Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
22 липня 2020 р. № 520/7856/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Єгупенка В.В.,
розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, м. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 поверх), Пенсійного фонду України (вул. Бастіонна, 9, м. Київ), третя особа - Управління Служби Безпеки України в Харківській області (вул. Мироносицька, 2, м. Харків) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просив визнати дії керівництва Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо непризначення та невиплати пенсії ОСОБА_1 безпідставними та протиправними. Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, починаючи з часу звільнення до часу призначення пенсії. Зарахувати час навчання у вищому цивільному навчальному закладі до загальної вислуги років ОСОБА_1 , з якої обчислюється пенсія. Стягнути з Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області моральну шкоду на користь ОСОБА_1 у розмірі 142 000 гривень. Стягнути з Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області витрати на правничу допомогу на користь ОСОБА_1 у розмірі 5 000 гривень. Звернути стягнення всієї суми боргу до негайного виконання.
Відповідно до положень ст.ст.171, 257, 263 КАС України розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи адміністративного позову, суд дійшов наступного.
З наявних матеріалів справи судом встановлено, що наказом Служби безпеки України від 07.11.2019 №250-ос ОСОБА_1 виключений із списків особового складу, який звільнений з військової служби з дня виключення зі списків особового складу наказом голови СБУ від 26.10.2019 №1441-ос за підпунктом «а» п.61, підпунктом «а» (за станом здоров'я - непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час) пункту 2 ч.6 ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас СБУ, з 07.11.2019.
Вислуга років на пенсію на 07.11.2019 складає: календарна - 28 років 1 місяць 9 днів, з них навчання у закладі вищої освіти - 2 роки 4 місяці 26 днів, пільгова - 7 місяців 24 дні, загальна - 28 років 9 місяців 3 дні.
18.11.2019 на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшли документи від Служби Безпеки України в Харківській області для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1
20.11.2019 ГУПФУ в Харківській області було направлено запит до УСБ України в Харківській області з метою отримання копії диплому та військового квитка ОСОБА_1 для зарахування до вислуги років часу навчання.
15.04.2020 було надано відповідь, але, як зазначає відповідач, у відсутність копії диплому та військового квитка позивача.
Згідно листа Пенсійного фонду України від 24.05.2020 №2800-030203-9/16862, у зв'язку з тим, що документи які би ствердили факт присвоєння офіцерського (спеціального) звання після закінчення навчального закладу відсутні, пенсія за вислугу років ОСОБА_1 може бути призначена після надання уповноваженим органом Служби безпеки України розрахунку вислуги років згідно норм чинного законодавства.
На адвокатський запит від 23.03.2020 № 31 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило, що рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 не прийнято, у зв'язку з направленням запитів до УСБУ в Харківській області та Департаменту пенсійного забезпечення ПФУ.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо непризначення пенсії, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (Закон №2262-ХІІ) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби (ст.2 Закону №2262-ХІІ).
Призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України (ст.10 Закону №2262-ХІІ).
Заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику роз'яснюється, які документи він повинен надати додатково. При наданні ним цих документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз'яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою, зазначені в частині першій цієї статті. Особа, яка звернулася за призначенням пенсії, пред'являє паспорт або інший документ, що засвідчує особу. (ст.48 Закону №2262-ХІІ).
Відповідно до п.4.1 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України
07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок 13-1), орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Відповідно до п.4.2 Порядку №13-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (п.4.3 Порядку №13-1).
Аналіз викладених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що отримавши від відповідного органу заяву про призначення пенсії за вислугу років разом з пакетом документів, що підтверджує відомості про особу та її стаж, орган, що призначає пенсію, зобов'язаний перевірити правильність оформлення та наявність усіх обов'язкових документів, необхідних для призначення пенсії.
Таким чином, на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області покладено обов'язок розглянути по суті заяву про призначення пенсії разом із відповідними документами для її призначення а не пізніше десяти днів з дня їх надходження прийняти рішення щодо призначення пенсії за вислугу років або відмову у призначенні пенсії.
Як вбачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.03.2020 №2000-0203-8/9987, відповідачем не було прийнято рішення щодо пенсійного забезпечення ОСОБА_1 , оскільки головним управлінням зроблені запити до Управління Служби безпеки України в Харківській області №36413/03.2-20 від 21.12.2019, Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України.
При цьому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області 18.11.2019 були отримані документи для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується листом від 21.12.2019 №36413/03.2-20.
Згідно з пунктом "б" ч.1 ст.17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", до видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам ; мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються служба в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", до вислуги років особам середнього, старшого та вищого начальницького складу податкової міліції додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Відповідно до п.2 постанови КМУ від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» полковнику ОСОБА_1 , який на день виключення зі списків особового складу СБ України мав право на призначення пенсії згідно зі статтею 12 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» при обчисленні вислуги років для призначення пенсії було зараховано час його навчання у цивільному вищому навчальному закладі з розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Полковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби наказом голови СБУ від 26.10.2019 №1441-ос, вислуга років на пенсію станом на 07.11.2019 складає: календарна - 28 років 1 місяць 9 днів, з них навчання у закладі вищої освіти - 2 роки 4 місяці 26 днів, пільгова - 7 місяців 24 дні, загальна 28 років 9 місяців 3 дні.
У листопаді 2019 року Управління СБУ в Харківській області направило до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області документи та подання для нарахування пенсії полковнику ОСОБА_1 (лист від 13.11.2020 №70/21-9131), проте рішення щодо призначення або відмови у призначенні пенсії позивачу Головним управлінням ПФУ в Харківській області всупереч положенням вищезазначених норм права, не прийнято.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
У даній справі оцінка правомірності відмови відповідача у призначенні позивачу пенсії за вислугу років, стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у листах від 30.03.2020 №2000-0203-8/9987, від 28.12.2019 №36413/03.2-20, від 01.06.2020 №2000-0303-8/28914. Суд не може досліджувати інших обставин, які не досліджувалися відповідачем, оскільки ці повноваження відносяться до його виключної компетенції.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладені обставини, з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову, шляхом визнання протиправними дій Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо непризначення та невиплати пенсії ОСОБА_1 та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за вислугу років із прийняттям відповідного рішення з урахуванням висновків, викладених в рішенні суду.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 142000 грн. на відшкодування завданої йому моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з ч.1 ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч.2 ст.23 ЦК України).
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст. 23 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Отже, моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Звертаючись до суду із вимогою про відшкодування моральної шкоди позивач повинен зазначити обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена.
При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають з'ясуванню: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні; чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Таким чином, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що звертається до суду із таким позовом.
В обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної шкоди позивач зазначає, що у зв'язку зі складним матеріальним становищем та економічною ситуацією в країні, враховуючи протиправну бездіяльність органів влади, позивач був вимушений для забезпечення себе та своїх близьких взяти кредитні кошти в банку. Станом на 15.06.2020 ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 41615 грн. 12 коп.
Проте, позивачем не було надано доказів заподіяння йому душевних страждань протиправною бездіяльністю відповідача по справі, зокрема, доказів погіршення здоров'я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.
Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також не зазначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної йому шкоди, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 142000 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн., суд зазначає наступне.
Статтею 134 КАС України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною п'ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв'язку з розглядом справи втрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
На підтвердження витрат на правничу допомогу, ОСОБА_1 до матеріалів справи надано договір про надання професійної правничої допомоги № 14 від 23.03.2020, укладений з адвокатським бюро «Фєдосєєв та партнери», ордер на надання правничої допомоги №1017408 адвокатом Фєдосєєвим В.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН №1712 на ім'я Федосєєва В.В. , квитанцію №ПН1597 від 18.06.2020 про сплату за правову допомогу за договором № 14 від 23.03.2020 5000 грн.
З огляду на викладене та надані представником позивача докази, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Розподіл судових витрат здійснюється за правилами ст.139 КАС України.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 263 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, м. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 поверх), Пенсійного фонду України (вул. Бастіонна, 9, м. Київ), третя особа - Управління Служби Безпеки України в Харківській області (вул. Мироносицька, 2, м. Харків) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо непризначення та невиплати пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років із прийняттям відповідного рішення з урахуванням висновків, викладених в рішенні суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. (п'ять тисяч гривень).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Єгупенко