Постанова від 20.07.2020 по справі 274/5795/18

Провадження № 274/5795/18

УХВАЛА Провадження № 1-кп/0274/237/20

20.07.2020 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_1

суддів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі

секретаря судового засідання . . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_4

прокурора . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_5

представника потерпілих . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_6

захисника . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_7

законного представника обвинуваченого . . . . . ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сальниця Хмільницького району Вінницької області, проживаючого відповідно до обвинувального акту за адресою: АДРЕСА_1 ,

за пунктами 4, 7 ч. 2 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

26.10.18 до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області надійшло кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 за пунктами 4, 7 ч. 2 ст. 115 КК України, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 06.07.18 за № 12018060000000167.

Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого - тримання під вартою.

Захисник звернулась з клопотанням про зміну запобіжного обвинуваченому з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Захисник у клопотанні, як і у попередньому, яке наявне в матеріалах провадження, зазначила, що подальше тримання неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою не відповідає вимогам національного законодавства, міжнародним стандартам кримінального судочинства та практиці ЄСПЛ (зокрема В. проти Швейцарії, Плесо проти Угорщини, А. проти Об'єднаного Королівства, Маккей проти Об'єднаного Королівства, Медведев та інші проти Франції, Белчев проти Болгарії, Зенцов і інші проти Російської Федерації, Мхітарян проти Російської Федерації, Панченко проти Росії, Ілійков проти Болгарії, Летельє проти Франції, Ходорков проти Росії, Рохліна проти Росії, Єлоєв проти України, Харченко проти України, Смирнова проти Росії, Пірузян проти Вірменії, Тирон проти Румунії, Бекчиєв проти Молдови, Сулаоя проти Естонії, Ноймайстер проти Австрії, Ідалов проти Росії, Гарицький проти Польщі, Храїді проти Німеччини, Яблонський проти Польщі, Іловецький проти Польщі); прокурором письмових доказів на підтвердження ризиків не надано; ризик втечі обвинуваченим відсутній, ОСОБА_9 позбавлений можливості знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів; ОСОБА_9 немає потреби незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта; не має необхідності перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; ОСОБА_9 не збирається вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується; зі спливом часу зменшуються ризики; з врахуванням особи обвинуваченого, який є неповнолітнім, відсутність доведення прокурорами обставин та підтвердження ними ж, обставин, які б вказували на наявність реальних або можливих намірів ухилення неповнолітнього ОСОБА_9 , цілком достатньо запобіжного заходу у виді домашнього арешту з застосуванням електронного засобу контролю. Також захисник вказала, що судовий розгляд затягується потерпілими, з обвинувального акта з додатками вбачається неправильна кваліфікація дій за ст. 115, а не 121 ч. 2 КК України, не встановлено предмет скоєння злочину, кількість поранень, на місці пригоди відсутня значна кількість крові, кросівок потерпілої, що свідчить про те, що злочин було скоєно в іншому місці, чисельні порушення органом досудового слідства не можуть бути підставою для подальшого утримання неповнолітнього обвинуваченого під вартою, слухання справи ж буде тривати роками, можливо навіть понад 10 років. Посилання представника потерпілого на рішення Житомирського апеляційного та Вінницького апеляційних судів, яким підтверджено законність продовження строків утримання, є безпідставними, оскільки судді Житомирського апеляційного суду заявляють собі у цій справі самовідводи, а Вінницький апеляційний суд її не викликає у судові засідання, у зв'язку з чим вона збирає матеріали для подачі заяви про кримінальне правопорушення. Заперечила проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу.

Прокурор заперечив проти клопотання захисника, водночас клопоче про продовження тримання під вартою, оскільки ризики, що слугували підставою для обрання такого запобіжного заходу не зникли і існують на даний час, ступінь суспільної небезпечності злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_9 , дає підстави вважати, що він може становити небезпеку для суспільства, переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, перешкоджати встановленню істини.

Законний представник обвинуваченого підтримала клопотання захисника, заперечила проти задоволення клопотання прокурора. Вказала, що зібрані слідством докази є вкрай суперечливими, її син не вчиняв злочину, він вже втратив два роки дитинства, потребує навчання і просить звільнити обвинуваченого з-під варти.

Представник потерпілих підтримала клопотання прокурора, заперечила проти задоволення клопотання захисника, вказавши, що неповнолітня потерпіла побоюється за своє життя при звільненні обвинуваченого, законність рішень суду про продовження строків утримання обвинуваченого під вартою були предметом розгляд Житомирського та Вінницького апеляційних судів .

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не перевищувати двох місяців. В ч. 2 цієї статті встановлено, що вирішення питань судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 Кодексу (як і при будь-якому застосуванні положень однієї Особливої частини кодексу, норми з іншої Особливої частини Кодексу підлягають застосуванню з врахуванням положень тієї Особливої частини, що регулює певну стадію, в тому числі і щодо розгляду клопотань на стадії судового розгляду, строку подачі таких клопотань). Зокрема у ст. 199 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою або можливості продовження такого тримання судом має бути перевірено, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений при обранні такого запобіжного заходу ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Заслухавши думки учасників, дослідивши надані матеріали, суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Так, обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою обрано 09 липня 2018 року, в подальшому строк тримання під вартою продовжувався, востаннє - 22.05.20. При обранні запобіжного заходу у відповідності до вимог ст.ст. 178, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України враховувалась особа, щодо якої вирішувалось питання про тримання під вартою, існуючі відповідно до тяжкості злочину та особи ризики тощо. Слідчим суддею було встановлено, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, і, враховуючи обставини кримінального правопорушення, його наслідки у вигляді спричинення ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, що призвело до смерті останньої, тяжкість покарання за злочин, по якому оголошено підозру, особу підозрюваного, слідчий суддя під час розгляду клопотання дійшов висновку, що органом досудового розслідування обґрунтовано наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тому більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки ОСОБА_9 . Апеляційний суд погодився з висновком слідчого судді, визнав, що застосований запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю злочину та його наслідками. Обставини та кваліфікація слідчим суддею оцінювалися на момент розгляду клопотання (на даний час така кваліфікація є ще більш тяжкою). Ухвали чинні, в тому числі і після оскарження в апеляційному порядку ухвал суду про продовження строків тримання під вартою.

На даний час ОСОБА_9 , вже у цьому судовому провадженні, так і продовжує обвинувачуватись у вчиненні особливо тяжкого насильницького злочину, що потягнув за собою смерть іншої людини. Злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, у санкції статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті. Європейська Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини у своїй практиці ніяким чином не забороняють утримувати особу під вартою, продовжувати строки такого тримання, лише вимагають, щоб рішення національних судів з даних питань були належним чином мотивованими, обґрунтованими та підставними. Зокрема У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977\96 від 26.07.2001 року, на яку посилається захисник, ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». При розгляді ж цього клопотання по суті встановлено, що стан здоров'я обвинуваченого (за наявними у суду даними), майновий стан, міцність його соціальних зв'язків, його характеристики не змінились (вік змінився в бік збільшення), що свідчить про відсутність зменшення ризиків, в цій частині характеризуючих даних особи. Предметом цього судового розгляду, як і кожного попереднього разу є обставини, визначені у ст. 331 КПК України. Вийти за межі предмету судового розгляду, прямо визначеного Законом, суд не вправі. Обставини ж предмету судового розгляду, на які вказали учасники в ході цього судового засідання, як сторона захисту, так і сторона обвинувачення, так само були предметом оцінки для обрання запобіжного заходу, і на думку судів першої та апеляційної інстанції слугували підставою для обрання запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою. Ці обставини залишаються фактично незмінними, що вказує і на відсутність підстав для зміни запобіжного заходу. На даний час у зв'язку з заявленим стороною захисту непогодженням із законністю процесуальних дій, які були здійснені судом до заміни судді, відповідно до ст. 319 КПК України судовий розгляд розпочато спочатку. Дійсно 20.07.20 провести судове засідання по суті не вдалося у зв'язку з неприбуттям потерпілих, але така неявка вже раніше допитаних потерпілих є першою, поважність причин неявки, на які вказали представник потерпілих, судом може бути перевірене лише у наступному судовому засіданні. Водночас судовий розгляд з квітня 2019 року відкладається виключно через неявки захисника, яка документів про причини неприбуття не надавала, процесуальну поведінку сторони захисту, в тому числі обвинуваченого, якого за систематичні порушення порядку судового засідання видалено з зали судового засідання. З плином часу ризики, які слугували підставою утримання під вартою, зменшуються, однак для зменшення цих ризиків має відбуватися судовий розгляд (як вірно зазначила захисник - відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розгляду справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії), під час якого суд мав би можливість перевіряти доводи захисту та обвинувачення, однак цього розгляду не відбувається через процесуальну поведінку захисту. Обставин, які зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики, колегією суддів не встановлено. Як було встановлено слідчим суддею та апеляційним судом наявна обґрунтована підозра, сукупність матеріалів судової справи на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину. Крім того, це випливає також з практики Європейського Суду з прав людини, де розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Всі ці обставини залишаються існувати і на даний час. Судом в будь-якому разі так і не може бути проігноровано зазначення органом досудового слідства, що дії, спрямовані на позбавлення життя іншої особи, були скоєні безпричинно, тобто має бути враховано суспільний інтерес у виді загрози життю будь-якої особи, навіть яка не має жодного відношення до особи обвинуваченого. Як і було зазначено раніше, умови більш м'яких запобіжних заходів, в тому числі і домашнього арешту, навіть цілодобового, при застосованих електронних засобах контролю, не зможуть в повній мірі запобігти цьому ризику. З часу появи у провадженні як учасника захисника ОСОБА_11 в судове засідання, призначене на 05.04.19, судовий розгляд кримінального провадження фактично не здійснюється через процесуальну поведінку сторони захисту (систематичні неявки, безпідставні клопотання тощо) і саме через таку процесуальну поведінку суд не може розпочати дослідження доказів, щоб, в тому числі перевірити обґрунтованість обвинувачення, кваліфікацію тощо. Обставини ж, які впливають на існування ризиків, що слугували підставою для обрання запобіжного заходу, залишаються незмінними - суд зобов'язаний виконувати завдання кримінального провадження, в тому числі, здійснювати захист будь-якої особи (не лише обвинуваченого), суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечувати дотримання ст. 27 Конституції України про те, що ніхто не може бути свавільно позбавлений життя і обов'язок держави - захищати життя людини, що, враховуючи обставини інкримінованих події, зобов'язує суд враховувати продовження існування ризику вчинення такого ж правопорушення щодо іншої особи (при цьому суд не робить висновки по суті обвинувачення, а лише оцінює ризики).Текст ухвал суду залежить від предмету судового розгляду і зрозуміло, що якщо предмет розгляду залишається фактично незмінним (клопотання захисника навіть не зазнало зміни в даті винесення ухвали про продовження строку - 22.08.19), то і форма рішення зазнає незначних змін. Висновки ж органу досудового розслідування для суду не є наперед встановленими, та згідно з принципом безпосередності дослідження доказів судом мають бути досліджені всі докази, що потребує продовження розгляду провадження, дослідження доказів, і суд на даний час не може робити висновки про обґрунтованість чи необґрунтованість обвинувачення по суті, так само як і висновки про правову кваліфікацію.

На підставі наведеного, керуючись статтями 331, 369, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

клопотання захисника - залишити без задоволення.

клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити дію застосованого до обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 60 (шістдесяти) днів з дня постановлення ухвали.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі ДУ "Житомирська УВП (№ 8)".

Головуючий - суддя

Суддя

Суддя