 (що набрав чинності 29.06.2017) затверджено Порядок повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів. Аналогічні норми цього наказу на час винесення рішення про визначення митної вартості від 30.09.2015 № 112050000/2015/000295/1 та постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 12.05.2016 у справі № 808/8932/16 були затверджені наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618. зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 № 1097/14364, яким до 29.06.2017 було затверджено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами. Отже, для повернення з Державного бюджету України платникам податків надмірно сплачених до бюджету коштів чинним законодавством встановлений спеціальний порядок повернення таких коштів, якого потрібно дотримуватися як платнику податків, так і митниці.Згідно зазначеного порядку до митного органу подається заява та інші документи передбачені цим нормативно-правовим актом, які розглядаються та після перевірки, якщо встановлено наявність підстав для повернення коштів, формується висновок про повернення з Державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені. Тобто скасування рішення про коригування митної вартості товарів ще не дає підстави митному органу для повернення грошових коштів, надміру сплачених до митного оформлення. Також суд не може одразу після скасування рішення про визначення митної вартості (на сьогодні рішення про коригування митної вартості) повернути надмірно сплачені грошові кошти, оскільки на момент скасування такого рішення відсутній предмет спору. Отже вимога сплати втрати від інфляційного процесу з вересня 2015 року є безпідставною.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні, суд
Як вбачається з матеріалів справи, Запорізькою митницею ДФС 30.09.2015 прийнято рішення про визначення митної вартості за другорядним методом визначення митної вартості - резервним, відповідно до ст.64 МКУ від 30.09.2015 № 112050000/2015/000295/1.
Не погодившись з прийнятим рішенням ТОВ "Техенергохім" звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 30.09.2015 № 112050000/2015/000295/1.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.05.2016 у справі № 808/8932/15 визнано протиправним та скасовано зазначене рішення.
В апеляційній інстанції постанова суду не переглядалась.
Позивач неодноразово звертався до Запорізької митниці ДФС з заявами про повернення надміру сплачених митних платежів (заяви від 22.06.2016, 29.09.2016, 25.10.2016, 07.02.2017, 01.03.2017, 10.08.2017, 25.09.2017).
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2017 у справі № 808/3860/16 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС (відділення у Дніпровському районі м. Запоріжжя) про скасування податкового боргу задоволено; скасовано суму податкового боргу ТОВ "Техенергохім" у розмірі 476112,09 грн., визначену у податковій вимозі від 23.11.2016 № 4662-17, прийняту Запорізькою об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС (відділення у Дніпровському районі м. Запоріжжя), скасовано податкову вимогу від 23.11.2016 № 4662-17; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС на користь ТОВ "Техенергохім" судовий збір у розмірі 7141,68 грн.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.08.2017 у справі № 808/3860/16 апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2017 повернуто.
Листом від 14.09.2017 № 13045/10/08-01-17-06 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області повідомлено ТОВ "Техенергохім", що після винесення ДААС остаточного рішення у справі № 808/3860/16 ДФС будуть вжиті заходи щодо виконання рішення суду.
Враховуючи те, що Запорізьким окружним адміністративним судом визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 30.09.2015 № 112050000/2015/000295/1, а також скасовано суму податкового боргу ТОВ "Техенергохім" у розмірі 476112,09 грн., визначену у податковій вимозі від 23.11.2016 № 4662-17, прийняту Запорізькою об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС (відділення у Дніпровському районі м. Запоріжжя), скасовано податкову вимогу від 23.11.2016 № 4662-17, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Запоріжжя 15045,23 грн. матеріальної шкоди, завданої протиправним рішенням та діями Запорізької митниці.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На підставі протиправного рішення Запоріькою митницею № 112050000/2015/000295/1 від 30.09.2015, стягнуто з позивача під виглядом митних платежів 15045,23 грн.: ввізне мито в розмірі 8503,83 грн. та додатковий імпортний збір в розмірі 6541,40 грн.
04.04.2019 відповідач повернув позивачу митні платежі в розмірі 15045,23 грн.
Отже, стягнення відповідачем зазначених сум відбулось 30.09.2015, а їх повернення 04.04.2019.
Предметом спору є стягнення з Запорізької митниці ДФС спричининех збитків, завданої протиправними рішеннями та діями Запорізької митниці. Позивач зазначає, що внаслідок прийняття відповідачем неправомірного рішення № 112050000/2015/000295/1 від 30.09.2015, з позивача було стягнуто додаткові митні платежі в розмірі 15045,23 грн. Внаслідок прийняття Запорізькою митницею протиправного рішення і тривалим невиконання Запорізькою митницею судових рішень, позивач з 30.09.2015р. по 04.04.2019р. був позбавлений власних коштів, не мав можливості ними розпоряджатись, чим, на його думку, йому завдано збитки в сумі 7993,07 грн. які складаються з нарахованих інфляційних втрат за період листопад 2015 по березень 2019 в сумі 6407,76 грн. та 3% річних в сумі 1585,31 грн. за період з 30.09.2015 по 04.04.2019.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 56 Конституції України проголошує право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Дане положення Основного Закону України реалізується нормами ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якими закріплено спеціальний випадок відшкодування шкоди, що має певні особливості порівняно з загальними правилами про деліктну відповідальність.
Отже, зазначеною правовою нормою встановлено відповідальність за завдання шкоди особливим суб'єктом, здійснення ним особливих функцій, тощо.
Суб'єктом відповідальності за даною статтею є держава. Автономна Республіка Крим, орган місцевого самоврядування, які відшкодовують шкоду, завдану безпосереднім заподіювачем шкоди.
У цивільному праві під шкодою розуміється пошкодження чи знищення суб'єктивного цивільного права, блага чи інтересу.
Нормами ст. 1166 ЦК України передбачено відповідальність за шкоду завдану: немайновим правам юридичної особи; майну юридичної особи.
Майном, в даній ситуації, виступає товар, який було заявлено позивачем до митного оформлення.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Виходячи з загальних принципів цивільного права, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки; 2) наявності збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.
Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Тобто, для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, позивач повинен довести наявність у нього збитків, протиправних винних дій відповідача у вигляді неналежного виконання зобов'язань, та причинного зв'язку між збитками позивача та діями відповідача.
Суд дійшов висновку про те, що ТОВ «Техенергохім» не доведено належними та допустими доказами складу правопорушення, з огляду на наступне.
Як було встановлено рішеннями судових органів та не доказується при розгляді даного спору в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України, відповідачем відносно позивача прийнято неправомірне рішення № 112050000/2015/000295/1 від 30.09.2015, яким було визначено митну вартість товарів за митною декларацією, внаслідок чого позивач сплатив додаткові митні платежі в розмірі 15045,23 грн. З огляду на встановлення необґрунтованості та протиправності рішення відповідача про коригування митної вартості товару, надміру сплачені декларантом при митному оформлені товару кошти підлягають поверненню, оскільки це є способом відновлення прав позивача у випадку скасування рішення митного органу про визначення митної вартості товару.
Фактично зазначені кошти було повернуто позивачу 04.04.2019.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 ГК).
Поняття зобов'язання та підстави його виникнення встановлені статтею 509 ЦК України, відповідно до ч. 1 якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення збитків в розмірі 7993,07 грн., завданої протиправним рішенням та діями Запорізької митниці Державної митної служби України, у формі втрат від інфляції за період листопад 2015 по березень 2019 в сумі 6407,76 грн. та 3% річних в сумі 1585,31 грн. за період з 30.09.2015 по 04.04.2019.
Позивач вважає, що внаслідок прийняття Запорізькою митницею протиправного рішення, позивач у цей період був позбавлений власних грошових коштів, не мав можливості ними розпоряджатися.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилися від прийняття зобов'язання за договором (ст. 612 ЦК), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (ст. 1212 ЦК), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.
Частина 3 ст. 11 ЦК України, відповідно до якої цивільні права та обов'язки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов'язань.
Таким чином, стягнення втрат від інфляції та 3% річних не поширюється на правовідносини між сторонами в даній справі, оскільки між ними відсутні будь-які договірні зобов'язальні правовідносини.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.05.2016 року у справі №808/8932/15 не встановлено між позивачем та відповідачем будь-яких зобов'язальних відносин, а лише підтверджено та визначено правовідносини сторін у сфері повернення зайво сплаченого митного платежу.
Повернуті позивачу кошти в сумі 15045,23 грн. відновили його порушене право, тобто, фактично, шкода ТОВ «Техенергохім» відшкодована шляхом повернення надмірно сплачених підприємством митних платежів при митному оформлені відповідно до чинного законодавства, а нарахування інфляційних втрат та 3% річних на вказану суму суперечить як приписам ч. 2 ст. 625 ЦК України, так і приписам ч. 5 ст. 11 ЦК України і не може вважатись збитками в розумінні ст. 22 ЦК України.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 7993,07 грн. збитків, що складає суму нарахованих позивачем втрат від інфляції за період листопад 2015 по березень 2019 в сумі 6407,76 грн. та 3% річних в сумі 1585,31 грн. за період з 30.09.2015 по 04.04.2019 є необґрунтованими та недоведеними.
Згідно із ст.ст. 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У задоволенні позову відмовити повністю.
За таких обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
З огляду на приписи ст. 129 ГПК України, приймаючи до уваги, що позивач у даній справі за подання позову про відшкодування за рахунок держави шкоди звільнений від сплати судового збору, та висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, розподіл судових витрат у даній справі не здійснюється.
Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім", м. Запоріжжя до Запорізької митниці ДФС, м. Запоріжжя про відшкодування збитків в розмірі 7993,07 грн. відмовити повністю.
Повне судове рішення складено " 23"липня 2020 р.
Суддя Н.А. Колодій
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.