Справа № 192/1946/18
Провадження № 2/192/756/20
Іменем України
(заочне)
"17" липня 2020 р. Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Стрельникова О.О.
за участю: секретаря судового засідання - Корота Л.С.,
представника позивача - адвоката Мулька А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Олександропільська сільська рада про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
Представник позивача в інтересах позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що позивачу на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право приватної власності від 20 червня 1990 року належить житловий будинок АДРЕСА_1 .
Відповідно до розпорядження Олександропільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області №21 від 12 лютого 2016 року вул. Кузьменко в с. Олександропіль, Солонянського району, Дніпропетровської області перейменована на вул. Вишнева.
Згідно довідки про склад сім'ї виданої Олександропільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області №981/03-45 від 04 жовтня 2018 року у вищевказаному будинку окрім позивача зареєстрований син ОСОБА_2 , як член сім'ї власника.
З 2010 року і до теперішнього часу відповідач без поважних причин не проживає за місцем реєстрації як і не робив жодних спроб проживати в АДРЕСА_1 .
Оскільки відповідач створює перешкоди у здійсненні права користування і розпорядження майном позивача, і тому він змушений звернутися до суду з позовом про визнання відповідача таким, що втратив право на користування жилим приміщенням.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав викладених в позовній заяві, не заперечував проти заочного розгляду справи в разі неявки відповідача.
Відповідач, який про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України за зареєстрованим місцем свого проживання (а.с. 59, 60) в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
У зв'язку з неявкою у судове засідання відповідача, який бере участь у справі, суд у відповідності зі ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати розгляд справи у відсутність відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та за згодою представника позивача у порядку заочного провадження на підставі наявних у справі доказів.
Представник третьої особи - Олександропільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у відсутність їх представника (а.с. 54, 61).
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст.ст. 12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, при цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В судовому засіданні встановлено, що позивачу на підставі свідоцтва про право приватної власності від 20 червня 1990 року виданого Олександропільською сільською радою Дніпропетровської області, зареєстрованого Марганецьким міжміським бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 1-110, належить на праві приватної власності будинок АДРЕСА_1 (а.с. 12).
Відповідно до розпорядження в.о. Олександропільського сільського голови ОСОБА_3 . №21 від 12 лютого 2016 року, вул . Кузьменко в с . Олександропіль , Солонянського району, Дніпропетровської області перейменована на вул. Вишнева (а.с. 13).
З довідок Олександропільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області №253/03-35 від 28 вересня 2018 року вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 з 17 лютого 2003 року по теперішній час (а.с. 15).
Як вбачається з довідки Олександропільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області №981/03-45 від 04 жовтня 2018 року вбачається, що в будинку АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_1 та має склад сім'ї ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с. 16).
Відповідно до довідки Олександропільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області №385 від 02 жовтня 2018 року, ОСОБА_2 з 2010 року на території Олександропільської сільської ради не проживає (а.с. 20).
Згідно акту обстеження помешкання від 03 жовтня 2018 року проведеного депутатом Олександропільської сільської ради Солонянського району АДРЕСА_1 встановлено, що ОСОБА_2 на момент обстеження в даному будинку не проживає, особистих речей, які б могли свідчити про його проживання в будинку при обстеженні виявлено не було, ОСОБА_2 фактично не проживає у даному будинку з 2010 року (а.с. 21).
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно ст. 383 ЦК України - власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно до ст. 386 ЦК України - держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Статтею 405 ЦК України передбачено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника ( подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Разом з цим, згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Під час судового засідання судом достовірно встановлено, що відповідач, який з 2010 року не проживає в будинку позивача, не є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є членом сім'ї позивача, є особою, місце проживання якої зареєстровано за вищезазначеною адресою і така реєстрація, перешкоджає позивачу належним чином реалізувати своє право власності на свій будинок. Тому суд вважає, що вимоги позивача про визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме будинком позивача, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За таких підстав суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі і відповідача слід визнати таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме будинком за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Таким чином, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 9 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».
На підставі викладеного, ст.ст. 386, 391, 405 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , який мешкає: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 до ОСОБА_2 , який мешкає: АДРЕСА_1 , серія паспорта НОМЕР_2 , третя особа: Олександропільська сільська рада, яка розташована за адресою: с. Олександропіль, Солонянського району, Дніпропетровської області, вул. Гагаріна, буд. 74, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04337854 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 704 (сімсот чотири) грн. 80 (вісімдесят) коп. судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складання.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення суду починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 22 липня 2020 року.
Головуючий: суддя Стрельников О.О.