Справа № 183/7301/19
№ 2/183/1637/20
15 липня 2020 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді Сороки О.В.,
секретаря Пащенко А.С.,
розглянувши, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідача суму боргу за договором позики від 28 лютого 2019 року у розмірі 12000 доларів США в еквіваленті у гривні на день подачі позову за офіційним курсом НБУ у розмірі 290640 грн.
Позов обґрунтований тим, що 28 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений письмовий договір позики, у відповідності до якого позивач передав відповідачеві грошові кошти в сумі 1200 доларів США. Відповідач зобов'язувався повернути кошти у строк до 07.04.2019 року, однак взяті зобов'язання не виконує.
Позивач зауважує, що ним вживалися заходи щодо повернення коштів, відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань, тому ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом.
02 січня 2020 року ухвалою суду відкрите провадження у справі, розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач до початку розгляду справи по суті звернувся до суду з заявою про розгляд справи у її відсутність, позов підтримав, крім того надав суду письмові пояснення про те, що після вжитих судом заходів забезпечення позову у цій справі, відповідач здійснив продаж арештованого майна - Ѕ частини домоволодіння про АДРЕСА_1 , внаслідок чого він змушений був звернутися до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу, його позов було задоволено. Також позивач звертає увагу, що відповідач неодноразово притягався до цивільної відповідальності за подібними правовідносинами, укладаючи різного роду договори позики та не виконуючи свої зобов'язання.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, причина неявки суду не відома, відзив на позовну заяву не подав, тому у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд з погодження позивача, провів заочний розгляд справи.
На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.
Суду надано копію договору позики від 28 лютого 2018 року, у відповідності до якого ОСОБА_2 (надалі Позичальник) отримав в борг від ОСОБА_1 (надалі Позикодавець) 12000 доларів США. Позичальник зобов'язується повернути позику у строк до 07 квітня 2019 року (а.с. 7).
Позивач наполягає на тому, що передані ним в борг кошти відповідачем не повернуті у строк, зазначений у договорі.
До правовідносин, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне застосувати наступні норми закону, а саме.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зазначений вище договір, відповідно до вимог ч.1 ст. 1047 ЦК України є договором, що укладений в письмовій формі, оскільки його сума більш, ніж у 10 разів перевищує розмір неоподаткованого мінімуму громадян.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
У відповідності до вимог ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що в порушення умов договору, відповідач взятих на себе зобов'язань за договором позики не виконала, доказів повернення отриманих коштів позивачу суду не подано.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підлягають задоволенню. З урахуванням вимог ст. 524 ЦК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача борг за договором позики у розмірі 325723,40 грн. Такий розрахунок боргу був здійснений судом, з урахуванням офіційного курсу валют, встановлених на момент прийняття рішення. (12000 доларів США х 27,1436).
Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути сплачений позивачем при подачі позову судовий збір у розмірі 2906,41 грн. (а.с.1).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,76-82,89,141,263,265,280 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , суму боргу за договором позики від 28 лютого 2019 року у розмірі 325723 гривні, 40 копійок (триста двадцять п'ять тисяч сімсот двадцять три гривні, 40 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір в розмірі 2906,41 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 224 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя Сорока О.В.