21 липня 2020 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1
з секретарем: ОСОБА_2
за участю: прокурора - ОСОБА_3
захисника - адвоката ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі матеріли кримінального провадження № 192/683/18 (пр. № 1-кп/201/644/2020), відомості про яке 20 лютого 2018 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72018040000000075, стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і мешканця АДРЕСА_1 , з середньою освітою, неодруженого, раніше судимого: 01 червня 2009 року вироком Центрального-Міського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 304 КК України із застосуванням ст. 70 КК України до покарання у виді трьох років шести місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробувальним терміном два роки; 25 травня 2011 року вироком Центрального-Міського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до покарання у виді трьох років восьми місяців позбавлення волі, звільнений 21 жовтня 2013 року умовно - достроково на один рік один місяць двадцять чотири дні; 23 січня 2015 року вироком Центрального-Міського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України із застосуванням ст. ст. 70, 71 КК України до покарання у виді трьох років двадцяти днів позбавлення волі; 09 червня 2015 року вироком Центрального-Міського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України із застосуванням ч.ч. 1,4 ст. 70, ст.ст. 71,72 КК України до покарання у виді чотирьох років восьми місяців позбавлення волі, звільнений 26 березня 2019 року по відбуттю строку покарання; 09 грудня 2019 року вироком Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, не працюючого, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 391 КК України, -
Обвинувачений ОСОБА_5 , засуджений 09 червня 2015 року за вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України до трьох років позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинання більш суворим покаранням, призначеним вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 23 січня 2015 року менш суворого покарання, призначеного даним вироком визначити три роки двадцять днів позбавлення волі за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України до чотирьох років трьох місяців позбавлення волі; на підставі ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначити чотири роки вісім місяців позбавлення волі; ухвалю Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2015 року вирок Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 09 червня 2015 року змінити: призначити покарання за ч. 1 ст. 263 КК України до трьох років позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання з покаранням призначеним за вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 23 січня 2015 року визначити три роки два місяці позбавлення волі; за ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України до чотирьох років позбавлення волі; на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначити покарання у виді чотирьох років восьми місяців позбавлення волі, знаходячись в місцях позбавлення волі на шлях виправлення та перевиховання не став, та в період відбуття покарання в ДУ «Солонянська виправна колонія (№21)» Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (далі Солонянська ВК-21), здійснив нове кримінальне правопорушення.
Так, 21 вересня 2017 року ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області за допущене 18 вересня 2017 року порушення режиму утримання ОСОБА_5 був підданий стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери), строком на два місяці. Після звільнення з ПКТ своєї поведінки не змінив та знову продовжував порушувати режим утримання, а саме: 19 лютого 2018 року близько 09 години 00 хвилин в приміщенні відділення СПС № 7 Солонянської ВК-21, розташованій за адресою: с. Аполлонівка, військове містечко, 37, Солонянського району, Дніпропетровської області, в.о. начальника відділення СПС № 7 старшим лейтенантом внутрішньої служби ОСОБА_6 , який являється представником адміністрації Солонянської ВК-21, засудженому ОСОБА_5 в присутності інших працівників Солонянської ВК-21, було об'явлено, що згідно графіка двогодинного відпрацювання на благоустрій відділення СПС № 7, з яким ОСОБА_5 був ознайомлений 30 січня 2018 року, у відповідності до ч. 5 ст. 118 КВК України, яка передбачає: «Засуджені можуть залучатися без оплати праці лише до робіт з благоустрою колоній і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством. До цих робіт засуджені залучаються в порядку черговості, в неробочий час і не більш як на дві години на день».
Він зобов'язаний в порядку черги приступити до прибирання коридору відділення СПС № 7. Для цього засудженому ОСОБА_5 був наданий увесь необхідний господарський інвентар, а саме: віник, совок, ганчірка (нова), відро з водою кімнатної температури, швабра, гумові перчатки (нові) та миючий засіб, після чого був вказаний обсяг роботи, вологе прибирання коридору відділення СПС № 7, на що засуджений ОСОБА_5 маючи умисел на злісну непокору законним вимогам адміністрації установи виконання покарань особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, відповів категоричною відмовою. Після чого в.о. начальника відділення СПС № 7 ОСОБА_6 вдруге звернувся з вимогою до засудженого ОСОБА_5 приступити до прибирання коридору відділення СПС № 7, на що засуджений ОСОБА_5 публічно, в присутності працівників Солонянської ВК-21, повторно відповів категоричною відмовою.
Потім засудженому ОСОБА_5 в.о. начальника відділення СПС № 7 ОСОБА_6 були роз'яснені положення кримінального законодавства викладені в ст. 391 КК України та він був попереджений про кримінальну відповідальність по вказаній статті за злісну непокору вимогам адміністрації установи виконання покарань, після чого в.о. начальника відділення СПС № 7 ОСОБА_6 втретє звернувся з вимогою до засудженого ОСОБА_5 приступити до прибирання коридору відділення СПС № 7, на що засуджений ОСОБА_5 знову відповів категоричною відмовою.
Далі засуджений ОСОБА_5 був доставлений в медичну частину Солонянської ВК-21 для медичного обстеження, де він був обстежений лікарем- терапевтом ОСОБА_7 , та виданий медичний висновок, що засуджений ОСОБА_5 , практично здоровий, працездатний, прибирання приміщень виконувати може.
По прибутті у чергову частину Солонянської ВК-21 в.о. начальника відділення СПС № 7 ОСОБА_6 ще кілька разів звернувся з вимогою до засудженого ОСОБА_5 приступити до прибирання коридору відділення СПС № 7, на що засуджений ОСОБА_5 відповідав категоричною відмовою, хоча міг та зобов'язаний був виконати законні вимоги представника адміністрації установи виконання покарань, у відповідності з ч. 3 ст. 107 КВК України, яка передбачає: «засуджені зобов'язані»: виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу колонії; виконувати необхідні роботи по самообслуговуванню, благоустрою колонії.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у скоєному злочині визнав у повному обсязі та підтвердив фактичні обставини щодо вчиненого ним діяння та викладених у обвинувальному акті.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини кримінального провадження і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам кримінального провадження положення ст. 349 КПК України, ухвалив проводити судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів.
Таким чином, суд доходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 у злісній непокорі законним вимогам адміністрації установи виконання покарань особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери), тобто у вчинені злочину, передбаченого ст. 391 КК України.
При визначенні виду та розміру покарання, суд виходить зі ступеня тяжкості скоєного злочину та особи обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, вину визнав у повному обсязі та щиро розкаявся у скоєному, при цьому, ці обставини на підставі ст. 66 КК України, суд відносить до таких, що пом'якшують його покарання. Обтяжуючих покарання обвинуваченого ОСОБА_5 обставин, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.
З врахуванням викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових злочинів, обвинуваченому ОСОБА_5 слід призначити покарання виключно у виді позбавлення волі, однак не в максимальному його розмірі, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину, конкретним його обставинам і наслідкам, даним про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який, незважаючи на те, що свою вину визнав у повному обсязі і щиро розкаявся, неодноразово систематично притягувався до кримінальної відповідальності, не працевлаштований та не має постійного доходу, а також обставинам, що пом'якшують покарання і відсутністю таких що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , а отже, сукупність всіх цих даних свідчить про недоцільність призначення ОСОБА_5 покарання, не пов'язаного з реальним його відбуттям, а призначення реального покарання у виді позбавлення волі є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових злочинів, а також відповідатиме принципам справедливості, достатності і співрозмірності.
Крім того, так як на момент ухвалення вироку ОСОБА_5 відбув покарання призначене Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 червня 2015 року, то підстав застосовувати ст. 71 КК України у суду не має.
Також, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 09 грудня 2019 року був засуджений вироком Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, при цьому, вчинив інкриміноване йому суспільно-небезпечне діяння у цьому кримінальному провадженні до винесення зазначеного вироку суду, у зв'язку з чим, суд вважає за потрібне визначити ОСОБА_5 остаточне покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, -
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 391 КК України та призначити йому покарання у виді одного року позбавлення волі.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, призначити ОСОБА_5 покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення призначеного цим вироком суду покарання, більш суворим покаранням, призначеним вироком Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 09 грудня 2019 року у виді чотирьох років позбавлення волі, остаточно визначивши ОСОБА_5 покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана учасниками кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду.
Головуючий - суддя: ОСОБА_1